Рішення № 10475794, 12.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 54/45412.05.10 За позовомДочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд"

доЗакритого акціонерного товариства "Литер"

простягнення 108074,00 грн.

Суддя Демченко Т.С.

Представники: від позивачаВілінський С.І., за дов. № 07-2010/Legal від 04.02.2010 р. Мусієнко Т.В., за дов. № 22-2009/ Legal від 10.08.2009 р.

від відповідачаЧумак О.В., за дов. б/н від 19.08.2009 р. У судовому засіданні 12.05.2010 р. за згодою представників сторін відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією "Сантрейд" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "Литер" про стягнення 111 643,80 грн. збитків, завданих втратою відповідачем обладнання, переданого на відповідальне зберігання.

Ухвалою суду від 30.10.2009 р. порушено провадження у справі № 54/454, розгляд справи призначено на 16.12.2009 р.

Одночасно із позовною заявою, позивачем заявлено про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у розмірі 111643,80 грн. Ухвалою суду від 16.12.2009 р. у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено, оскільки позивач не навів обставин та не надав доказів на їх підтвердження, які б свідчили, що наявні у відповідача грошові кошти можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення суду у випадку задоволення позову, або існують інші підстави припустити, що у разі невжиття заходів забезпечення позову виконання рішення господарського суду може бути утрудненим або неможливим.

У поданому відзиві відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що акт № 385/1 приймання на відповідальне зберігання обладнання був підроблений колишніми співробітниками позивача і відповідача, і просив передати матеріали справи до Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві та зупинити провадження у справі. У задоволенні заявленого клопотання про зупинення провадження відмовлено.

У судовому засіданні 16.12.2009 р. представниками сторін подано спільне клопотання про вирішення спору у більш тривалий строк, ніж передбачено ст. 69 ГПК України. Клопотання судом задоволено, строк розгляду справи продовжено.

У судовому засіданні 16.12.2009 р. відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалася перерва до 15.01.2010 р.

У зв’язку з перебуванням судді Демченко Т.С. на лікарняному, судове засідання, призначене на 15.01.2010 р., не відбулося. Ухвалою суду від 15.02.2010 р. розгляд справи призначено на 24.02.2010 р.

24.02.2010 р. через відділ діловодства суду відповідачем подано доповнення до відзиву на позов, у якому відповідач посилається на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту втрати обладнання, наявності вини відповідача у завданих збитках. Крім того, відповідач зазначає про недоведеність позивачем розміру завданих збитків.

Також відповідачем подано заяву про призначення у справі експертизи для визначення ринкової вартості майна, у задоволенні якої судом відмовлено.

З метою надання позивачу можливості подати свої заперечення на відзив відповідача у судовому засіданні 24.02.2010 р. оголошено перерву до 05.03.2010 р.

03.03.2010 р. позивачем через відділ діловодства суду подано заяву про уточнення позовних вимог, якою позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 108074,00 грн.

У зв’язку із перебуванням судді Демченко Т.С. на лікарняному, судове засідання, призначене на 05.03.2010 р., не відбулося. Ухвалою суду від 06.04.2010 р. розгляд справи призначено на 21.04.2010 р.

У судовому засіданні 21.04.2010 р. заяву позивача про уточнення (зменшення) позовних вимог прийнято судом до розгляду.

У судовому засіданні 21.04.2010 р. оголошувалася перерва до 12.05.2010 р.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Акту № 385/1 приймання на відповідальне зберігання обладнання від 27.12.2006 р. позивач передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання наступне обладнання:

- VSX 7000s; Incl VSX 7000s, 1 microphone array, Russian remote, 1 year std service, PAL у кількості 1 шт.;

- Quad BRI Module FOR vsx7000s у кількості 1 шт.;

- VSX People+Content (includes Visual Content VSX and People+Content IP software license Compatible with VSX 7000s) у кількості 1 шт. (надалі –обладнання).

Рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 44/77 від 03.03.2009 р., залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2009 р., вирішено повернути позивачу з відповідального зберігання відповідача вищезазначене обладнання.

На виконання вказаного рішення Господарським судом м. Києва 18.03.2009 р. видано наказ.

Рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 44/77 встановлено факт передачі майна відповідачу на відповідальне зберігання та факт порушення відповідачем обов’язку повернути передане обладнання.

Згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Листом за вих. № 304 від 20.07.2009 р. відповідач повідомив відділ державної виконавчої служби Голосіївського РУЮ у м. Києві про неможливість повернути позивачу обладнання у зв’язку з його відсутністю.

03.09.2009 р. державним виконавцем Кузьменко Л.М. відділу державної виконавчої служби Голосіївського РУЮ у м. Києві складено акт про відсутність за адресою боржника обладнання згідно з переліком у виконавчому документі та 03.09.2009 р. винесено постанову про повернення виконавчого документа без виконання стягувачеві.

З наведеного вбачається, що відповідач не виконав рішення Господарського суду м. Києва від 03.03.2009 р. у справі № 44/77 та не повернув позивачеві передане на відповідальне зберігання обладнання.

Виходячи зі змісту Акту № 385/1 приймання на відповідальне зберігання обладнання від 27.12.2006 р., між сторонами фактично було укладено договір зберігання.

Згідно зі ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статтею 949 ЦК України на зберігача покладений обов’язок повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 610 ЦК України).

Як передбачено ч. 1 ст. 950 ЦК України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Частиною 1 ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Згідно з ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) речі, відшкодовуються зберігачем у розмірі її вартості.

Разом з тим, частиною 3 ст. 623 ЦК України встановлено, що збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов’язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, – у день пред’явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Таким чином, позивач має право вимагати відшкодування завданих йому збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе обов’язків по зберіганню обладнання.

Згідно із заявою про уточнення позовних вимог розмір збитків, які позивач просить стягнути з відповідача, становить 108074,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, на момент передачі обладнання на відповідальне зберігання вартість майна становила 63024,00 грн., про що вказано сторонами в Акті приймання на відповідальне зберігання № 385/1 від 27.12.2006 р.

Між тим, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що станом на день розгляду справи вартість аналогічного обладнання, яке пропонується до продажу, коливається від 129 973,00 грн. до 108074,00 грн.

Так, згідно з рахунком-фактурою № 35 від 01.03.2010 р., виставленим ТОВ "АВ-ПРО", вартість обладнання, аналогічного переданому відповідачеві на зберігання, становить 108074,00 грн. При цьому, судом не приймається рахунок цього постачальника на суму 79 111,20 грн., наданий відповідачеві, з огляду на те, що відповідач є представником ТОВ "АВ-ПРО", що не спростовано відповідачем, а отже, не може свідчити про те, що вказана у ньому ціна є ринковою.

Так само суд не погоджується з твердженням відповідача про недоведеність позивачем вини відповідача у не поверненні обладнання, оскільки в силу приписів ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Натомість, відповідачем не наведено обставин, які б свідчили про відсутність його вини у порушенні зобов’язання.

З урахуванням викладених вище фактичних обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представниками сторін пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у сумі 108074,00 грн.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Литер" (03150, м. Київ, вул. Горького, 102, ідентифікаційний код 24720880) на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" (01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, 28/2, н/п № 43, ідентифікаційний код 25394566) 108074 (сто вісім тисяч сімдесят чотири) гривні 00 коп. збитків, 1 080 (одну тисячу вісімдесят) гривень 74 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) гривень 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                       Т.С. Демченко

Датою підписання повного тексту рішення є 31.05.2010 р.