Ухвала суду № 104699450, 09.06.2022, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/1257/18

Провадження №2-п/463/9/22

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про перегляд

заочного рішення суду

09 червня 2022 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді: Стрепка Н.Л.,

з участю секретаря судових засідань: Онишкевича О.І.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні у м. Львові заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Личаківського районного суду м. Львова від 10 жовтня 2018 року у цивільній справі №463/1257/18 за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

встановив:

12 березня 2018 року позивач звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № 049-2915/840-0061 від 12 грудня 2007 року в розмірі 6923,63 доларів США, з яких 5308,69 доларів США прострочена заборгованість по кредиту, 432,03 доларів США, заборгованість за відсотками, 1182,91 доларів США, заборгованість за підвищеними відсотками.

Ухвалою суду від 5 квітня 2018 було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в підготовче засідання.

5 липня 2018 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Заочним рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 10 жовтня 2018 року задоволено позов ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в користь ПАТ «Універсал Банк» 6 923 долари США 63 центи США, що станом на 10 жовтня 2018 року становило 194425 гривень 50 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ПАТ «Універсал Банк» 972 гривні 13 копійок судового збору, стягнуто з ОСОБА_2 в користь ПАТ «Універсал Банк» 972 гривні 13 копійок судового збору.

2 жовтня 2019 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Личаківського районного суду м. Львова від 10 жовтня 2018 року у справі №463/1257/18 за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Ухвалою суду від 12 грудня 2019 року поновлено ОСОБА_2 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду, в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Личаківського районного суду м. Львова від 10 жовтня 2018 року у цивільній справі №463/1257/18 відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 3 червня 2021 року у справі №463/1257/18 апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а заочне рішення Личаківського районного суду міста Львова від 10 жовтня 2018 року залишено без змін.

Окрім того ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2021 року у справі №463/1257/18 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Личаківського районного суду м. Львова від 10 жовтня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 3 червня 2021 року у справі за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості (http://www.reestr.court.gov.ua/Review/99714263).

12 січня 2022 року з заявою проперегляд заочногорішення Личаківськогорайонного судум.Львова від10жовтня 2018року усправі №463/1257/18за позовомПАТ «УніверсалБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягненнязаборгованості до суду звернулася відповідач ОСОБА_1 , відповідно до поданої заяви просить поновити пропущений строк на подачу заяви про перегляд вказаного заочного рішення, постановити ухвалу про скасування заочного рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку.

Подану заяву мотивувала тим, що з Єдиного державного судових рішень йому стало відомо, що у провадженні Личаківського районного суду м. Львова знаходиться цивільна справа №463/1257/18 за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вказує, що рішення у справі було постановлено 10 жовтня 2018 року, однак станом на 11 січня 2022 року їй ні короткий, ні повний текст судового рішення не скеровувався. Як на підставу для скасування рішення вказує, що на її думку суд в оспорюваному рішенні не дослідив всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно всіх наявних у справі доказів та не оцінив їх належність, допустимість, достовірність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Також вказує, що справу було розглянуто за її відсутності, хоча її не було належним чином повідомлено про день, час і місце судового розгляду. Окрім того зазначає, що копія заочного судового рішення у встановленому ЦПК України порядку їй не направлялась та про існування та наявність такого рішення суду вона дізналася 11 січня 2022 року з офіційного інтернат сайту Єдиного державного реєстру судових рішень Судової влади України.

Оскільки рішення у даній справі постановлено суддею Стрепком Н.Л., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду заяви про перегляд заочного рішення 12 січня 2022 року у цій справі визначено суддю Стрепка Н.Л.

Водночас з вказаної вище заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення вбачалось, що така не містить посилань на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача, в своїй заяві остання лише посилається на неналежне на її думку повідомлення її судом про розгляд справи, а також заява містить лише загальні твердження заявника щодо неповноти на її думку з`ясування судом обставин справи та дослідження доказів, без конкретизації які саме обставини не були з`ясовані судом, та які докази не були досліджені.

У зв`язку з наведеним ухвалою суду від 14 січня 2022 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Личаківського районного суду м. Львова від 10 жовтня 2018 року у цивільній справі №463/1257/18 було залишено без руху та повідомлено ОСОБА_1 про необхідність виправити недоліки заяви протягом десяти днів з дня отримання ухвали, а саме: вказати в такій посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

10 лютого 2022 року ОСОБА_1 подано до суду заяву про усунення недоліків, якою на виконання ухвали суду від 14 січня 2022 року вказала додаткові підстави для перегляду заочного рішення суду.

Зокрема зазначає, що з матеріалів справи встановлено, що 14 червня 2017 року банк скерував на її адресу як позичальника письмову вимогу про сплату заборгованості за кредитним договором, в якій встановив строк для погашення заборгованості 60 днів з моменту отримання цієї вимоги. Вважає, що пред`явивши вимогу про дострокове повернення кредиту банк змінив строк виконання зобов`язання для неї як позичальника, однак позов подав до суду лише у березні 2018 року, з доданим до нього розрахунком заборгованості станом на 22 грудня 2017 року. Зазначає, що доказів про отримання цієї вимоги в матеріалах справи немає, а тому необхідно застосовувати пункт 5.2.5 кредитного договору, яким визначено позичальнику строк для погашення заборгованості на вимогу кредитора протягом 30 календарних днів з дати відправлення кредитором вищевказаного повідомлення (вимоги) їй як позичальнику. Відтак вважає, що відповідно до умов кредитного договору термін повернення кредиту настав 15 липня 2017 року. При цьому посилається на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 щодо того, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України про дострокове повернення кредиту та нарахованих на день пред`явлення такої вимоги процентів за користування кредитом, а також про те, що після цього кредитодавець має право лише на стягнення з боржника інфляційних втрат (якщо кредит було надано в національній валюті - в гривнях) та трьох процентів річних за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, відповідно до статті 625 ЦК України. Відтак вважає, що вимога позивача на підставі якої: було ухвалено рішення суду першої інстанції про стягнення процентів та пені, нарахованих за період з 15 липня 2017 року по 20 грудня 2017 року, є безпідставною.

У зв`язку з усуненням ОСОБА_1 недоліків її заяви про перегляд заочного рішення заяв останньої було прийнято судом та призначено до розгляду в судовому засіданні.

Надалі заяву неодноразово було призначено до судового розгляду, зокрема в судових засіданнях 21 лютого 2022 року, 23 березня 2022 року та 20 квітня 2022 року розгляд заяви було відкладено у зв`язку з неявкою в такі учасників справи та ненадходженням на адресу суду відомостей про вручення їм повідомлень про дату, час і місце даних судових засідань.

В судове засідання 9 червня 2022 року учасники справи, що належним чином повідомлялись про дату, час та місце судового засідання, зокрема шляхом скерування судових повісток з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення засобами поштового зв`язку, на офіційну електронну адресу (позивачу), а також оголошенням про виклик у судове засідання, розміщеним на сайті Личаківського районного суду м. Львова (щодо відповідача ОСОБА_2 ), повторно не з`явились, про причини неявки не повідомили, явку представників не забезпечили, клопотань про відкладення розгляду, будь-яких пояснень чи заперечень по суті заяви до суду не скерували.

За таких обставин, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 287 ЦПК України, суд приходить до висновку про можливість розгляду заяви у відсутності сторін у справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наведені відповідачем підстави для скасування заочного рішення, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1ст. 288 Цивільного процесуального кодексу України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Тобто, за змістом вказаних положень чинного законодавства, скасування заочного рішення суду можливе за умов, що відповідач не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, та відповідач надає докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.

Наявність вищенаведених обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.

Відповідно до ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги про скасування заочного рішення, відповідач у поданій заяві посилається, зокрема, на те, що вона не отримував жодної судової повістки, а також судового рішення у справі. З матеріалів справи вбачається, що відповідачу ОСОБА_1 скеровувалися за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , п`ять судових повісток з інформацією про час та місце проведення всіх підготовчих та судових засідань у даній справі, розгляд яких відбувався 16 травня (а.с. 39, 42), 11 червня (а.с. 47, 52-53), 5 липня (а.с. 58, 62-63), 1 серпня (а.с. 67, 69-70) та 10 жовтня 2018 року (а.с. 75, 80-81), та такі повернулись до суду без вручення у зв`язку з закінченням терміну зберігання. Також відповідачу ОСОБА_1 18 жовтня 2018 року було скеровано засобами поштового зв`язку копію рішення суду від 10 жовтня 2018 року, однак така теж повернулася до суду у зв`язку з закінченням терміну зберігання рекомендованого листа (а.с. 91-92), відтак справді у суду відсутні докази належного вручення ОСОБА_1 копії рішення суду. А тому суд приходить до висновку, що останній слід поновити строк на звернення до суду з заявою про перегляд заочного рішення у справі.

Разом з тим, другою обов`язковою умовою для скасування заочного рішення у справі є те, що надані відповідачем докази мають значення для справи та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни.

Так у своїй заяві відповідач ОСОБА_1 покликається на те, що на її думку пред`явивши вимогу про дострокове повернення кредиту банк змінив строк виконання зобов`язання для неї як позичальника, а з врахуванням того, що таку вимогу вона не отримувала, термін повернення кредиту настав 15 липня 2017 року, та відтак вимога позивача про стягнення процентів та пені, нарахованих за період з 15 липня 2017 року по 20 грудня 2017 року, є безпідставною.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, дані обставини вже були предметом розгляду у такій, а саме під час апеляційного розгляду.

Так у своїй апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 також посилався на те, що банк 14 червня 2017 року скеровував на адреси відповідачів вимоги про сплату заборгованості за кредитним договором, в якій встановлено строк для погашення заборгованості 60 днів з дня отримання вимоги, однак таких вимог відповідачі не отримували, а також звертав увагу на те, що п. 5.2.5 кредитного договору передбачено позичальнику строк для погашення заборгованості на вимогу кредитора протягом 30 календарних днів з дати відправлення кредитором вимоги позичальнику.

При цьому оцінюючи доводи відповідача Львівський апеляційний суд у своїй постанові від 3 червня 2021 року, якою залишив без змін заочне рішення Личаківського районного суду міста Львова від 10 жовтня 2018 року, зазначив, що оскільки матеріали справи не містять відомості щодо отримання відповідачами таких вимог про погашення заборгованості, а ОСОБА_2 в поданій апеляційній скарзі стверджує, що ні він, ні ОСОБА_3 такої вимоги не отримували, відсутні підстави вважати, що шестимісячний строк для пред`явлення вимоги до поручителя настає саме з 14 серпня 2017 року, і що з цього часу банк втрачає право нараховувати передбачені договором проценти та пені.

Згідно з п.1.2 договору поруки №049-2915/840-0061-Р від 12 грудня 2007 року, термін повного виконання зобов`язань боржника не пізніше 10 грудня 2017 року, якщо згідно умов основного договору не буде застосовано інші терміни виконання таких зобов`язань.

Відповідно до п. 5.2.5 кредитного договору передбачено, що у випадку настання, зокрема, прострочення понад 60 календарних днів сплати чергового щомісячного платежу та/або інших грошових зобов`язань позичальника за цим договором (зокрема, але не виключно, щодо оплати кредиту (його частини) та/або процентів за користування кредитом), та направлення кредитором на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і не усунення позичальником порушень умов за цим договором протягом 30 календарних днів з дати відправлення кредитором вищевказаного повідомлення (вимоги) позичальнику, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 31 календарний день з дати відправлення кредитором позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту.

Відтак апеляційний суд прийшов до висновку, що оскільки в матеріалах справи відсутня вимога банку до позичальника та поручителя про дострокове повернення кредиту в повному розмірі, яку б отримали останні, то відтак підстав вважати, що строк виконання основного зобов`язання настав раніше 10 грудня 2017 року немає, а банк звернувшись з даним позовом в березні 2018 року не пропустив строк звернення до суду з таким.

При цьому зазначив, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про порушення відповідачами умов кредитного договору № 049-2915/840-0061 від 12 грудня 2007 року, що призвело до неналежного виконання взятих на себе зобов`язань. А також, що у зв`язку з наведеним суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність стягнення з відповідачів на користь позивача в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором № 049-2915/840-0061 від 12 грудня 2007 року в розмірі 6 923,63 доларів США, що станом на день ухвалення рішення суду першої інстанції становить 194 425,5 гривень.

Беручи до уваги наведене вище, а також те, що покликання відповідача ОСОБА_1 про неотриманнянеюсудових повісток та копії рішення суду не може бути покладене в основу скасування заочного рішення у справі, оскільки судом вживалися всі заходи для її належного повідомлення про розгляд справи та постановлене рішення, при ухваленні рішення судом брались до уваги та враховувались всі наявні письмові докази, що стосуються спору, оцінка їм надавалась, нових доказів відповідачем разом з заявою про перегляд заочного рішення у справі не надано, а оцінку обставинам, на які вона покликається вже надано апеляційним судом, що унеможливлює ухвалення в подальшому на підставі наявних доказів рішення, протилежного заочному повністю або частково, чи зміну такого, а тому суд приходить до висновку, що заява про перегляд заочного рішення задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 284, 287 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

п о с т а н о в и в:

поновити ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду.

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Личаківського районного суду м. Львова від 10 жовтня 2018 року у цивільній справі №463/1257/18 за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

Роз`яснити заявнику, що заочне рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Заявник (відповідач): ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

Позивач: Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», місцезнаходження: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, ідентифікаційний номер 21133352.

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя: Стрепко Н.Л.