Рішення № 104689517, 09.06.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 червня 2022 р. Справа №120/15165/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду в інтересах ОСОБА_1 звернулася його представниця з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначила, що 17 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 13 жовтня 2021 року заявника повідомлено, що рішенням пенсійного органу йому відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки його страховий стаж становить 26 років 07 місяців 20 днів, а пільговий стаж 9 років 5 місяців 26 днів, що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Не погоджуючись з таким рішенням пенсійного органу, представник позивача звернулася до суду із цим позовом з вимогами визнати протиправним та скасувати рішення пенсійного органу №02383004165 від 23 вересня 2021 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а також зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити та виплачувати позивачеві пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 17 вересня 2021 року, зарахувавши як до страхового, так і до пільгового стажу період роботи з 06 жовтня 1994 року по 25 вересня 1997 року.

Ухвалою від 15 листопада 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

07 грудня 2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області заперечує щодо задоволення позовних вимог. Зокрема, у відзиві зазначено, що пенсійним органом відмовлено в призначенні позивачеві пенсії у зв`язку із недостатністю у нього страхового та пільгового стажу роботи. Так, пенсійним органом не зараховано як до страхового, так і до пільгового стажу роботи позивача період його роботи з 06 жовтня 1994 року по 25 вересня 1997 року у товаристві з обмеженою відповідальністю «Айсберг-ЛТД», оскільки на титульній сторінці трудової книжки відсутня печатка підприємства. З метою надання практичної допомоги у витребуванні необхідних документів спеціалістами пенсійного органу було надіслано запит від 09 березня 2021 року на адресу Управління Пенсійного фонду Російської Федерації в Надимському районі, на який 23 квітня 2021 року надійшла відповідь про те, що документи по особовому складу товариства з обмеженою відповідальністю «Айсберг-ЛТД» до архіву не передавалися. За наведених обставин представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Разом із відзивом від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу.

04 січня 2022 року представником позивача подано до суду детальний опис робіт (наданих послуг) за договором №229/21-а про надання професійної правничої допомоги від 22 жовтня 2021 року.

02 травня 2022 року Головним управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на адресу суду подано клопотання, у якому йдеться про те, що рішення про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.

Ухвалою суду від 02 травня 2022 року до участі у справі залучено співвідповідача в особі Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області. Цією ж ухвалою витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області належним чином засвідчену копію рішення від 23 вересня 2021 року №02383004165, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Також належним чином засвідчену копію такого рішення витребувано і у позивача.

02 червня 2022 року на адресу суду надійшов відзив від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області. Такий, окрім іншого, обґрунтований тим, що ОСОБА_1 17 вересня 2021 року звернувся до пенсійного органу із заявою, у якій просив призначити пенсію за віком на пільгових умовах. Вік заявника становив 58 років 11 місяців 05 днів, страховий стаж - 26 років 07 місяців 20 днів, а стаж роботи за списком №2 - 09 років 05 місяців 26 днів. При цьому, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими ті важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Отже, відповідно до поданих документів страховий та пільговий стаж позивача є недостатніми для призначення пенсії відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а тому відсутні підстави для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах. За таких обставин представник Головного управління Пенсійного органу у Львівській області вважає, що рішення від 23 вересня 2021 року є правомірним.

Разом із відзивом на позовну заяву цим відповідачем подано також і належним чином засвідчену копію рішення про відмову в призначенні позивачеві пенсії за віком №024950004165 від 23 вересня 2021 року.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

17 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №024950004165 від 23 вересня 2021 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку із недостатністю страхового та пільгового стажу. Вказаним рішенням встановлено, що на час звернення ОСОБА_1 до пенсійного органу його вік становив 58 років 11 місяців 15 днів, страховий стаж - 26 років 07 місяців 20 днів, а пільговий - 9 років 5 місяців 26 днів. До страхового стажу ОСОБА_1 за долученими документами зараховано всі періоди роботи.

Водночас, із наданого Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області розрахунку стажу позивача слідує, що до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період його роботи у товаристві з обмеженою відповідальністю "Айсберг - ЛТД" з 06 жовтня 1994 року по 25 вересня 1997 року.

У відзиві на позовну заяву, що поданий Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, зазначено, що такий період роботи позивача не зараховано до страхового стажу з огляду на відсутність печатки підприємства на титульній сторінці трудової книжки.

Трудовою книжкою серії НОМЕР_1 підтверджується те, що ОСОБА_1 в період з 06 жовтня 1994 року по 25 вересня 1997 року працював каменярем у товаристві з обмеженою відповідальністю "Айсберг - ЛТД".

Трудовою книжкою серії НОМЕР_2 підтверджується те, що позивач в період з 17 липня 1981 року по 03 жовтня 1981 року працював в Запорізькому виробничому об`єднанні "Моторостроитель" електромонтером 4 розряду, з 03 лютого 1984 року по 01 листопада 1984 року - електромонтером в підприємстві Житомирських електромереж, з 05 грудня 1984 року по 01 жовтня 1992 року огранувальником алмазів у Вінницькому заводі "Кристал", з 13 жовтня 1992 року по 01 березня 1994 року - каменярем в акціонерному товаристві "Вінницябуд", з 24 квітня 1998 року по 01 травня 2000 року - мулярем в колективному підприємстві "Вінницябуд", з 09 січня 2002 року по 19 грудня 2005 року - слюсарем по монтажу газопроводів в товаристві з обмеженою відповідальністю "Пропан", з 21 грудня 2005 року по 11 квітня 2006 року - мулярем в Київському будівельному підприємстві №3, з 01 квітня 2013 року по 31 травня 2013 року - підсобним робітником в товаристві з обмеженою відповідальністю "Комета", з 14 червня 2013 року по 18 липня 2018 року - мулярем в товаристві з обмеженою відповідальністю "Вінницябуд", з 24 липня 2018 року по 10 жовтня 2019 року - мулярем у товаристві з обмеженою відповідальністю "БМУ-3".

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел врегульовано Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон).

Статтею 44 Закону, зокрема частиною 1, визначено, що звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина 5 статті 45 Закону).

Водночас, постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1) затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (надалі - Порядок №22-1).

Пунктом 4.1 Порядку №22-1 визначено, що заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

При прийманні документів працівник сервісного центру: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (пункт 4.2 Порядку №22-1).

Відповідно до пункту 4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Із системного аналізу наведених норм слідує, що рішення пенсійного органу, зокрема, про відмову у призначенні пенсії має бути обґрунтованим, тобто із зазначенням конкретних причин відмови, а такі причини, насамперед, мають бути зазначені у такому рішенні.

Так, судом установлено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 23 вересня 2021 року №02495004165 позивачеві відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Проте, таке рішення не містить підстав незарахування конкретних періодів роботи позивача як до страхового стажу, так і до пільгового стажу. Натомість, у рішенні лише зазначено, що пільговий стаж позивача становить 09 років 05 місяців 26 днів, а страховий стаж - 26 років 07 місяців 20 днів.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема й обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відтак, рішення пенсійного органу, що оскаржується, не відповідає вимогам щодо його обґрунтованості.

Разом із тим, із наданого Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області розрахунку стажу позивача слідує, що до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період його роботи у товаристві з обмеженою відповідальністю "Айсберг ЛТД" з 06 жовтня 1994 року по 25 вересня 1997 року.

Визначаючись з приводу правомірності незарахування до страхового стажу позивача зазначеного періоду роботи, суд зважає на таке.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону).

Статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В силу підпунктів 1, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Судом установлено, що підставою для відмови у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах слугувало незарахування пенсійним органом періоду роботи позивача з 06 жовтня 1994 року по 25 вересня 1997 року в районі Крайньої Півночі в Російській Федерації.

Варто врахувати те, що оскільки позивачеві не зараховано до страхового стажу період його роботи на території Російської Федерації, тому при визначенні права на пенсійне забезпечення суд відповідно до частин 1, 2 статті 4 Закону вправі застосовувати міжнародні договори з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та Російська Федерація.

Так, відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Частиною 2 статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників - мігрантів від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж взаємно визнається Сторонами.

Статтею 7 Угоди від 14 січня 1993 року визначено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.

Отже, зі змісту наведеного слід враховувати, що положення відповідних міжнародних договорів розповсюджується також і на питання пов`язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов`язаних із їх перерахунком. Діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території Російської Федерації або на підприємстві зареєстрованому на території Російської Федерації після 13 серпня 1992 року, то цей стаж має враховуватись на території України як власний страховий (трудовий стаж), хоча пенсійні внески можуть сплачуватись в Росії. Тобто, існує гарантія врахування страхового стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №676/6166/16-а, від 16 квітня 2020 року у справі №555/2250/16-а, від 17 червня 2020 року у справі №646/1911/17, від 21 лютого 2020 року у справі № 291/99/17, від 06 липня 2020 року у справі № 345/9/17 та ряду інших.

Отже, при прийнятті рішення щодо зарахування чи відмови у зарахуванні до страхового стажу певних періодів роботи орган пенсійного фонду повинен враховувати норми законодавства України в сукупності з нормами законів тієї країни, на території якої працювала в спірний період роботи особа, яка звернулась за призначенням пенсії або ж за перерахунком пенсії.

При цьому, суд враховує те, що трудовою книжкою серії НОМЕР_1 підтверджується період роботи позивача з 06 жовтня 1994 року по 25 вересня 1997 року каменярем у товаристві з обмеженою відповідальністю «Айсберг - ЛТД», що свідчить про безпідставність незарахування пенсійним органом до страхового стажу позивача такого періоду роботи.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: у чоловіків з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців.

Відтак, страховий стаж ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону має складати не менше 28 років 6 місяців.

Водночас, позивачеві зараховано до страхового стажу 26 років 07 місяців 20 днів (за виключенням періоду з 06 жовтня 1994 року по 25 вересня 1997 року).

Отже, з огляду на те, що суд дійшов висновку про безпідставність незарахування до страхового стажу позивача період його роботи з 06 жовтня 1994 року по 25 вересня 1997 року, а тому з урахуванням цього періоду позивачеві достатньо страхового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону.

Що ж стосується того, чи достатньо у позивача пільгового стажу для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, то варто врахувати наступне.

Як встановлено судом, пільговий стаж ОСОБА_1 , що зарахований пенсійним органом, складає 09 років 05 місяців 15 днів.

При цьому, відповідачем не зараховано до пільгового стажу позивача період його роботи каменярем у товаристві з обмеженою відповідальністю «Айсберг-ЛТД» з 06 жовтня 1994 року по 25 вересня 1997 року, що з урахуванням наведених вище мотивів є безпідставним.

Водночас, в період роботи позивача з 06 жовтня 1994 року по 25 вересня 1997 року чинною була постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162 "Про затвердження списків, професій, посад і показників, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах". Вказана постанови і визначала списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

У розділі XXVII Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162, передбачено посаду каменяр.

Відтак, період роботи позивача з 06 жовтня 1994 року по 25 вересня 1997 року на посаді каменяра необґрунтовано не зараховано до пільгового стажу, який дає право на призначення позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах.

Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 23 вересня 2021 року №024950004165 є протиправним та підлягає скасуванню.

Разом із тим, відсутні підстави для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 23 вересня 2021 року №02383004165, адже позивачеві відмовлено в призначенні пенсії саме рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 23 вересня 2021 року №024950004165.

Аргументи Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, наведені у відзиві на позовну заяву (в частині підстави незарахування до страхового стажу позивача періоду з 06 жовтня 1994 року по 25 вересня 1997 року - відсутність печатки підприємства на титульній сторінці трудової книжки), судом з урахуванням абзацу 2 частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не беруться до уваги, адже рішення, що оскаржується, не містить посилань на таку підставу для відмови у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані представником позивача, суд доходить висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір в розмірі 908 гривень, що підтверджується квитанцією від 02 листопада 2021 року.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Водночас, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відтак, з огляду на те, що позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір в розмірі 908 гривень, а тому на його користь слід стягнути 454 гривень за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

Визначаючись з приводу розміру судових витрат, які належить стягнути на користь позивача, суд зважає на те, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами, які співвідносяться між собою як основна та похідна, сплативши при цьому судовий збір в розмірі 908 гривень як за звернення до суду з позовом з однією немайновою вимогою.

А тому, задовольняючи позов частково, суд вважає, що половина від суми сплаченого судового збору і є пропорційною до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, на користь позивача слід пропорційно стягнути сплачений ним при поданні позовної заяви до суду судовий збір у розмірі по 227 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

При вирішенні питання щодо підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 гривень суд враховує приписи статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, частиною 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Приписами частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частинами 5, 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зі змісту вказаних норм слідує, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності чи відповідного договору.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Так, пунктом 4.1 розділу 4 договору про надання правової допомоги №229/21-а від 22 жовтня 2021 року, що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , передбачено, що гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється Додатком до цього договору, який є невід`ємною його частиною. Клієнт погоджується сплатити адвокату 100% обумовленої суми гонорару в день укладення вказаного договору або не пізніше трьох днів після підписання зазначеного договору.

Згідно з додатком №1 до договору №229/21-а від 22 жовтня 2021 року винагорода за надання правової допомоги складає 15000 гривень. Вказаний гонорар передбачений за надання юридичних консультацій, підготовку та подання до суду позовної заяви, представництво в судах.

Квитанцією до прибуткового касового ордера №36 від 22 жовтня 2021 року підтверджується сплата позивачем адвокату коштів в розмірі 15000 гривень.

Водночас, на переконання суду, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 15000 гривень є досить завищеними.

Так, зі змісту детального опису робіт (наданих послуг), що поданий представником позивача 04 січня 2022 року, слідує, що адвокатом надавались довірителю такі послуги: попереднє вивчення матеріалів; формування правової позиції; консультування; укладення договорів про надання правничої допомоги, додатку до договорів та оформлення фінансових документів; опрацювання законодавчої бази; вивчення судової практики; копіювання документів; підготовка та подання до Вінницького окружного адміністративного суду позовної заяви.

На думку суду, надані адвокатом послуги охоплюються єдиною метою, якою є підготовка до складання позовної заяви, а тому обсяг виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) є неспівмірним із складністю такої роботи (наданих послуг).

Відтак, усі послуги, що надавалися на виконання умов договору про надання професійної правничої допомоги, пов`язані із складанням позовної заяви, а тому деталізація (поділ на окремі частини) таких не свідчить про виконання роботи (надання послуг) у більшому обсязі.

Крім того, адміністративна справа №120/15165/21-а розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, що свідчить про те, що така справа належить до справ незначної складності, що також вказує на необґрунтовано завищену вартість наданих послуг.

Встановлені обставини вказують на недостатню обґрунтованість розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 гривень, а тому слід дійти висновку, що такий розмір є досить завищеним.

На переконання суду, розмір витрат на професійну правничу допомогу підтверджено у розмірі 2000 гривень, що відповідає вимогам співмірності, розумності та справедливості.

Таким чином, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів слід пропорційно стягнути витрати на професійну правничу допомогу по 1000 гривень.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 134, 139, 241, 243, 245, 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №024950004165 від 23 вересня 2021 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 17 вересня 2021 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 227 (двісті двадцять сім) гривень, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 (однієї тисячі) гривень.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 227 (двісті двадцять сім) гривень, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 (однієї тисячі) гривень.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 )

Відповідачі:

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21028, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 13322403)

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 13814885)

Повний текст рішення суду складено 09.06.2022

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович