Ухвала суду № 104783565, 16.06.2022, Савранський районний суд Одеської області

Є.у.н.с. 512/360/22

Провадження № 2-о/512/14/22

"16" червня 2022 р. смт. Саврань

УХВАЛА

про залишення заяви без руху

Суддя Савранського районного суду Одеської області Брюховецький О.Ю. розглянувши можливість відкриття провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Савранська селищна рада Одеської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, -

ВСТАНОВИВ:

15.06.2022 заявниця звернулась до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа.

Відповідно до статті 33 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) автоматизованою системою документообігу суду, з урахуванням положень статей 36, 37 ЦПК України, було визначено головуючого суддю Брюховецького О.Ю. та передано йому дану справу.

Відповідно до частини 3 статті 294 ЦПК України - справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 293 ЦПК України встановлено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

При цьому, частиною 1 статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини 4 статті 294 ЦПК України, справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Частиною першою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Перелік юридичних фактів, що підлягають установленню в судовому порядку, визначений у частині першій статті 315 цього Кодексу, не є вичерпним.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, при цьому має бути з`ясована мета його встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлено спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

В порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується з наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до положень частини 1 статті 318 ЦПК України, встановлює вимоги до заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, у заяві повинно бути зазначено:

1) який факт заявник просить встановити та з якою метою;

2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;

3) докази, що підтверджують факт.

До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів (частина 2 статті 318 ЦПК України).

Отже, суд вправі розглядати справи про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Так у відповідності до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» - вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту. Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків (п.3).

Статтею 79 ЦПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до частин 3, 4 статті 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії. На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Згідно з частиною 5 статті 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Частиною 2 статті 83 ЦПК України визначено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Зі змісту заяви про встановлення факту належності правовстановлюючого документу вбачається, що такий факт заявниці необхідно встановити для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що в установленому законом порядку вона прийняла спадщину шляхом подання заяви про прийняття спадщини приватному нотаріуса Ізосімовій К.Б.. При огляді правовстановлюючих документів (Державного акту) було виявлено помилку в написанні імені спадкодавця, а саме що він виданий на ім`я « ОСОБА_2 » замість правильного « ОСОБА_2 ». У зв`язку з цим, нотаріус повідомила про неможливість видати Свідоцтво про право на спадщину на підставі Державного акту та рекомендувала виправити помилку в правовстановлюючих документах. Проте жодних доказів на підтвердження цього заявницею ОСОБА_1 до заяви не додано.

Отже, в порушення статті 318 ЦПК України, заявницею не підтверджена відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, зокрема, не долучене як письмове звернення до нотаріуса щодо отримання свідоцтва про право на спадщину, так і відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, яка в розумінні статті 79 ЦПК України була б достовірним доказом обґрунтованості підстав її звернення до суду з даною заявою.

За таких обставин, зазначена заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог статей 175, 177 ЦПК України.

Згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Отже, заявниці ОСОБА_1 необхідно:

-надати суду відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину.

У зв`язку з наведеним заяву необхідно залишити без руху та надати заявниці десятиденний строк з дня отримання нею ухвали для усунення зазначених недоліків.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 175-177, 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Савранська селищна рада Одеської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документа - залишити без руху.

Надати заявниці десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали, для усунення зазначених недоліків заяви.

Попередити заявницю, що в разі не виправлення зазначених в ухвалі недоліків протягом наданого часу, заява буде вважатись неподаною і повернута.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя: О.Ю. Брюховецький