Рішення № 104691496, 31.05.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2022 року

справа №380/19850/21

провадження № П/380/20076/21

Львівський окружний адміністративний суд

у складі головуючої судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Суліковської У.І.,

представника позивача Яцишин У.М.,

представника відповідача Білоус А.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засідання за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-ДРАЙВ» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,-

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-ДРАЙВ» (місцезнаходження: 82660, Львівська область, Сколівський район, смт. Славське, вул. І. Франка, 14А; код ЄДРПОУ 20122395) до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35; код ЄДРПОУ ВП 43968090) з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 07.07.2021 за №0162720709.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі акту фактичної перевірки №9617/20/1328/РРО/20122395 від 03.06.2021 відповідач виніс спірне податкове повідомлення-рішення від 07.07.2021 за №0162720709, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 2494466,72грн за порушення п.12. ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Положення вказаного закону не визначають порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, а лише вказують на обов`язок суб`єктів господарювання вести такий облік у порядку встановленому законодавством. Водночас, в свою чергу, правові засади регулювання, організація, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначенні Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Позивач вказує, що ТзОВ ОККО-ДРАЙВ» у своїй господарській діяльності для обліку розрахункових операцій використовує РРО, який відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Зокрема, позивача зареєстровано в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового акцизний склад №1015843 29.12.2020 на якому 29.12.2020 пальне оприбутковане на підставі прихідних накладних, пальне оприбутковане на РРО, ФН №3000866842, чим не порушено п. 12 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Усі підтверджуючі документи надавались контролюючому органу під час здійснення перевірки АЗС та зауважень чи застережень до порядку оформлення таких документів чи неповноти їх ведення з боку перевіряючих не було. Вважає, що підстав для застосування до позивача штрафної санкції визначеної ст.20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» немає. Тому зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, є необґрунтованим, та таким, що не відповідає критеріям правомірності, встановлених ст.2 КАС України, що підставою для визнання його протиправним та скасування.

Ухвалою від 19.11.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, надати (надіслати) суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази.

16.12.2021 за вх. №95743 на виконання ухвали суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Відзив обґрунтований тим, що спірне податкове повідомлення-рішення винесене з дотриманням вимог чинного законодавства України, позаяк оскаржуване податкове повідомлення рішення прийняте за результатами перевірки, що оформлена актом в процесі проведення якої встановлено неведення у ТзОВ «ОККО-ДРАЙВ» в порядку встановленому законодавством обліку пального за місцем його зберігання на загальну суму 1247233,36грн. За розглядом матеріалів по даному правопорушенню застосовано штрафну санкцію в розмірі 2494466,72 грн. Відповідно до ст.20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до суб`єктів господарювання що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та /або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Зазначає, що суть порушення зводиться, до того, що на момент проведення 29.12.2020 о 00:37хв.30 сек перевірки після реєстрації позивачем в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового акцизного складу за уніфікованим №1015843 та на момент введення в експлуатацію резервуарів, витратомірів та рівнемірів-лічильників, у цих резервуарах уже знаходилося пальне у обсягах на загальну суму 1183691,27 грн і також пальне акцизного складу №1004629 ТЗОВ «ОККО-Рітейл», який також був зареєстрований за цією ж адресою. Позивачем, за твердженням відповідача не надано доказів приймання нафтопродуктів відповідно до пп. 10.2.10 п. 10.2 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпустку та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, а саме змінного звіту №17-НП, записи журналу обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою №13 НП, даних про відпуск нафтопродуктів за формою №16-НП, та зміні звіти за формою №14-ГС що свідчить про відсутність обліку нафтопродуктів .

16.12.2021 за вх. №95745 представником позивача подано уточнену позовну заяву.

20.01.2022 за вх. №5423 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Судом, 20.01.2022 відкладено розгляд справи на 24.02.2022 о 12:00 год у зв`язку з неявкою сторін.

21.02.2022 за вх. №16216 від представника позивача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів, а саме додатки до акту перевірки і договір комісії, які і підтверджують факт реєстрації акцизного складу і прийняття пального від попереднього розпорядника складу за акцизними накладними.

Відповідач стверджує, що реалізовувалося пальне хоч і з зареєстрованого акцизного складу ТзОВ «ОККО-ДРАЙВ», однак таке не було обліковано останнім. Таке підтверджується саме додатками до акту перевірки, де є перелік чеків по ТОВ «ОККО Рітейл» починаючи з №1095 від 29.12.2020 проведеного об 00:13:14 по №1260 від 29.12.2020 проведеного об 11:01:42 год. Вважає, що вказані документи підтверджують факт введення з порушенням встановленого порядку обліку товарних запасів за місцем реалізації та зберігання в резервуарах акцизного складу №1015843 на суму 1247233,36грн.

Ухвалою від 22.03.2022 закрито підготовче провадження в адміністративній справі та призначено судовий розгляд адміністративної справи по суті на 05 квітня 2022 року о 13:00 год. у судовому засіданні у приміщенні Львівського окружного адміністративного суду за адресою: м. Львів, вул. Чоловського, 2.

05.04.2022 на адресу суду надійшло клопотання за вх.№4433ел. від представника позивача про відкладення розгляду справи у зв`язку із направленням уповноваженого представника ТзОВ «ОККО-ДРАЙВ» у щорічну відпустку.

05.04.2022 в судовому засіданні судом задоволено клопотання представника позивача, відкладено розгляд справи на 10.05.2022 о 10:00 год.

10.05.2022 в судовому засіданні оголошено перерву до 19.05.2022 об 11:00 год.

10.05.2022 за вх. №33152 від представника позивача надійшло клопотання про долучення остаточного розрахунку суми судових витрат та підтвердження наданих послуг у вказаній справі.

В засіданні суду 19.05.2022 представником відповідача подано клопотання про долучення додаткових доказів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позові, просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Наголосила, що контролюючим органом не надано доказів порушення обліку товарних запасів чи реалізації не облікованого пального і відповідно не встановлення порушення бухгалтерського обліку відповідачем, дана стаття на підставі якої накладено стягнення, а саме на підставі п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» без проведення замірів контролюючим органом і не може слугувати висновком про не обліковані запаси при наявності всіх належним чином оформлених бухгалтерських документів щодо обліку й реалізації пального. Покликання про не оприбуткування позивачем за договором комісії нафтопродуктів за місцем реєстрації акцизного складу теж не відповідає дійсності, так як первинні документи надані контролюючому органу по реєстрації акцизного складу, а також і реєстрацію витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву, просив суд в задоволенні позову відмовити повністю. В засіданні суду стверджує, що при здійснення перевірки контролюючий орган встановив, що у день реєстрації акцизного складу за адресою вул. Академіка Павлова, 120/б, у м. Харкові за заявкою ТзОВ «ОККО-ДРАЙВ» здійснював реалізацію пального ТзОВ «ОККО-Рітейл» і дане зафіксовано в додатках до акту перевірки. Щодо відсутності підстав для застосування до позивача норми п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», то таке не відповідає дійсності, так як при фактичній перевірці встановлено зберігання, реалізацію не облікованого пального на зареєстрованому акцизному складі позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОККО-ДРАЙВ» (ідентифікаційний код 20122395) зареєстроване як юридична особа та як платник податків, що підтверджується відповідним записом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Головним управління ДПС у Харківській області на підставі наказу від 25.05.2021 за №3794-п та направлень №6802 та №6803 від 25.05.2021 проведено фактичну перевірку господарської одиниці АЗС з магазином, що належить ТзОВ «ОККО-ДРАЙВ», що розташована за адресою: вул.Академіка Павлова, 120/б, у м. Харкові з питань регулювань обігу готівки, ведення касових операцій, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено Акт фактичної перевірки №9617/20/1328/РРО/20122395 від 07.05.2021.

Під час проведення перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення, а саме:

- ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарних запасів за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 1247233,36 грн., а саме: ТзОВ «ОККО-ДРАЙВ» зареєстровано в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового акцизний склад №1015843 29.12.2020 об 00:37:30 квитанція №9348640904 та введено в експлуатацію резервуари в кількості 7 од та витратоміри в кількості 20 од за адресою: вул. Академіка Павлова, 120/б, у м. Харкові.

Але за цією адресою, проводилася реалізація пального через акцизний склад №1004629 ТОВ «ОККО Рітейл», довідка про закриття складу від 29.12.2020 об 21:46:23 квитанція №9350773185 через РРО ФН №3000407889 на загальну суму 63542,09грн.

Тобто, на думку контролюючого органу, на акцизному складі №1015843 на момент реєстрації такого знаходилось паливо на загальну суму 1183691,27, яке практично реалізовувалося ТОВ «ОККО Рітейл» до 11:01:42 29.12.2020.

ТзОВ «ОККО-ДРАЙВ» залишки пального від акцизного складу №1004629 внесено відповідно чеками приймання пального до РРО з 12:51-29.12.2020.

Контролюючий орган, дійшов висновку, що вказане пальне станом на 29.12.2020 час 00:37 на складі №1015843 ТзОВ «ОККО-ДРАЙВ» оприбутковано не було.

За результатами перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення платником податків п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 №265/95-ВР.

На підставі висновків акта перевірки №9617/20/1328/РРО/20122395 від 07.05.2021 ГУ ДПС у Львівській області прийняло податкове повідомлення-рішення від 07.07.2021 за №0162720709, яким застосовано штрафні санкції на загальну суму 2494466,72грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до ДПС України із скаргою від 28.07.2021 на податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 07.07.2021 за №0162720709.

За результатами розгляду вказаної скарги ТзОВ «ОККО-ДРАЙВ» ДПС України прийняла рішення від 29.10.2021 №24568/6/99-00-06-03-02-06, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 07.07.2021 за №0162720709, а скаргу ТзОВ «ОККО-ДРАЙВ» без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодексу України (далі - ПК України).

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п. 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Приписами пунктів 80.2 - 80.5, пунктів 80.9-80.10 статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування; неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Фактична перевірка, що здійснюється за наявності обставини, визначеної у пункті 80.2.6, може бути проведена для контролю щодо припинення порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3, одноразово протягом 12 місяців з дати складання акта за результатами попередньої перевірки.

Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управління ДПС у Харківській області на підставі наказу від 25.05.2021 за №3794-п та направлень №6802 та №6803 від 25.05.2021 проведено фактичну перевірку господарської одиниці АЗС з магазином, що належить ТзОВ «ОККО-ДРАЙВ», що розташована за адресою: вул.Академіка Павлова, 120/б, у м. Харкові з питань регулювань обігу готівки, ведення касових операцій, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками. За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено Акт фактичної перевірки №9617/20/1328/РРО/20122395 від 07.05.2021.

За результатами перевірки встановлено вказані вище порушення щодо неправильного на думку відповідача обліку пального за результатами передачі пального із одного акцизного складу до іншого.

Правовідносини, щодо порядку реєстрації, закриття, діяльності акцизних складів регламентується Податковим кодексом України (ПК України).

Відповідно до п. п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати:

а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.

Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

Згідно із п.п. «б» п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України акцизний склад - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Відповідно до п.п. 14.1. 224 п. 14 1 ст. 14 ПК України розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Відповідно до п.п. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 ПК України платником акцизного податку є особа - суб`єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

У свою чергу, за змістом п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 ПК України платниками акцизного податку є: особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), постійне представництво, які реалізують пальне або спирт етиловий.

Підпунктом 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 ПК України, передбачено, що особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов`язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального.

Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Відповідно до п.22 підрозділу 5 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, із змінами та доповненнями суб`єкти господарювання, які відповідатимуть визначенню платників податку з 1 липня 2019 року, зобов`язані до 1 липня 2019 року зареєструватися платниками податку та зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники податку будуть станом на 1 липня 2019 року.

Відповідно до пункту 1 Порядку електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.04.2019 №408 (далі - Порядок №408), суб`єкти господарювання, які відповідатимуть визначенню платників акцизного податку з 1 липня 2019 року, зобов`язані до 1 липня 2019 року зареєструватися, як платники акцизного податку та зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники акцизного податку будуть станом на 1 липня 2019 року.

Згідно з приписами п. 5 Порядку №408 реєстр платників веде ДПС. Включення осіб до реєстру платників, внесення змін до нього, виключення з реєстру платників здійснюється контролюючими органами з використанням засобів системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Платники акцизного податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати усі акцизні склади в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Один акцизний склад реєструється виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.

Без реєстрації акцизного складу забороняється здійснення реалізації пального або отримання і реалізація спирту етилового на такому складі.

Кожен акцизний склад має власний уніфікований номер у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, який автоматично присвоюється системою електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

До реєстру платників включаються такі дані про осіб, зареєстрованих як платники акцизного податку, та про акцизні склади, наявні у платників акцизного податку - розпорядників акцизних складів: ідентифікаційні дані:

- для юридичних осіб та постійних представництв - найменування та код згідно з ЄДРПОУ;

- для юридичних осіб, що уповноважені на ведення обліку діяльності за договорами про спільну діяльність без утворення юридичної особи та є відповідальними за утримання і внесення податків до бюджету під час виконання договорів, - назва договору, найменування уповноваженої особи та податковий номер, наданий такій особі під час взяття на облік договору згідно з п. 63.6 ст. 63 та п. 64.6 ст. 64 Кодексу;

- для фізичних осіб - підприємців - прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) та реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта); реєстраційні дані - дата реєстрації особи як платника акцизного податку, дати запису в реєстрі платників про реєстрацію, внесення змін, анулювання реєстрації, дата та причина анулювання реєстрації платника акцизного податку/акцизного складу; дані про акцизні склади - дані про всі наявні у розпорядника акцизного складу акцизні склади (уніфікований номер, адреса, назва та реквізити документів, що підтверджують право власності або право користування приміщеннями та/або територією, де розміщено акцизний склад), а також відповідні коди адміністративно-територіальних одиниць згідно з Класифікатором об`єктів адміністративно-територіального устрою України, де розміщується кожний акцизний склад.

ДПС щодня оприлюднює на власному офіційному веб-порталі інформацію з реєстру платників із зазначенням: ідентифікаційних та реєстраційних даних платників акцизного податку; даних про уніфіковані номери та адресу місцезнаходження акцизних складів.

Приписами п. 6 Порядку №408 обумовлено, що реєстрація платника акцизного податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочих дні до початку ввезення на митну територію України або до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів (далі - заява), форма якої затверджується Мінфіном.

На підставі заяви, що подається для реєстрації особи як платника акцизного податку, здійснюється одночасно реєстрація акцизних складів такого платника.

У разі введення в експлуатацію нових акцизних складів після реєстрації особи як платника акцизного податку платник акцизного податку - розпорядник акцизного складу подає заяву з відміткою про реєстрацію акцизного складу.

Заява складається та подається до контролюючого органу за основним місцем обліку особи як платника податків з використанням засобів електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів у сфері електронного документообігу та електронних довірчих послуг.

На заяву накладається кваліфікований електронний підпис керівника юридичної особи або уповноваженої особи, фізичної особи - підприємця або її представника.

Датою і часом подання заяви до контролюючого органу є дата і час, зазначені у квитанції про доставку заяви (перша квитанція).

У заяві зазначається інформація про всі наявні у розпорядника акцизного складу та введені в експлуатацію акцизні склади із зазначенням кодів адміністративно-територіальних одиниць згідно з Класифікатором об`єктів адміністративно-територіального устрою України. Щодо кожного акцизного складу в заяві зазначається ідентифікатор об`єкта оподаткування, про який надіслано повідомлення відповідно до вимог п. 63.3 ст. 63 Кодексу.

У разі реєстрації нового акцизного складу такому акцизному складу засобами системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового автоматично присвоюється уніфікований номер, який є єдиним у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового і зберігається за акцизним складом до моменту анулювання його реєстрації.

За уніфікованим номером акцизний склад реєструється та обліковується в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Присвоєний під час реєстрації в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового уніфікований номер акцизного складу, з якого реалізовано/на який отримано пальне або спирт етиловий, є обов`язковим реквізитом, що зазначається під час складання акцизної накладної.

Судом з`ясовано, що ТзОВ «ОККО-Драйв» зареєстроване в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового акцизний склад №1015843 29.12.2020 о 00:37.30с за адресою м.Харків, вул.Ак.Павлова, буд 120/Б (квитанція №2 від 29.12.2020) та введено в експлуатацію резервуари 7 одиниць, витратоміри-лічильники 20 одиниць та рівнеміри-лічильники згідно з додатком.

На акцизний склад №1015843 29.12.2020 ТзОВ «ОККО-Драйв» отримано та оприбутковано нафтопродукти та газ зріджений за Договором комісії №ОБП/20/311 від 01.04.2020, що підтверджується накладними на передачу на комісію від 29.11.2021 за №4419460161000-3, №4419460161000-2, №4419460161000.

Згідно з висновками контролюючого органу викладеними в Акті фактичної перевірки станом на 29.12.2020 на момент реєстрації акцизного складу №1015843 знаходились нафтопродукти, які не оприбутковані. Контролюючим органом зроблено висновок про ведення ТзОВ «ОККО-Драйв» з порушенням встановленого обліку товарних запасів за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 1247233,36 грн., чим порушено п.11, 12.ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 (далі - Закон №265/95-ВР), відтак останній застосував до позивача оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням штрафні санкції передбачені ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

При вирішенні даного спору суд керується таким.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі встановлено Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин

Пунктом 12 ст. 3 вказаного Закону визначено, зокрема, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку.

При цьому, положення вказаного Закону не визначають порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, а лише вказують на обов`язок суб`єктів господарювання вести такий облік у порядку, встановленому законодавством.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України від 16.07.1999 №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №265/95-ВР).

Згідно із ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (п. 2 ст. 3 Закону №265/95-ВР).

Згідно з ст. 9 Закону №265/95-ВР підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, до документів, що є підставою для оприбуткування (обліку) товару, в тому числі за місцем їх реалізації, належать первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Поняття «запаси», а також порядок їх обліку визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за №751/4044.

Отже, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) зобов`язані вести бухгалтерський облік, при цьому, облік товарних запасів на складах або за місцем їх реалізації їм слід вести згідно із П(С)БО 9 «Запаси». Ведення саме бухгалтерського обліку запасів підтверджує виконання п. 12 ст. 3 Закону №265/95.

Таким чином, у розділі V Закону №265/95-ВР передбачена відповідальність за порушення вимог лише цього Закону. Зокрема, фінансова санкція, встановлена ст. 20 зазначеного Закону, може бути застосована до юридичної особи лише у тому випадку, коли ця особа здійснює реалізацію товарів, які не обліковані, або обліковані з порушенням порядку, визначеного Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та/або Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

Крім того, застосування санкції, передбаченої ст. 20 Закону №265/95, виходячи із сфери його застосування, можливо до підприємства, яке не облікувало товар та реалізувало його, не провівши розрахунки через реєстратор розрахункових операцій.

Разом з тим єдиним можливим способом перевірки наявності необлікованих нафтопродуктів є співставлення даних обліку звітів АЗС за формою №16-НП та №17-НП та даних РРО із фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах, тобто визначення різниці між кількістю нафтопродуктів, які надійшли на АЗС та кількістю реалізованих нафтопродуктів.

Аналогічна правова позиція викладена і, зокрема, в постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі №823/1917/16 та у постанові від 05.03.2019 у справі №806/2402/16.

ТзОВ «ОККО-Драйв» оприбутковані нафтопродукти та газ заносяться до змінних звітів АЗС за формою №17-НП та формою №14-ГС, реалізація пального здійснюється через спеціалізований електронний контрольно-касовий апарат для автозаправних станцій АЗС, який забезпечує формування й друк розрахункових та обов`язкових звітних документів на основі даних, які зберігаються в оперативній та фіскальній пам`яті, формування контрольної стрічки в електронні формі і призначений для роботи на автозаправних станціях. Звітні документи РРО, а саме Z-звіти, містять всі відомості, зокрема, про фактичні залишки пального у літрах, кожного найменування у кожному з розхідних резервуарів, внесення яких передбачено у змінних звітах АЗС за формою №17-НП та №14-ГС. Таким чином, РРО здійснює точний та повний контроль за залишками товарних запасів за місцем їх реалізації. До перевірки ТзОВ «ОККО-Драйв» надавалися контролюючому органу змінний звіт за формою №17-НП, №14-ГС, журнал обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою №13-НП, Z-звіт за 29.12.2020. До перевірки надавалися і описані вище накладні на передачу на комісію нафтопродуктів, і в свою чергу в Акті фактичної перевірки не зазначено, про виявлення розбіжностей в документах, щодо кількості нафтопродуктів та зрідженого газу, які оприбутковано та реалізовано ТзОВ «ОККО-Драйв», які давали б підстави стверджувати про реалізацію палива без використання реєстратора розрахункових операцій.

Аналізуючи норму ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в сукупності із п. 12 ст. 3 цього ж Закону, суд висновує, що застосування до платника штрафної санкції передбаченої ст. 20 вказаного Закону можливо лише у випадку встановлення контролюючим органом порушення платником податків порядку обліку товарних запасів, та реалізації товарних запасів, які належним чином не обліковані, в тому числі реалізації таких товарів без застосування РРО. Зі змісту Акта перевірки видно, що відповідач вважає, що позивачем не забезпечено ведення обліку товарних запасів за місцем їх зберігання та реалізації, а саме нафтопродуктів та газу скрапленого, при цьому, такі висновки обґрунтовані виключно тим, що на думку відповідача в момент реєстрації акцизного складу, товар не було оприбутковано. Разом з тим, на основі яких даних контролюючим органом зроблено відповідні висновки з акта перевірки та відзиву до позовної заяви встановити неможливо. Суд вважає, що висновки відповідача, в цій частині є необґрунтованими.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що до перевірки ТзОВ «ОККО-Драйв» надано всі документи, на підтвердження належного ведення обліку пального за кількістю, зауважень до оформлення яких не було. Актом перевірки не встановлено порушень ТзОВ «ОККО-Драйв» вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» та/або Стандартів бухгалтерського обліку товарів, та/або порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій або реалізацію товару без проведення розрахунків через РРО, що відповідачем не спростовано.

Крім того, контролюючим органом не встановлено фактів, здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів та без реєстрації акцизного складу так само як не встановлено здійснення реалізації пального або отримання і реалізації на такому складі без реєстрації акцизного складу.

Акцизний склад №1015843 29.12.2020 о 00:37.30 зареєстровано ТзОВ «Окко-Драйв». Передача пального із попереднього акцизного складу ТзОВ «Окко-Рітейл» №1004629 відбулася на підставі: договору комісії, накладних на передачу на комісію, акцизних накладних, змінні звіти ф. 17, змінний звіт ф.14-ГС, копію-Z-звіту. Суд дійшов переконання, що нафтопродукти отримані від розпорядника попереднього акцизного складу оприбутковані позивачем у справі в РРО, занесені до змінних звітів, реалізація здійснювалася через контрольно-касовий апарат для автозаправних станцій. Щодо зміни розпорядника акцизного складу, на якому наявні залишки пального, новий розпорядник такого акцизного складу, до скасування реєстрації акцизного складу попереднім розпорядником, подає заяву з відміткою про реєстрацію акцизного складу. Такому акцизному складу присвоюється уніфікований номер в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

У день зміни власника акцизного складу, на якому наявні залишки пального для передачі таких залишків складається акцизна накладна з певними відмітками. Після передачі залишків пального нам акцизному складі попередній розпорядник акцизного складу подає заяву про анулювання реєстрації акцизного складу в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, попередньо анулювавши реєстрацію витратомірів-лічильників та /або рівнемірів-лічильників, що наявні на акцизному складі.

Згідно довідки про закриття акцизного складу ТзОВ «ОККО-Рітейл» від 29.12.2020 о 21:46,23 с.

Прийняття залишків пального ТзОВ «ОККО-Драйв» від ТзОВ «ОККО-Рітейл» внесено чеками приймання пального до РРО з 12:51 29.12.2020.

Норми чинного законодавства не регламентують одночасного закриття акцизного складу із реєстрацією іншого акцизного складу.

Факт реалізації не облікованого пального можливо і б мав місце у випадку проведення замірів нафтопродуктів у позивача і його контрагента, оскільки по долучених доказах суд не знаходить підтвердження такому. Крім того, у випадку порушення процедури передачі пального із одного акцизного складу до іншого не дає підстави застосування штрафної санкції до позивача визначеної п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Водночас, єдиним можливим способом перевірки наявності необлікованих нафтопродуктів/газу скрапленого є співставлення даних обліку звітів АЗС та даних РРО із фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах, тобто визначення різниці між кількістю нафтопродуктів (в тому числі газу скрапленого), які надійшли на АЗС та кількістю реалізованих нафтопродуктів (газу скрапленого). Про такий підхід обліку не облікованих нафтопродуктів і покликається Верховний Суд у постановах від 12.06.2018 у справі №826/18483/13-а, від 31.05.2019 у справі №809/1253/16, від 08.09.2020 у справі №823/990/16, від 14.05.2020 у справі №823/1918/16, від 21.05.2020 у справі №809/597/16.

Суд встановив, що під час проведення фактичної перевірки відповідачем фактичне вимірювання залишків пального в резервуарах ТзОВ «ОККО-Драйв» не проводилося, такі відомості в матеріалах справи відсутні.

Отже, підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у зв`язку із реалізацією товарів, які не обліковані у встановленому порядку, відсутні, оскільки у позивача наявні первинні документи, що є підставою для їх оприбуткування та внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів, та документи, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей до об`єктів торгівлі, облік товарних запасів ведеться відповідно до Положення про облікову політику товариства з урахуванням загальних вимог, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно з положеннями ч. 1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Нормами ч.1, 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та наявні в матеріалах справи докази, надані позивачем в обґрунтування заявлених вимог, суд доходить висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.07.2021 № 0162720709.

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені обставини, суд вважає позовні вимоги Позивача обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із частиною другою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Судом встановлено, що між позивачем (далі-клієнт) та Адвокатським об`єднанням «ЛОВЕЙЛС» (далі- адвокатське об`єднання) укладено договір про надання правової допомоги №АС/С-21/75 від 15.02.2021 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 даного Договору, адвокатське об`єднання зобов`язується надати клієнту правову допомогу в сфері представництва клієнта в місцевих загальних судах, місцевих господарських і місцевих адміністративних судах України, Верховному Суді, третейських судах, в Міжнародному комерційному арбітражі при Торгово-промисловій палаті України, як представника при розгляді цивільних справ, господарських справ, в тому числі справ про банкрутство, адміністративних справ відповідно до його завдань та потреб, а клієнт зобов`язується прийняти таку правову допомогу та оплатити її вартість.

Відповідно до п. 1.2. договору, адвокатське об`єднання надає правову допомогу на основі додатків, якими узгоджується необхідність представництва по конкретній судовій справі, в яких вказуються зокрема: дані про судову справу, по якій надаватимуться послуги представництва, строки надання послуг, дані конкретних адвокатів адвокатського об`єднання, які будуть здійснювати представництво, вартість послуг представництва та інші умови, визначені за домовленістю сторін.

Відповідно до п. 3.1 договору, адвокатське об`єднання надає клієнту правову допомогу за договором на основі відповідних додатків, підписаних сторонами. За результатами наданої правової допомоги сторони підписують акт наданої правової допомоги (акт приймання-передачі наданих послуг), в якому вказується обсяг та зміст (опис) наданої правової допомоги та її вартість, а також перелік та вартість фактичних витрат відповідно до п. 4.1.3 договору.

Згідно з п. 3.2 договору, клієнт зобов`язується протягом 5-ти календарних днів з моменту отримання від адвокатського об`єднання акта наданої правової допомоги розглянути його, підписати та повернути адвокатському об`єднанню. У випадку, якщо у зазначений строк клієнт не поверне адвокатському об`єднанню підписаного акта наданої правової допомоги, відповідний акт наданої правової допомоги, що підписаний лише адвокатським об`єднанням, вважається такими, що підписаний та погоджений обома сторонами, а надана правова допомога такою, що прийнята та підлягає оплаті в повному обсязі. При цьому у клієнта залишається обов`язок надати адвокатському об`єднанню підписаний зі свого боку акт наданої правової допомоги.

Відповідно до п. 4.1 договору, оплата правової допомоги, наданої адвокатським об`єднанням за цим договором здійснюється клієнтом в такому порядку:

- на визначення вартості правової допомоги впливають, зокрема, обсяг правової допомоги, необхідної для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих завдань клієнта, рівень складності такої допомоги, а також строки та результати її надання. Узгоджена сторонами ціна (вартість) правової допомоги зазначається у відповідних додатках до цього договору;

- клієнт оплачує правову допомогу у порядку та розмірах, що передбачені відповідними додатками до цього договору, та на підставі виставленого рахунка, який надається клієнту разом із актом наданої правової допомоги;

- клієнт зобов`язується відшкодувати фактичні витрати, понесені адвокатським об`єднанням у зв`язку з наданням правової допомоги клієнту. Такі фактичні витрати можуть, зокрема, включати: вартість міжміських та міжнародних телефонних розмов, витрати на відрядження (включно з вартістю квитків на усі види транспорту), державне мито, ксерокопіювання, відправлення звичайної та кур`єрської пошти, пошти, перегляд та підготовка кореспонденції та юридичних документів, переклад документів тощо. Всі витрати сплачуються клієнтом за їх фактичною вартістю на підставі рахунка, виставленого адвокатським об`єднання. Вартість фактичних витрат включається в акт правової допомоги.

Згідно п. 4.2 договору, загальна вартість правової допомоги, наданої за цим договором, сторонами не обмежується та складається з ціни (вартості) всієї правової допомоги, наданої адвокатським об`єднанням відповідно до умов цього договору.

Факт наданих послуг підтверджується актом наданої допомоги 03.05.2022.до додатку 8 від 22 жовтня 2021 по справі №380/19850/21 до договору №АО/С-21/75 про надання правової допомоги від 15.02.2021.

Відповідно до Акту виконаних робіт від 03.05.2022 адвокатським об`єднанням в інтересах клієнта, згідно договору, у повному обсязі виконано зобов`язання:

- підготовка позову (написання позовної заяви, формування додатків до суду і сторін, завіряння копій документів та ін.) 2 год 9432,00 грн;

- участь в судових засідання в суді першої інстанції 10000,00 грн.

Відповідно до поданого платіжного доручення №0002444223 від 04.05.2022 на 19432,00 грн., позивач оплатив за надання правової допомоги в адміністративній справі згідно договору №АО/С-21/75 від 15.02.2021 Адвокатському об`єднанню «ЛОВЕЙЛС».

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, з аналізу статті 134 КАС України, випливає, що, крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в тому числі неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині п`ятій цієї статті. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Відповідно до частин дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При цьому, представник відповідача у судовому засіданні заперечив щодо співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

За загальним правилом зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Разом із тим, частина дев`ята статті 139 КАС України визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат та виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

Вирішуючи питання стягнення понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката, суд звертає увагу і на те, що у додатковій постанові Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі №911/2686/18 зазначено, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Судом враховано відомості Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій з схожих предметів спору та аналогічними мотивами тим, що приведені у адміністративному позові позивача, що значно спростило роботу адвоката при підготовці даного адміністративного позову. Крім цього, судом взято до уваги той факт, що адвокатським об`єднанням надавалась правова допомога позивачу у аналогічних справах, що в свою чергу значно спростило підготовку та подання позовної заяви у вказаній справі.

Суд вважає, що представником позивача Адвокатське об`єднання «Ловейлс» в особі Яцишин У.М. на підготовку та подання позовної заяви із вимогами до ГУ ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення з погодинною ставкою 4716,00 грн завищено тариф погодинної оплати за надання адвокатських послуг у вказаній категорії справ, оскільки дана справа є справою незначної складності з невеликим обсягом досліджуваних доказів, щодо такої категорії справ наявна велика кількість судової практики судів різних інстанції, що не вимагало від адвоката виконання значного обсягу правової та технічної роботи.

Суд вважає, що заявлені представником позивача до відшкодування на загальну суму 19432,00 грн витрат на правничу допомогу не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з Головного управління ДПС у Львівській області становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат являється не співмірним із складністю справи та виконаних адвокатами робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатами та із обсягом наданих адвокатами послуг (виконаних робіт).

Дана позиція і висвітлена у Постанові ВС України справа №826/13632/18 від 14 лютого 2022 року.

Враховуючи час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг та їх обсяг, кількість судових засідань, в яких брав участь представник позивача, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, а також критерію розумності їхнього розміру в залежності від конкретних обставин справи, на користь позивача із заявлених у вказаному акті витрат необхідно стягнути витрати частково пропорційно до задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, суд, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану учасників справи, вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Львівській області становить 5000 грн.

Щодо решти витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.

Керуючись ст. ст. 14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-ДРАЙВ» (82660, Львівська область, Сколівський район, смт. Славське, вул. І. Франка, 14А; код ЄДРПОУ 20122395) до Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35; код ЄДРПОУ ВП 43968090) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 07.07.2021 за №0162720709.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-Драйв» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 22700,00 грн та 5000 грн витрат на правову допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з для складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 08.06.2022.

Суддя Сподарик Н.І.