Рішення № 104772824, 01.06.2022, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/9990/21

Провадження № 2/522/1526/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2022 року м.Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участю секретаря судового засідання - Семешиної Л.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м.Одеси 01.06.2021 року надійшов позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_5 , за яким просили стягнути із відповідачів на користь банку заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 24.10.2012 року у розмірі 6211,18 грн.

В обґрунтування позову, зокрема, вказано, що ОСОБА_2 звернувся до АТ «КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву №б/н від 24.10.2012 року. При підписанні анкети-заяви ОСОБА_2 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом у заяві. Посилались на те, що відповідач був ознайомлений із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом відповідача у анкеті-заяві, де є відповідні запевнення відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді, а також наказом банка про їх затвердження.

Відповідно до виявленого бажання, відповідачу було відкрито кредитний рахунок (що підтверджується випискою по рахунку) та встановлено початковий кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, що зазначений у Довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, та який в подальшому було збільшено до 4100,00 грн. щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п.2.1.1.2.3 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

АТ КБ "ПриватБанк" стверджував, що свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме згідно з п.2.1.1.12.3. Проте, відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором та підтверджується випискою по рахунку.

Позивач вказує, що виникнення простроченої заборгованості відбувається у разі несплати мінімального платежу до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, зобов`язання клієнта вважаються простроченими.

Також, позивачем вказано в позовній заяві, що ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 22.10.2018 року. На підставі ч.3 ст.1268 ЦК України позивач вважає, що в даному випадку спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .

12.06.2020 року Позивачем була направлена претензія кредитора до Приморської державної нотаріальної контори та 14.08.2020 року отримана відповідь, в якій зазначалось, що спадкоємці померлого позичальника із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ «Приватбанк».

При цьому позивач зазначає, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

21.12.2020 року до спадкоємців ОСОБА_1 , ОСОБА_5 позичальника було направлено лист-претензію, згідно яких Позивач пред`явив свої вимоги, але відповідачами ніяких дій не виконано.

У редакції Умов та Правил, що почала діяти з 24.10.2012 року згідно до п.2.1.1.2.12. сторони дійшли згоди, порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту, клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості для картки № НОМЕР_1 .

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на дату смерті позичальника має заборгованість - 6211,18 грн. з яких: 6211,18 грн. - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 6211,18 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нараховано комісії.

При цьому позивач звертає увагу на те, що на час подання позову відповідачі продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за Договором про надання банківських послуг. З огляду на вказане, просить позовні вимоги задовольнити. Також просили стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 2 270,00 грн.

Ухвалою суду від 15.06.2021 року провадження по даній справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в судовому засіданні на 12.07.2021 року.

Розгляд справи призначений на 12.07.2021 року був відкладений на 01.09.2021 року у зв`язку з відсутністю доказів належного сповіщення сторін.

Ухвалою суду від 03.08.2021 року витребувано у Приморської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи заведеної до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . В іншій частині клопотання відмовлено.

У судове засідання 01.09.2021 року сторони не з`явились. Про день та час слухання справи повідомлені належним чином та своєчасно. Про причини не явки суду не повідомили. Розгляд справи відкладено на 04.10.2021 року.

04.10.2021 року на адресу суду з Приморської державної нотаріальної контори надійшла належним чином звірена копія спадкової справи за №280с/2020 до майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У судове засідання 04.10.2021 року сторони не з`явились. Про день та час слухання справи повідомлені належним чином та своєчасно. Про причини не явки суду не повідомили. Розгляд справи відкладено на 08.11.2021 року.

У судове засідання 08.11.2021 року сторони не з`явились. Про день та час слухання справи повідомлені належним чином та своєчасно. Про причини не явки суду не повідомили. Розгляд справи відкладено на 15.12.2021 року.

У судове засідання 15.12.2021 року сторони не з`явились. Про день та час слухання справи повідомлені належним чином та своєчасно. Про причини не явки суду не повідомили. Розгляд справи відкладено на 20.01.2022 року.

У судове засідання 20.01.2022 року сторони не з`явились. Про день та час слухання справи повідомлені належним чином та своєчасно. Про причини не явки суду не повідомили. Розгляд справи відкладено на 03.03.2022 року.

У судове засідання 03.03.2022 року сторони не з`явились. Про день та час слухання справи повідомлені належним чином та своєчасно. Про причини не явки суду не повідомили. Розгляд справи відкладено на 25.05.2022 року.

У судове засідання 25.05.2022 року сторони не з`явились. Про день та час слухання справи повідомлені належним чином та своєчасно. Про причини не явки суду не повідомили.

Станом на 25.05.2022 року відзиви на позов від відповідачів не надходили, про розгляд справи були сповіщені належним чином. У матеріалах справи наявна заява представника банку, згідно якої просив розглядати справу за їх відсутності та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Частиною восьмою статті 178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачами відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч.2 ст.191 ЦПК України.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідачів до ст.ст.280,281 ЦПК України при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів, оскільки представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, а від відповідачів, які належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, відомостей про причини їх неявки не надійшло.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, датою складення цього судового рішення є 01.06.2022 року.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до наступного.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_5 , 24.10.2012 року звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву № б/н від 24.10.2012 року (а.с.14).

При підписанні вказаної анкети-заяви ОСОБА_1 погодився з тим, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складають між ним та Банком Договір про надання банківських послуг.

Тобто, наданий позивачем доказ - підписана відповідачем Анкета-заява, яка підтверджує факт, що відповідач виявив бажання стати клієнтом банку та отримувати банківські послуги.

Звертаючись до суду з позовом, АТ КБ «ПриватБанк» зазначив, що згідно підписаної відповідачем анкети-заяви від 24.10.2012 року, відповідачу встановлено кредитний ліміт, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки (а.с.13).

Проте така анкета-заява не містить відміток щодо виду картки, яку відповідач бажав відкрити на своє ім`я, щодо розміру відсоткової ставки, кредитного ліміту, та інші умови на які він погодився, а містять лише ідентифікуючі дані відповідної особи (ПІБ; дата народження; ІПН; серія, номер, дата видачі паспорту; місце проживання; номер телефону; дівоче прізвище матері).

Згідно наданої банком довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , відповідачу 25.02.2014 року по картковому рахунку № НОМЕР_1 було встановлено кредитний ліміт 3900,00 грн., 31.01.2017 року кредитний ліміт збільшився до 4100,00 грн., та 26.10.2018 року був зменшений до 0,00 грн. (а.с.13).

Відповідно до довідки (а.с.42) між Банком та ОСОБА_2 був підписаний кредитний договір №б/н, за яким було надано наступні кредитні карти: № НОМЕР_1 дата відкриття 25.02.2014 терміном дії 10/17 та № НОМЕР_2 дата відкриття якої 12.02.2018 терміном дії 09/21.

Звертаючись до суду з позовом, банк посилався на те, що позичальник належним чином умови кредитного договору від 24.10.2012 року не виконує та кредит не повертає.

На а.с.10-12 знаходяться розрахунки заборгованості за договором б/н від 24.10.2012 року, укладеним між ПриватБанком та клієнтом - ОСОБА_1 , станом на 23.02.2021 року.

Згідно підсумку загальна заборгованість за наданим кредитом згідно розрахунку а.с. 10-12 банку становить 6211,18 грн.

До кредитного договору банк додав витяг із Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду", «Універсальна, 55 днів пільгового періоду", «Універсальна contract", «Універсальна Gold", (а.с.15) та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.16-21).

Також, позивачем вказано в позовній заяві, що ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 22.10.2018 року, однак спадкоємці ОСОБА_5 та ОСОБА_1 постійно проживали разом із спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини.

Суд вважає, що зазначене твердження знайшло своє підтвердження, оскільки згідно запитуємих судом відомостей щодо обох відповідачів, підтверджується їх адреси реєстрації, що співпадають з адресою померлого ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_4 , 16.12.2020 року спадкоємцям ОСОБА_1 , ОСОБА_1 позичальника було направлено лист-претензію, згідно яких Позивач пред`явив свої вимоги, але відповідачами ніяких дій не виконано.(а.с.53,55,56).

04.10.2021 року на адресу суду з Приморської державної нотаріальної контори надійшла належним чином звірена копія спадкової справи за №280с/2020 до майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судом досліджена, копія спадкової справи за №280с/2020 згідно якої встановлено, що згідно свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 64 років, про що є відповідний актовий запис №10884 (а.с.92).

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №60549484 від 15.06.2020 р. 12:38 сформованої ОСОБА_4 , виданої Приморською державною нотаріальною конторою у м. Одесі у зв`язку з відкриттям спадкової справи, спадкодавцем є ОСОБА_2 (а.с.102).

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №60549491 від 15.06.2020 р. 12:38 сформованої ОСОБА_4 , виданої Приморською державною нотаріальною конторою у м. Одесі у зв`язку з відкриттям спадкової справи, спадкоємцем є ОСОБА_2 , заповіт 1911584, номер в реєстрі нотаріальних дій: 1-5516, дата посвідчення: 25.10.1977, місце посвідчення: Четверта Харківська міська державна нотаріальна контора, місце зберігання: Харківський обласний державний нотаріальний архів (а.с.103-104).

Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №60553531 виданого 15.06.2020 Приморською державною нотаріальною конторою у м. Одесі при реєстрації спадкової справи №65965395, номер у нотаріуса: 280с/2020 спадкодавцем є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дата смерті: ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата реєстрації 15.06.2020 15:30, витяг сформовано ОСОБА_4 (а.с.105).

16.06.2020 року №1149с/02-14 Приморська державна нотаріальна контора у м. Одесі повідомила АТ КБ «Приват Банк», що згідно їх Претензії кредитора стосовно мана померлого боржника ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 заведено спадкову справу №280с/2020 року.(а.с.106)

Таким чином з матеріалів спадкової справи вбачається, що с заявою про вступ у спадщину після смерті ОСОБА_2 ніхто не звернувся.

Вирішуючи спір суд виходить із наступного.

Отримавши кредитну картку, відповідач здійснював дії щодо проведення її активації і постійно користувався карткою, отримуючи від Банка кредитні кошти з власної ініціативи. Відповідач частково здійснював погашення заборгованості, що вбачається з виписки із банківського рахунку на ім`я відповідача, яка містить інформацію про рух по кредитній картці відповідача (баланс станом на дату укладання кредитного договору, надану суму кредиту, операції за кредитною карткою із визначенням дати проведення операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної з коштами операції).

У наданому Банком розрахунку вказується заборгованість станом на дату смерті Позичальника ОСОБА_2 в розмірі - 6211,18 грн., з яких: 6211,18 грн. - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 6211,18 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нараховано комісії.

Між сторонами виникли правовідносини з кредитного договору.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а ч. 1 ст. 1049 вказаного Кодексу встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути кредитору кредит у строк та в порядку, встановлених договором.

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Щодо стягнення заборгованості із спадкоємців Позичальника ОСОБА_2 .

Згідно зі ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.ст.608,1218,1219 ЦК України у зв`язку зі смертю боржника припиняються лише ті зобов`язання, які нерозривно пов`язані з його особою і не можуть бути виконані іншою особою, у той час як у результаті спадкування до спадкоємця переходять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на час відкриття спадщини й не припинилися у наслідок його смерті.

За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємців; таким чином, відбувається передбачена законом зміна боржників за зобов`язанням.

Згідно із ч.1 ст.1218 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

З позову вбачається, що відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_1 постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, адреси їх реєстрації зазначені: АДРЕСА_1 , про що свідчать відповіді з Відділу АДР ГУ ДМС України в Одеській області (а.с.69-70).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК України)

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1270 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

При цьому згідно ч.3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

За змістом ч.2 ст.1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. (ч.3 ст.1281 ЦК України).

Як визначено ч.ч.1,2 ст.1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Згідно ч.4 ст.1281 ЦК України кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Відповідно до висновку постанови Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 755/7730/16-ц (№ 61-2935св18), суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини).

З спадкової справи вбачається, що позивач пред`явив претензію до спадкоємців-відповідачів по справі від 20.05.2020 р. яка надійшла до нотаріуса ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 помер - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судом не встановлена, і позивач не надав таких відомостей щодо наявності спадкового майна.

Таким чином суд позбавлений можливості встановити межі вартості майна, одержуємого у спадщину.

Відомостей про те, що відповідачі отримали спадщину, що дорівнює суму позову, суду не надано.

Також, з наданого Банком розрахунку заборгованості, вбачається, що ОСОБА_2 користувався кредитними коштами та періодично здійснював його погашення. Доказів на спростування вказаного розрахунку відповідачами не надано.

Крім того, відповідачами не спростовано надані банком докази видачі та користування кредитними коштами ОСОБА_2 .

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами шляхом їх зняття з кредитної картки, здійснював платежі, а також поповнював картку.

На відміну від кредитних договорів, за якими загальний розмір кредиту надається відразу (одноразово), в договорі про надання споживчого кредиту у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку (за яким позичальник має можливість використовувати ліміт частинами з правом подальшого використання вільного залишку ліміту, а у разі повного повернення коштів до закінчення строку кредитування - повторно отримати кредит (зняти кошти) або його частину в межах ліміту), - розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені, а тому сукупна сума всієї заборгованості за тілом кредиту може включати в себе заборгованість за частиною кредиту, строк сплати якої не закінчився (поточне тіло кредиту), та/або заборгованість за частиною кредиту, яка не була повернута в обумовлений термін (прострочене тіло кредиту).

Тіло кредиту - це сума, яку позичальник фактично отримав (основний борг).

Прострочене тіло кредиту - це сума, яку позичальник не повернув позикодавцю в обумовлений строк.

Позивач просить стягнути заборгованість станом на дату смерті Позичальника ОСОБА_2 в розмірі - 6211,18 грн., з яких: 6211,18 грн. - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 6211,18 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нараховано комісії.

Так, позивачем заявлено вимоги про стягнення простроченого тіла кредиту, водночас позивачем не доведено, що заявлені до стягнення суми є саме простроченою заборгованістю за тілом кредиту. Згідно наданих розрахунків заборгованості та виписки з особового рахунку, списання нарахованих відсотків та інших платежів здійснювалося автоматично кредитодавцем шляхом збільшення тіла кредиту.

Тобто тіло кредиту змінювалось на розсуд банку, хоча згідно анкети-заяви, відповідач такі умови договору не погоджував, проставляючи свій підпис в анкеті-заяві 24.10.2012 року.

При цьому позивач в своєму позову просить стягнути тіло кредиту, розмір якого становить 6211,18 грн., що не знаходить свого підтвердження матеріалами справи.

Судом була досліджена виписка по рахунку ОСОБА_2 станом на 23.02.2021 за період з 25.02.2014 по 12.11.2018 (а.с.10-12).

Але суд вважає, що така заборгованість не може нараховуватись по 12.11.2018 р., оскільки боржник помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З виписки по банківському рахунку № НОМЕР_1 вбачається, що відповідачу 25.02.2014 року було встановлено кредитний ліміт 3900,00 грн., 31.01.2017 року кредитний ліміт збільшився до 4100,00 грн., та 26.10.2018 року був зменшений до 0,00 грн. (а.с.13). Проте боржник помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач стверджує, що 6211,18 грн. це є заборгованість за тілом кредиту, проте рух коштів на рахунку відповідача з виписки свідчить, що позивач регулярно збільшував заборгованість відповідача за тілом кредиту за рахунок нарахування процентів за користування кредитом, щомісячної комісії за обслуговування картки з 25.02.2014 р., пені та відповідного списання.

Суд провів арифметичний розрахунок та встановив, що у період з 25.02.2014 року позивачем була збільшена заборгованість відповідача за кредитом на 12 970,93 грн. шляхом нарахування процентів та комісії, пені за рахунок кредитних коштів.

Так позивач самостійно включив до суми боргу:

84,71+0,67+177,04+100,00+8,85+183,24+1,66+199,18+7,47+172,62+0,16+87,82+92,64+86,95+76,90+72,43+86,96+94,95+111,30+112,16+3,17+230,87+10,04+203,31+117,77+110,74+101,13+99,73+113,22+123,06+120,85+124,56+144,68+142,10+145,65+141,75+145,48+147,05+50,00+50,00+255,51+50,00+273,41+50,00+272,49+50,00+281,76+291,27+145,08+50,00+158,36+50,00+278,53+50,00+294,13+50,00+290,57+50,00+309,50+50,00+312,08+50,00+310,90+50,00+337,70+50,00+340,88+50,00+342,27+50,00+365,03+345,99+50,00+204,48+50,00+362,35+376,25+50,00+201,60+50,00+391,32+50,00+380,32+100,00+441,96+373,88=12 970,93 грн.

Таким чином суд приходить до висновку, що з урахуванням того, що позивач збільшив «тіло» кредиту на 12 970,93 грн., то підстав для стягнення 6211,18 грн. не має, оскільки ОСОБА_2 ці кошти не витрачав, борг утворився за рахунок нарахування і погашення позивачем процентів та комісії, списання відсотків.

Суд вважає, що позивач безпідставно включив до суми заборгованості відповідача за простроченим тілом кредиту окрім сум витрачених ним коштів, ще й відсотки і комісію за користування кредитом та вирішив назвати це тілом кредиту.

Суд встановив, що кошти витрачені на власні потреби відповідач добровільно вніс на картку у повному обсязі, навіть з перебільшенням суми.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах 1, 3 ст.509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч.1 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів").

Згідно з п.22 ч.1 ст.1 цього закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд вважає, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ "ПриватБанк" дотримало вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі N 342/180/17.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.16, 203, 207, 509, 524, 525, 526, 530, 536, 549, 550-551, 610-612, 625-626, 629, 638, 639, 640, 1048, 1050, 1052, 1054, 1055, 1056-1, 1218-1219,1268-1270, 1273, 1281-1282 ЦК України, ст.ст.2, 4, 12, 13, 27, 43, 64, 76, 81, 89, 95, 133, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України; суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання)без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 01.06.2022 року.

Суддя Домусчі Л.В.