Рішення № 10476761, 25.05.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.10                                                                                 Справа № 14/161(7/223)

За позовом

Відкритого акціонерного товариства "Армопласт", м. Сєвєродонецьк Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об’єднання", м. Луганськ

про стягнення 3640 грн. 82 коп. Суддя Лісовицький Є.А.

Представники:

від позивача: Щиров О.О., довіреність № 333 від 28.04.10;

від відповідача: Селезньова С.Г., довіреність № 7 від 01.01.10.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв’язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів у сумі 3640 грн. 82 коп.

Відповідач відзивом на позовну заяву проти позову заперечує з мотивів викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін суд, -

В С Т А Н О В И В:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об’єднання” /відповідачем/ та Відкритим акціонерним товариством "Армопласт" /позивачем/ було укладено договір на постачання електричної енергії № 147 від 20.12.06 з додатковими угодами до нього (далі –Договір), за умовами якого відповідач прийняв на себе зобов’язання постачати електроенергію, а позивач –вносити відповідну плату, у тому числі за перевищення договірних величин споживання електричної енергії.

Згідно Додатку „Обсяги постачання електричної енергії Споживача” до договору, позивачу було встановлено наступний обсяг постачання у травні 2009 року –75,0 тис. кВт/год. З врахуванням коригування, договірна величина споживання у травні 2009 року склала 30,0 тис. кВт/год.

Відповідно до акту про зняття показів розрахункових засобів обміру електроенергії від 01 червня 2009 року, позивачем у травні 2009 року спожито 38389 кВт/год., що на 8389 кВт/год. більше встановленої договірної величини.

01 червня 2009 року відповідачем виставлені позивачу рахунки №147/ЛИС/5/1 на оплату 3987 грн. 49 коп. за фактично спожиту електроенергію у травні 2009 року та №147/ЛИС/5/4 на суму 7281 грн. 65 коп. за перевищення договірної величини споживання електроенергії за травень 2009 року у кількості 8389 кВт/год., а також вручено попередження про обмеження постачання електроенергії.

Оплата за перевищення договірної величини споживання електроенергії за травень 2009 року здійснена позивачем 01 червня 2009 року у сумі 7281 грн. 65 коп., про що свідчить виписка банку та звернувся до суду з даним позовом.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається зокрема на те, що ним сплачено фактично потрійну вартість за перевищення договірної величини, тоді як діючим законодавством України передбачено двократну. Тому просить суд стягнути на його користь 3640 грн. 82 коп., що, на думку позивача, є 1/3 різниці - безпідставно сплачена сума за фактично спожиту електроенергію.

Оцінивши обставини справи у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення з наступних підстав.

Положеннями ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч.5 ст.26 Закону України "Про електоенергетику" споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Аналогічна відповідальність споживача за перевищення договірних величин споживання електроенергії передбачена п.4.4.3 договору про постачання електроенергії, укладеного між сторонами у справі.

Законодавством, а саме ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" не передбачено стягнення трикратної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини, відтак суди попередніх судових інстанцій прийшли до помилкового висновку.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки (ч.1 ст.217 ГК України).

Виходячи з наведених норм та приписів ст.26 Закону України "Про електроенергетику" передбачена вказаною статтею санкція (сплата двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини електроенергії) є господарсько-правовою відповідальністю за порушення у сфері господарювання.

Внаслідок порушення відповідачем умов договору щодо встановленої договірної величини електроспоживання, у відповідача виникає право стягнути з позивача не вартість фактично спожитої електричної енергії (що передбачено умовами договору, як господарське зобов’язання), а двократну вартість різниці між фактично спожитою і договірною величиною. Остання є видом відповідальності, в результаті застосування якої для відповідача настають несприятливі економічні наслідки у вигляді зменшення матеріальних благ.

Тому у позивача є наявним зобов'язання щодо оплати двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини, а не трикратної.

Тому позовні вимоги про стягнення 3640 грн. 82 коп. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -

в и р і ш и в :

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об’єднання", м. Луганськ, кв.Гаєвого, 35 «А», ідентифікаційний код 31443937 на користь Відкритого акціонерного товариства "Армопласт", м. Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, 30/1, ідентифікаційний код 04681296 безпідставно отримані кошти 3640 грн. 82 коп., витрати на сплачене держмито 102 грн. і на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236 грн., видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його

підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Дата підписання рішення –26.05.10.

Суддя                                                             Є.А.Лісовицький