Ухвала суду № 104723314, 13.06.2022, Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 527/870/22

провадження № 1-і/527/27/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2022 року м. Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області у складі: головуючого судді -Мицик С.А., за участю секретаря судового засідання -Бурбиги Ю.С., прокурора -Тищенка С.В., обвинуваченого - ОСОБА_1 , захисника- Мазницького М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Чугуївської окружної прокуратури Харківської області про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні №12021221240000481 від 02.08.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадження Глобинського районного суду Полтавської області надійшло вищевказане клопотання прокурора. В обґрунтування клопотання зазначено, що в провадженні Чугуївського міського суду Харківської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України. ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який у встановленому законом порядку продовжено до 14.06.2022 включно. ОСОБА_1 неодноразово судимий, та 13.05.2021 до Чугуївського міського суду Харківської області направлено обвинувальний акт відносно останнього за ч.1 ст. 122, ч.3 ст. 185, ч.2 ст.186 КК України. Він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до шести років. Після вчинення інкримінованого злочину добровільно не звернувся до правоохоронних органів, з місця скоєння кримінального правопорушення зник з метою подальшого переховування від правоохоронних органів та ухилення від кримінальної відповідальності. Крім того, ОСОБА_1 періодично змінює місце проживання, неодноразово не з`являвся на судове засідання Орджонікідзевського районного суду м. Харків.За таких обставин є підстави вважати, що існують ризики, передбачені п.п.1,5 ч.1 ст. 177 КПК України. Крім того, недопитані свідки у кримінальному провадженні проживають з обвинуваченим в одному населеному пункті, відтак існує ризик, передбачений п.3 ч.1 ст. 177 КПК України. Враховуючи вищевикладені обставини, які в своїй сукупності свідчать про те, що з огляду на тяжкість інкримінованого ОСОБА_1 злочину, тяжкість можливого покарання у виді позбавлення волі, з метою уникнути відповідальності та забезпечення подальшого виконання можливого винесеного стосовно нього обвинувального вироку за вчинення злочину, передбаченого вищевказаною статтею Кримінального кодексу України вбачається ризик того, що він може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого і свідків, та вчинити інше кримінальне правопорушення. Одночасно ці обставини підтверджують недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам. За таких обставин, враховуючи існування ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, прокурор просив продовжити ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на 60 діб з визначенням застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Згідно Розпорядження Голови Верховного Суду № 2/0/9-22 від 08.03.2022 року на підставі ст. 147 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» змінено територіальну підсудність судових справ Чугуївського міського суду Харківської області за Глобинським районним судом Полтавської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями клопотання про застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою передано для розгляду судді Мицик С.А.

Ухвалою суду від 10.06.2022 проведення судового засідання з розгляду клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу було призначено в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, та надав пояснення, аналогічні викладеним в клопотанні.

Обвинувачений та захисник проти задоволення клопотання про продовження строку тримання під вартою заперечували, посилаючись на наявність у ОСОБА_1 матері похилого віку, яка хворіє та потребує догляду і моральної та матеріальної підтримки сина. Обвинувачений зазначив, що він має реєстрацію, але там пошкоджений будинок і житло не придатне до проживання. Відтак останнім часом він мешкав у матері та працівникам поліції було відомо його місце мешкання. Крім того, він працював неофіційно на різних роботах, та утримував себе і допомагав матері. Зауважив, що він не має наміру ухилятися від суду та незаконно впливати на потерпілого. Захисник зазначив, що сторона захисту не згодна з кваліфікацію кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 оскільки дії, в яких обвинувачується останній повинні бути кваліфіковані як нетяжкий злочин, санкція якого передбачає значно менше покарання. За таких обставин просили змінити ОСОБА_1 запобіжний захід на домашній арешт.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали провадження в рамках заявленого клопотання, приходить до наступного висновку.

Згідно ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також, наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Згідно п.1, п. 3, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки обвинуваченого.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування ( Бекчиєв проти Молдови §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти ( Ідалов проти Росії , Гарицьки проти Польщі , Храїді проти Німеччини , Ілійков проти Болгарії ).

Суд вважає також необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Вирішуючи клопотання прокурора, суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі суспільну небезпечність та тяжкість кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 , суд враховує вік обвинуваченого та стан його здоров`я відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків (не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей та офіційного джерела доходів), за місцем реєстрації не мешкав. Також суд враховує те, що ОСОБА_1 , будучи раніше судимим, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, за який передбачене безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років. З сайту Єдиного державного реєстру судових рішень (справа №636/4273/21) вбачається, що в провадженні Чугуївського міського суду Харківської області знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.1 ст.122, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України. Вказану обставину ОСОБА_1 не оспорював в судовому засіданні, а відтак, з урахуванням наведених даних суд вважає, що обставини регламентовані п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177, п. п. 1-3 ч. 1 ст.194 КПК України є дійсними.

Суд приходить до висновку, що вказані ризики, на цей час є реальними, враховуючи зміст пред`явленого обвинувачення, а також тяжкість кримінального правопорушення, характер та обставини протиправних дій, в яких ОСОБА_1 обвинувачується.

Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 , усвідомлюючи можливість отримання покарання у вигляді позбавлення волі, може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого і свідків у кримінальному провадженніта вчинити інше кримінальне правопорушення.

При цьому суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.

Вказані обставини судом враховані при розгляді клопотання прокурора.

А відтак, розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м`яких запобіжних заходів на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшилися.

Щодо доводів обвинуваченого та захисника про необґрунтованість клопотання прокурора, суд вважає також необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі Ілійков проти Болгарії № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів . Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків і можливість вчинити інше кримінальне правопорушення, спростовують доводи обвинуваченого і захисника про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Оскільки термін дії запобіжного заходу спливає 14.06.2022 року, закінчити розгляд справи до вказаного строку не є можливим, підстави для продовження запобіжного заходу обвинуваченому, зазначені судом, продовжують існувати на даний час, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до вимог ч.3 ст.183, п.2 ч.5 ст.182 КПК України, суд вважає необхідним визначити розмір застави, яка дорівнює 60 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 148860 грн. (60 х 2481 грн. = 148860 грн.).

Керуючись ст.ст.177, 182, 183,194,372,376,392 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора -задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ "Харківський слідчий ізолятор" строком на 60 днів, а саме до 11 серпня 2022 року, включно.

Визначити суму застави - 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 148860 (сто сорок вісім тисяч вісімсот шістдесят) гривень 00 коп. Застава може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), до сплину терміну тримання під вартою, призначення платежу обов`язково зазначати інформацію про ухвалу суду, який обрав заставу, міру запобіжного заходу, прізвище, ім`я, по-батькові обвинуваченого.

У разі внесення застави ОСОБА_1 з-під варти звільнити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі звільнення з-під варти внаслідок внесення застави, на нього покладаються обов`язки, визначені ухвалою суду.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов`язки:

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду;

-повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- прибувати на виклики прокурора та суду.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі невиконання вказаних обов`язків застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали направити начальнику ДУ "Харківський слідчий ізолятор" - для виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Суддя С. А. Мицик