Рішення № 10469626, 21.06.2010, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Справа № 2-2783/10

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21 червня 2010 року Дзержинський міський суд Донецької області у складі :

головуючого - судді Челюбєєва Є.В.,

при секретарі - Бондарчук Т.І.,

з участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представників відповідачів - Руденко І.Г.,

Терещенко Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дзержинська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську, державного підприємства «Дзержинськвугілля» про відшкодування моральної шкоди ,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, просив стягнути з відповідачів моральну шкоду посилаючись на те, що знаходиться у трудових відносинах з державним підприємством «Шахта «ім. Ф.Е. Дзержинського». Відповідно до висновку обласної профпатологічної медико соціальної експертної комісії йому було встановлено безстроково 5% стійкої втрати працездатності, у звязку з травмою на виробництві, отриманою 17 серпня 2002 року. В подальшому, позивачу відповідно до висновку обласної профпатологічної медико соціальної експертної комісії йому було з 13.01.2010 року за сукупністю було встановлено 30 % втрати професійної працездатності, з них вперше 25 % у звязку з травмою на виробництві, отриманою 08.08.2009 року, повторно 5% у звязку з травмою на виробництві, отриманою 17.02.2002 року.

У звязку з травмами отриманими ним на виробництві він відчуває моральні страждання, фізичний біль, який призвів до порушення нормальних життєвих звязків. Це полягає у постійному дискомфорті, повязаному із фізичним нездужанням та болях у правій руці та лівій нозі, загальної слабкості та частої втомленості й роздратованості.

Професійне захворювання позбавило позивача можливості своїх звичок та бажань. Все це потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивач у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні також підтримав заявлені вимоги, просив суд задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі, оскільки він через отриманні травми постійно нездужає, відчуває дискомфорт, болі, що обмежує його у своїх діях. Більш того, на його утриманні знаходиться дружина, яка не працює за станом свого здоровя.

Представники відповідачів в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували, позов не визнали, оскільки вважають, що позивач у судовому засіданні не обґрунтував та не довів свої вимоги.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності судом встановлено наступне.

Так, з 24.01.1972 року по теперішній час позивач працює на «Шахті «ім. Ф.Е. Дзержинського» (а.с. 12) . Висновком обласної профпатологічної МСЕК від 28.11.2002 року (а.с. ) позивачу з 28.11.2002 року було встановлено безстроково 5 % стійкої втрати професійної працездатності у звязку з травмою на виробництві, отриманою 17.08.2002 року.

Факт отримання позивачем травми на виробництві підтверджується актом про нещасний випадок, повязаний з виробництвом (а.с. 3-6) , висновком ВКК (а.с. 11) .

В подальшому висновком обласної профпоталогічної МСЕК від 13.01.2010 року (а.с. 10 ) позивачу ОСОБА_1 встановлено 30 % стійкої втрати професійної працездатності за сукупністю, з них вперше 25 % у звязку з травмою на виробництві, отриманою 08.08.2009 року та повторно 5 % у звязку з травмою на виробництві, отриманою 17.08.2002 року, з повторним переоглядом 13.01.2011 року.

Факт встановлення професійного захворювання внаслідок травми, отриманої на виробництві 08.08.2009 року підтверджується актом № 71/2009 про нещасний випадок, повязаний з виробництвом (а.с. ) , виписками із історії хвороби ( а.с. 8,9) .

Суд вважає, що сукупність проаналізованих та досліджених в судовому засіданні доказів дає можливість зробити висновок про те, що позивачу внаслідок ушкодження здоровя заподіяна моральна шкода, яка полягає у моральних переживаннях, що призвело до змін звичайного образу життя та потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.95 року зазначено, що оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі зясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Як встановлено судом право вимагати відшкодування моральної шкоди настало у позивача з моменту встановлення йому стійкої втрати працездатності від отриманого 17.02.2002 року трудового каліцтва, а саме з 28.11.2002 року, тобто під час дії зазначеного закону.

Отже, положення ст.ст. 21, 28, 34 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” в редакції, яка діяла до 1 січня 2006 року, передбачали обовязок Фонду провести потерпілому страхову виплату за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому такої шкоди.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 року № 1-9/2004 в п. 4.1. надані розяснення положень ст. 34 Закону, що також передбачають обовязок відповідача відшкодовувати працівникові моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, яка відшкодовується незалежно від втрати працівником працездатності і полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, які він зазнає у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя.

За змістом ст. ст. 21, 28, 30, 34, 35 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановленння їй такої стійкої втрати працездатності висновком МСЕК.

Відповідно до п.3 ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» сума страхової виплати за моральну шкоду визначається в судовому порядку і при цьому не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати , встановленої на день виплати, незалежно від будь-яких інших страхових виплат.

Право на відшкодування моральної шкоди, спричиненої пошкодженням здоровя на виробництві у звязку із травмою, яка сталась 08.08.2009 року, виникло у позивача з 13.01.2010 року, а саме з часу встановлення йому стійкої втрати працездатності, а тому правовідносини по відшкодуванню моральної шкоди, заподіяної йому ушкодженням здоровя під час виконання трудових обовязків, регулюються саме ст. 237-1 КЗпП України.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно до ч.4 ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Відповідно до частини 1 та 2 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Враховуючи зазначені положення основного Закону України та КЗпП України підприємство мало створити потерпілому як і іншим працівникам належні небезпечні умови праці, за яких факт настання професійного захворювання або іншого пошкодження здоровя були неможливими.

Однак, суд вважає, що саме через шкідливі та небезпечні умови праці позивач отримав трудові каліцтва.

Сукупність проаналізованих та досліджених в судовому засіданні доказів дає можливість суду зробити висновок про те, що ушкодження здоровя на виробництві спричинило позивачу моральну шкоду, яка полягає в фізичному болю та у моральних переживаннях, що призвело до змін звичайного образу життя та потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Внаслідок порушення відповідачем права позивача на безпечні умови праці останній отримав трудові каліцтва. Позивач постійно знаходиться на лікуванні, йому встановлена стійка втрата працездатності 35 % за сукупністю, він відчуває інші неприємні відчуття від незадовільного стану здоровя. Перелічені негативні явища дійсно не можуть не турбувати потерпілого, не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказування іншими засобами доказування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує порушення нормальних життєвих звязків позивача, неможливість ведення попереднього способу життя. Разом з тим, вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Дзержинську в розмірі 100 000 гр. та з державного підприємства «Дзержинськвугілля» в розмірі 100000 гр. суд визнає збільшеними. З врахуванням ступеня та глибини моральних страждань позивача, керуючись принципом розумності та справедливості, суд знаходить можливим стягнути на користь позивача з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Дзержинську 1 000 грн. від травми, отриманої ним 17.08.2002 року та з державного підприємства «Дзержинськвугілля» 7000 грн. від травми, отриманої 08.08.2009 року , як відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідачів.

Керуючись ст. 58 Конституції України, ст.ст. 5 ЦК України, ст.ст. 10,11,60, 212 ЦПК України, ст. 233, 234, 237-1 КЗпП України, ст.41 Конвенції про захист прав та основних свобод, ст. 34 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, п. 4.1. Рішення Конституційного суду України від 27.01.2004 року № 1-9/2004 , суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Дзержинську на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за моральну шкоду у розмірі 1000 (одна тисяча) гр.

Стягнути з державного підприємства «Дзержинськвугілля» на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за моральну шкоду у розмірі 7000 (сім тисяч) гр.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу у сумі 2 (дві) гр. 14 коп. (розрахунковий рахунок 31216259700004 ГУ ДКУ у Донецькій області код ЄДРПОУ 34686537, МФО банку 834016, отримувач УДК у м. Донецьк).

Стягнути з Державного підприємства «Дзержинськвугілля» в доход держави судовий збір у сумі 8 (вісім) гр. 50 коп. (на розрахунковий рахунок 31418537700029, отримувач місцевий бюджет м. Дзержинська, код 22090100, ЄДРПОУ 34687216, банк ГУ ДКУ в Донецькій області, МФО 834016) та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу у сумі 12 (дванадцять) гр. 86 коп. (розрахунковий рахунок 31216259700004 ГУ ДКУ у Донецькій області код ЄДРПОУ 34686537, МФО банку 834016, отримувач УДК у м. Донецьк).

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 21 червня 2010 року.

Рішення у повному обсязі складено 24 червня 2010 року.

Рішення суду вступає в законну силу після спливу строків на його апеляційне оскарження.

На рішення суду може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області подається через Дзержинський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: