Ухвала суду № 104759912, 30.05.2022, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/360/22 4-с/760/86/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2022 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ішуніної Л. М.

за участю секретаря судового засідання Омельченко Ю. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Солом`янський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Акціонерне товариство «Універсал Банк», ОСОБА_2 , на бездіяльність державного виконавця,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаною скаргою в якій просила зобов`язати Солом`янський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з нерухомого майна, а саме, квартири АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві власності, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, виданої 10 лютого 2014 року Відділом державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у місті Києві та припинити запис про обтяження за № 4885081 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Свої вимоги мотивує тим, що вона є власницею квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 06 листопада 2007 року.

06 листопада 2007 року між нею та ВАТ «Банк Універсальний» (змінена назва на АТ «Універсал Банк») був укладений кредитний договір. З метою виконання зобов`язань за основним договором був укладений договір іпотеки, згідно з яким вона передала в іпотеку банку нерухоме майно, а саме, вищевказану квартиру.

Заочним рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 24 квітня 2012 року було задоволено позов банку про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором від 06 листопада 2007 року та 15 липня 2013 року видано виконавчий лист № 2-2232/12.

03 грудня 2013 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 41042880, в рамках якого постановою від 10 лютого 2014 року звернено стягнення на майно боржника, про що внесено вiдповiдний запис до Державного реєстру обтяжень нерухомого майна № 4885081 від 05 березня 2014 року. Згодом виконавчий лист було повернуто стягувчу.

Заявник зазначає, що згiдно даних з Автоматизованої системи виконавчого провадження, відкриті виконавчi провадження щодо примусового стягнення з неї заборгованості за виконавчим листом № 2?2232/12 вiдсутнi. До того ж, грошові зобов`язання за вказаним кредитним договором виконано в повному обсязі. Разом з тим, накладений в рамках виконавчого провадження № 41042880, арешт на

майно постановою державного виконавця Вiддiлу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у місті Києві від 10 лютого 2014 року не знято.

Крім того, 15 грудня 2021 року до Солом`янського районного ВДВС у м. Києвi ЦМУ МЮ (м. Київ) було скеровано адвокатський запит щодо зняття арешту з майна, на який 04 січня 2022 року отримано відповідь про відсутність можливості зняти арешт з майна, яке належить боржнику та зазначено перелік підстав за яким виконавцем може бути знято арешт.

Таким чином, оскільки державним виконавцем не було здійснено відповідних дiй iз зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженнi при поверненні виконавчого документа стягувачеві, та за наявності обставин фактичного виконання грошового зобов`язання, така бездiяльнiсть є протиправною та такою, що порушує права скаржника.

У зв`язку з вищевикладеним, ОСОБА_1 звернулася до суду з указаною скаргою, для захисту та відновлення своїх порушених прав.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 січня 2022 року вказану справу передано судді Ішуніній Л. М..

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 18 січня 2022 року вказану скаргу прийнято до розгляду та відкрито провадження.

Заявник в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомила.

Заінтересована особа (стягувач) ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, 26 травня 2022 року надіслала, засобами поштового зв`язку, до суду заяву про розгляд скарги у її відсутність, в якій зазначила, що не заперечує проти її задоволення.

Представник Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), представник Акціонерного товариства «Універсал Банк» (первісний стягувач) в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомили.

Відповідно до частини другої статті 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про можливість слухання справи у відсутність учасників справи.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Суд встановив, шо 06 листопада 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Банк Універсальний» (змінена назва на АТ «Універсал Банк») був укладений кредитний договір № 002-2900/756-0424. З метою виконання зобов`язань за основним договором 06 листопада 2007 року також був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В., зареєстрований в реєстрі за № кдз-6019, за умовами якого позивач, як іпотекодавець, передала в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

На виконанні у відділ державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у місті Києві Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження № 41042880 з примусового виконання виконавчого листа від 15 липня 2013 року № 2-2232/12, виданого Солом`янським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ПАТ «Універсал Банк» в розмірі 1 703 538,19 грн.

Постановою відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у місті Києвівід 10 лютого 2014 року (ВП 410 42880) накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 та оголошено заборону на його відчуження.

Постановою від 11 лютого 2015 року на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» ( в редакції, яка діяла на момент винесення рішення) було повернуто виконавчий документ стягувачу.

19 червня 2016 року, у зв`язку із надходженням виконавчого документу на повторне виконання, 21 вересня 2016 року постановою державного виконавця було відкрито виконавче провадження № 52284140, а 26 червня 2017 року на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» ( в редакції, яка діяла на момент винесення рішення) було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

17 грудня 2020 року між АТ «Універсал Банк» та ТОВ «Інвестмент Юніон» був укладений договір про відступлення права вимоги № 132/20, за умовами якого новим кредитором та іпотекодержателем за зобов`язаннями позивача стало Товариство.

У свою чергу, цього ж дня ТОВ «Інвестмент Юніон» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором та договором іпотеки - ОСОБА_2 . вiдповiдно до укладеного мiж ними договору про відступлення права вимоги (цесії) від 17 грудня 2020 року та договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 06 листопада 2008 року, посвідченим Морозовою С. В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 6019, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального Малим О. С., зареєстровано в реєстрi за № 2342.

Згідно з Актом приймання-передачі Права вимоги від 17 грудня 2020 року до ОСОБА_2 перейшли права вимоги за наступними договорами: договір іпотеки посвідчений 06 листопада 2017 року Морозовою С. В. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 6019 (з усіма наступними змінами та доповненнями до нього) від 25 червня 2014 року, що укладений між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 ; кредитний договір № 002-2900/756-0424 від 06 листопада 2007 року (з усіма наступними змінами та доповненнями до нього), що укладений між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 ..

Крім того, зі змісту заяви кредитора та iпотекодержателя - ОСОБА_2 вiд 18 червня 2021 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новак Т. В., зареєтрованої в реєстрi за № 1174 вбачається, що ОСОБА_1 виконано грошові зобов`язання та відсутні до неї будь-які майнові та немайнові претензії.

Також, з листа головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Марків Я. Є. від 21 грудня 2021 року за вих. № 180190 вбачається, що станом на 26 лютого 2021 року відкриті виконавчі провадження відносно ОСОБА_6 у Відділі не перебувають. Крім того, станом на 21 грудня 2021 року у Відділі відсутні рішення суду про заміну сторони виконавчого провадження № 41042880 з примусового виконання виконавчого листа № 2?2232/12 від 15 липня 2013 року. З огляду на викладене підстави для відновлення виконавчого провадження, заміни сторони виконавчого провадження на підставі рішення суду та зняття обтяження у Відділі відсутні.

Згідно перевірки даних Автоматизованої системи виконавчого провадження, станом на 12 січня 2022 року, відкриті виконавчi провадження щодо примусового стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за виконавчим листом № 2-2232/12 - вiдсутнi

Однак, як посилається сторона заявника, було направлено відповідну заяву про зняття накладеного арешту в межах виконавчого провадження № 41042880, в якій було відмовлено, оскільки відсутні підстави, передбачені законодавством.

Тож, звертаючись до суду з указаною скаргою ОСОБА_1 посилається на те, що виконавчою службою не було здійснено відповідних дій із зняття арештів з майна боржника у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачеві, а тому вважає таку бездіяльність протиправною та такою, що прямо порушує її право.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з положеннями статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виходячи зі змісту статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Частиною першою статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року (в редакції, чинній станом на день винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу) визначено, що державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Згідно з положеннями частини першої-другої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року (в редакції, чинній станом на день винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу) у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Беручи до уваги викладене, повернення виконавчого листа стягувачу є однією із форм закінчення виконавчого провадження, що передбачає зняття арешту та скасування вжитих раніше заходів примусового виконання рішення.

Згідно з висновком Верховного Суду, який міститься у постанові від 27 березня 2020 року по справі № 817/928/17, не зняття відповідачем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачеві є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби і порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання зняти арешт з нерухомого майна позивача.

Cудом установлено, що виконавчий документ на підставі якого було відкрито виконавче провадження № 48885081 та в межах якого винесено постанову про звернення стягнення на майно заявника був повернутий постановою державного виконавця від 11 лютого 2015 року, на підставі положень статті 47 Закону України «Про виконавче провадження». В зазначеній постанові не було зазначено про зняття арешту з майна боржника.

При цьому суд враховує, що зобов`язання за кредитним договором виконані ОСОБА_1 в повному обсязі та відповідно припинено запис про іпотеку на квартиру АДРЕСА_1 , у звязку з виконанням зобов`язання.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог заявника та задоволення скарги.

З огляду на викладене, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», статтями 15, 16, 18, 317, 321, 391 ЦК України, статтями 260, 354, 447-451 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Солом`янський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Акціонерне товариство «Універсал Банк», ОСОБА_2 , на бездіяльність державного виконавця задовольнити.

Зобов`язати Солом`янський районний відділ державний виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинити дії спрямовані на зняття арешту з нерухомого майна, а саме, квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах виконавчого провадження № 41042880, виданої 10 лютого 2014 року Відділом державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у місті Київі та припинити запис про обтяження за № 4885081 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л. М. Ішуніна