Рішення № 10476791, 18.05.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.10                                                                                           Справа№ 26/242

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Овертранс», м. Пустомити Львівської області

до відповідача: Закритого акціонерного товариства акціонерної страхової компанії «ІНГО Україна»в особі Львівської філії, м. Львів

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Чорноморсько-Балтійське Страхове акціонерне товариство «СОФАГ», м. Kцln, Deutschland

про: стягнення 202322,23 грн.

Суддя Деркач Ю.Б.

при секретарі Боровець Я.

Представники:

від позивача Смик М.М. –представник (довіреність № 1524 від 09.12.2009 р.)

від відповідача не з’явився

від третьої особи не з’явився

Представнику позивача роз’яснено його права та обов’язки

передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Овертранс», м. Пустомити Львівської області звернулося до господарського суду з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства акціонерної страхової компанії «ІНГО Україна»в особі Львівської філії, м. Львів про стягнення 202322,23 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач не виконав належним чином зобов'язань, визначених сторонами у договорі страхування № 132/21 та не відшкодував збитків, заподіяних транспортними засобами Страхувальника майну третіх осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що трапилась 05.08.2008 року на автобані № 4 (Німеччина).

Ухвалою суду від 30.11.2009 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 14.12.2009 р. Ухвалою суду від 14.12.2009 р. розгляд справи відкладався до 20.01.2010 р. Ухвалою суду від 20.01.2010 р. продовжено строк розгляду спору. В судовому засіданні 20.01.2010 р. оголошувалась перерва до 09.02.2010 р. В судовому засіданні 09.02.2010 р. оголошувалась перерва до 16.02.2010 р. В судовому засіданні 16.02.2010 р. оголошувалась перерва до 09.03.2010 р. Ухвалою суду від 09.03.2010 р. залучено до участі у розгляду справи в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Чорноморсько-Балтійське Страхове акціонерне товариство „СОФАГ”, м. Kцln, Deutschland та розгляд справи відкладався до 20.04.2010 р. Ухвалою суду від 20.04.2010 р. розгляд справи відкладався до 18.05.2010 р.

Представником відповідача в судовому засіданні подано відзив на позовну заяву, згідно якого поти позовних вимог заперечив.

15.02.2010 р. позивачем подано заяву № 190 про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 333976,40 грн., з яких: 241184,20 грн. основний борг, 32801,05 грн. інфляційні втрати, 6977,82 грн. –3% річних та 52743,33 грн. пені та 270,00 грн. витрат за надання перекладацьких послуг.

Представник позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав наведених у позовній заяві та заяві про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідач явки повноважного представника у судове засідання не забезпечив, на адресу суду направив телеграму про відкладення розгляду справи. Клопотання відповідача, викладене у телеграмі, про відкладення розгляду справи судом відхиляється як таке, що документально непідтверджене та скероване на затягування розгляду спору.

Третя особа явки повноважного представника в судове засідання не забезпечила, вимог ухвал суду від 09.03.2010 р. та 20.04.2010 р. не виконала.

Відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача та третьої особи за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об’єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

06 лютого 2008 року між позивачем та відповідачем укладено договір страхування № 132/21 (далі по тексту –договір страхування), згідно якого Страховик (відповідач) вз'яв на себе зобов'язання по відшкодуванню збитків, заподіяних транспортними засобами Страхувальника (позивача) життю, здоров'ю та майну третіх осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди на час перебування їх у країнах –членах міжнародної системи “Зелена Карта”. У відповідності до укладеного договору страхування відповідачем було видано Поліс обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів на умовах міжнародної системи автострахування “Зелена Карта” № 5648278 від 18.02.2008 року на автомобіль Volvo FH 12, реєстраційний номер 28895ТА та Поліс обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів на умовах міжнародної системи автострахування “Зелена Карта” № 5648281 від 18.02.2008 року на н/причіп Krone, реєстраційний номер 13182ТН у відповідності до п. 10.3 ст. 10 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

05.08.2008 року на автобані № 4 (Німеччина) у напрямку Дрездена –205,00 кілометр об 11:15 год. здійснюючи міжнародне вантажне перевезення за маршрутом Німеччина-Україна, водій автомобіля Volvo FH 12, реєстраційний номер 28895ТА, н/причіп Krone, реєстраційний номер 13182ТН, Ткаченко Олексій, 13.11.1967 р.н. потрапив у дорожньо-транспортну пригоду внаслідок якої згорів н/причіп Krone, реєстраційний номер 13182ТН з вантажем, а також було пошкоджено поверхню проїжджої частини та дорожній знак, відбулось займання схилу узбіччя.

Як вбачається із матеріалів справи, водій, вчасно повідомив інспекцію дорожньої поліції м. Йени (Німеччина) про настання дорожньо-транспортної пригоди та вжив усіх запобіжних заходів з метою припинення пожежі та зменшення матеріального збитку. Позивач у свою чергу повідомив відповідача про настання дорожньо-транспортної пригоди. Після проведення робіт з пожежогасіння поліцією було викликано підприємство CarComplete24 GmbH з метою проведення заходів з очистки автобану і забезпечення порядку дорожнього руху. Підприємство CarComplete24 GmbH у свою чергу виставило рахунки позивачу, які були ним оплачені з метою вжиття заходів щодо запобігання збиткам, завданим настанням страхового випадку, та їх зменшення: № 2016834 від 07.08.2008 року за послуги по проведенню заходів з очистки автобану і забезпечення порядку дорожнього руху на загальну суму 27 521,15 Євро; № 2016834/1 від 11.08.2008 року за послуги по зберіганню тягача та пошкодженого н/причіпу на загальну суму 850,73 Євро; № 2016834/2 від 11.08.2008 року за послуги по утилізації вантажу після аварії на загальну суму 28 560,00 Євро; № 2016834/3 від 13.08.2008 року за послуги по завантаженню пошкодженого н/причіпу на транспортний засіб позивача з метою доставки його в Україну на загальну суму 1 413,23 Євро; № 2016834/4 від 11.08.2008 року за послуги по кінцевому розрахунку відповідних робіт пов'язаних з утилізацією вантажу внаслідок ДТП на загальну суму 4 075,19 Євро.

Відповідачем було здійснено відшкодування позивачу по рахунку № 2016834/2 від 11.08.2008 року за послуги з утилізації вантажу після аварії на загальну суму 28 560,00 Євро та рахунку № 2016834/4 від 11.08.2008 року за послуги по кінцевому розрахунку відповідних робіт пов'язаних з утилізацією вантажу внаслідок ДТП на загальну суму 4 075,19 Євро у відповідності до договору № 640800337 страхування відповідальності автоперевізника від 27.01.2008 року.

Як стверджує позивач, відповідач не здійснив страхового відшкодування в частині збитку оплаченого позивачем згідно рахунку № 2016834 від 07.08.2008 року транспортно-дорожній службі CARCOMPLETE24 GmbH за послуги по проведенню заходів з очистки автобану і забезпечення порядку дорожнього руху на загальну суму 200 996,67 грн. (27 521,15 Євро).

Як вбачається із матеріалів справи позивач звернулося із заявою № 1120 від 03.11.2008 року про відшкодування цієї шкоди, та отримав відповідь-лист № 2692 від 20.11.2008 року про те, що справа стосовно дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася 05.08.2008 року на території Німеччини розглядається кореспондентом ЗАТ “АСК “ІНГО Україна” SOVAG AG. Відповідачем було відправлено листа № 1457 від 26.05.2009 року де зазначено, що урегулювальником даної справи на території Німеччини підприємством SCHWARZMEER UND OSTSEE VERSICHERUNGS-AKTIENGESEILSCHAFT SOVAG визнається лише частина суми —6 839,04 Євро (від 27.02.2009 року), як збиток, що був заподіяний внаслідок дорожньо-транспортної пригоди третім особам транспортними засобами Страхувальника (позивача) по полісу обов'язкового страхування відповідальності власників транспортних засобів на умовах міжнародної системи “Зелена Карта”. А решта суми –21 774,06 Євро не підлягає виплаті страхування відповідальності автовласників перед третіми особами згідно із законом Німеччини про обов'язкове страхування у межах системи “Зелена Карта”, а являється збитком, що може бути відшкодовано при умові наявності добровільного договору страхування –автокаско, при цьому не посилаючись на будь-які нормативно-правові акти, що є підставою такої відмови.

Згідно банківської виписки від 25.06.2009 року урегулювальником даної справи на території Німеччини SCHWARZMEER UND OSTSEE VERSICHERUNGS-AKTIENGESEILSCHAFT SOVAG було здійснено частково страхове відшкодування у розмірі 5 747,09 Євро рахунку № 2016834 від 07.08.2008 року. Позивач у свою чергу звернувся до підприємства CarComplete24 GmbH з метою надання роз'яснення відносно тих затрат у рахунку № 2016834 від 07.08.2008 року, що були віднесені безпосередньо на транспортування пошкодженого н/причіпу Krone, реєстраційний номер 13182ТН з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця стоянки (господарського двору).

Як вбачається з матеріалів справи підприємство CarComplete24 GmbH 05.10.2009 року надало відповідь, що такі затрати у рахунку № 2016834 від 07.08.2008 року на транспортування пошкодженого н/причіпу Krone, реєстраційний номер 13182ТН з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця стоянки (господарського двору) становили лише 1 594,64 Євро.

Для здійснення перекладу з німецької мови на українську рахунку № 2016834 від 07.08.2008 року та листа підприємства CarComplete24 GmbH від 05.10.2009 року позивач звернувся до перекладача та оплатив 270,00 грн., згідно рахунку № 332 від 12.11.2009 року та акту виконаних робіт з надання перекладацьких послуг від 12.11.2009 року.

У поданій позивачем заяві про збільшення розміру позовних вимог зазначається, що сума збитку становить 241 184,20 грн. (27 521,15 - 5747,09 - 1594,64 = 20 179,42 Євро). Офіційний курс гривні до Євро станом на 19.11.2009 року НБУ встановлено у розмірі 100 Євро = 1195,1989 грн. За порушення строків оплати відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач просить суд окрім суми основного боргу в розмірі 241 184,20 грн. (20179,42 Євро) стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 32 801,05 грн. та 3% річних, що складають 6 977,82 грн. Окрім цього, позивач просить стягнути пеню у відповідності до п. 37.2 ст. 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у розмірі 52 743,33 грн. та 270,00 грн. витрат за надання перекладацьких послуг.

На підтвердження своїх заперечень відповідачем було надано Договір від 26.11.2003 року (СОГЛАШЕНИЕ заключенное в Гамбурге 26.11.2003 г.) який було укладено між Чорноморсько-Балтійським Страховим акціонерним товариством СОФАГ та Акціонерною страховою компанією “Остра Київ”. З огляду на подані докази представником відповідача у судовому засіданні витребовувалось: копія статуту відповідача, а також докази вступу в силу угоди між відповідачем і третьою особою від 26.11.2003 року в порядку передбаченому п. 1 параграфу 4 вказаної угоди. У поданому відзиві відповідачем зазначено, що виплата компенсацій страхувальнику ТзОВ “Овертранс” (позивачу) проводилося кореспондентом САТ “СОФАГ” у розмірі 14 327,8 Євро з урахуванням гонорару на підставі дебет-ноти від 05.03.2009 року та дебет-ноти від 21.01.2009 року у той час, як фактично відшкодовано 25.06.2009 року –5 747,09 Євро. Окрім цього, подані 09.02.2010 року відповідачем копії Страхових актів: № 024 від 04.03.2009 року; № 061від 08.04.2009 року та платіжні доручення: № 39 від 11.03.2009 року; № 93 від 15.04.2009 року засвідчують, що відповідачу оплатила САТ “СОФАГ” 16 476,15 Євро.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності прийшов до висновку, що уточнені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як вбачається із матеріалів справи сторонами скріплено відтисками печаток та підписами повноважних представників договір страхування № 132/21 від 06.02.2008 року, згідно якого відповідач вз'яв на себе зобов'язання по відшкодуванню збитків, заподіяних транспортними засобами позивача життю, здоров'ю та майну третіх осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди на час перебування їх у країнах-членах міжнародної системи “Зелена Карта”.

У відповідності до п. 1, п. 7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

За ч. 1 Статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так відповідно до Статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушення зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо, він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено в процесі розгляду справи, зобов'язань щодо відшкодувань збитків, що було завдано внаслідок дорожньо-транспортною пригодою відповідач у повному обсязі не виконав.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

За уточненим розрахунком позивача, що знаходиться в матеріалах справи, розмір індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення складає 39 778,87 грн. (32801,05 грн. інфляційні втрати, 6977,82 грн. –3% річних). За уточненим розрахунком позивача, що знаходиться у матеріалах справи, розмір пені за весь час прострочення складає 52 743,33 грн. Розрахунок відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Відповідачем не зважаючи на надані йому судом можливості, не доведено належними та допустимими доказами підставність посилання на його угоду з третьою особою як на підставу у відмові відшкодування повної суми завданих збитків. Зокрема, не доведено, що вказана угода вступила в силу в порядку передбаченому п. 1 параграфу 4 вказаної угоди.

Стосовно вимоги про стягнення 32801,05 грн. інфляційних втрат, то вказане обезцінення грошової одиниці України вже враховане позивачем у заяві про збільшення розміру позовних вимог відповідно до офіційного курсу гривні до євро станом на 19.11.2009 р. Тому вказана вимога до задоволення не підлягає.

Що стосується вимоги позивача про стягнення 270,00 грн. проведеної ним оплати за надання перекладацьких послуг, то вказана вимога є безпідставною, так як вказана оплата не стосується об’єму договірних відносин з відповідачем, та не є судовими витратами позивача в розумінні ст. 44 ГПК України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення частково.

Судові витрати на підставі ст. 49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 509, 526, 530, 599, 625 ЦК України, ст.ст. 174, 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Судові витрати покласти на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

3.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства акціонерної страхової компанії «ІНГО Україна»в особі Львівської філії, м. Львів, вул. Ак. Сахарова, 80а (код ЄДРПОУ 25562331) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Овертранс», м. Пустомити, вул. Грушевського, 23, Львівська область (р/р 26000170236800 в АКІБ «УкрСиббанк», МФО 325978, код ЄДРПОУ 30626867) 241184 грн. 20 коп. основного боргу, 52743 грн. 33 коп. пені, 6977 грн. 82 коп. –3% річних, 3 009 грн. 05 коп. державного мита та 212 грн. 63 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

5.          У решті частин позовних вимог у задоволенні позову відмовити.

Суддя