Рішення № 10476939, 31.05.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.10                                                                                           Справа№ 3/57

Суддя Н.Березяк при секретарі О. Іванило розглянула матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Конотопський завод по ремонту дизель-потягів”, м. Конотоп

До відповідача: Державного підприємства „Стрийський вагоноремонтний завод”, м. Стрий

Про стягнення 80508,75 грн.

В судове засідання з’явились:

від позивача: Недбайло С.В. –представник

від відповідача: не з’явився

Представнику позивача роз’яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Товариством з обмеженою відповідальністю „Конотопський завод по ремонту дизель-потягів” до Державного підприємства „Стрийський вагоноремонтний завод” про стягнення 80508,75 грн.

В судовому засіданні 21.04.2010 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

21.04.2010 р. Позивачем було подано уточнення позовних вимог, в яких він просить стягнути з Відповідача: 65600,00 –основного боргу; 9439,01 грн. – пені; 4860,00 –інфляційних витрат та 1364,09 –три відсотки річних.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 21.04.2010 р. в зв’язку з уточненням позовних вимог розгляд справи було відкладено на 31.05.2010 р.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, уточненні до позовної заяви, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні. При цьому представником позивача було подано уточнений розрахунок пені з врахуванням строку позовної давності, яку просить стягнути з відповідача в сумі 6815,91 грн.

Відповідач позовні вимоги визнає в частині основного боргу, що викладено у відзиві на позовну заяву, проти нарахування штрафних санкцій заперечує.

          Відповідач в судові засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які направлялись йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому засіданні 31.05.2010 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

10.06.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Конотопський завод по ремонту дизель-потягів” (Постачальник) та підприємством „Стрийський вагоноремонтний завод” було укладено договір поставки № 6/ВЗ (Покупець), згідно умов якого Постачальник зобов’язується поставити та передати у власність Покупцю певну продукцію відповідно до специфікації, а покупець зобов’язується прийняти і оплатити цей товар.

На виконання умов договору позивачем було передано у власність Відповідачу товар, а саме колеса суцільнонакатні загальною вартістю 105600,00 грн., за які відповідач зобов’язувався оплатити, однак, свої договірні зобов’язання виконав частково оплативши позивачу аванс в сумі 40000,00 грн.

Позивачем відповідачу 12.10.2009 року та 23.11.2009 року були направлені претензії № 144/д та № 158/д про оплату заборгованості в розмірі 65600,00 грн., які залишені відповідачем без відповіді і задоволення.

Станом на день подання позову, заборгованість відповідача перед позивачем складала 65600,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 4860,96 грн. та три відсотки річних в сумі 1364,09 грн. Крім цього, відповідно до п.10.2 Договору поставки № 6/ВЗ позивачем нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати, що становить 9439,01 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки № 6/ВЗ від 10.06.2009 року позивач передав у власність Відповідачу товар, а саме колеса суцільнонакатні загальною вартістю 105600,00 грн., що підтверджується накладною за № 1082 від 23.06.2009 року (а.с.13), а також довіреністю № 511 від 22.06.2009 року (а.с.46).

Відповідно до п. 6.2 та п. 6.3 Договору поставки від 10.06.2009 р. Покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на умовах 50% попередньої оплати. Кінцевий розрахунок за товар проводиться Покупцем протягом 10 банківських днів з моменту отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами видаткової накладної.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов’язання відповідач виконав частково, заборгувавши позивачу 65600,00 грн. за виконані роботи.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов’язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми. За несвоєчасне виконання договірних зобов’язань нараховані позивачем три відсотки річних в сумі 1364,09 грн. та інфляційні втрати в розмірі 4860,96 грн. підлягають до стягнення з відповідача в повному обсязі.

Відповідно до п.10.2 Договору поставки від 10.06.2009 р. за порушення строків оплати Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно поданого уточненого розрахунку (а.с. 69) пеня нарахована в межах строку позовної давності, не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, та підлягає до стягнення в розмірі 6815,91 грн.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судове засідання не з’явився, доказів оплати боргу суду не представив, проте подав відзив на позовну заяву, в якому визнає позовні вимоги в частині основного боргу в сумі 65600,00 грн.

Враховуючи наведене, суд вважає, що уточнені позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Судові витрати слід віднести на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 786,41 грн. державного мита та 228,38 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Уточнені позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства „Стрийський вагоноремонтний завод” (82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Зубенка, 2, код ЄДРПОУ 20770332) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Конотопський завод по ремонту дизель-потягів” (41600, Сумська область, м. Конотоп, пл.. Новикова, буд. 8А, код ЄДРПОУ 34284857) –65600,00 грн. –основного боргу, 4860,96 грн. –інфляційних втрат, 1364,09 грн. –трьох відсотків річних, 6815,91 грн. –пені, 786,41 грн. –державного мита та 228,38 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

4. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст.ст. 116, 117 ГПК України.

          Повний текст рішення виготовлений та підписаний 01.06.2010 року.

Суддя