Рішення № 104745514, 09.06.2022, Кропивницький районний суд Кіровоградської області (до 25.04.2025 - Кіровоградський районний суд Кіровоградської області)

Справа № 390/1511/21

Провадження № 2/390/181/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2022 р.Кіровоградський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Терещенка Д.В.,

при секретарі - Абрамовій М.О.,

за участю представника позивача - Скорика О.М.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницький за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі АТ КБ «Приватбанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором № б/н від 18.07.2008 у розмірі 27665,92 грн станом на 30.09.2021 та судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву №б/н від 18.07.2008. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає договір про надання банківських послуг. Банк виконав свої зобов`язання за договором, надавши ОСОБА_1 кредит, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах кредитного ліміту. Однак у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за кредитним договором у нього станом на 30.09.2021 утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 32323,60 грн, проте позивач керуючись своїм правом, вважає за необхідне стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 27665,92 грн, з яких: 1703,26 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту), 25921,94 грн - загальний залишок заборгованості за відсотками та 4698,40 грн - заборгованість по пені. Враховуючи наведене, просив стягнути з відповідача заборгованість.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити. Пояснив, що банк до ОСОБА_1 з вказаним вище позовом звертається вперше. 18.07.2008 відповідачу було оформлено кредитну карту та встановлено на ній кредитний ліміт. Відповідач користувався вказаною кредитною карткою, але з 2010 року були значні пропуски по сплаті обов`язкових платежів. В 2010 році банком було зменшено відповідачу кредитний ліміт і залишок по тілу кредиту станом на 2010 рік становив 1760 грн. Після цього були тільки нарахування по кредиту, а саме відсотки та штрафні санкції, які нараховані з грудня 2009 року. 28.02.2019 та 07.03.2019 банком було автоматично списано кошти на погашення боргу по 0,80 грн кожного разу.

Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав в повному обсязі та просив відмовити у задоволенні позову, також просив відмовити позивачу у зв`язку з пропуском позовної давності. Пояснив, що дійсно в 2008 році звертався до банку з метою отримання кредитної картки, у зв`язку з чим підписував заяву. Заборгованість сплачував вчасно, самостійно через касу. Вважає, що заборгованості перед банком не має, останній платіж ним здійснено в розмірі 1700,00 грн. Ніяких 0,80 грн в 2019 році він в рахунок погашення заборгованості не вносив. Зазначає, що для проведення власних розрахунків він у банку відкривав іншу картку, на яку поклав 20 грн, з яких ймовірно банк самостійно двічі списав по 0,80 грн на погашення вищевказаної заборгованості, жодних дозволів на списання цих коштів банку не надавав. Також, 07.02.2022 від відповідача надійшла заява, в якій зазначено, що вимоги позивача є безпідставними, не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки «Умови і правил надання банківських послуг», які долучені представником позивача до позовної заяви, не містять підпису відповідача. В копії заяви, що долучена до позовної заяви, відсутні будь які умови, які є істотними для кредитного зобов`язання. Крім того, роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правил споживчого кредитування. Жоден із наданих позивачем доказів не містить підтвердження факту надання кредитних коштів відповідачу. Крім того, у вказаній заяві відповідач заявляє про застосування строків позовної давності до вимог позивача. В обґрунтування своєї позиції посилається на те, що згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором сальдо простроченої заборгованості виникло - 11.11.2014, тобто з цього дня позивач довідався про порушення свого права, як наслідок розпочався відлік позовної давності, який закінчився 31.07.2019, а позовна заява подана до суду 28.10.2021 (а.с.75-76).

Заслухавши представника позивача, відповідача та дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 17.07.2008 ОСОБА_1 подано до ЗАТ КБ «Приватбанк» заяву, в якій він виявляє бажання оформити на своє ім`я кредитку «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», кредитний ліміт в сумі 5000,00 грн, валюта - гривня, базова процентна ставка по кредиту 2,5 % в місяць на залишок заборгованості. Згідно із довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка підписана відповідачем 17.07.2008, тип кредитної лінії - відновлювальна; пільговий період - до 55 днів; базова відсоткова ставка в місяць - 2,5%; розмір щомісячних платежів 7% від заборгованості, але не менше 50 грн і не більше залишку заборгованості; строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості - пеня = пеня 1 (базова процентна ставка по договору/ 30- нараховується за кожний день прострочи кредиту) + пеня 2 (1% від заборгованості, але не менше 10 грн в місяць, нараховується 1 раз в місяць, при наявності прострочи по кредиту або процентам 5 і більше днів при виникненні прострочи на суму більше 50 грн); та інші умови, з яким відповідача було ознайомлено під підпис і з якими останній погодився. Оригінали вказаних документів оглянуті в судовому засіданні, факт їх підписання відповідачем не оспорюється.

Долучені до позовної заяви Умови і правила надання банківських послуг не містять підпису ОСОБА_1 .

На підтвердження виконання договору позивачем надано довідки, згідно яких на ім`я відповідача - ОСОБА_1 видано кредиту картку № НОМЕР_1 (дата відкриття 18.07.2008, термін дії 12/11), яка більше не перевипускалась, по вказаній картці банком було встановлено та неодноразово змінено кредитний ліміт, а саме: 18.07.2008 - 29000,00 грн; 11.11.2008 - 5200,00 грн, 14.11.2008 - 5200,00 грн, 23.12.2008 - 5300,00 грн, 25.12.2008 - 5300,00 грн, 16.01.2009 грн - 5100,00 грн, 27.01.2009 - 5010,00 грн, 17.04.2009 - 4450,00 грн, 17.06.2009 - 4080,00 грн, 21.10.2009 - 3590,00 грн, 26.01.2010 - 3310,00 грн, 16.02.2010 грн - 3310,00 грн, 22.02.2010 - 3310,00 грн, 25.01.2011 - 1710,00 грн, 01.11.2019 - 0,00 грн.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № б/н від 18.07.2008 заборгованість ОСОБА_1 станом на 30.09.2021 складає 32323,60 грн, а саме: 1703,26 грн - заборгованість за тілом кредиту; 25921,94 грн - заборгованість за відсотками на прострочену заборгованість; 4698,40 грн - заборгованість по пені. Однак позивач керуючись своїм правом, вважає за необхідне стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 27665,92 грн, з яких 1703,26 грн заборгованість за тілом кредиту, 25921,94 грн заборгованість за відсотками, 40,72 грн - заборгованість по пені.

Також, позивачем на підтвердження розміру виниклої за ОСОБА_1 заборгованості надано виписку за договором №б/н за період з 18.07.2008-23.10.2021.

З вказаних розрахунку заборгованості і виписки по договору слідує, що останнє погашення кредиту відповідачем було здійснено 31.12.2010 в сумі 3000,00 грн. А 28.02.2019 та 07.03.2019 відбулось автоматичне погашення простроченої заборгованості по картці № НОМЕР_1 з картки НОМЕР_2 в розмірі 0,80 грн.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

З наданих позивачем доказів суд приходить до висновку, що строк дії кредитного договору, укладеного між банком та відповідачем, обмежується строком дії кредитної картки № НОМЕР_1 до 31 грудня 2011 року, доказів щодо продовження зазначеного договору на новий строк шляхом надання відповідачу картки з новим строком дії позивачем суду не надано.

У зв`язку із закінченням строку дії картки 31 грудня 2011 року настав строк виконання зобов`язання у повному обсязі.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник) та базового розміру відсотків, стягнути складові його повної вартості, зокрема, пеню і проценти за користування кредитними коштами.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 390/93/15-ц (провадження № 61-21772св18), постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі №336/5798/14 (провадження № 61-6774 св 18) .

Враховуючи, що з позовом банк звернувся у листопаді 2021 року, тобто після закінчення строку кредитування, що свідчить про відсутність правових підстав для стягнення відсотків та пені, нарахованих банком після закінчення строку кредитування, оскільки в позивача відсутні підстави нараховувати проценти після закінчення строку кредитування, тобто з 01 січня 2012 року, а також пеню.

З огляду на викладене суд вважає, що у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення відсотків, нарахованих після 31 грудня 2011 року, стягнення пені за кредитним договором слід відмовити за безпідставністю.

Як вбачається з розрахунку заборгованості та виписки по рахунку, які надані позивачем, відповідач ОСОБА_1 останній платіж на погашення вказано кредиту здійснив 31.12.2010 в сумі 3000,00 грн. Строк дії кредитного договору, укладеного між банком та відповідачем, обмежується строком дії кредитної картки № НОМЕР_1 до 31 грудня 2011 року. Проте банк звернувся до суду із вищезазначеним позовом лише 09 листопада 2021 року.

А тому суд вважає, що відповідач ОСОБА_1 порушив виконання зобов`язань перед позивачем, однак позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом (тіло кредиту), заборгованості за відсотками та пенею станом на 31 грудня 2011 року задоволенню не підлягають у зв`язку з пропуском строків позовної давності з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідач ОСОБА_1 у заяві від 07.02.2022 заявляє про застосування строку позовної давності. Вказана заява підтримана ним в судових засіданнях.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч.2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у заінтересованої особи права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Статтею 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до ч.3 та ч.4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, якщо суд не визнає поважними причини пропущення позовної давності.

Як зазначається в постанові ВСУ від 3 лютого 2016 року по справі 6-75цс15, формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов`язане не лише з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цією особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права покладається на позивача.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14 цс 14 відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).

Згідно з ст.83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Крім того, суд враховує, що доведення факту укладення договору і наявності заборгованості є обов`язком позивача виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.

В порушення вказаних вимог закону позивачем не надано доказів, що спростовували б доводи відповідача, а саме, що ним не пропущено строк позовної давності.

Щодо автоматичного погашення простроченої заборгованості по картці № НОМЕР_1 з картки НОМЕР_2 в розмірі 0,80 грн, які відбулись 28.02.2019 та 07.03.2019, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його участю чи дорученням уповноваженою на це особою.

Не можуть вважатися добровільним погашенням боргу, що перериває перебіг позовної давності, будь - які дії кредитора, спрямовані на погашення заборгованості, зокрема списання коштів з рахунків боржника без волевиявлення останнього, або без його схвалення.

Такий правовий висновок наведений Верховним Судом України в постанові від 08 листопада 2017 року у справі №6-2891цс16.

Автоматичне погашення простроченої заборгованості не вважається визнанням боргу та підставою для переривання перебігу позовної давності, оскільки не являється результатом вольових дій боржника.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивачем строк звернення до суду порушено, оскільки строк дії картки № НОМЕР_1 , яка видана позивачем відповідачу на підставі договору про надання банківських послуг закінчився 31 грудня 2011 року, вказана картка не перевипускалась, що підтверджується довідкою позивача, доказів щодо продовження зазначеного договору на новий строк шляхом надання відповідачу картки з новим строком дії позивачем суду не надано, а тому заява відповідача про застосування строків позовної даності підлягає задоволенню.

Таким чином, виходячи із вищезазначеного, із закінченням строку дії картки 31 грудня 2011 року настав строк виконання зобов`язання у повному обсязі, тобто перебіг позовної давності почався з 01 січня 2012 року і сплинув 01 січня 2015 року, проте позивач звернувся до суду з позовом 09 листопада 2021 року (позовна заява датована 25.10.2021), а саме після спливу позовної давності.

Вирішуючи питання щодо судових витрат суд вважає, що понесені позивачем судові витрати не підлягають стягненню з відповідача, зважаючи на рішення прийняте судом по суті позову, що відповідає вимогам ст.141 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ст.ст.207, 253, 256, 257, 258, 261, 266, 267, 526, 549, 551, 611, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України.

Керуючись ст.ст. 4-5, 7, 10, 12-13, 77-82, 95, 141, 235, 258, 259, 263- 265, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду через Кіровоградський районний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 14 червня 2022 року.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, б.1Д, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_3 .

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Кіровоградського районного суду

Кіровоградської області Д.В. Терещенко