Рішення № 10476784, 24.03.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.10                                                                                           Справа№ 6/45

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Авант”, м.Коростень

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія “Агросвіт”, с.Городилів

про: стягнення 80357грн. 92коп.

                                                   Суддя Гоменюк З.П.

                                                                       Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники:

від позивача: Каратченя Ю.І.

від відповідача: не з’явився

Представнику позивача, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме його процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю “Авант” до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія “Агросвіт” про стягнення 72000грн. 00коп. основного боргу, 4973грн. 92коп. пені та 3384грн. 00коп. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 13.03.2010р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 24.03.2010р.

В судовому засіданні 24.03.2010р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просить позов задоволити. Представником позивача подано суду клопотання від 24.03.2010р. №27 про забезпечення позову шляхом заборони боржнику відчужувати належне йому майно.

В обгрунтування позовних вимог представник позивача покликається на те, що відповідно до договору поставки №73 від 01.08.2009р. відповідачу поставлено товар, а саме – жмих соєвий, на загальну суму 72000грн. 00коп., за який відповідач не розрахувався. За неналежне виконання грошового зобов”язання , позивач просить також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 4973грн. 92коп. та інфляційні втрати у розмірі 3384грн.00коп.

Відповідач в судове засідання не з”явився, письмового пояснення на позов не подав, причин невиконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та неявки в судове засідання не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 11.03.2010р. №5096318.

Відповідно до ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути позов при відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд встановив наступне.

Відповідно до укладеного 01.08.2009р. між сторонами договору поставки № 73, постачальник (позивач) зобов’язувався поставити товар (передати у власність покупця) в обумовлені договором строки, а покупець (відповідач) зобов’язувався прийняти товар та сплатити постачальнику його вартість ( п.1.1 договору).

Згідно п. 3.4 цього договору сторони передбачили, що перехід права власності відбувається в момент поставки відповідної партії товару, що оформляється видатковою накладною (актом здачі-приймання).

02.09.2009р. сторонами підписано додаток №2 до договору №73 від 01.08.2009р., відповідно до якого сторони домовились про поставку партії товару – макухи соєвої, на суму 72000грн. 00коп.

На виконання умов укладеного договору та додатку № 2 до нього, позивачем по накладній №476 від 02.09.2009р. поставлено відповідачу товар на суму 72000грн. 00коп.

          За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму ( ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов”язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

ч.2 ст.193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.           Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов”язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

п.4 додатку № 2 від 02.09.2009р. до договору №73 від 01.08.2009р. покупець здійснює попередню оплату партії товару в розмірі 100 % її вартості або протягом одного банківського дня з моменту отримання товару на складі, згідно рахунку-фактури від продавця.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

28.09.2009р. сторонами підписано акт звірки розрахунків, відповідно до якого станом на 28.09.2009р. заборгованість відповідача становить 72000грн. 00коп.

                    Порушенням зобов’язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Однак, відповідачем зобов’язання щодо оплати поставленого товару у встановлений додатком № 2 від 02.09.2009р. до договору поставки № 73 від 01.08.2009р. строк не виконане.

16.02.2010р. позивачем надіслано відповідачу вимогу про погашення боргу в сумі 72000грн. 00коп. (одержана відповідачем 19.02.2010р., копія повідомлення про вручення поштового відправлення долучена позивачем до матеріалів справи).

Станом на час звернення з позовом до суду заборгованість в розмірі 72000грн. 00коп. відповідачем не сплачено.

Крім того, п. 6.7 договору № 73 від 01.08.2009р. передбачено, що за порушення термінів оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом затримки платежу. Відповідно до представленого суду розрахунку розмір нарахованої до сплати пені за період з 01.10.2009р. по 01.12.2010р. становить 4973грн. 92коп.

Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Відповідно до п.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача 3384грн. 00коп. інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.10.2009р. по 01.02.2010р. Суд вважає дану вимогу правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем при наданому йому праві та можливостях не подано заперечення стосовно заявлених вимог та доказів погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

           Судові витрати покладаються на відповідача.

Суд залишає без задоволення клопотання позивача про забезпечення позову шляхом заборони боржнику відчужувати належне йому майно, оскільки відповідно до п.3 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994р. № 02-5/611 (з наступними змінами „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”), умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Згідно зі ст.ст. 33, 66 Господарського процесуального кодексу України такі припущення мають бути обґрунтовані, а саме підкріплені доказами наявності фактичних, отже, реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішень господарського суду в майбутньому. Таких доказів позивачем суду не надано.

Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 229-232, 343 ГК України, ст.ст.33,34,44,49,66,75,82,84 ГПК України, суд –

                                         ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія „Агросвіт”, с.Городилів Золочівського району Львівської області (ідентифікаційний код 33424790) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю”Авант”, вул.Сосновського, 43-к, м.Коростень Житомирської області (ідентифікаційний код 22050168) 72000грн. 00коп. основного боргу, 4973грн. 92коп. пені, 3384грн. 00коп. інфляційних втрат, 803грн. 58коп. витрат по сплаті державного мита та 236грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя