Постанова № 104698604, 29.03.2022, Нововодолазький районний суд Харківської області

Справа № 631/199/22

Провадження № 3/631/121/22

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2022 року селище міського типу Нова Водолага

Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Мащенко С. В., розглянувши у приміщенні суду матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Чугуїв Харківської області, громадянина України

(паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 24.10.2009 року Чугуївським РВ ГУМВС України в Харківській області), без утриманців,

із реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_2 ,

який є старшим лейтенантом, командиром роти зв`язку командного пункту польового вузла зв`язку військової частини А 0501,

зареєстрований за адресом:

АДРЕСА_1 ;

та фактично мешкає за адресом:

АДРЕСА_2 ;

за вчинення військового адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

в с т а н о в и в:

23.03.2022 року командиром військової частини А0501 полковником Федосенком Павлом Юрійовичем, керуючись положеннями статей 254 - 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення № 8073-Х від 07.12.1984 року (із змінами та доповненнями), складено протокол про військове адміністративне правопорушення (серії А0501 № 10), що надійшов до Нововодолазького районного суду Харківської області 29.03.2022 року (вхідний № 1233/22-вх), був зареєстрований під єдиним унікальним № 631/199/22 (провадження № 3/631/121/22) й згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, обліково-статистичної картки справи та Контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді, переданий на розгляд головуючого судді Мащенко С. В.

Зі змісту зазначеного протоколу убачається, що командир військової частини А0501 полковник Федосенко Павло Юрійович склав протокол про військове адміністративне правопорушення (серії А0501 № 10) відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є командиром роти зв`язку командного пункту польового вузла зв`язку військової частини А0501, має спеціальне звання старшого лейтенанту, проте 22.03.2022 року о 18 годині 00 хвилин перебуваючи з ознаками алкогольного сп`яніння в пункті дислокації військової частини, був затриманий бійцями територіальної оборони на блокпосту та переданий працівникам поліції для з`ясування обставин. Від проходження огляду співробітниками поліції для визначення ступеня алкогольного сп`яніння відмовився, про що складені пояснення цивільних свідків,- тому своїми діями, які виразились у порушенні законодавства України щодо встановленого порядку проходження військової служби, зокрема, статей 11, 16 і 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 2, 3 і 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, а саме: перебування під час виконання своїх обов`язків у стані алкогольного сп`яніння під час дії в Україні воєнного стану,- вчинив військове адміністративне правопорушення, тобто діяння, за яке передбачена відповідальність частиною 2 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Обґрунтовуючи та зазначаючи суть військового адміністративного проступку, командир військової частини А0501 полковник ОСОБА_2 у протоколі навів, що відповідно до статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 року, на старшого лейтенанта ОСОБА_1 покладено наступні обов`язки:

-свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок;

-бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;

-беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати ОСОБА_3 своєї частини;

-постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;

-дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;

-поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини;

-виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;

-додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Згідно із статтею 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями. Також статтею 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому. Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Статтею 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

На підставі положень статті З Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, убачається, що військова дисципліна досягається шляхом:

?виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов`язку, вірності Військовій присязі;

?особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України;

?формування правової культури військовослужбовців;

?умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу;

?зразкового виконання командирами військового обов`язку, їх справедливого ставлення до підлеглих;

?підтримання у військових з`єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку;

?своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення;

?чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.

Норма статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України регламентує, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця:

?додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;

?бути пильним, зберігати державну таємницю;

?додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;

?виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;

?поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків;

?не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

-на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

-на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок повернення до місця служби;

-поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

-під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

-під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Також, як інші відомості, необхідні для вирішення справи, у протоколі про військове адміністративне правопорушення, уповноваженою посадовою особою зазначене, що відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого встановленим порядком, введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Окрім цього, особа, яка склала 23.03.2022 року протокол про військове адміністративне правопорушення (серії А0501 № 10) відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не зазначила, чи наявні обставин, які б обтяжували або пом`якшували відповідальність правопорушника; проте вказала свідками у вчиненні проступку цивільних осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_5 й відмітила, що правопорушенням матеріальної шкоди не завдано.

Обґрунтовуючи наявність підстав задля притягнення правопорушника до відповідальності командиром військової частини А0501 половником ОСОБА_2 як докази факту вчинення військового адміністративного діяння наведено:

¦довідку про призначення старшого лейтенанта ОСОБА_1 на посаду командира роти зв`язку командного пункту польового вузла зв`язку військової частини А0501 (витяг з наказу командира військової частини А0501 № 129 від 26.05.2021 року);

¦довідку про зарахування до списків військової частини старшого лейтенанту ОСОБА_1 (витяг з наказу командира військової частини А0501 № 154 від 01.06.2020 року);

¦копію пояснень цивільної особи ОСОБА_4 , з яких убачається її присутність в момент відмови старшого лейтенанта ОСОБА_1 від проходження освідчення на стан сп`яніння;

¦копію пояснення цивільної особи ОСОБА_5 , з яких також убачається його присутність в момент відмови старшого лейтенанта ОСОБА_1 від проходження освідчення на стан сп`яніння;

¦копію пояснювальної записки ОСОБА_1 на ім`я командира військової частини відповідно до якої, він 22.03.2022 року близько 18 години 00 хвилин був затриманий співробітниками територіальної оборони на блок посту, в стані алкогольного сп`яніння (випив приблизно 100 грамів абсенту) та був переданий працівникам місцевої поліції. В поліції йому було запропоновано пройти тест на алкогольне сп`яніння, від якого він відмовився, про що в присутності двох цивільних осіб були складені пояснення. Зазначив, що провину визнає та усвідомлює свою помилку;

¦копію посвідчення (серії НОМЕР_3 ), виданого управлінням персоналу штабу військової частини А 1314 безтерміново на ім`я ОСОБА_1 , згідно з яким він має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій;

¦копію посвідчення офіцера (серії НОМЕР_4 ), що видане 19.06.2020 року командиром військової частини А0501 підполковником Федосенком П. Ю., на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебуває на військовій службі в Збройних силах України;

¦службову характеристика ОСОБА_1 , надану безпосереднім командиром начальником польового вузла зв`язку військової частини А 0501 майором ОСОБА_6 , підпис якого підтверджено начальником штабу військової частини А0501 полковником ОСОБА_7 , якою зафіксовано, що старший лейтенант ОСОБА_1 - командир роти зв`язку командного пункту польового вузла зв`язку військової частини А0501 - зарекомендував себе посередньо, як фахівець підготовлений задовільно, озброєння та техніку підтримує в постійній готовності до застосування. Не завжди бажає вдосконалювати знання за фахом та методичні навички, своєю поведінкою іноді впливає на підлеглих. Користується посереднім авторитетом серед командування підрозділу та підлеглих. Військові статути, накази і настанови знає добре, але не завжди керується ними в практичній діяльності. В умовах кризової ситуації розгублюється. В складних обставинах не завжди зібраний. В роботі має добру працездатність. Не завжди спроможний організувати підлеглих на якісне виконання поставлених завдань. В своєї роботі вміє виділити головне. Поставлені завдання виконує посередньо, при виконанні службових обов`язків не завжди виявляє творчості, активності та наполегливості. Здатний до самокритичної оцінки своїх дій.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 до судді з`явився, свою вину у вчиненні військового адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, визнав, та пояснив, що 22.03.2022 року близько 18 години 00 хвилин був затриманий працівниками територіальної оборони з ознаками алкогольного сп`яніння та переданий співробітникам місцевої поліції. В відділенні поліції йому було запропоновано пройти тест на вміст алкоголю у крові, від якого він відмовився.

Дослідивши матеріали справи та наявні у ній письмові докази, суддя прийшов до такого.

Командиром військової частини А0501 полковником Федосенком Павлом Юрійовичем, складено друкарським способом на звичайних аркушах паперів без використання відповідних бланків із зазначенням серії та номеру протокол про військове адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Зміст вказаної норми права, визначений відповідним кодексом як «Розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів» передбачає, що до такого виду відповідальності притягуються:

1) за частиною 1 цієї статті - військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти у разі:

а) або розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів;

б) або появи таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння;

в) або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння;

г) або відмови таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння;

2) за частиною 2 цієї статті - військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти у випадку:

а) або участі начальників (командирів) та інших керівників у розпиванні з підлеглими військовослужбовцями, а також військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів під час виконання ними обов`язків військової служби;

б) або невжиття ними заходів для відсторонення від обов`язків військової служби осіб, які перебувають у нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп`яніння;

в) або приховування випадків розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів, появи на території військової частини в нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп`яніння підлеглих військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів;

3) за частиною 3 цієї статті військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти якщо дії, передбачені частинами 1 або 2 цієї статті, вчинені:

а) або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення;

б) або в умовах особливого періоду.

При цьому, з наведеного вбачається, що у випадку кваліфікації дій особи, щодо якої складено протокол про військове адміністративне правопорушення, за частиною 2 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ним повинно було бути вчинено:

-або участь як командира роти у розпиванні з підлеглими алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів під час виконання ними обов`язків військової служби;

-або невжиття ними заходів для відсторонення від обов`язків військової служби осіб, які перебувають у нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп`яніння;

-або приховування випадків розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів, появи на території військової частини в нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп`яніння його підлеглих.

Натомість, виходячи зі змісту складеного командиром військової частини А0501 полковником Федосенком П. Ю. протоколу про військове адміністративне правопорушення (серії А0501 № 10), зокрема його частини, в якій викладено суть правопорушення, та з огляду на супровідний лист до нього, убачається, що старший лейтенант ОСОБА_1 перебував з ознаками алкогольного сп`яніння в пункті дислокації в умовах воєнного стану, затриманий бійцями територіальної оборони на блокпосту, переданий працівникам поліції для з`ясування обставин й від проходження огляду співробітниками поліції для визначення ступеня алкогольного сп`яніння відмовився у присутності цивільних свідків, що з огляду на зміст правової норми, викладеної у статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення є окремим складом військового адміністративного проступку, передбаченого саме часиною 1 цієї норми права.

Також слід урахувати й те, що засади оборони України, а також повноваження органів державної влади, основні функції та завдання органів військового управління, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, обов`язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб, права та обов`язки громадян України у сфері оборони визначає Закон України «Про оборону України» № 1932-ХІІ від 06.12.1991 року (в редакції Закону № 2020-ІІІ від 05.10.2000 року (зі змінами та доповненнями).

Абзацом 12 частини 1 статті 1 цього Закону розтлумачено, що особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Одночасно із цим абзацом 13 вищенаведеної норми права роз`яснено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року, що затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 року, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оброни України введений воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Також, Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 року, затвердженим Законом України № 2119-ІХ від 15.03.2022 року, у зв`язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оброни України продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Відтак, й на момент скоєння інкримінованого ОСОБА_1 , й на момент складення відносно нього протоколу про військове адміністративне правопорушення, й на момент розгляду останнього суддею, в Україні 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введений й продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб воєнний стан.

Наведене є безумовною підставою задля висновку про те, що вказаний період часу в України, з огляду на зміст глави 13-Б «Військові адміністративні правопорушення» Кодексу України про адміністративні правопорушення, є особливим періодом.

А отже, як визначає імперативний зміст частини 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів» дії, передбачені частинами 1 або 2 цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду, слід кваліфікувати саме за цією нормою права.

Проте, командир військової частини А0501 полковник Федосенко П. Ю., складаючи 23.03.2022 року протокол про військове адміністративне правопорушення (серії А0501 № 10) відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та безпосередньо вказуючи за текстом про факт вчинення ним проступку у воєнний час, кваліфікує діє військовослужбовця за нормою права, що передбачає більш м`яке покарання та не відповідає духу та нормі процесуального закону.

Абзацом 15 і 16 частини 1 статті 1 цього Закону «Про оборону України» визначено, що:

-військове командування - Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об`єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з`єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань;

-органи військового управління - Міністерство оборони України, інші центральні органи виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, Генеральний штаб Збройних Сил України, інші штаби, командування, управління, постійні чи тимчасово утворені органи у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, призначені для виконання функцій з управління, в межах їх компетенції, військами (силами), з`єднаннями, військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями, які належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади, а також територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Крім того, частина 1 статті 5 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХII від 20.12.1991 року(із змінами та доповненнями) тлумачить військовослужбовців як громадян України, які проходять службу на території України.

Отже, на підтвердження того, що ОСОБА_1 є відповідним суб`єктом інкримінованого йому військового правопорушення особа, що склала протокол додала у якості письмових доказів довідку про призначення його на посаду командира роти зв`язку командного пункту польового вузла зв`язку військової частини А0501, довідку про зарахування його до списків цієї військової частини, копію посвідчення старшого лейтенанта ОСОБА_1 та службову характеристику на нього.

Відтак, наведеним доведений факт можливості віднесення правопорушника до категорії суб`єктів військового адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Також, ретельно та безпосередньо дослідивши протокол, додані до нього письмові докази, супровідний лист та пояснення правопорушника, надані безпосередньо судді у письмовій формі, вбачається, що старший лейтенант ОСОБА_1 перебував з ознаками алкогольного сп`яніння в пункті дислокації в умовах воєнного стану, затриманий бійцями територіальної оборони на блокпосту, переданий працівникам поліції для з`ясування обставин й від проходження огляду співробітниками поліції для визначення ступеня алкогольного сп`яніння відмовився у присутності цивільних свідків.

Проте, жодної вказівки та/або доказу, що місцем вчинення військового проступку старшим лейтенантом ОСОБА_1 є територія, що знаходиться під юрисдикцією Нововодолазького районного суду Харківської області, не має.

До цього суддя доходить ураховуючи те, що процедура оформлення уповноваженими особами протоколів про адміністративне правопорушення визначена Кодексом України про адміністративні правопорушення, а при складанні протоколів про військові адміністративні правопорушення щодо військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів (далі - військовозобов`язані) у Збройних Силах України - ще й Інструкцією зі складення протоколів та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства оборони України № 329 від 23.10.2021 року.

Так, частина 1 та 2 статті 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення обумовлює, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності, що, у разі його оформлення, робиться не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

При цьому, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього кодексу, про що робиться відмітка у протоколі (стаття 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Аналогічні за своїм змістом норми щодо порядку складення уповноваженою особою протоколу про військове адміністративне правопорушення, містяться й в Інструкції зі складення протоколів та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення.

Зокрема, пункти 3 і 4 розділу ІІ цієї Інструкції обумовлюють, що протокол заповнюється державною мовою друкованим способом або від руки розбірливим почерком. Помилкові та неправильні записи закреслюються однією лінією і засвідчуються підписами особи, щодо якої складається протокол, та уповноваженою посадовою особою, яка склала протокол. У графах, які не заповнюються під час складання протоколу, проставляється прочерк. У протоколі зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, імена, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена та по батькові (за наявності), адреси свідків, понятих і потерпілих (якщо вони є); пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Зазначаючи про це, судді чітко розуміє, що протокол складається за умовним найменуванням військової частини, пункту її дислокації в умовах воєнного стану, місця розташування блокпостів, проте навіть умовної прив`язки до території, що юрисдикційне належить до Нововодолазького районного суду Харківської області, в протоколі не має.

Натомість, відповідно до вказівки статей 257 і 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення протокол надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення, й справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Наведений вище недолік щодо зазначення місця вчинення військового проступку унеможливлює суддю з достовірністю встановити, що справа про військове адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підсудне судді Нововодолазького районного суду Харківської області.

Норма права, яка передбачена статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, констатує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Пункт 8 розділу ІІ Інструкції зі складення протоколів та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення, у разі оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення, передбачені статтею 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення (тобто щодо перебування військовослужбовця (військовозобов`язаного) у стані алкогольного сп`яніння) вимагає додання до складеного протоколу висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння.

Таким чином, наявність чи відсутність зазначеного висновку є юридично важливою для визначення наявності виникнення складу військового адміністративного правопорушення, передбаченого частинами 1 або 2 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Імперативним приписом статті 19 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року (Закон України № 254к/96-ВР) визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, державні органи наділені лише тими повноваженнями і компетенцією, які визначені законом і не можуть на свій розсуд привласнювати повноваження інших державних органів.

Згідно зі змістом статті 129 Конституції України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Із приписів абзацу 38 пункту 1 частини 1 статті 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення вбачається, що саме до повноважень органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України належить складення протоколів про військове адміністративне правопорушення, передбачене статтею 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якщо це правопорушення, вчинене військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов`язків.

Нормою права, яка міститься у статті 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачено, що його завданням є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

При цьому, частини 1 і 2 статті 7 цього кодифікованого закону України регламентують, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Для забезпечення однакового і правильного застосування судами загальної юрисдикції положень Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою уникнення неоднозначного тлумачення норм закону в судовій практиці та запобігання помилкам при розгляді справ про окремі адміністративні правопорушення, діючи відповідно до пункту 7 розділу XII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року, судова палата у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ звернула увагу суддів першої та апеляційної інстанції в своєму листі щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, на те, що при розгляді справ цієї категорії суди повинні забезпечувати своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне дослідження всіх обставин, передбачених статтями 247 і 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, звертаючи особливу увагу на з`ясування таких питань:

?чи мало місце правопорушення, за яке особа притягується до відповідальності;

?чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, передбаченого Кодексом України про адміністративні правопорушення;

?чи є особа винною у його вчиненні;

?чи належить вона до суб`єктів цього правопорушення;

?чи не містить правопорушення ознак злочину;

?чи не закінчилися на момент розгляду справи строки, передбачені статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

?чи немає інших обставин, що виключають провадження у справі.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року в Римі, підписаної Високими Договірними Сторонами й ратифікованої Україною 17.07.1997 року, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з приписами частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-ІV (із змінами та доповненнями), суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику суду як джерело права.

Так, рішенням Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року у справ «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Аналізуючи у цьому аспекті діюче законодавство щодо військового проступку, передбаченого статтею 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя переконується, що положення діючого законодавства України з цього приводу повністю відповідають вимогам «якості закону» в розумінні Європейського суду з прав людини, а тому підлягають застосуванню.

Приходячи до такого висновку суддя враховує приписи статей 68 та 57 Конституції України, як норм прямої дії, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Кожному гарантується право знати свої права і обов`язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Отже, Кодекс України про адміністративні правопорушення був доведені до відома громадян України шляхом публікації в офіціальних джерелах масової інформації, а також на офіційному веб-порталі Верховної Ради України веб-сайті «Законодавство України».

З`ясовуючи обставини, передбачені статтями 247 і 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя враховує, що стаття 9 цього кодексу адміністративним правопорушенням (проступком) визначає протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Одночасно із цим, статті 10 та 11 цього ж кодифікованого закону роз`яснюють, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків, а вчиненим з необережності - коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Отже, вирішуючи питання чи мало місце правопорушення, за яке особа притягується до відповідальності, чи містить її діяння склад адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого Кодексом України про адміністративні правопорушення, чи належить вона до суб`єктів цього правопорушення та чи є особа винною у його вчиненні, суддя не в змозі прийди до однозначних висновків внаслідок допущених повноважною особою Національної поліції наведених вище недоліків, які є змістовно та суто процесуальними.

Перевіряючи, чи не закінчилися на момент розгляду справи строки, передбачені статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд керується приписами частини 2 цієї норми права, яка мовить про те, що якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті.

Ураховуючи вимоги частини 2 - 6 статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо термінів накладення адміністративного стягнення, а також приписи частини 2 статті 254 вказаного кодексу, які мовлять про те, що протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, то судді доходить до обґрунтованого висновку про те, що уповноважена особа під час складення протоколу про військове адміністративне правопорушення, що розглядається, повністю дотрималась.

Отже, виявлені суддею порушення є процесуальними, мають важливе значення і перешкоджають розгляду справи про адміністративне правопорушення, в тому числі у зв`язку із тим, що протокол, складений із порушенням процесуального закону, не може бути предметом розгляду й підлягає поверненню особі, яка його склала.

На такій же правовий позиції стоїть й Верховний суд України, який у пункту 2 своєї Постанови Пленуму «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов`язані з корупцією» № 13 від 25.05.1998 року (із змінами та доповненнями, внесеними Постановою Пленуму № 5 від 03.03.2000 року) зазначаючи, що у випадках складення протоколу не уповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимог статі 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, неприєднання до нього документів, що підтверджують особу, яка притягається до відповідальності, повноважень на виконання функцій держави, чи копії постанови (при повторному притягненні особи до відповідальності на підставі Закону) суддя зобов`язаний своєю постановою повернути протокол відповідному правоохоронному органу для належного оформлення.

Отже, оцінивши матеріали справи та наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, своєчасному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, ураховуючи, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен вжити всіх передбачених законом заходів для повного, всебічного і об`єктивного дослідження доказів по справі та беручи до уваги, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, а не на суд, вважаю, що протокол про військове адміністративне правопорушення (серії А0501 № 10), складений командиром військової частини А0501 полковником ОСОБА_2 23.03.2022 року в селищі міського типу Нова Водолага і викладений друкарським способом на звичайних аркушах паперу, із доданими до нього документами, слід повернути повноважній особі, яка їх склала, для належного оформлення.

На підставі викладеного, діючи в точній відповідності із законом, з метою зміцнення законності та правосвідомості задля всебічного, повного, своєчасного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, виховання осіб в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень, керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учиненою 04.11.1950 року та ратифікованою Україною 17.07.1997 року; рішенням Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року у справ «Щокін проти України»; статтями 19, 57, 68 і 129 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року (Закон України № 254к/96-ВР) (із змінами та доповненнями); частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-ІV (із змінами та доповненнями); Законом України «Про оборону України» № 1932-ХІІ від 06.12.1991 року (в редакції Закону № 2020-ІІІ від 05.10.2000 року (зі змінами та доповненнями); статтею 5 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХII від 20.12.1991 року(із змінами та доповненнями); Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 року; Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 року, затвердженим Законом України № 2119-ІХ від 15.03.2022 року; Інструкцією зі складення протоколів та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення, затвердженою Наказом Міністерства оборони України № 329 від 23.10.2021 року; Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов`язані з корупцією» № 13 від 25.05.1998 року (із змінами та доповненнями, внесеними Постановою Пленуму № 5 від 03.03.2000 року), статтями 1, 7, 9 11, 23, 27, частиною 2 статті 38, частинами 1 і 2 статті 172-20, статтями 245, 246, 247, 249 - 252, частинами 1 і 2 статті 254, частиною 1 статті 255, статтею 256, частиною 2 статті 268, частиною 2 статті 277, статтями 278, 280, 283 285, частиною 2 статті 287, статтями 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення № 8073-Х від 07.12.1984 року (із змінами та доповненнями), -

п о с т а н о в и в:

Протокол про військове адміністративне правопорушення (серії А0501 № 10), складений командиром військової частини А0501 полковником Федосенком Павлом Юрійовичем 23.03.2022 року в селищі міського типу Нова Водолага і викладений друкарським способом на звичайних аркушах паперу, щодо вчинення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , правопорушення, передбаченого частиною 2 статтею 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також додані до нього документи, повернути особі, яка його склала, а саме: командиру військової частини А0501 полковнику Федосенку Павлу Юрійовичу,- для належного оформлення.

Постанова оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її винесення.

Постанову винесено, оформлено шляхом комп`ютерного набору та підписано суддею в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя С. В. Мащенко