Рішення № 10476150, 18.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 15/14618.05.10

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Стара Фортеця ЛТД »

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа парк-сервіс»

про                    стягнення 34061,47грн.

Суддя Хоменко М.Г.

Представники:

від позивача - Скуртул К.А.

від відповідача –не з’явилися

У судовому засіданні 18.05.2010 року за згодою присутніх представників сторін (позивача) судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стара Фортеця ЛТД »звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа парк-сервіс»34061,47грн. (33832,14грн. –основного боргу, 200,49грн. –пені, 29,62грн. –три проценти річних) заборгованості за Договором поставки №07/380 від 25.12.2009 року.

Позовну заяву 06.04.2010 року прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 15/146.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.04.2010 відкладено розгляд справи у судовому засіданні через неявку відповідача.

Відповідач у судове засідання в черговий раз не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, відзив на позов не надав, поважних причин неявки в судове засідання не повідомив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

25 грудня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Стара Фортеця ЛТД»- Постачальник (далі-Позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа парк-сервіс»- Покупець (далі-Відповідач) уклали Договір поставки №07/380, за умовами якого, Позивач зобов’язується поставляти Відповідачу продукти харчування (далі –Продукція), а Відповідач зобов’язується приймати та оплачувати отриману продукцію у відповідності до умов даного Договору( далі-Договір (належним чином засвідчена копія договору наявна у справі).

Відповідно до п. 2.7. Договору Відповідач зобов’язаний оплатити вартість кожної отриманої партії продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позивача не пізніше 21 календарного дня з дати передачі продукції.

На виконання умов Договору, Позивач поставив Відповідачу продукцію на загальну суму 33832,14грн, що підтверджується видатковими накладними: №ЛТ-0003352 від 17.02.2010 року на суму 15019,68 грн. та №ЛТ-0004203 на суму 18812,46грн.(копії наявні у матеріалах справи).

В порушення своїх зобов’язань, Відповідач за отриману продукцію не розрахувався..

Таким чином, станом на день розгляду справи сума заборгованості Відповідача склала 33832,14 грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що Відповідачем було порушено умови Договору та положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності із п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, станом на день вирішення спору основна заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 33832,14 грн. і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки (штраф, пеня).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача передбаченої п. 3.1 договору пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ України від вартості неоплаченої продукції за кожен день просточення.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, наведеним у позовній заяві, розмір пені складає 200,49 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов"язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, розглянувши матеріали справи, враховуючи, що факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за Договором встановлено судом і відповідачем не спростовано, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 200,49грн. та 3% процентів річних у розмірі 29,33грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов‘язання.

Суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

За наведених обставин, сума заборгованості, яка підлягає стягненню з Відповідача, складає 34061,47грн. (33832,14грн. –основного боргу, 200,49грн. –пені, 29,62грн. –три проценти річних).

Щодо клопотання Позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту намарно та грошові кошти Відповідача в межах позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно дост.66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника,який подав позов, або з свої ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Виходячи з викладеного, суд не вбачає необхідним задовольнити клопотання Позивача, оскільки останній не надав аргументованих доказів, які могли б утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу та інших витрат, пов"язаних із розглядом справи.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 340,62 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повному обсязі.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610,611,614, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Стара Фортеця ЛТД »задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа парк-сервіс»(02068, м. Київ, вул. О. Кошиця,8, код ЄДРПОУ 36272576, р/р 26009196957 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805), а у випадку відсутності коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стара Фортеця ЛТД »(юридична адреса: 02002, м. Київ, вул.. Каховська,64; адреса для листування: 02096, м. Київ, вул. Сімферопольська,13-А, код ЄДРПОУ 36405099, р/р 26006210110931 в АТ «ПроКредитБанк», МФО 320984) 33832(тридцять три тисячі вісімсот тридцять дві)грн. 14 коп. - основного боргу, 200(двісті)грн.. 49коп. –пені, 29(двадцять дев’ять)грн. 33коп. –три проценти річних, 340(триста сорок)грн. 62 коп.- витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Стара Фортеця ЛТД »в забезпеченні позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа парк-сервіс»в межах позовних вимог.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                           Хоменко М.Г.

Дата підписання рішення: 25.05.2010.