Рішення № 10476812, 18.05.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.10                                                                                           Справа№ 30/59

за позовною заявою: ВАТ «Волиньобленерго», м.Луцьк в особі Старовижівської філії ВАТ «Волиньобленерго»

до відповідача: Військова частина А 4324, смт Липники, Пустомитівський район

про стягнення 73652,74 грн.

                    Суддя Н.Мороз

Представники:

Від позивача: Гайдащук В.М.

Від відповідача: Крищенко В.М.

Сторонам роз’яснено права та обов’язки у відповідності до ст. ст. 20,22 ГПК України.

Суть спору:

Позов заявлено відкритим акціонерним товариством «Волиньобленерго», м.Луцьк в особі Старовижівської філії ВАТ «Волиньобленерго» до Військової частини А 4324, смт Липники, Пустомитівський район про стягнення 73652,74 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 16.04.2010р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 18.05.2010р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, позов просить задоволити.

Представник відповідача в судове засідання з"явився та повідомив, що за своєчасність та повноту розрахунків відповідає квартирно-експлуатаційний відділ м. Володимир-Волинський, оскільки військова частина А 4324 не має відповідних розрахункових рахунків для здійснення фінансовий операцій по оплаті за споживання енергоносіїв.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, згідно ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив:

Згідно ст.179 Господарського Кодексу України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами- юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

13 лютого 2004 року між ВАТ „Волиньобленерго” в особі Старовижівської районної філії ВАТ «Волиньобленерго»(позивачем) та військовою частиною А 4324 було укладено договір № 537-149 про постачання електричної енергії.

Відповідно до умов договору, електропостачальна організація здійснює постачання електроенергії відповідачу в обсязі, передбаченому договором, а відповідач зобов’язаний оплачувати спожиту електроенергію шляхом перерахування належних до сплати сум у встановлені договором терміни.

Згідно додатку № 2 до вищевказаного договору, оплата рахунку енергопостачальної організації проводиться не пізніше 3 днів з дня отримання рахунку (рахунки за активну енергію та акти про використану електричну енергію, які підписані сторонами- в матеріалах справи).

В силу ст.193 ГК України, господарські зобов”язання сторонами повинні виконуватися належним чином та у встановлені строки. Проте, всупереч умовам договору, відповідач неналежним чином виконував умови договору в частині розрахунків за спожиту електроенергію, внаслідок чого, борг становить 56627,56 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків, станом на 01.03.2010 року.

Оскільки, відповідач користується електричними установками, які використовують реактивну електричну енергію, сторонами Додатком №5 договору досягли домовленості про проведення обчислення нарахувань за перетоки реактивної електричної енергії.

Рахунки для оплати реактивної електричної енергії позивачем видавались відповідачу щомісячно. Оскільки відповідач оплату проводив не в повному обсязі, борг за період з грудня 2007р. по лютий 2010р. становить 335,33 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків, станом на 01.03.2010 року.

           Згідно ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п.4.2.1 вищезазначеного договору, в разі несвоєчасної оплати, відповідач зобов”язаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, що становить згідно розрахунку 4847,22 грн.

Крім того, згідно п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем правомірно нараховано відповідачу інфляційні втрати на загальну суму 9881,01 грн. та 3% річних на загальну суму 1961,62 грн., відповідно до поданого розрахунку.

Щодо заперечень відповідача слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст. 638, 639 Цивільного Кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо інше не встановлено законом, у даному випадку сторони уклали договір у письмовій формі. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог закону (ст. 627 ЦК України).

Згідно ст.193 ГК України, зобов”язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова від виконання зобов”язання не допускається.

Укладений між сторонами даного спору договір №537-149 має обов”язкову силу і є підставою виникнення цивільно-правового зобов”язання через права та обов”язки його учасників, визначені умовами договору. Договір укладено із суб”єктом господарювання (юридичною особою) –Військовою частиною А-4324, на яку покладено певний цивільно- правовий обов”язок (вчинення певних дій) на користь кредитора- ВАТ “Волиньобленерго”. Зі змісту даного договору відповідач зобов”язаний виконати зобов”язання особисто, зобов”язання не створює обов”язку для будь-якої третьої особи. Крім того, боржник у зобов”язанні може бути замінений іншою особою лише за згодою кредитора.

Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Враховуючи наведене, суд, дійшов висновку, що позов обґрунтований поданими доказами, не спростований відповідачем і підлягає до задоволення.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.179, 193, 216 ГК України, ст.625, 638, 639 ЦК України, ст.ст.32, 32, 43, 49, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з військової частини А 4324, Львівська область, Пустомитівський район, смт. Липники (ідентифікаційний код 07928969) на користь відкритого акціонерного товариства “Волиньобленерго»в особі Старовижівської філії (р/р 260373021233 в Старовижівському відділенні ВОУ ВАТ «Державний ощадний банк України»МФО 303398, код ЄДРПОУ 00131512) –56627,56 грн. основного боргу.

3. Стягнути з військової частини А 4324, Львівська область, Пустомитівський район, смт Липники (ідентифікаційний код 07928969) на користь відкритого акціонерного товариства “Волиньобленерго»в особі Старовижівської філії (р/р 260053011233 в Старовижівському відділенні ВОУ ВАТ «Державний ощадний банк України»МФО 303398, код ЄДРПОУ 00131512) - 4847,22 грн. пені, 335,33 грн. за перетоки реактивної електричної енергії, 9881,01 грн. інфляційних нарахувань, 1961,62 грн. -3% річних, 736,53 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя