Рішення № 104720914, 13.06.2022, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/13621/21

Провадження №2/712/998/22

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2022 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого/судді - Троян Т.Є.

при секретарі - П`ятун Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство «Кредобанк» звернулось до суду з позовом про стягнення в солідарному порядку з відповідачів: заборгованості за кредитним договором № СL-149127 від 22.11.2018 в розмірі 96 984,23 грн., яка складається з: 58454,66 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 38 529,57 грн. - заборгованості за відсотками, 2270,00 грн. - понесені банком судові витрати та витрати на правову допомогу у розмірі 9698,42 грн. Мотивуючи свої вимоги тим, що між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № СL-149127, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у сумі 66 000,00 грн. на строк до 21.11.2023. ОСОБА_1 зобов`язалася повернути банку кредит у повному обсязі, в порядку і терміни передбачені кредитним договором. 22 листопада 2018 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було підписано Анкету - заяву № СL-149127 фізичної особи на отримання кредиту, в якій зазначено інформацію про фактичні сімейні відносини та про факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 із ОСОБА_2 . Зазначає, що судова практика, яка дозволяє залучити у спорах, в яких позичальником виступає фізична особа, яка на момент укладення кредитного договору перебувала у шлюбі - солідарним відповідачем іншого подружжя, навіть у випадку відсутності окремого договору поруки. Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконує. Згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору станом на 09.06.2021, заборгованість ОСОБА_1 становить 96984, 23 грн.

Ухвалою суду від 24.09.2021, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Разом з позовною заявою від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача. На задоволення позовних вимог наполягає. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися по невідомим суду причинам. Про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили.

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову з ухваленням заочного рішення відповідно до ст. ст. 280-283 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Встановлено що АТ «Кредобанк» є юридичною особою та входить до складу банківської системи України, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та статутом.

22 листопада 2018 року між Публічним акціонерним товариством «Кредобанк» назву якого змінено на Акціонерне товариство «Кредобанк», (далі - позивач) та ОСОБА_1 (далі - відповідачка 1) було укладено Кредитний договір № СL-149129, згідно з яким відповідачці було надано кредит у сумі 66000,00 грн., що підтверджується меморіальними ордерами №66208627, №66208602, №66208614 від 22 листопада 2018 року та випискою руху коштів по рахунку з 22.11.2018 по 09.06.2021.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до умов договору, а саме пунктом 1 кредитного договору, Банк зобов`язується надати у власність Позичальникові грошові кошти на умовах повторності та цільового характеру використання, а Позичальник зобов`язується використовувати кредит на цілі, вказані в цьому Кредитному договорі, повернути кредит, сплати проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених Кредитним договором.

Відповідно до п.п. 2.1-2.4 Кредитного договору, банк надає позичальнику кредит у сумі 66 000, 00 грн. на строк 22 листопада 2018 року. Кредит надається на наступні цілі: на поточні потреби в сумі 15057,64 грн. та на погашення (рефінансування) кредитної заборгованості позичальника перед ПАТ «Кредобанк» у сумі 39239, 85 грн., на погашення (рефінансування) кредитної заборгованості позичальника перед ПАТ КБ «Приватбакн» у сумі 11702, 51 грн.

Відповідно до пункту 3.1 кредитного договору кредит видається позичальнику в безготівковій формі шляхом перерахування за дорученням позичальника, яке міститься у пункті 2.4 кредитного договору.

АТ «Кредобанк» зобов`язання за договором виконав, надавши ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 66 000,00 грн., що підтверджується меморіальними ордерами №66208627, №66208602, №66208614 від 22 листопада 2018 року та випискою руху коштів по рахунку з 22.11.2018 по 09.06.2021.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до п. 6.1 та п. 6.2 Договору, позичальник зобов`язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і строки, передбачені кредитним договором. Погашення заборгованості здійснюється згідно Графіку платежів (Додаток №1 до Договору).

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 7.1 кредитного договору передбачено, що за несвоєчасне виконання (прострочення) грошових зобов`язань за кредитним договором,позичальник відшкодовує банку заподіяні збитки в повному обсязі та сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період прострочення, розрахованої від суми кожного несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання позичальника, за кожний день прострочення від дати виникнення простроченої до дати, що передує даті погашення заборгованості позичальника. В будь-якому разі розмір пені, нарахованої позичальником на підставі цього пункту кредитного договору не може перевищувати 15% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 7.2 кредитного договору, за невиконання обов`язку, передбаченого п. 10.2 кредитного договору, Банк має право нарахувати позичальнику штраф в розмірі 5% від суми кредиту, що становить 3300 грн.

Відповідно до п. 8.1 кредитного договору, за виконання зобов`язань за кредитним договором, позичальник несе повну відповідальність перед банком усім належним йому майном, у тому числі грошовими коштами, на яке може бути звернено стягнення в порядку, передбаченому законодавством України.

Тобто сторони узгодили умови дострокового повернення кредиту, а також відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з вимогами статті 526 Цивільного кодексуУкраїни зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення, невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України).

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 Цивільного кодексуУкраїни кредитор протягом усього часу до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов`язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами за статтею 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З дослідженого в судовому засіданні розрахунку заборгованості встановлено, що станом на 09.06.2021 за кредитним договором утворилася заборгованість в загальному розмірі 96 984,23 грн., яка складається з: 58454,66 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 38 529,57 грн. - заборгованості за відсотками.

Стосовно стягнення суми заборгованості солідарно з відповідача ОСОБА_2 суд виходить з наступного.

Належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно з частиною третьою якої, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).

За нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя.

Отже, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність.

При вирішенні спору про порядок виконання подружжям зобов`язань, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї, суди повинні керуватися тим, що подружжя має відповідати за такими зобов`язаннями солідарно усім своїм майном.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 14-712цс19 та підтверджений Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 09 вересня 2020 року у справі № 14-127цс20, в постанові Касаційного цивільного Суду у складі Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 205/5882/18.

22 листопада 2018 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було підписано Анкету - заяву № СL-149127 фізичної особи на отримання кредиту, в якій зазначено інформацію про фактичні сімейні відносини та про факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 із ОСОБА_2 .

У вищевказаній анкеті-заяві зазначено, що шляхом підписання цієї анкети-зави ОСОБА_1 підтвердила, що суму отриманого нею кредиту просить вважати дрібним побутовим правочином та таким, що не потребує згоди другого з подружжя.

Позивач посилаючись на позицію ВС у справі № 205/5882/18 від 07 жовтня 2021 вважає, що ОСОБА_2 є співвідповідачем у справі та зобов`язаний відповідати за зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором № СL-149129.

З матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що ОСОБА_2 не підписував ні кредитного договору № СL-149129, ні договір поруки.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 погодився взяти на себе відповідальність за зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором № СL-149129 від 22 листопада 2018 року солідарно.

Також в матеріалах справи відсутні докази того, що кошти за кредитним договором № СL-149129 від 22 листопада 2018 року, які були надані ОСОБА_1 , були витрачені в інтересах та на благо сім`ї.

Окрім цього, як встановлено судом, договору поруки ОСОБА_2 не підписував, доказів того, що договір був укладений в інтересах сім`ї матеріали справи не містять, вказівка в анкеті-заяві про не заперечення проти отримання його дружиною кредиту, не підтверджує, що такий погодилася взяти на себе солідарне зобов`язання перед АТ «Кредобанк», а тому підстави для задоволення позову у частині позовних вимог про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідача ОСОБА_2 , відсутні.

Щодо посилання позивача на правову позицію викладену у постанову Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 205/5882/18, то такі судом до уваги не беруться, оскільки такий висновок має відмінності від тих правовідносин, які є предметом розгляду у даній справі.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку що у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 слід відмовити.

Що стосується заявлених вимог в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9698, 42 грн., суд приходить до наступного.

Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст.137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.6 ст.137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18 (провадження №61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

Отже, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження №61-15005св19).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, опис наданих послуг та наявні в матеріалах справи докази на підтвердження їх сплати не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

У матеріалах справи наявні договір про надання правової допомоги, укладений 11.02.2019 між АТ «Кредобанк» і Адвокатським об`єднанням «Бізнес і Права», свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЧН №000531 від 30.11.2018 та ордер серії КС № 573217 від 16.06.2020. Проте, будь-яких інших доказів на підтвердження існування та розміру понесення витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, до позовної заяви додано не було. Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, наданий позивачем, не є належним доказом фактичного понесення стороною таких витрат. А тому суд вважає необхідним відмовити у задоволенні цієї частини вимог за необґрунтованістю.

Згідно із ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Кредобанк», код ЄДРПОУ 09807862, заборгованість за кредитним договором №CL-149127 від 22.11.2018 в сумі 96984,23 грн. (дев`яносто шість тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири гривні 23 коп.).

В задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Кредобанк», код ЄДРПОУ 09807862, витрати на оплату судового збору у розмірі 2270,00 грн.

В задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 витрат на правову допомогу - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду через місцевий суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлений 13.06.2022.

Головуючий Т.Є.Троян

Учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Кредобанк», код ЄДРПОУ 09807862, місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул.Сахарова, 78.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2