Рішення № 104713117, 10.06.2022, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/10847/21

Провадження № 2/755/1886/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2022 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді Хромової О.О.

при секретарі Кошель К.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про визнання кредитного договору частково недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати договір кредиту та страхування від 03 березня 2020 року № Z06.00612.006462648 частково недійсним, а саме: пункт додаткової сплати за обслуговування кредитної заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 03 березня 2020 року між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Ідея Банк» (далі - АТ «Ідея Банк») було укладено договір кредиту та страхування № Z06.00612.006462648. ОСОБА_1 вважає, що під час укладення оспорюваного правочину відповідачем не дотримано вимог статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», частини другої статті 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме, зазначає, що банк, установивши у кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу. При цьому, відповідач нарахував, а позивач сплатив комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позивача, що є незаконним. Крім того, позивач зазначає, що працівники Банку з умовами кредитування належним чином її не ознайомлювали, не надали повної, всебічної, об`єктивної та достовірної інформації про умови кредиту перед укладенням та під час укладення договору про надання споживчого кредиту. Оформлення оспорюваного договору проходило протягом півгодини, який позивач підписала не читаючи, через дрібний шрифт, що є тяжким для сприйняття нею, як (як зазначено безпосередньо у позовній заяві) пенсіонером та людиною похилого віку, розраховуючи на добросовісність працівника банку. З цих підстав ОСОБА_1 просила визнати кредитний договір недійсним, а саме: пункт додаткової сплати за обслуговування кредитної заборгованості.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22 листопада 2021 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

03 лютого 2022 року представник відповідача АТ «Ідея Банк» - Трофімова Л.А., подала відзив на позов, в якому просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що згідну пункту 4 Паспорту споживчого кредиту Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування» також передбачено платежі за додаткові та супутні послуги. Із оспорюваного Кредитного договору вбачається, що такий був підписаний позивачем власноручно, що підтверджує обізнаність та згоду з його умовами. Сторони погодили між собою умови договору, відповідно до частини першої статті 628 ЦК України, про що свідчать їх підписи на кожному аркуші кредитного договору, і кожний з них отримав примірник вказаного договору. Таким чином, волевиявлення сторін було вільним і направленим на отримання реальних наслідків договору, тобто як з боку позивача з метою отримання кредитних коштів, так і з боку відповідача з метою повернення виданих коштів і отримання прибутку в тому числі за обслуговування кредиту.

Підставою для визнання правочину недійсним слугує невідповідність вимогам закону, а підставою розірвання правочину - неналежне виконання або невиконання його умов чи умов, встановлених для такого договору законом. Підписуючи договір, позивач чітко засвідчила факт ознайомлення з його умовами та дала свою згоду на отримання кредиту на цих умовах, при цьому позивач не вбачала в діях відповідача порушень принципу рівності сторін та наявність несправедливих умов, по відношенню до неї, як споживача. Відповідне повідомлення здійснене саме у письмовій формі, і такий письмовий доказ зазначеного факту є достатнім. Адже закон містить вимогу повідомити споживача про певні умови, але не містить вимоги підписання споживачем саме такого документа, у якому такі умови були б повністю викладені.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 03 березня 2020 року АТ «Ідея Банк» в особі уповноваженого працівника, з однієї сторон, та ТОВ «Нью Файненс Сервіс», в особі уповноваженого представника, з другої сторони, та ОСОБА_1 з третьої сторони, а разом - «Сторони», уклали договір кредиту та страхування № Z06.00612.006462648, відповідно до якого банк відкриває рахунок та надає позичальнику кредит, а позичальник отримує його на наступних умовах: тип кредиту - цільовий; сума кредиту - 55 955,00 грн; процентна ставка та тип- 21.99 % річних, змінювана; строк кредиту - 60 місяців.

Згідно із пунктом 1.5 Договору під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим Договором та Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі ДКБОФО), за надання яких встановлена плата, відповідно до п. 5 Додатку № 1 як «Плата за обслуговування кредитної заборгованості». Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки в банку, інші комісії за відкриття та ведення рахунку, сплачується згідно діючих Тарифів банку. Тарифи є невід`ємною частиною Договору та розміщені на веб-сайті Банку: www.ideabank.ua.

Умови кредитного договору банком виконані в повному обсязі та надано позичальнику грошові кошти у розмірі визначеному Договором.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до норм статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із положеннями статей 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На обґрунтування вимог позивач посилається на порушення відповідачем норм частин другої, четвертої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у зв`язку з чим згідно статті 203, частини першої статті 215 ЦК України, просить визнати недійсним кредитний договір в частині додаткової сплати за обслуговування кредитної заборгованості.

Згідно із приписами частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. А частиною другою цієї статті передбачені загальні умови, додержання яких необхідно для чинності правочину, в тому числі: особа яка вчинила правочин, повинна мати необхідних обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину відповідно до статті 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, станом на день укладення кредитного договору і чинній на даний час), зазначено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

З цього приводу всі посилання позивача на порушення відповідачем вимог частини другої, четвертої статті 11 вказаного Закону (неіснуючої норми) - є такими, що до уваги не беруться.

До відносин споживчого кредитування Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» (стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до частин першої-другої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту;

4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної додаткової або супутньої послуги, що надається споживачу третьою особою під час укладення договору про споживчий кредит, орієнтовна вартість такої послуги визначається відповідно до пункту 7 частини третьої статті 9 цього Закону. Усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної вартості кредиту, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору. У договорі про споживчий кредит можуть бути зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін.

Положеннями частини другої статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що перед укладенням договору про надання фінансових послуг фінансова установа чи інший суб`єкт господарювання, що надає фінансові послуги, зобов`язані повідомити клієнта у письмовій або електронній формі, у тому числі шляхом надання клієнту доступу до такої інформації на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, про: 1) особу, яка надає фінансові послуги; 2) фінансову послугу - загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити клієнт, включно з податками, або якщо конкретний розмір не може бути визначений - порядок визначення таких витрат; 3) договір про надання фінансових послуг: а) наявність у клієнта права на відмову від договору про надання фінансових послуг; б) строк, протягом якого клієнтом може бути використано право на відмову від договору, а також інші умови використання права на відмову від договору; в) мінімальний строк дії договору (якщо застосовується); г) наявність у клієнта права розірвати чи припинити договір, права дострокового виконання договору, а також наслідки таких дій; ґ) порядок внесення змін та доповнень до договору; д) неможливість збільшення фіксованої процентної ставки за договором без письмової згоди споживача фінансової послуги; 4) механізми захисту прав споживачів фінансових послуг: а) можливість та порядок позасудового розгляду скарг споживачів фінансових послуг; б) наявність гарантійних фондів чи компенсаційних схем, що застосовуються відповідно до законодавства.

Позивач зазначає, що під час укладання кредитного договору були порушенні її права, як споживача, через не ознайомлення з умовами кредитування, ОСОБА_1 не мала часу детально ознайомитись із Договором, наголошувала на тому що, враховуючи, що вона є пенсіонеркою та людиною похилого віку, шрифт яким викладені умови Договору є тяжким для сприйняття.

Однак, такі доводи позивача не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи і спростовуються наявними у справі доказами та змістом спірного правочину, виходячи з такого.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 19 Закону «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Відповідно до положень частин першої, шостої статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення. Споживач зобов`язаний надати кредитодавцю підтвердження про ознайомлення з інформацією, надання якої передбачено частинами другою та третьою цієї статті, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

При укладенні Кредитного договору сторонами було досягнуто згоди з усіх його істотних умов та визначено: валюту кредитування, суму кредиту, процентну ставку за користування ним і порядок повернення кредиту, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору, строки повернення коштів, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Так, підписавши договір, позивач засвідчила, що вона погодилася з його умовами. Більше того, позичальник в подальшому виконувала умови кредитного договору та сплачувала відповідні кошти.

Окрім цього, позивач погодилась з умовами кредитного договору, де визначена реальна річна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у тому числі тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі), тобто позивач була обізнана з реальною річною процентною ставкою та загальною вартістю кредиту в який також входила комісія за обслуговування кредитної заборгованості. Також, підтвердженням того, що позивач була ознайомлена з умовами підтверджує власноручно підписаний нею паспорт споживчого кредитування, який долучений до матеріалів справи.

Відтак, наявність підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до пункту 3 Договору нанесенням власноручного підпису під цим Договором Позичальник:

Підпункт 3.3 акцептує Публічну пропозицію про приєднання до ДКБОФО, яка зберігається на офіційному сайті Банку. Підтверджує, що в день укладення цього Договору у відділенні банку або Кредитного посередника, за його вибором йому надано ДКБОФО та Тарифи, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

Підпункт 3.11 підтверджує, що ознайомився з інформацією, необхідною для отримання споживчого кредиту, з наявними та можливими видами кредитування у Банку, для прийняття усвідомленого рішення, а також самостійно обрав страхову компанію з переліку трьох запропонованих банком.

Згідно із пункту 4 Договору сторони дійшли згоди про те, що в Додатку № 1, що є невід`ємною частиною Договору, зрозуміло та доступно викладено: детальний розпис складових загальної вартості Кредиту та реальної річної відсоткової ставки; графік платежів з поверненням Кредиту, сплати процентів за його користування; сум комісійної винагороди та інших платежів за Договором. Договір та Додаток 1 до Договору були надані Позичальнику для ознайомлення до моменту їх укладення.

Із запропонованими умовами позивач ОСОБА_1 ознайомилася та погодилася з ними, підписавши кредитний договір 03 березня 2020 року.

Відповідно до положень частин дев`ятої-десятої статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» на вимогу споживача кредитодавець зобов`язаний безоплатно надати йому копію проекту договору про споживчий кредит у паперовому або електронному вигляді (за вибором споживача). Кредитодавець до укладення договору про споживчий кредит на вимогу споживача надає йому пояснення з метою забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансового стану, зокрема шляхом роз`яснення інформації, що надається відповідно до частин другої та третьої цієї статті, істотних характеристик запропонованих послуг та наслідків для споживача, зокрема у разі невиконання ним зобов`язань за таким договором. Надання таких пояснень, роз`яснень, інформації в належному та зрозумілому вигляді та ознайомлення з передбаченою цією частиною інформацією підтверджуються у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Позивачем суду не надано жодних доказів, що вона зверталася до відповідача до укладення кредитного договору з будь-якими запитами стосовно надання інформації за спірним правочином, у тому числі доказів таких звернень після укладення договору з вимогами про припинення порушень з боку відповідача, якщо позивач вважає, що її права порушені, та/або із заявами про приведення договору у відповідність з умовами, зазначеними у наданій інформації, чи заявами про відкликання своєї згоди на укладення кредитного договору у порядку, визначеному статтями

9, 15 Закону України «Про споживче кредитування».

Паспорт споживчого кредиту та Публічна пропозиція про приєднання до ДКБОФО АТ «Ідея Банк» перебувають в загальному доступі, будучи опублікованою на сайті. Остання є публічною пропозицією (офертою) у розумінні статей 641, 644 ЦК України на укладення Угоди та визначає порядок і умови кредитування, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що АТ «Ідея Банк» не обмежувало права позивача у доступі до інформації, що стосується правил надання фінансових послуг, а також права позивача, як споживача щодо можливості ознайомитись з умовами ДКБОФО.

Підпис позивача під Договором свідчить про її ознайомлення з усіма його умовами, правами та обов`язками, іншою інформацією, надання якої передбачено чинним законодавством України.

Посилання позивача на те, що їй не було роз`яснено умов кредитування та не надано іншої інформації, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, оскільки, позивач підписала Договір, а отже погодилася з його умовами, де чітко визначені зобов`язання сторін.

Також суд не бере до уваги аргументи позивача щодо дрібного шрифту тексту Угоди, оскільки чинним законодавством, зокрема, згідно із частиною сьомою статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що інформація, наведена у паспорті споживчого кредиту, викладається шрифтом одного розміру і типу та в одному форматі друку. За бажанням споживача зазначена інформація може бути надана йому на належному йому електронному носії інформації або електронною поштою. Забороняється у будь-який спосіб ускладнювати прочитання споживачем такої інформації, у тому числі шляхом її друкування шрифтом меншого розміру, ніж основний текст, злиття кольору шрифту з кольором фону тощо.

Разом з тим, з копії долученого до матеріалів справи Договору кредиту та страхування від 03 березня 2020 року № Z06.00612.006462648 не вбачається порушень вимог частини сьомої статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» та частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до пункту 7 Постанови Правління Національного Банку України від 22 січня 2021 року № 7 «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів про надання фінансових послуг» положення (умови) договорів викладаються: 1) з використанням шрифту: чорного кольору; гарнітури Arial, Verdana, Tahoma, Times New Roman або однієї з тих, що затверджені брендбуком банку (за виключенням декоративних і рукописних шрифтів); кегля не менше 11 друкарських пунктів; 2) з міжрядковим інтервалом не менше одинарного;

3) напівжирним накресленням цифрового значення: вартості та інших витрат за послугою; суми та/або розміру відшкодування, підвищених процентів, пені та штрафних санкцій, іншої відповідальності, які можуть бути застосовані до споживача. Електронна версія договору повинна бути в форматі, який відображається на екранах різних версій технічних засобів телекомунікацій зі збереженням цілісності (зміст тексту договору не втрачено і не змінено з моменту підготовки його електронної версії) та читабельності. Допускається синій колір шрифту гіперпосилань для електронної версії договору.

Разом з тим, вищевказаною Постановою визначається строк в три місяці із дня набрання чинності цією постановою, з метою приведення своєї діяльності Банками України у відповідність до вимог Положення. Враховуючи, що Договір кредиту та страхування № Z06.00612.006462648 був підписаний сторонами 03 березня 2020 року, то суд не застосовує вимоги вищенаведеної Постанови Правління Національного Банку Уукраїни від 22 січня 2021 року № 7 «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів про надання фінансових послуг» до спірних правовідносин.

Згідно із пунктом 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, що діяла на момент укладення договору) несправедливими є умови договору про встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця. Банком надано позивачу кредит (послугу) в повному обсязі в розмірі та на умовах, встановлених укладеним обома сторонами кредитним договором. Доводи позивача в частині несправедливості та суперечливості певних положень оспорюваного кредитного договору суд оцінює критично, оскільки вони випливають лише з особистих суб`єктивних оцінок ОСОБА_1 як боржника, зацікавленого у мінімізації своїх грошових зобов`язань. При цьому, на час укладення договору позивач була згодна з його умовами та взяла на себе відповідні зобов`язання добровільно.

Виходячи з мети законодавчого захисту прав споживача як більш вразливої та незахищеної сторони у договорі (в якому одна сторона є фахівець, а інша - ні), - Закон України «Про захист прав споживачів» мав на меті захистити право споживача бути обізнаним з умовами потенційно укладеного ним договору на зрозумілій для нього мові, коротко і прозоро, без прихованих невигідних для нього наслідків та умов, з метою уникнення ситуації, коли для належного розуміння договору та його умов споживач мав би детально аналізувати об`ємний матеріал, і з метою уникнення викривлення дійсного волевиявлення позичальника - споживача. Дані вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» не мали на меті надати споживачу формальні підстави для подальшого визнання укладеного договору недійсним. Закон України «Про захист прав споживачів» ніяким чином не звільняв споживача (позичальника) від його обов`язку бути добросовісним при укладенні договору, що означає повне з`ясування позичальником умов договору (тобто умов, на яких йому кредитор видасть кредитні кошти, і які наслідки він матиме для себе) до підписання договору і відповідно до отримання позичальником на підставі підписаного договору кредитних коштів, а не навпаки.

Також, слід зазначити, що відповідач АТ «Ідея Банк» не встановлював ніякої комісії за ведення справи, договору, обліку заборгованості споживача, тощо; за дії, які банк здійснює на власну користь - за прийняття платежів від позичальника, тощо, за укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди, тощо.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до таких висновків.

З матеріалів справи вбачається, що протягом дії кредитного договору позивач не зверталася за роз`ясненням положень, які були їй не зрозумілі, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, тим самим, погоджуючись зі всіма умовами такого кредитного договору.

Крім того, питання про розірвання кредитного договору позичальник не порушувала, виконувала його умови з моменту укладення договору, тобто визнала усі умови кредитного договору.

З матеріалів справи також вбачається, що з моменту укладення та протягом дії договору позивач не зверталася до банку з пропозицією щодо внесення будь-яких змін (виправлень) до нього, суть договору їй була зрозуміла та вона погодилася із усіма умовами такого договору.

Підписуючи договір, позивач мала достатній обсяг цивільної дієздатності щодо розуміння положень кредитного договору, діяла вільно та не була обмежена в отриманні інформації щодо його умов, оскільки, підписала Договір та впродовж тривалого часу виконувала його вимоги.

Суд також враховує, що однією з обов`язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв`язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, у суду відсутні правові підстави для втручання у договірні правовідносини, і відсутні підстави для задоволення позову (правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року в справі № 6-94цс13).

За правилами частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу вимог частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які дають підстави вважати, що Договір, укладений між сторонами, є несправедливим щодо позичальника. Не встановлено таких обставин, які б вказували на те, що кредитодавець застосував нечесну практику; в межах заявлених позовних вимог не встановлено порушень прав позичальника укладенням договору на зазначених в ньому умовах. Всі твердження позивача з даного приводу судом розцінюються як спосіб захисту власних інтересів від наслідків, можливість настання яких залежить лише від власної поведінки при виконанні взятих на себе за кредитним договором зобов`язань.

Керуючись статтями 3, 11, 15, 16, 203, 215, 230, 549, 626, 627, 628, 638, 639, 641, 642, 1048, 1054, 1055 ЦК України, статтями 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», частиною другою статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», статтями 9, 10, 12, 15 Закону України «Про споживче кредитування», статтями 2, 6, 8 Закону України «Про захист персональних даних», статтями 4, 5, 12, 13, 49, 76, 81, 89, 259, 263 - 265, 274, 279, 353 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про визнання кредитного договору частково недійсним, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повне рішення суду виготовлено 10 червня 2022 року.

Суддя О.О. Хромова