Рішення № 10477280, 18.05.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" травня 2010 р. Справа № 7/60

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Аспі"

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Караван будівельний Рівне"

про стягнення заборгованості в сумі 16 550 грн. 88 коп.

Суддя

Представники:

Від позивача : Тюпа Е.О.

Від відповідача : не з'явився

Розпорядженням голови господарського суду Рівненської області від 17.05.2010 року, в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності судді Маціщук А.В., справу № 7/60 передано на розгляд судді Тимошенку О.М.

СУТЬ СПОРУ: Позивач звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з відповідача коштів в сумі 16550,88 грн. В обгрунтування вимог зазначає, що відповідачем порушено умови договору поставки продукції № 48/08-08-РР від 08.08.2008 р. в частині проведення розрахунків за поставлені товари. В судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить стягнути з відповідача, крім суми боргу, судові витрати до складу яких входять послуги адвоката.

Відповідач відзиву на позов не подав, в судове засідання не з'явився, про дату, місце та час судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції адресату (а.с. 38).

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідач був завчасно повідомлений про день та час судового розгляду та мав можливість в розумні терміни довести до відома суду свої доводи та міркування стосовно позовних вимог, однак своїми правами визначеними ст. 22 ГПК України не скористався, то суд вважає можливим розгляд справи по суті позовних вимог, без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

08 серпня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Караван будівельний Рівне" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Аспі" (постачальник) було укладено договір № 48/08-08-РР про поставки товару. Відповідно до предмету договору постачальник зобов'язується доставляти і передавати на умовах та у встановлені даним договором строки непродовольчу продукцію (надалі - Товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного договору.

Згідно п. 7.1 договору строк оплати визначається в п. 2 Угоди про Умови і відраховується з дня продажу покупцем товару споживачу. Відповідно до Угоди про Умови (додаток № 2009/Рівне) строк платежу настає протягом 7 днів з дня продажу (дійсний до 31.12.2009 р.).

На виконання умов договору протягом 2008-2009 років позивач здійснив поставки товару відповідачу на загальну суму 37053,71 грн., що стверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей. Остання поставка товару відповідачу відбулась 02.09.2009 року на суму 2379,60 грн. Відповідач в свою чергу здійснив часткову оплату за отриманий товар в сумі 18403,00 грн. провів повернення товару на суму 2099,83 грн. Відтак, залишок боргу на момент розгляду справи становить 16550,88 грн. (37053,71 –18403,00 –2099,83 = 16550,88). Зазначена заборгованість відповідача стверджена також актом звірки взаємних розрахунків станом на 28.01.2010 року.

03 лютого 2010 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 04 з вимогою погасити заборгованість в сумі 16550,88 грн. в семиденний термін, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

За умовами ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За договором поставки (ст.712 ЦК України), - продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст. 692 ЦК України).

Відповідачем не надано суду жодних доказів того, що отриманий товар не реалізовано третім особам і повернуто позивачу або реалізовано та сплачено позивачу визначену актом звірки суму заборгованості.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення 16550,88 грн. боргу підтверджуються матеріалами справи, грунтуються на договорі та законі, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат згідно ст. 49 ГПК України.

Поряд з цим суд приходить до висновку, що заявлені позивачем витрати на оплату послуг адвоката в сумі 2500,00 грн. відшкодуванню не підлягають з огляду на таке.

В обґрунтування понесених витрат позивачем додано договір № 1/03-10 від 10.03.2010 року «Про надання правової допомоги», який укладено між фізичною особою-підприємцем Яровим Ярославом Володимировичем та ТзОВ «Аспі», копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3468/10 на ім’я Ярового Ярослава Володимировича та платіжне доручення № 79 від 19.03.2010 року про перерахування коштів в сумі 2500,00 грн. підприємцю Яровому Я.В.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрат за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката визначаються у порядку встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Однак, якщо адвокат надає послуги в господарському процесі як приватний підприємець, його ліяльність вважається підприємницькою. ГПК України не передбачає відшкодування таких витрат, незважаючи на те, що послуги може надавати та ж сама особа. Критеріями для розмежування мають бути: характер послуг, зміст угоди, укладеної відповідно вимогам ст. 17 Правил адвокатської етики, схваленими Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при КМ України від 01.10.1999 р., якими передбачається зазначення розміру гонорару і розміру та порядку обчислення фактичних витрат, процесуальне становище особи, яка надає послуги. Юрист за фахом може мати право на зайняття адвокатською діяльністю і одночасно бути зареєстрованим як приватний підприємець, який надає послуги правового характеру. Оскільки статус цієї особи різний (у тому числі й стосовно оподаткування), то різними будуть і правові наслідки такої діяльності.

Як вбачається з договору про надання правової допомоги, останній укладено між позивачем та фізичною особою-підприємцем (а не адвокатом) та кошти в сумі 2500,00 грн. перераховані фізичній особі-підприємцю, що не підтверджує надання послуг адвокатом. Також у довіреності від 10.03.2010 року Яровий Я.В. фігурує як фізична особа, а не адвокат.

Окрім цього слід зазначити, що попри укладення договору на правову допомогу з підприємцем Яровим Ярославом Володимировичем та перерахування останньому коштів за надані послуги, інтереси позивача в судових засіданнях представляв громадянин Тюпа Едуард Олександрович щодо якого відсутні будь-які відомості чи являється він адвокатом, помічником адвоката і на якій підставі виконує обов’язки Ярового Я.В.

З огляду на викладене на відповідача покладаються судові витрати в частині сплати державного мита та інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван будівельний Рівне" (33013, м. Рівне, пр-т. Миру, 11, код ЄДРПОУ 35504757), р/р 26007149734400 в АКІБ "Укрсиббанк" м. Харків, МФО 351005 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Аспі" (04119, м. Київ, вул.. Дегтярівська, 21 код ЄДРПОУ 35136556), р/р 26001172377 в ВАТ "Райффайзен банк Аваль" м. Києва, МФО 380805 - 16550 грн. 88 коп. боргу, 167 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

підписано "28" травня 2010 р.