Рішення № 104731830, 10.06.2022, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 червня 2022 року м. Ужгород№ 260/1578/22 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

26 квітня 2022 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Ш.Петефі, 14, код ЄДРПОУ 43316386), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063), яким просить: "1. Визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про повернення виконавчого документу стягувану, а саме виконавчою листа № 260/5184/21/2021, виданого Закарпатським окружним адміністративним судом 22.12.2021 року без його повного виконання; 2. Постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 22.04.2022 року ВП № 68133172 про повернення виконавчого документа стягувачу скасувати; 3. Вирішити питання розподілу судових витрат; 4. Справу розглянути без моєї участі.".

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 травня 2022 року було прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою від 31 січня 2022 року головним державним виконавцем Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) було відкрито виконавче провадження № 68133172 за виконавчим листом, що виданий 22 грудня 2021 року з виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року по справі № 260/5184/21, зокрема щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити обчислення і перерахунок з 01 квітня 2019 року основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки № ХР12362 від 17 серпня 2021 року, виданої Закарпатським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Однак, 22 квітня 2022 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу за виконавчим провадженням № 68133172, пославшись на відповідь боржника, за яким визнав вмотивованим факт проведення ним перерахунку пенсії без реальною та повного виконання судового рішення, тобто без фактичної її виплати. Позивач з діями відповідача по справі не погоджується та вважає їх незаконними, оскільки відповідачем очевидно порушені вимоги статті 129-1 Конституції України, якою унормовано, що суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення адміністративного позову. Зазначає, що на виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження № 68133172, з виконання виконавчого листа по справі № 260/5184/21, виданого 22 грудня 2021 року Закарпатським окружним адміністративним судом про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області здійснити обчислення і перерахунок з 01 квітня 2019 року основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки № ХР12362 від 17 серпня 2021 року, виданої Закарпатським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Так, державним виконавцем 13 січня 2022 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копію якої надіслано сторонам виконавчого провадження. Згідно відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області встановлено, що стягувану проведено перерахунок пенсії, а різниця в пенсії за період до набрання судовим рішенням законної сили включена до реєстру рішень суду, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою та буде виплачена після виділення коштів Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України. Відтак, відповідач зазначає, що виконання судового рішення органом Пенсійного фонду мало місце, а часткове невиконання судового рішення відбулось з незалежних від боржника причин, які є поважними у розумінні статей 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", що виключає можливість накладення штрафу на боржника. Отже, дані обставини унеможливлюють проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення в інший спосіб. Крім того, у разі невиконання боржником добровільно рішення суду після виділення коштів, позивач має право повторно пред`явити виконавчий документ до виконання.

Скориставшись своїм правом на подачу пояснень стосовно позовної заяви, Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області подало пояснення, в яких виклав свої заперечення щодо задоволення позовних вимог. Зокрема зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, як відповідач під час виконання рішення суду у справі № 260/5184/21, а також як орган державної влади зобов`язаний діяти лише в межах чинного законодавства. Не виконання судового рішення управління в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, відтак підстав для задоволення позовних вимог - відсутні.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча судом вживалися заходи щодо виклику учасників справи, що передбачені Главою 7 Розділу І КАС України.

Відповідно до пункту 4 прохальної частини позовної заяви позивач просив розглянути дану справи без його участі (а.с. 3).

Судом вживалися заходи направлення відповідачу повістки про виклик в судове засідання призначене на 10 червня 2022 року було надсилано з використанням системи ЄСІТС та доставлено в його електронний кабінет 19 травня 2022 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, у зв`язку з чим представник позивача вважається належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання (а.с. 66 (на звороті)).

Судом вживалися заходи направлення третій особі повістки про виклик в судове засідання призначене на 10 червня 2022 року було надсилано з використанням системи ЄСІТС та доставлено в його електронний кабінет 19 травня 2022 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, у зв`язку з чим представник позивача вважається належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання (а.с. 66).

Статтею 287 частиною 4 КАС України визначено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Відповідно до статті 268 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Згідно зі статтею 205 частини 2 пункту 3 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

А відтак, оскільки учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

У відповідності до даних, які містяться в КП "Діловодство спеціалізованого суду", судом встановлено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року, що ухвалене у справі за № 260/5184/21, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області по відмові, оформленій листом за вих. № 4643-4662/Т-02/8-0700/21 від 07.09.2021 року, у здійсненні обчислення і перерахунку з 01.04.2019 року пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки № ХР12362 від 17 серпня 2021 року, виданої Закарпатським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, про грошове забезпечення станом на 05.03.2019 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити обчислення і перерахунок з 01.04.2019 року основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки № ХР12362 від 17 серпня 2021 року, виданої Закарпатським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, відповідно до вимог ст. ст. 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-12, ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ, положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", а також здійснити виплату перерахованої пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум). Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, пл. Народна, 4, м. Ужгород, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 20453063) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

22 грудня 2021 року Закарпатським окружним адміністративним судом по даній справі видано виконавчий лист (а.с. 6).

05 січня 2022 року позивач звернувся до Відділу примусового виконання рішень з заявою про відкриття виконавчого провадження за вказаним виконавчим листом (а.с. 5).

Постановою від 13 січня 2022 року головним державним виконавцем Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) було відкрию виконавче провадження № 68133172 за виконавчим листом від 22 грудня 2021 року з виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року по справі № 260/5184/21, зокрема щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити обчислення і перерахунок з 01.04.2019 року основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки № ХР12362 від 17 серпня 2021 року, виданої Закарпатським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, відповідно до вимог ст. ст. 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-12, ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ, положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", а також здійснити виплату перерахованої пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) (а.с. 8).

Боржнику надано 10-денний строк робочих днів для виконання рішення суду.

Як вбачається з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 28 січня 2022 року № 0700-0504-5/4248, що Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області 13 січня 2022 року в добровільному порядку виконало рішення Закарпатського окружного адміністративного суду по справі № 260/5184/21. Проведено стягувачеві перерахунок пенсії з 01 квітня 2019 року. При цьому виплата боргу в сумі 161652,86 за період із 01 квітня 2019 року до набрання судовим рішенням законної сили (до 31 січня 2022 року), буде здійснюватись після виділення коштів Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України. При цьому, повідомив, що фінансування видатків, пов`язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів, що здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачаються у складі бюджетної програми за КПКВК 2506080 Фінансування виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду. Сума коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів буде визначена у бюджеті Пенсійного фонду України, який згідно із підпунктом 1-1 пункту 14 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України затверджується Кабінетом Міністрів України в місячний термін після набрання чинності законом про Державний бюджет України на відповідний рік. У зв`язку з вищенаведеним, просило закінчити виконавче провадження з виконавчим листом № 260/5184/21 від 22 грудня 2021 року, виданого на користь ОСОБА_1 (а.с.а.с. 37, 38).

Відповідно до копій розрахунків на доплату пенсії за пенсійною справою № ХР 12362 за дорученням № Д ХР 12362/16, 13 січня 2022 року ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії за рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року, що ухвалене у справі за № 260/5184/21 (а.с.а.с. 39).

За результатами розгляду зазначеного вище листа, постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 22 квітня 2022 року року виконавчий лист № 260/5184/21, виданий Закарпатським окружним адміністративним судом 22 грудня 2021 року повернуто стягувачу на підставі статті 37 пункту 9 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с.а.с. 42, 43).

У мотивувальній частині цієї постанови вказано, що відповідно до судової практики Верховного Суду України невиконання судового рішення позивачем в частині виплати грошових коштів особі, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу, у такому випадку, жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. Також зазначено, що виконання судового рішення можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення коштів з Державного бюджету. Таким чином, постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення можуть бути винесені лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього. Поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником, та які не залежали від його волевиявлення.

Також у оскаржуваній постанові вказано, що згідно статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" повернення виконавчого документа стягувачу не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом трьох років.

Вважаючи вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі по тексу Закон України № 1404-VIII).

Так, відповідно до статті 19 частини 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на території України.

Відповідно до статті 370 частини 1 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно із статтею 1 Закону України №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 3 частиною 1 Закону України № 1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (стаття 5 частина 1 Закону України № 1403-VIII).

Статтею 18 частиною 1 Закону України № 1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (стаття 18 частина 2 пункт 1 Закону України № 1404-VIII).

З наведених законодавчих норм вбачається, що виконавець зобов`язаний вчинити виконавчі дії у спосіб, передбачений виконавчим документом.

Відповідно до статті 18 частини 3 Закону України № 1404-VIII виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження зокрема, має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Згідно із вимогами статті 26 частини 1 Закону України № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Відповідно до статті 26 частини 6 Закону України № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно із статтею 63 частиною 1 Закону України № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Згідно із статтею 37 частиною 1 пунктом 9 Закону України № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Суд зазначає, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 22 квітня 2022 року ВП № 68133172, в яких описуються обставини виконання судового рішення, повідомлені державному виконавцю боржником, та зроблено висновок, що вказані обставини виключають можливість вчинення державним виконавцем подальших виконавчих дій в порядку статей 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", фактично не містять жодного обґрунтування наявності підстав для повернення виконавчого документу, з якими стаття 37 частина 1 пункт 9 Закону України "Про виконавче провадження" пов`язує можливість повернення виконавчого документу стягувачу, не зважаючи на те, що спірна постанова винесена саме на підставі статті 37 частини 1 пункту 9 Закону України №1404-VIII (а.с.а.с. 10, 11).

Позивач наголошує на тому, що рішення суду не виконано і вважати належним виконанням те, що рішення суду буде виконано в частині виплати різниці облікованої пенсії після надходження коштів із Державного бюджету України, законодавчих підстав немає.

Суд зазначає, що в оскаржуваній постанові про повернення виконавчого документа стягувачу від 22 квітня 2022 року ВП № 68133172 не вказано, яким Законом, що встановлює заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, керувався державний виконавець.

При винесенні оскаржуваної постанови державний виконавець виходив з того, що відповідно до судової практики Верховного Суду у справі № 405/3663/13а від 24 січня 2018 року невиконання судового рішення позивачем в частині виплати грошових коштів особі, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатись невиконанням такого рішення без поважних причин.

Закарпатський окружний адміністративний суд також зазначає, що відповідачем у оскаржуваній постанові самостійно визнається факт невиконання боржником рішення суду в частині виплати грошових коштів позивачу. Аналогічну позицію відповідачем викладено у відзиві на даний позов.

Відповідачем не конкретизовано норми Закону України № 1404-VIII, якими визначено неможливість продовжити вчиняти виконавчі дії у спірному випадку, а також не вказано норми, що надають можливість повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі статті 37 частини 1 пункту 9 Закону України № 1404-VIII.

За правовим регулюванням статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Тобто фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення органом Пенсійного фонду України можливе лише за наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України.

Однак в матеріалах справи, як і в матеріалах виконавчого провадження ВП №68133172 відсутні будь-які докази, які б вказували на відсутність в ГУ ПФУ в Закарпатській області фінансового ресурсу для виплати позивачу заборгованості, нарахованої за рішенням суду.

Враховуючи викладене, судом резюмується, що оскаржувана постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі статті 37 частини 1 пункту 9 Закону України "Про виконавче провадження", з посиланням на те, що законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення - є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону та підлягають скасуванню.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Згідно із статтею 14 КАС України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України; судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Отже, розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця органу виконавчої служби, суд має враховувати, що, Законом України "Про виконавче провадження" на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.

Судом встановлено, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця рішення суду залишилось невиконаними, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.

Відповідно до статті 8 частин 1, 2 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 частини 1 Конституції України стала частиною національного законодавства України.

Міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Отже, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства України відповідно до положень статті 9 Конституції України.

За змістом статті 32 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція) людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід`ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.

Предметом регулювання Конвенції є захист основних прав і свобод особи, що передбачає пряму дію норм Конвенції.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 пунктом 1 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Також ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні статті 1 пункту 1 Протоколу № 1 Конвенції (справи "Войтенко проти України", "Горнсбі проти Греції").

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13грудня 2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N 11-рп/2012).

З урахуванням вказаного, суд зазначає, що державний виконавець дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі статті 37 частини 1 пункту 9 Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку з чим постанова ВП № 68133172 від 22 квітня 2022 року прийнята з порушенням норм чинного законодавства та без врахування всіх обставин у справі, а тому є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

З огляду на викладене вище, суд вважає, що постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) № 68133172 від 22 квітня 2022 про повернення виконавчою документа стягувачу необхідно скасувати, а позовні вимоги задовольнити.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно вимог статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що відповідач діяв не у спосіб передбачений статтею 2 частиною 2 пунктом 1 КАС України, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір сплачений при зверненні до суду у розмірі 992,40 грн.

Керуючись статтями 242-246, 287 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Ш.Петефі, 14, код ЄДРПОУ 43316386), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправними дій та скасування постанови задовольнити.

Визнані протиправним дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про повернення виконавчого документу стягувану, а саме виконавчого листа № 260/5184/21, виданого Закарпатським окружним адміністративним судом 22 грудня 2021 року без його повного виконання.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 22 квітня 2022 року ВП № 68133172 про повернення виконавчою документа стягувачу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяС.Є. Гаврилко