Вирок № 104741211, 14.06.2022, Селидівський міський суд Донецької області

Справа №242/1111/22

Провадження № 1-кп/242/620/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2022 року Селидівський міський суд Донецької області в складі: головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі Уварові М.В., в режимі відео конференції за участі прокурора Гавриленко С.М., захисника Демченко О.О., обвинуваченого ОСОБА_1 , розглянувши кримінальне провадження № 22022050000000184 від 06.04.2022 року відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Димитрова Донецької області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, раніше не судимого, який має на утриманні одну неповнолітню дитину, працюючого підземним гірником ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2

за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 2 ст. 260 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Суд визнав доведеним, що ОСОБА_1 вчинив кримінальні правопорушення за наступних обставин.

З кінця серпня 2014 року до середини червня 2016 року, більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_1 діючи умисно, з метою зміни меж території України та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб, стосовно яких досудове розслідування здійснюється в інших кримінальних провадженнях, добровільно, перебуваючи на тимчасово окупованій території м. Донецька, зокрема і Ворошиловського району, вступив до складу непередбачуваного законами України збройного формування, де будучи забезпеченим військовим камуфльованим одягом, вогнепальною зброєю та боєприпасами до неї, виконував ремонтні роботи легкового та вантажного транспорту збройного формування, отримання та передачу відповідної інформації, що використовувалася незаконним збройним формуванням для здійснення збройного опору підрозділам Збройних сил України.

Обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав беззастережно та пояснив, що він з серпня 2014 року по червень 2016 року в м. Донецьку вступив до збройного формування, яке вчиняло дії з метою зміни території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, виконував для цього відповідні обов`язки.

На підставі ст. 349 ч. 3 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає. Також, судом роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Аналіз встановлених судом обставин та досліджених доказів дає суду підстави для висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 110 КК України правильно кваліфіковані як умисні дії, вчинені з метою зміни меж території України та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб; за ч. 2 ст. 260 КК України як участь у діяльності не передбачених законом збройних формувань.

Призначаючи міру та вид покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує ступень тяжкості скоєного кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Скоєні обвинуваченим кримінальні правопорушення, згідно ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів.

Обвинувачений ОСОБА_1 раніше не судимий, за місцем проживання та роботи характеризувався задовільно, має на утриманні одну неповнолітню дитину, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

У якості обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому, суд враховує його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставини, що обтяжують покарання, не встановлені.

З врахуванням викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, обставини, що пом`якшують покарання, та оцінюючи поведінку ОСОБА_1 до вчинення кримінальних правопорушень, їх наслідки, всі дані про особу обвинуваченого, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка передбачає, що тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції, суд вважає, що ступінь небезпечності ОСОБА_1 для суспільства не перевищує положень принципу поваги до особистої свободи, а тому суд дійшов до висновку про призначення покарання, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових правопорушень у виді позбавлення волі в межах санкції статті з застосуванням вимог ст. 75, 76 КК України. При цьому суд не застосовує додаткове покарання у виді конфіскації майна, оскільки це не передбачено ст. 77 КК України.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлений.

Речові докази у кримінальному провадженні - відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 373, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 2 ст. 260 КК України, та призначити йому покарання:

-за ч. 2 ст. 110 КК України у виді п`яти років позбавлення волі без конфіскації майна,

-за ч. 2 ст. 260 КК України у виді трьох років позбавлення полі без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш тяжкого покарання біль тяжким остаточне покарання ОСОБА_1 визначити у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки та з покладенням відповідно до ст. 76 КК України обов`язку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Заходи забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 не застосовувалися.

Речові докази - відсутні.

Апеляційна скарга подається на судові рішення, ухвалені судом першої інстанції, - через суд, який ухвалив судове рішення. Апеляційна скарга може бути подана на вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Копію вироку негайно вручити прокурору, захиснику та обвинуваченому.

Суддя В.Г. Черков