Рішення № 10475474, 12.05.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.10 Справа № 22/001-10-18/88/10

Суддя

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Клімат технології” (01001, м. Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, 120 б, корпус 1)

до відповідача: приватного підприємства “Євод” (69002, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд.6-А, кв. 2)

про стягнення 8015,28 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: у судове засідання 12.05.2010 р. не з’явився; (у судовому засіданні 08.04.2010 р. Онищенко О.А., довіреність б/н від 29.01.2010 р., паспорт серія СМ 418539 від 28.12.2001 р.)

від відповідача: не з’явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

На підставі розпорядження виконуючого обов’язки голови господарського суду Запорізької області від 17.03.2010 р. № 208, у зв’язку із передачею господарським судом Київської області за належною територіальною підсудністю матеріалів справи № 22/001-10 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Клімат технології” до відповідача приватного підприємства “Євод” про стягнення 8309,33 грн., матеріали справи № 22/001-10 були передані на розгляд судді Носівець В.В.

Ухвалою суду від 19.03.2010 р. матеріали справи № 22/001-10 прийнято до свого провадження суддею Носівець В.В. із присвоєнням справі № 22/001-10-18/88/10, судове засідання призначено на 08.04.2010 р.

У судовому засіданні 08.04.2010 р. представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги, згідно з уточненням від 18.02.2010 р., просив суд, керуючись ст.ст. 530, 611, 625, 692 ЦК України та ст.ст. 229, 231, 232, 233 ГК України, стягнути із відповідача 7755,60 грн. основного боргу, 259,68 грн. втрат від інфляції, витрати пов’язані із отриманням витягів із ЄДРПОУ у розмірі 115,60 грн., державне мито та витрати на ІТЗ судового процесу.

Ухвалою від 08.04.2010 р., у зв’язку із неявкою представника відповідача, розгляд справи був відкладений на 12.05.2010 р., суд зобов’язав позивача надати суду докази відправлення відповідачу копії позовної заяви з усіма додатками на адресу: 69002, м.Запоріжжя, вул. Залізнична, буд.6-А, кв. 2; докази направлення/вручення надати суду.

16.04.2010 р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, що підтверджують факт направлення на юридичну адресу відповідача позовної заяви та доданих до неї документів. Вказане клопотання було судом задоволено, надані документи залучені до матеріалів справи.

Відповідач у судове засідання 12.05.2010 р. не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, повноважного представника у судові засідання не направив. Про час і місце судового засідання був попереджений належним чином.

Згідно п. 3.6 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 з наступними змінами та доповненнями “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Ухвали суду у справі № 22/001-10-18/88/10 направлені на юридичну адресу відповідача, зазначеною у витязі із ЄДРПОУ серії АД № 044869 від 04.02.2010 р.

У судове засідання 2.05.2010 р. представник позивача не прибув.

Відповідно до роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 з наступними змінами та доповненнями “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розгляд справи був закінчений 12.05.2010 р. прийняттям рішення.

Справа розглянута в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Клімат технології” (надалі –позивач) виставило приватному підприємству “Євод” (надалі –відповідач) рахунок-фактуру № 1521 від 03.09.2008 р. на суму 6 818,40 грн. та рахунок-фактур № 1663 від 22.09.2008 р. на суму 937,20 грн.

У вересні 2008 р. товариство з обмеженою відповідальністю “Клімат технології” поставило, а приватне підприємство “Євод” прийняло товар, на загальну суму 7 755,60 грн., що підтверджується: видатковою накладною № 1521 від 11.09.2008 р. на суму 6 818,40 грн.; видатковою накладною № 1663 від 23.09.2008 р. на суму 937,20 грн.; довіреністю № 457691 серії ЯПА від 10.09.2008 р. та довіреністю № 457716 серії ЯПА від 22.09.2008 р., вказані довіреності виписані на ім’я гр. Серватинського Р.В., який є уповноваженою особою на отримання цінностей ПП “Євод” від ТОВ “Клімат технології”.

Сума вартості отриманого від позивача товару у розмірі 7 755,60 грн. не була сплачена відповідачем.

Позивачем на адресу відповідача 17.09.2009 р. була направлена претензія (вих. № 16/09-1 від 16.09.2009 р.) з вимогою оплатити суму боргу у розмірі 7 755,60 грн., протягом 7 календарних днів від дня отримання претензії, шляхом перерахування заборгованості на розрахунковий рахунок позивача.

Відповідач отримав претензію 19.10.2009 р., однак залишив її без задоволення і реагування, не виконав свої зобов’язання щодо оплати за поставлений товар, і позивач був змушений звернутися до господарського суду за захистом свого порушеного права.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 7 755,60 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі ст. 205 ЦК України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Зі змісту ст. 207 ЦК України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв’язку.

Як свідчать матеріали справи та надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні права та обов’язки.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Зважаючи на те, що сторони оформили свої господарські відносини за допомогою видаткових накладних, рахунків-фактур та довіреностей, де вказані: назва, ціна, кількість товару, умови його продажу, суд дійшов висновку, що сторони досягли всіх істотних умов, що необхідні для укладення договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору…Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань крім випадків, передбачених законом.

Аналогічні приписи містять ст.ст. 525, 526 ЦК України.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Факт несплати відповідачем за отриманий товар в сумі 7 755,60 грн., суд вважає підтвердженим матеріалами справи.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 259,68 грн. втрат від інфляції за листопад, грудень 2009 р. та січень 2010 р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача суми втрат від інфляції за вказаний позивачем період, суд встановив, що сума належна до стягнення є навіть більшою, ніж заявлено до стягнення, отже задоволена вимога в сумі –зазначеній позивачем: 259,68 грн.

Що стосується вимоги позивача щодо стягнення із відповідача 115,60 грн. витрат пов’язаних із отримання витягів із ЄДРПОУ, то суд зазначає: відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Позивачем не надано жодного належного документального доказу, який підтверджує факт сплати 115,60 грн. за отримання витягів з ЄДРПОУ на ТОВ “Клімат технології” та ПП “Євод”; рівно, як і не доведено належність даної суми до судових витрат за своєю правовою природою.

Згідно із ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав господарському суду належних доказів, які б спростовували позицію позивача.

Судові витрати, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з приватного підприємства “Євод” (69002, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд.6-А, кв. 2, код ЄДРПОУ 30267581, р/р 2600412353001 в АБ “Київська Русь” у м. Києві, МФО 319092) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Клімат технології” (01001, м. Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, 120 б, корпус 1, код ЄДРПОУ 32245711, р/р 26000301233232 в філії “Жовтневе відділення ПІБ м. Києва”, МФО 322067) 7 755 (сім тисяч сімсот п’ятдесят п’ять) грн. 60 коп. основного боргу, 259 (двісті п’ятдесят дев’ять) грн. 68 коп. втрат від інфляції, 102 (сто дві) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису. Рішення оформлено і підписано, згідно з вимогами ст. 84 ГПК України, 17.05.2010 р.