Рішення № 10476074, 28.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/17628.05.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рідна Марка Корп» про стягнення заборгованості по договору лізингу

Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: Мамро О.О. (довіреність № 25 від 08.04.2010р.);

від відповідача: не з’явились;

В судовому засіданні 28.05.2010р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»(надалі ТОВ «Євро Лізинг»позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рідна Марка Корп»(надалі ТОВ «Рідна Марка Корп», відповідач) 136772, 41 грн. заборгованості, 3827, 01 грн. пені, 478, 38 грн. 3% річних, 1090, 89 грн. збитків від інфляції.

Згідно поданої заяви за вих. № 443 від 09.02.2010р. позивачем збільшено розмір позовних вимог, за якою останній просить стягнути з відповідача заборгованість по оплаті лізингових платежів у сумі 808736, 28 грн., 88398, 46 грн. штрафних санкцій у вигляді п’яти середньомісячних лізингових платежів за дострокове припинення повернення транспортних засобів, 1090, 90 грн. збитків від інфляції, 478, 38 грн. 3% річних, 73088, 64 грн. пені.

Заява про збільшення позовних вимог не може бути прийнята до розгляду в межах даної справи, оскільки станом на дату звернення позивача з позовом до суду, позивач не мав права вимоги щодо стягнення лізингових платежів з квітня 2009р. по лютий 2010р., в цій частині права позивача не були порушені відповідачем та не можуть розглядатись судом в межах даної справи за поданим 27.03.2009р. позовом. В свою чергу, збільшений розмір штрафних санкцій, зокрема пені теж не приймається судом, оскільки здійсненний з урахуванням збільшеної суми позовних вимог.

В даному випадку позивачем не враховані межі позовних вимог, які обмежені порушенням прав позивача саме на дату звернення з позовом до суду, а за поданими позивачем уточненнями та поступовим виникненням заборгованості відповідача спір може вирішуватись судом протягом всього строку договору, або ж до припинення відносин з відповідачем, що не відповідає нормам процесуального закону.

Позовні вимоги мотивовано тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір фінансового лізингу № 149 від 18.01.2007р. на виконання якого позивачем передано відповідачу за його замовленням транспортні засоби –автомобілі Skoda Fabia Classic, державний номер АА 1951 СМ; Toyota Camry Premium, державний номер АА 1178 СТ; Skoda Octavia A5 Elegance, державний номер АА 1230 СХ; BT Cargo Toyota GT, державний номер 11457 КС; BT Cargo Toyota GT, державний номер 11458 КС; електроштабелер BT Reflex RRM 16, державний номер АА 1230 СХ; електроштабелер Reflex RRM 16, державний номер АА 1230 СХ; BT Cargo/Toyota GT, державний номер Т1645 КХ. В порушення взятих на себе зобов’язань, відповідачем сплата лізингових платежів у повному обсязі не здійснена, строки сплати лізингових платежів погоджені сторонами згідно підписаних Планів лізингу № 149/001 від 24.01.2007р., № 149/009 від 03.05.2007р., № 149/010 від 14.05.2007р., № 149/011 від 15.05.2007р., № 149/012 від 15.05.2007р., № 149/013 від 29.05.2007р., № 149/014 від 29.05.2007р., № 149/015 від 29.05.2007р. із змінами від 10.04.2007р., від 05.06.2007р., від 03.07.2007р., від 12.10.2007р., від 07.08.2007р. відповідачем порушені.

З посиланням на положення Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості що утворилась в судовому порядку, до стягнення заявлено також суму пені нарахування якої передбачено договором, 3% річних та інфляційні збитки.

Відповідач відзив на позов не надав, в судове засідання призначене після поновлення провадження у справі, не з’явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином. Ухвала суду, повідомлення про розгляд справи на 28.05.2010р. надсилались судом на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу товариства.

Провадження у справі зупинялось за клопотанням відповідача у зв’язку із оскарженням в судовому порядку договору фінансового лізингу № 149 від 18.01.2007р., заборгованість за яким є предметом спору у даній справі.

Ухвалою суду від 19.03.2010р. провадження у справі було поновлено при надходженні клопотання позивача із наданими документами, що підтверджують вирішення справи 32/148, та є свідченням усунення обставин що були причиною зупинення провадження.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

18 січня 2007р. між ТОВ «Рідна Марка Корп» та ТОВ «Євро Лізинг» укладено договір фінансового лізингу № 149 предмет якого визначено у розділі 2 договору та зокрема, згідно п. 2.1 останнє передає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач (відповідач у справі) отримує від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортний засіб у відповідності із замовленням на транспортний засіб. Транспортний засіб, що передається в лізинг, придбаний лізингодавцем на підставі наданого лізингоодержувачем замовлення на транспортний засіб (п. 2.2 договору).

На виконання договору, на підставі замовлень № 149/001 від 24.01.2007р., № 149/009 від 03.05.2007р., № 149/010 від 14.05.2007р., № 149/011 від 15.05.2007р., № 149/012 від 15.05.2007р., № 149/013 від 29.05.2007р., № 149/014 від 29.05.2007р., № 149/015 від 29.05.2007р. позивачем було надано в користування відповідача транспортні засоби Skoda Fabia Classic, державний номер АА 1951 СМ; Toyota Camry Premium, державний номер АА 1178 СТ; Skoda Octavia A5 Elegance, державний номер АА 1230 СХ; BT Cargo Toyota GT, державний номер 11457 КС; BT Cargo Toyota GT, державний номер 11458 КС; електроштабелер BT Reflex RRM 16, державний номер АА 1230 СХ; електроштабелер Reflex RRM 16, державний номер АА 1230 СХ; BT Cargo/Toyota GT, державний номер Т1645 КХ, що підтверджується актими приймання-передачі залученими до матеріалів справи.

Невід’ємною частиною договору є плани лізингу № 149/001 від 24.01.2007р., № 149/009 від 03.05.2007р., № 149/010 від 14.05.2007р., № 149/011 від 15.05.2007р., № 149/012 від 15.05.2007р., № 149/013 від 29.05.2007р., № 149/014 від 29.05.2007р., № 149/015 від 29.05.2007р. із змінами від 10.04.2007р., від 05.06.2007р., від 03.07.2007р., від 12.10.2007р., від 07.08.2007р., якими встановлені строки сплати лізингових платежів за користування зазначеним транспортним засобом. План лізингу є додатком до договору в якому визначаються строк лізингу, розмір лізингових платежів, періодичність сплати лізингових платежів, місячний пробіг, дата повернення, місце передачі тощо (п. 1 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору за переданий у лізинг транспортний засіб в період з дати початку до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі; розмір та строки сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю встановлюється в «Плані Лізингу»(додаток № 3 договору); нарахування лізингових платежів здійснюється в останній день місяця за який нараховуються платежі згідно актів виконаних робіт.

          Оскільки відповідачем в порушення взятих на себе зобов’язань (п. 7.16 договору) лізингові платежі не сплачувались, по договору утворився борг, який станом на 18.03.2009р. складався із суми 136772, 41 грн., яка є заборгованістю за користування транспортними засобами що є предметом договору № 149 від 18.01.2007р. за планами лізингу № 149/001, № 149/009, № 149/010, № 149/011, № 149/012, № 149/013, № 149/014, № 149/015.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

          Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк ст. 759 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Заборгованість відповідача за користування транспортним засобом що є предметом договору № 149 від 18.01.2007р. за планами лізингу за № 149/001, № 149/009, № 149/010, № 149/011, № 149/012, № 149/013, № 149/014, № 149/015 станом на 18.03.2009р. складала 136772, 41 грн., виставлені рахунки-фактури від 28.07.2008р. № С-00019189 на суму 1 010 грн., від 02.12.2008р. № С-0032577 на суму 6446, 92 грн. (є оплаченим на суму 5702, 89 грн.), від 31.12.2008р. №С-0037817 на суму 3477, 23 грн., № С-0037818 на суму 3531, 63 грн., № С-0037819 на суму 3477, 23 грн., № С-0037820 на суму 3531, 63 грн., № С-0037821 на суму 979, 69 грн., № С-0037822 на суму 2753, 01 грн., № С-0037823 на суму 317, 46 грн., № С-0037824 на суму 2663, 98 грн., № С-0037825 на суму 8936, 17 грн., № С-0037826 на суму 874, 73 грн., № С-0037827 на суму 1367, 60 грн., № С-0037828 на суму 4880, 48 грн., № С-0037829 на суму 591, 28 грн., № С-0037830 на суму 3546, 26 грн., № С-0037831 на суму 3463, 40 грн., № С-0037832 на суму 11092, 54 грн., № С-0037833 на суму 10224, 44 грн., від 20.01.2009р. № С-00001633 на суму 7017, 88 грн., від 02.02.2009р. № С-00002342 на суму 288, 55 грн., № С-00002341 на суму 2365, 52 грн., № С-00002343 на суму 2663, 97 грн., № С-00002344 на суму 7727, 75 грн., № С-00002345 на суму 795, 19 грн., № С-00002346 на суму 1367, 61 грн., № С-00002347 на суму 4229, 13 грн., № С-00002340 на суму 979, 70 грн., № С-00002348 на суму 537, 53 грн., № С-00002349 на суму 3477, 23 грн., № С-00002351 на суму 2796, 06 грн., № С-00002353 на суму 3477, 23 грн., № С-00002355 на суму 2796, 06 грн., № С-00002357 на суму 11092, 54 грн., № С-00002360 на суму 8129, 24 грн., № С-00002363 на суму 3546, 27 грн., № С-00002365 на суму 2746, 76 грн., від 25.02.2009р. № С-00008173 на суму 3275, 40 грн. відповідачем не були оплаченими, доказів зворотнього суду не представлено. Розрахунок суми боргу наданий до матеріалів справи та містить посилання на первинні документи, що підтверджують виконання зобов’язань за укладеним договором.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи відсутність доказів, що спростовують доводи позивача зазначені у позовній заяві (докази внесення лізингових платежів за рахунками що зазначені у довідці про стан взаєморозрахунків станом на 18.03.2009р. у відповідності з погодженим графіком згідно планів лізингу № 149/001 від 24.01.2007р., № 149/009 від 03.05.2007р., № 149/010 від 14.05.2007р., № 149/011 від 15.05.2007р., № 149/012 від 15.05.2007р., № 149/013 від 29.05.2007р., № 149/014 від 29.05.2007р., № 149/015 від 29.05.2007р. із змінами від 10.04.2007р., від 05.06.2007р., від 03.07.2007р., від 12.10.2007р., від 07.08.2007р.), суд визнає обґрунтованими заявлені вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 136772, 41 грн. за користування транспортними засобами що є предметом договору № 149 від 18.01.2007р. за планами лізингу № 149/001, № 149/009, № 149/010, № 149/011, № 149/012, № 149/013, № 149/014, № 149/015 у відношенні заборгованості що виникла станом на 18.03.2009р., у зв’язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно п. 16. 1 договору фінансового лізингу № 149 від 18.01.2007р. при порушенні лізингоотримувачем зобов’язань по сплаті лізингових платежів передбачених планом лізингу, та/або інших платежів, передбачених договором, лізингоодержувач сплачує пеню у розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов’язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

Вказана позиція викладена також в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р. «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» у п. 49 якого зазначено, що положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Стягненню з відповідача підлягає сума пені згідно здійсненого позивачем розрахунку, що проведений у відношенні суми заборгованості за кожним платежем визначеним у рахунках-фактурах, які є неоплаченими та щодо яких виник спір, з урахуванням строку настання виконання зобов’язання по оплаті та кількістю днів прострочення, за обліковими ставками встановленими Постановою НБУ № 107 від 21.04.2008р., листом НБУ від 16.02.2009р. № 14-011/778-2395 (12%) –в межах строку встановленого законом (не більше ніж за 6 місяців), та складає 3827, 01 грн. (розрахунок штрафних санкцій є додатком до позовної заяви).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та наявність прострочення сплати лізингових платежів за рахунками-фактурами прострочення за якими рахується станом на 18.03.2009р., суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків у розмірі 1090, 89 грн., та з розрахунком 3% річних у розмірі 478, 38 грн. наданими позивачем і вважає такі обгрунтованими.

Заявлені позовні вимоги відповідачем не спростовані, відзиву на позов, контррозрахунку штрафних санкцій, доказів здійснення розрахунків за договором № 149 від 18.01.2007р. у відповідності з положеннями договору та згідно графіку платежів, на вимоги суду не представлено, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в розмірі 1421, 69 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рідна Марка Корп»(юрид. адреса: 02105, м. Київ, вул. Усенка 8; адреса: 04176, м. Київ, вул. Електриків 29-А, р/р 26007301006622 в ВАТ ВТБ Банк, МФО 321767, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 32489354) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»(факт. адреса: 03680, м. Київ, бульвар І. Лепсе 4, р/р 2600510828 в ВАТ АБ «Укргазбанк»МФО 320478, ідент. код 32774741) 136772, 41 грн. (сто тридцять шість тисяч сімсот сімдесят дві гривні 41 копійку) заборгованості по сплаті лізингових платежів, 3827, 01 грн. (три тисячі вісімсот двадцять сім гривень 01 копійку) пені, 1090, 89 грн. (одну тисячу дев’яносто гривень 89 копійок) збитків від інфляції, 478, 38 грн. (чотириста сімдесят вісім гривень 38 копійок) 3% річних, 1421, 69 грн. (одну тисячу чотириста двадцять одну гривню 69 копійок) витрат по сплаті державного мита, 118 грн. (сто вісімнадцять гривень) витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 31.05.2010р.