Вирок № 104725687, 09.06.2022, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/5723/22

Провадження № 1-кп/344/868/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2022 року м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді: Тринчук В.В.,

за участі секретаря с/з: Гудяк Х.М.,

прокурора: Торованина С.В.,

обвинуваченого: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що народився у селі Братківці, Тисменицького району, Івано-Франківської області, зареєстрований по АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, неодруженого, з вищою освітою, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.309, ч.2 ст.309 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 придбав та зберігав психотропні речовини без мети збуту, а також придбав та зберігав психотропні речовини у великих розмірах без мети збуту.

Кримінальні правопорушення вчинено за таких обставин.

Так, 22 березня 2022 року, близько 02 год 35 хв дільничими офіцерами поліції сектору превенції Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області, під час виконання своїх службових обов`язків за адресою місто Івано-Франківськ, вулиця Площа Привокзальна, 1 , у приміщенні Залізничного вокзалу, відповідно до вимог статті 34 Закону України «Про Національну Поліцію» проведено поверхневу перевірку ОСОБА_1 та огляд місця події, під час якої в дорожній сумці ОСОБА_1 виявлено та вилучено поліетиленовий пакетик із таблеткою сірого кольору, таблеткою та частиною таблетки фіолетового кольору, які згідно висновку експерта містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - 3,4 - метилендіоксиметамфетамін (МДМА) в загальній кількості 0,3620 грама, які ОСОБА_1 зберігав без мети збуту.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.309 КК України.

Окрім цього, 22 березня 2022 року у ОСОБА_1 виявлено та вилучено три згортки, обмотані ізоляційною стрічкою синього кольору, в яких були поліетиленові пакетики із порошкоподібною речовиною, яка згідно висновку експерта містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) в загальній кількості 1,5497 грама та чотири поліетиленові пакетики із порошкоподібною речовиною, яка згідно висновку експерта містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) в загальній кількості 1,1048 грама, що відповідно до наказу МОЗ № 188 від 01.08.2000 відноситься до великих розмірів, які ОСОБА_1 зберігав без мети збуту.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.309 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та надав суду показання, що дійсно за обставин, що зазначені в обвинувальному акті придбав та зберігав психотропні речовині, що зазначені в обвинувальному акті, які він добровільно видав працівникам поліції під час проведення поверхневого огляду та огляду місця події.

Він розуміє, що вчинив неправильно, йому дуже прикро за свою поведінку та вчинок. З матеріалами досудового розслідування ознайомлений, їх не оспорює, у вчиненому щиро кається, просить не досліджувати усі докази, а обмежитися його допитом.

Вислухавши думки учасників процесу суд приходить до висновку, що клопотання прокурора та обвинуваченого про недоцільність дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які учасниками судового провадження не оспорюються підлягає до задоволення, оскільки показання ОСОБА_1 не викликають сумнівів у правильності розуміння ним змісту та обставин вчинення кримінального правопорушення, їх добровільності та істинності його позиції.

За таких обставин, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд вважає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які учасниками судового провадження не оспорюються. У суду відсутні сумніви у добровільності позиції обвинуваченого. Обвинуваченому роз`яснено, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Відтак суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ч.1 ст.309 КК України, як незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту та за ч.2 ст. 309 КК України, як незаконне придбання та зберігання психотропних речовин у великих розмірах без мети збуту.

Згідно з ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а відповідно до ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Призначаючи покарання обвинуваченому суд враховує: ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, а саме те, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 309 КК України відповідно до ст.12 КК України є кримінальним проступком, а передбачене ч.2 ст.309 КК України є нетяжким злочином; дані про особу обвинуваченого, який критично ставиться до вчиненого; є особою молодого віку; раніше не судимий; з вищою освітою; позитивно характеризується по місцю проживання.

Обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1 в ході судового розгляду судом не встановлено.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. При цьому, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Отже, враховуючи вищенаведене, а також думку прокурора та думку обвинуваченого, які просили призначити обвинуваченому остаточне покарання у виді штраф в розмірі 2000 (дві тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_1 за ч.1 ст. 309 КК України та ч.2 ст. 309 КК України слід призначити покарання у виді штрафу в межах санкцій даних статей.

На підставі ч.1 ст.70 КК України слід призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим. Саме таке покарання буде відповідати не тільки тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, буде обґрунтованим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_1 у даному кримінальному провадженні не обирався, підстави для його обрання відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати за проведення судових експертиз, загальний розмір яких складає 3947 (три тисячі дев`ятсот сорок сім) гривень 26 копійок, відповідно до ч.2 ст.124 КПК України покласти на обвинуваченого.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 381, 382, 394 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 309, ч.2 ст. 309 КК України та призначити йому покарання:

за ч.1 ст.309 КК України - штраф у розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень;

за ч.2 ст.309 КК України - штраф в розмірі 2000 (дві тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень.

На підставі ч.1 ст.70 КК України визначити ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - штраф в розмірі 2000 (дві тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 3947 (три тисячі дев`ятсот сорок сім) гривень 26 копійок процесуальних витрат за проведення судових експертиз.

Речові докази по справі після набрання вироком законної сили:

Один зіп - пакет із таблеткою сірого кольору та з півтора таблетки фіолетового кольору (постанова слідчого від 22.03.2022 року); три згортки із кристалічною речовиною (постанова слідчого від 22.03.2022 року); чотири зіп - пакети із порошкоподібною речовиною (постанова слідчого від 22.03.2022 року) та чотири зіп - пакети із речовиною рослинного походження (постанова слідчого від 22.03.2022 року) - знищити.

DVD-R диск з відеозаписом (постанова слідчого від 28.04.2022 року) та DVD-R диск з відеозаписом (постанова слідчого від 14.04.2022 року) - зберігати в матеріалах кримінального провадження сторони обвинувачення;

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення, інші учасники судового провадження мають право отримати його копію в суді.

Вирок може бути оскаржено з урахуванням вимог ч. 2 ст. 394 КПК України шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Головуючий-суддя В.В.Тринчук