Рішення № 104699667, 17.05.2022, Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/1729/21

№ провадження 2/453/158/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

17 травня 2022 року Сколівський районнийсуд Львівськоїобласті у складі:

головуючого судді Курницької В.Я.

за участю секретаря судового засідання Трембач М.М.,

без учасників справи,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув містіСколе впорядку загальногопозовного провадженняцивільну справуза позовом ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю«Росвен інвестУкраїна»,за участютретіх осіб-приватний нотаріусКиївського міськогонотаріального округуБригіда ВолодимирОлександрович,приватний виконавецьвиконавчого округуЛьвівської областіБілецький ІгорМиронович,про визнаннявиконавчого написутаким,що непідлягає виконанню,-

в с т а н о в и в:

До Сколівського районного суду Львівської області, через систему «Електронний суд» 05.12.2021 року в порядку цивільного судочинства звернулась ОСОБА_1 в особі належно уповноваженого представника адвоката Геша Івана Юрійовича (згідно з ордером про надання правової допомоги від 05.12.2021 року серія ЛВ №130050) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен інвест Україна» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в якій просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 07 жовтня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем, зареєстрований у реєстрі за № 33823, яким звернено стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен інвест Україна» (далі ТзОВ ««Росвен інвест Україна») у розмірі 10600,15 грн.

Короткий зміст заяв по суті справи.

В обґрунтування поданого позову представник позивача ОСОБА_1 адвокат Геш І.Ю. посилається на те, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 33823 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , місце роботи: АЗС «ОККО Нафтопродукт», яка є боржником за Кредитним договором № 006-13530-050711 від 05.07.2011 року, укладеним з ПАТ «ДЕЛЬТА-БАНК», право вимоги за яким перейшло на підставі Договору № 2249 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами від 21.05.2020 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен інвест Україна», ідентифікаційний код юридичної особи 37616221, місцезнаходження: 03126, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 6-з, Рахунок IBAN: НОМЕР_2 в АТ «Альфа Банк», МФО: 300346 заборгованості за Кредитним договором № 006-13530-050711 від 05.07.2011 року.

Як вбачається з виконавчого напису, такий вчинено на підставі статті 87-91 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року за № 1172.

Про існування даного виконавчого напису, як зазначає позивач, їй стало відомо з постанови про відкриття виконавчого провадження, яку винесено 04.11.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким І.М. Вказаний виконавчий напис, як вважає позивач, вчинено з порушенням вимог закону та порядку його вчинення, а саме: ст. 88 Закону України «Про нотаріат», а також Постанови КМ України від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів». Позивач вважає, що виконавчий напис №33823 від 07.10.2021 року не підлягає виконанню у зв`язку з тим, що при вчиненні виконавчого напису нотаріусом не було враховано відсутності безспірності заборгованості, що суперечитьЗакону України «Про нотаріат», вимоги від відповідача про сплату боргу позивач не отримував, а сам виконавчий напис здійснено без попередження про вчинення такого.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен інвест Україна», 22.03.2022 року подавав до суду письмові пояснення на позовну заяву, де зазначив, що вимоги позовної заяви є необґрунтовані та задоволенню не підлягають, оскільки, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Зазначає, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками. У задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі, а також клопоче про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О., через електронну пошту суду, скерував заяву за вх. № ЕП-315 від 23.02.2022 року про розгляд справи за його відсутності. Просить винести рішення відповідно до чинного законодавства.

Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький І.М. правом на подання пояснень щодо позову, роз`ясненим в ухвалі від 24.12.2021 року не скористався.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Курницької В.Я. від 24.12.2021 року прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено 10.02.2022 року

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 10.02.2022 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен інвест Україна», за участю третіх осіб - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький Ігор Миронович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та призначено її до судового розгляду по суті на 15.03.2022 року.

У зв`язку з тим, що судове засідання, призначене на 15.03.2022 року, знято з розгляду, справу призначено до судового розгляду по суті на 17.05.2022 року.

В судове засідання 17.05.2022 року сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, не з`явились, клопотань про відкладення судового засідання не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем 07.10.2021 року вчинено виконавчий напис № 33823, яким запропоновано звернути стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен інвест Україна», за Кредитним договором № 006-13530-050711 від 05.07.2011 року, укладеним з ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК», місцезнаходження: 03126, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 3-з, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 37616221, Рахунок IBAN: НОМЕР_2 в АТ «Альфа Банк», МФО: 300346.

Приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким Ігорем Мироновичем 04.11.2021 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 67372312 на підставі виконавчого напису № 33823, вчиненого 07.10.2021 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Росвен інвестУкраїна»заборгованості в розмірі 10600, 15 грн.

Вважаючи виконавчий напис № 33823, вчинений 07.10.2021 року протиправним, позивач ОСОБА_1 звернулась із позовною заявою до суду, в якій просить визнати його таким, що не підлягає виконанню.

Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

За загальним правилом ст.ст.15,16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першоюстатті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно дост.18 ЦК Українинотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст.39 Закону України «Про нотаріат»порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно дост.87 Закону України «Про нотаріат»для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Ст.88 Закону України «Про нотаріат»визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19ст. 34 Закону України «Про нотаріат»).

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (ст. 50 Закону України «Про нотаріат»).

За результатами аналізу вищенаведених норм, суд дійшов висновку, що з урахуванням приписів ст.ст.15,16,18 ЦК України, ст.ст.50,87,88 Закону України «Про нотаріат»захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 27.03.2019 року у справі № 137/1666/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Для правильного застосування положень ст.ст.87,88 Закону України «Про нотаріат»у такому спорі, суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів визначено главою 14 Закону України «Про нотаріат»та главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженомунаказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені вЗаконі України «Про нотаріат»та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно із пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженогопостановою Кабінету 29.06.1999 року № 1172для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Крім того, у абзаці 3 пункту 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженоїнаказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5, вказано, що заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Відповідно до пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженого постановою КабінетуМіністрів Українивід 29червня 1999року №1172 для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

З наявних у справі доказів вбачається, що виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди В.О. № 33823 від07.10.2021 про стягнення ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен інвест Україна» заборгованості за Кредитним договором № 006-13530-050711 від 05.07.2011 року, виданий на підставі п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.

Постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», внесено зміни до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, зокрема, в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Частиною 1статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику суду як джерело права. У преамбулі та статті 6 параграфа 1 Конвенції, у рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі "Совтрансавто-Холдінг" проти України" (заява № 48553/99), а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі "Брумареску проти Румунії" (заява № 28342/95) встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до ч. 3 ст.6 Закону України «Про доступ до судових рішень»суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

З аналізу Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 визнано незаконною та нечинноюпостанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»в частині, у тому числі: «п.2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».

Оскільки вищезазначена постанова апеляційного суду у відповідності до п. 4ст.254 КАС Українинабула законної сили з моменту проголошення, тобто з 22.02.2017 року, то з цієї дати чинне законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин.

Із матеріалівсправи вбачається,що оскарженийвиконавчий написвчинений нотаріусом07.10.2021року,тобто післянабрання законноїсили постановоюКиївського апеляційногоадміністративного судувід 22.02.2017року усправі №826/20084/14.В матеріалахсправи відсутнідокази того,що укладенийміж Банкомта позивачемкредитний договір,який наданийнотаріусу длявчинення виконавчогонапису,був посвідченийнотаріально, тому вказані обставини є підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Таким чином, оскільки в момент вчинення виконавчого напису 07.10.2021 року були відсутні правові підстави для його вчинення, то такий виконавчий напис не підлягає виконанню.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.04.2020 року у справі № 158/2157/17.

Крім того, слід зазначити, що матеріали справи не містять відомостей про те, що боржником отримане повідомлення стягувача про порушення зобов`язання. Ураховуючи те, що відповідачем не було надано суду доказів безспірності заборгованості, за наявності якої було б можливим вчинення виконавчого напису, суд вважає, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимогстатті 88 Закону України «Про нотаріат».

Отже, суду не було надано доказів того, що виконавчий напис було вчинено нотаріусом за наявності усіх необхідних для вчинення такого напису документів, перелік яких передбачений пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.

За таких обставин, суд вважає що позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен інвест Україна», за участю третіх осіб - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький Ігор Миронович є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Щодо вимоги про стягнення витрат, які позивач понесла у зв`язку із наданням їй професійної правничої допомоги в розмірі 8 000 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За приписами статей 133, 137 ЦПК України витрати на правничу допомогу відносяться до судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що правничу допомогу позивачу ОСОБА_1 надавав адвокат - Геш Іван Юрійович на підставі Ордеру на надання правової допомоги від 05.12.2021 року серія ЛВ №130050.

Також до матеріалів справи долучено Акт №1 прийому передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги № б/н від 03.12.2021 року, в якому зазначено, що за надані послуги Клієнт сплачує Адвокату винагороду в розмірі 8 000 грн. Суму винагороди позивачем сплачено, що підтверджується квитанцією прибуткового касового ордера від 05.12.2021 року.

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що відповідачем зроблено не було.

Разом з тим, фіксація розміру гонорару відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в Постанові від 20 січня 2021 року по справі № 357/11023/18 (провадження № 61-18258св19), у якій зазначено, що «… саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. […] Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».

У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, провадження № 61-22131св19 судом також зроблено висновок про те, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

В той час, беручи до уваги клопотання відповідача щодо зменшення витрат на професійну правничу допомогу, а також відсутність в наданому позивачем Акті №1 прийому передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги № б/н від 03.12.2021 року вартості окремих вчинених адвокатом дій, зважаючи на предмет спору, загальну суму, яка підлягає стягненню за оскаржуваним виконавчим написом, суд дійшов висновку, що витрати на правову допомогу слід задовольнити в сумі шести тисяч гривень, яка відповідатиме критеріям розумності та співмірності.

Окрім цього, Кредитний договір № 066-13530-050711, який укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Росвен інвест Україна» 05.07.2011 року є споживчим, відтак позивач є споживачем, на якого поширюються норми Закону України «Про захист прав споживачів» (далі ЗУ «Про захист прав споживачів»)

Пункт 2 статті 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» встановлює, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав, таким чином ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору.

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на зазначене, відповідно до статей 133,141 ЦПК України вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь держави 454 грн., сплаченого судового збору за подання заяви про забезпечення позову та 908, 00 грн. судового збору за подання позовної заяви.

Керуючись ст.ст.43,55,124 Конституції України, ст.ст.4,5,12,13,76-81,89,133,141,263-265,268,273,274,279 ЦПКУкраїни,суд,-

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен інвест Україна», за участю третіх осіб - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький Ігор Миронович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню- задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем від 07.10.2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 33823, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен інвест Україна» заборгованості у розмірі 10600,15 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен інвест Україна» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 6000 (шість тисяч) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен інвест Україна» на користь держави судові витрати в сумі 1362 (однієї тисячі триста шістдесяти двох) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення можебути оскарженев апеляційномупорядку безпосередньодо Львівськогоапеляційного судушляхом поданняапеляційної скаргив 30-тиденний строкз дняпроголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП:НОМЕР_1 ;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен інвест Україна», юридична адреса: 03126, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд.6; поштова адреса: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд.6-з, код у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 37616221.

Треті особи:

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, 02068, м. Київ, проспект Григоренка,15

Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький Ігор Миронович, адреса: 79013, м. Львів, вул. Київська, буд.1.

Головуючий суддя В.Я. Курницька