Рішення № 10475485, 12.05.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.10 Справа № 1/53/10

Суддя

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ФЕРРОМЕТ1”, 69000, м. Запоріжжя, бул. Центральний, 27, кв. 17

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “ЛИТВО”, 72311, Запорізька область, м. Мелітополь, Каховське шосе, 27

про стягнення 113970,77 грн.

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача –Хамзін Т.Р., дор. № 19 від 10.04.2010 р.

від відповідача –не з’явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

12.04.2010 р. до господарського суду Запорізької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “ФЕРРОМЕТ1” з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “ЛИТВО” 113970,77 грн., в тому числі 87067,06 грн. основного боргу, 22115,03 грн. втрат від інфляції за період з червня 2008 р. по березень 2009 р., 4788,68 грн. - 3 % річних за період з червня 2008 р. по березень 2010 р., на підставі договору поставки № 1012/07 від 10.12.2007 р., також ст. ст. 525, 526, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 ГК України.

12.04.2010 р. порушено провадження у справі 1/53/10, судове засідання призначено на 12.05.2010 р.

Судове засідання закінчено 12.05.2010 р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення за згодою представника позивача.

Позивач в судовому засіданні підтримав вимогу щодо стягнення з відповідача 87067,06 грн. основного боргу. Надав уточнення до розрахунку суми втрат від інфляції грошових коштів та 3% річних, в якому зазначає, що розрахунок інфляційних втрат здійснюється з серпня 2008 р. по березень 2011 р. включно, а розрахунок 3% річних з 01.04.2008 р. по 01.04.2010 р.

Відповідач в судове засідання не з’явився. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини неявки відповідач суд не повідомив. 06.05.2010 р. надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнає в повному обсязі, та просить суд надати відстрочку виконання рішення на один рік у зв’язку зі складним фінансовим станом на підприємстві: заборгованість по заробітній платі та збитки від звичайної діяльності.

Представник позивача проти надання відстрочки заперечив, зауважуючи, що для підприємства позивача можливі негативні наслідки від затримки оплати, зокрема у зв’язку з високим рівнем інфляційних процесів в економіці України.

Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.12.2007 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № 1012/07 (надалі –Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору постачальник –позивач зобов’язується передати у власність покупця товар, а покупець –відповідач, прийняти та оплатити товар відповідно до виставленого рахунку.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що покупець здійснює передоплату в розмірі 100% вартості товару відповідно до виставленого рахунку.

Як свідчить специфікація № 5, що є додатком до Договору № 1012/07 від 10.12.2007 р., позивач зобов’язався поставити відповідачу алюмінієвий сплав АК9ч в кількості 20,293 по 15894,9333 грн. за тону, загальною вартістю 387067,06 грн. в т.ч. ПДВ.

15.05.2008 р. позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № ф-0000103 на суму 387067,06 грн.

Факт отримання відповідачем товару, зазначеного в специфікації підтверджується підписом представника відповідача Кутепи Р.В. на видатковій накладній № ф-00000098 від 15.05.2008 р. на суму 387067,06 грн. та довіреністю на отримання матеріальних цінностей серії ЯОВ № 254775 від 15.05.2008 р.

Відповідач частково здійснив розрахунок за отриманий ним товар, оплативши 24.07.2008 р. за платіжним дорученням № 2791 - 100 000 грн., 25.07.2008 р. платіжним дорученням № 2872 –50000,00 грн., 28.07.2008 р. платіжним дорученням № 2963 –50000,00 грн., 30.07.2008 р. платіжним дорученням № 2965 –50000,00 грн., 06.08.2008 р. платіжним дорученням № 3123 –50000,00 грн., про що свідчать виписки з банку, що долучені до матеріалів справи. В результаті за відповідачем утворилась заборгованість перед позивачем на суму 87067,06 грн.

Така заборгованість підтверджується та визнається відповідачем в підписаному сторонами та завіреному печатками обох підприємств акті звірки від 31.12.2008 р.

В листуванні з відповідачем позивач неодноразово звертається до відповідача з проханням про перерахування заборгованості.

В своєму відзиві № 033/135 від 30.04.2010 р. відповідач повністю визнає суму основного боргу в сумі 87067,06 грн.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 87067,06 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (ст. 626 ЦК України).

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України)

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1, 2, 3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічний припис містить норма статті 526 Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання)(стаття 610 ЦК України).

Відповідач взяті на себе зобов’язання за Договором належним чином не виконав, отриманий товар в повному обсязі не оплатив.

          Факт заборгованості відповідача в сумі 87067,06 грн. позивачем документально підтверджений в судовому засіданні. Дана заборгованість відповідачем визнається в повному обсязі. Вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню.

          Позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача втрат від інфляції та 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також

три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У наданому позивачем уточненні, зазначено, що розрахунок втрат від інфляції грошових коштів здійснюється з серпня 2008 р. по березень 2011 р. включно. Оскільки період для стягнення позивачем вказано на майбутнє, що є помилковим, то судом береться до уваги кінцевий місяць для стягнення інфляційних втрат, який зазначено позивачем в первісному розрахунку доданому до позовної заяви. Отже період для стягнення втрат від інфляції є з серпня 2008 р. по березень 2009 р. Сума втрат від інфляції що підлягає стягненню за даний період складає 11085,72 грн.

Відповідно до уточнення позивача, розрахунок річних здійснюється з 06.08.2008 р. по 01.04.2010 р. Сума 3% річних за даний період, що підлягає стягненню з відповідача складає 4312,31 грн.

Позовні вимоги задовольняються частково.

Відповідачем заявлено клопотання про відстрочку виконання рішення на один рік.

Згідно з п. 2 роз’яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.1996 р., підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. (…) вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач має заборгованість перед позивачем з серпня 2008 року. Отже він мав достатньо часу для планування та відрахування фінансових коштів з метою погашення існуючої перед позивачем заборгованості. Перелічуючи в клопотанні обставини, які на його думку є підставами для надання йому відстрочки виконання рішення, він посилається лише на моменти його господарської діяльності, яку він веде на власний ризик, зазнаючи або збитки, або отримуючи від неї прибуток. Таким чином, враховуючи заперечення позивача проти надання відстрочки, ступінь вини відповідача у виникненні спору та його ухилення від виконання взятого на себе зобов’язання, а також високий рівень інфляційних процесів в країні суд, дійшов висновку, що клопотання про надання відстрочки виконання рішення є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Судові витрати відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “ЛИТВО” (72311, Запорізька обл.., м. Мелітополь, Каховське шосе, 27, п/р 2600342130 в ЗОД «Райффайзен Банк Аваль»м. Запоріжжя, МФО 313827, код 25482075) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ФЕРРОМЕТ1” (69000, м. Запоріжжя, бул. Центральний, 27, кв. 17, п/р 26008014234001 в ДФ АТ «Індекс банк»м. Дніпропетровськ, МФО 307015, код 32341106) 87 067 (вісімдесят сім тисяч шістдесят сім) грн. 06 коп. основного боргу, 11 085 (одинадцять тисяч вісімдесят п’ять) грн. 72 коп. втрат від інфляції, 4 312 (чотири тисячі триста дванадцять) грн. 31 коп. - 3% річних, 1 024 (одна тисяча двадцять чотири) грн. 65 коп. державного мита та 212 (двісті дванадцять) грн. 16 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.І. Немченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

           Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, 17 травня 2010 року.