Рішення № 10476172, 18.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 15/12418.05.10

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Форсаж»

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіВа-Агро»

про                    стягнення 849134,90грн.

Суддя Хоменко М.Г.

Представники:

від позивача - Забута С.В.

від відповідача –не з’явилися

У судовому засіданні 18.05.2010 за згодою присутніх представників сторін (позивача) судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Форсаж»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіВа-Агро»849134,90 грн.(661152,06 грн. –основного боргу, 106000,00грн.- штрафу, 81982,84грн. –інфляційного збільшення суми боргу) заборгованості за Договором купівлі –продажу №08-0610 від 01.10.2008 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов Договору купівлі –продажу №08-0610 від 01.10.2008 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Форсаж»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіВа-Агро», останній не виконав у повному обсязі умови Договору.

Позовну заяву 22.03.2010 року прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 15/124.

Судові засідання неодноразово відкладалися через неявку відповідача, а також невиконання позивачем у повному обсязі вимог ухвал суду.

Відповідач у судове засідання в черговий раз не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, відзив на позов не надав, поважних причин неявки в судове засідання не повідомив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Форсаж» -Покупець (далі-Позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіВа-Агро»- Продавець (далі-Відповідач) уклали Договір купівлі –продажу №08-0610, за умовами якого, Відповідач продає, а Позивач купує на умовах FCA Кожанка ХПП, товар: ріпак продовольчий. Загальна сума Договору складає 1060 000,00грн. (далі-Договір (належним чином засвідчена копія договору наявна у справі).

Відповідно до Договору оплата Товару проводиться шляхом 90% передоплати загальної вартості Товару, яку Позивач попередньо сплачує на протязі трьох банківських днів з моменту підписання Договору

На виконання умов Договору Позивач на підставі Рахунку-фактури №СФ-000006 від 01.10.2008 року перерахував Відповідачу 954000,00грн попередньої оплати, що підтверджується платіжними дорученнями №102 від 06.10.2008 року на суму 745000,00грн., №1349 від 07.10.2008 року на суму 209000,00грн. (належним чином засвідчені копії наявні у матеріалах справи).

В порушення умов Договору, Відповідач не поставив оплачений Товар Позивачеві. Натомість,повернув частину боргу, перерахувавши на рахунок Позивача 150000,00грн.

Таким чином, станом на день розгляду справи сума заборгованості Відповідача склала 661 152,06 грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з вимогами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття у строк та на умовах, обумовлених договором. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що Відповідачем було порушено умови Договору, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності із п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, станом на день вирішення спору основна заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 661152,06 грн. уні підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки (штраф, пеня).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача передбаченого п. 6.3 Договору штрафу в розмірі 10% від суми вартості товару.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, наведеним у позовній заяві, розмір штрафу складає 106000,00 грн. І підлягає задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов"язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, розглянувши матеріали справи, враховуючи, що факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за Договором встановлено судом і відповідачем не спростовано, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у розмірі 81982,84грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов‘язання.

Суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

За наведених обставин, сума заборгованості, яка підлягає стягненню з Відповідача, складає 849134,90 грн.(661152,06 грн. –основного боргу, 106000,00грн.- штрафу, 81982,84грн. –інфляційного збільшення суми боргу).

Щодо клопотання Позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Відповідача , суд виходить із наступного.

Відповідно дост.66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника,який подав позов, або з свої ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Виходячи з викладеного, суд не вбачає необхідним задовольнити клопотання Позивача, оскільки останній не надав аргументованих доказів, які могли б утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу та інших витрат, пов"язаних із розглядом справи.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 8491,34 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повному обсязі.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610,611,614, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Форсаж»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіВа-Агро»(01103, м. Київ, вул.. Кіквідзе,18, код ЄДРПОУ 35309966, р/р 2600900410325 в АКБ «Правекс-Банк», м. Київ, МФО 321983), а у випадку відсутності коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Форсаж»(14000, м. Чернігів, Новозаводський район, вул. Комсомольська,18, код ЄДРПОУ 31691350, р/р 260068685 в ЧОД «Райффайзен Банк Аваль», м. Чернігів, МФО 353348) 661152(шістсот шістдесят одна тисяча сто п’ятдесят дві)грн. 06 коп. основного боргу, 106000(сто шість тисяч)грн. 00коп -штрафу, 81982(вісімдесят одна тисяча дев’ятсот вісімдесят дві)грн. 84 коп. –інфляційне збільшення суми боргу, 8491(вісім тисяч чотириста дев’яносто одна)грн. 34 коп. - витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Форсаж» в забезпеченні позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіВа-Агро».

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                           Хоменко М.Г.

Дата підписання рішення: 25.05.2010.