Рішення № 10475737, 27.05.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2010 р. Справа № 17/53

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М. при секретарі судового засідання Боднарчук М.Б., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК "Станіслав", вул. Січових Стрільців, 56, оф.104-105, м.Івано-Франківськ, 76000

про стягнення 10169 грн. 61 коп.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_3 - представник, (довіреність б/н від 17.12.08)

Від відповідача: не з"явились.

встановив: заявлено позов про стягнення 10169 грн. 61 коп., в тому числі 8500 грн. - боргу зі сплати правових послуг; 822 грн. - пені; 685 грн. 62 коп. - інфляційних втрат, 161 грн. 99 коп. - 3% річних.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

17.05.10 р. до суду надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи копії банківської виписки від 20.04.10 р. про часткову сплату відповідачем основної суми боргу в розмірі 2000 грн.

Представник відповідача в судові засідання 12.05.10 р., 27.05.10 р. не з"явився, ухвали суду від 21.04.10 р. та від 12.05.10 р. повернулась до суду з відміткою пошти про те, що за зазначеною адресою відповідач не знаходиться. Відзив на позов не подав, вимоги ухвал суду не виконав.

З урахуванням того, що позивач подав в судовому 12.05.10 р. витяги з ЄДР юридичних та фізичних осіб-підприємців щодо відомостей про відповідача, суд дійшов висновку, що перешкод для розгляду справи немає.

З огляду на те, що ухвалою суду від 12.05.10 р. явка сторін не визнавалась обов'язковою, відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами без участі відповідача, якого належним чином повідомлено про час і місце засідання суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРК "Станіслав" 01.02.09 р. був укладений договір про надання правових послуг.

Відповідно до п.1.1 договору, позивач зобов"язується за завданням відповідача надавати правові послуги щодо підприємницької діяльності відповідача в обсязі та на умовах згідно даного договору та завдання відповідача, а відповідач в свою чергу зобов"язується оплачувати позивачу зазначені послуги за ціною, встановленою сторонами цим договором.

Факт надання правових послуг позивачем підтверджується актами про надані послуги від 02.03.09 р., 03.04.09 р., 04.05.09 р., 01.06.09 р., 03.07.09 р., 03.08.09 р., 03.09.09 р., 02.10.09 р., 02.11.09 р., 01.12.09 р., 31.12.09 р., оригінали яких оглянуті в судовому засіданні, належно засвідчені копії долучені до матеріалів справи.

Згідно п.2.1 договору, відповідач зобов"язаний оплачувати послуги позивача у розмірі 1750 грн. за кожен місяць дії договору на підставі наданого позивачем акту про надані правові послуги.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що відповідач зобов"язаний оплачувати позивачеві надані послуги щомісяця протягом п"яти банківських днів з надання відповідачу акту про надані послуги.

Відповідач в порушення умов даного договору свої зобов`язання в повному обсязі не виконав, вартість наданих правових послуг оплатив частково, внаслідок чого, станом на 19.04.10 р. борг відповідача становить 8500 грн.

З урахуванням часткової сплати відповідачем суми основного боргу в розмірі 2000 грн. 20.04.10 р. (копія банківської виписки додається), тобто після звернення позивача з позовом, сума основного боргу, що підлягає стягненню становить 6500 грн., в частині стягнення основного боргу в розмірі 2000 грн. слід припинити провадження відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що з моменту укладення договору між сторонами виникло цивільно-правове зобовязання.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно з частинами 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.509 ЦК зобов"язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, зокрема, з правочинів.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених Цивільним Кодексом України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Отже, сума основного боргу підлягає стягненню в розмірі 6500 грн. за отримані правові послуги, в решті суми основного боргу слід припинити провадження відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Пунктом 6.4 вищезазначеного договору передбачено, що у випадку несвоєчасної або неповної оплати вартості наданих послуг, відповідач повинен виплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання грошового зобов"язання, яка згідно розрахунку позивача становить 822 грн.

Поданий позивачем розрахунок пені в розмірі 822 грн. є обгрунтованим, отже пеня підлягає задоволенню в розмірі 822 грн.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції згідно поданого позивачем розрахунку становить 685 грн. 62 коп., а 3 % річних - 161 грн. 99 коп.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу ч.2 ст.20 ГК України захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Господарським судом здійснено перерахунок правильності нарахування інфляційних втрат.

Так, інфляційні нарахування обраховувались судом відповідно до рекомендацій Верховного Суду України, викладених у листі N 62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ". Сума інфляційних нарахувань здійснена таким методом, тобто за весь період в цілому, без виключення місяців в яких були відсутні інфляційні процеси, яка є обгрунтованою і підлягає стягненню становить 675 грн. 90 коп., в решті позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат слід відмовити.

Три відсотки річних, згідно поданого розрахунку позивачем є обгрунтованими та підлягають стягненню в сумі 161 грн. 99 коп.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов”язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Станом на день розгляду справи, відповідач не надав суду будь-яких документальних доказів, які б спростовували доводи позивача.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити в частково, стягнути з відповідача 6500 грн. - боргу зі сплати правових послуг; 822 грн. - пені; 675 грн. 90 коп. - інфляційних втрат, 161 грн. 99 коп. - 3% річних.

В частині стягнення боргу зі сплати правових послуг в розмірі 2000 грн. слід припинити провадження відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

В задоволенні суми інфляційних втрат в розмірі 9 грн. 72 коп. слід відмовити.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст.202, 258, 509, 526, 530, 610, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.175,193, 223, 232 Господарського кодексу України, ч.1 ст. 4-7, ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82-84, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК "Станіслав", вул. Січових Стрільців, 56, оф.104-105, м.Івано-Франківськ, 76000 (ідентифікаційний код 30474880) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) - 6500 грн. - боргу зі сплати правових послуг; 822 грн. - пені; 675 грн. 90 коп. - інфляційних втрат, 161 грн. 99 коп. - 3% річних, 101 грн. 60 коп. витрат по сплаті державного мита, 235 грн. 77 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Провадження в частині стягнення боргу в розмірі 2000 грн. припинити.

В задоволенні позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) в частині інфляційних втрат в розмірі 9 грн. 72 коп. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

рішення підписане 31.05.10

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______ 31.05.10