Рішення № 104689516, 30.05.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

30 травня 2022 р. Справа № 120/16802/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що з 13.12.2019 позивачу призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в розмірі 80% грошового забезпечення. Розмір пенсії позивача, з урахуванням збільшення основного розміру пенсії на 25%, передбаченого п. 22 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захист" від 22.10.1993 № 3551-ХІІ, з 01.01.2020 склав 19563,74 грн. Однак, при виплаті нарахованої пенсії відповідач застосував обмеження максимального розміру пенсії, внаслідок чого фактична сума виплати становила 16380 грн. Позивач, не погодившись з такими діями пенсійного органу, звернувся з позовом до суду, за результатом розгляду якого рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 26.05.2020 у справі 120/1496/20-а зобов`язано ГУ ПФУ у Вінницькій області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію без обмеження розміру пенсії максимальним розміром з 13.12.2019.

На виконання вказаного рішення суду відповідач проводив виплату пенсії позивачу без обмеження її максимальним розміром до 01.11.2020.

Однак, починаючи з 01.11.2020 пенсійний орган почав здійснювати виплату позивачу пенсії в розмірі 19563,74 грн., визначеному станом на 13.12.2019, тобто без урахування послідуючих перерахунків, проведених на підставі представлення уточнюючих документів, зокрема без врахування збільшення основного виду пенсії на 25% передбаченого п. 22 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захист".

Позивач вважає, що в цьому випадку відповідач безпідставно застосував до нарахованої пенсії положення абзацу 2 пункту 2 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VІ, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому ГУ ПФУ у Вінницькій області просить суд відмовити у задоволенні позову. При цьому обгрунтування відзиву жодним чином не спростовують доводів позивача і взагалі не стосуються предмету позову, оскільки у відзиві наведені твердження щодо відсутності правових підстав для здійснення перерахунку пенсії позивача на підставі уточненої довідки про розмір грошового забезпечення.

З"ясувавши доводи сторін, викладені в заявах по суті справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, суд встановив, що ОСОБА_1 з 13.12.2019 призначено пенсію по інвалідності у розмірі 80% грошового забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Розмір пенсії позивача по інвалідності з 13.12.2019 склав 19563,74 грн. Однак при виплаті нарахованої пенсії до неї було застосовано обмеження максимального розміру та фактична сума виплати складала - 16380 грн.

Позивач, не погодившись з такими діями пенсійного органу, звернувся з позовом до суду.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 26.05.2020 у справі 120/1496/20-а позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зокрема, визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром та зобов`язано ГУ ПФУ у Вінницькій області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимальним розміром з 13.12.2019.

Як встановлено судом, на виконання рішення суду позивачу проводилась виплата пенсії по інвалідності без обмеження її максимальним розміром до 01.11.2020. При цьому її розмір з 01.01.2020 до 01.07.2020 року складав 24503,82 грн, а з 01.07.2020 до 01.11.2020 - 24550,44 грн., оскільки з урахуванням додатково поданих позивачем документів пенсійним органом було здійснено нарахування визначеного п. 22 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захист" збільшення основного виду пенсії в розмірі 25% ( а.с. 40 - 41 ).

Однак, 01.11.2020 відповідач здійснив позивачу перерахунок пенсії за наслідком якого підсумок пенсії ( з надбавками ) склав 24550,44 грн, разом з тим з урахуванням застосованого максимального розміру пенсії сума до виплати склала 19563,74 грн. При цьому, як видно з протоколу перерахунку від 28.10.2020 року, пенсія перерахована з 01.11.2020 року, а підстава перерахунку зазначена: уточнення початкового строку виплати пенсії ( а.с. 50 - 51 ).

Як видно з відповіді відповідача на заяву позивача, на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26.05.2020 у справі 120/1496/20-а відповідачем проведено перерахунок та виплата пенсії без обмеження максимальним розміром. Разом з тим, зазначається, що оскільки судом не визначено порядок проведення перерахунку пенсії, тому застосована норма законодавства, чинного на час, з якого проводиться перерахунок. За таких умов, з 01 листопада 2020 року розмір пенсії позивача приведено у відповідність до вимог абзацу 2 пункту 2 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VІ. Враховуючи викладене, на виконання рішень судів пенсія встановлюється без обмеження її максимальним розміром станом на дату, з якої судом зобов"язано здійснити такий перерахунок ( а.с. 20 ).

Позивач вважає протиправними дії пенсійного органу щодо чергового обмеження його пенсії максимальним розміром, з урахуванням чого з 01.11.2020 року розмір пенсії до виплати склав 19563,74 грн, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

Частиною першою статті 46 Конституції України закріплено право громадяни на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України).

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон № 2262-ХІІ.

Згідно з Законом України від 08.07.2011 № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі Закон № 3668-VI), внесено зміни до Закону № 2262-ХІІ, на підставі Закону України від 24.12.2015 № 911-VIІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", а саме ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, яку викладено в наступній редакції "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність" та доповнено реченням такого змісту "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".

Рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" зі змінами, а саме: частини 7 статті 43, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 положення частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (абзац 6 пункту 4 Рішення Конституційного Суду України у Справі № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України).

Як зазначив Конституційний Суд України у Рішенні від 14 грудня 2000 року (вказана вище справа № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України), рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади.

Отже, правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України Рішення від 20.12.2016 у справі № 7-рп/2016, є втрата чинності з 20.12.2016 норм частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ. Це, в свою чергу, виключає можливість законодавчого органу України вносити зміни у норму яка визнана неконституційною, оскільки після визнання неконституційною ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, така норма вважається "відсутньою" у тексті Закону.

Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі Закон № 1774-VIІІ) передбачено, що відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, він набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".

Суд додатково зазначає, що частина сьома статті 43 Закону № 2262-ХІІ, якою було передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, втратила чинність з дня проголошення Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016.

Буквальне розуміння змін, внесених Законом № 1774-VIІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, дозволяє стверджувати, що в Законі № 2262-ХІІ була відсутньою норма ч. 7 ст. 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.

Тобто починаючи з 2017 року стаття 43 Закону № 2262-ХІІ не передбачала положення про обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами. Отже, внесені Законом № 1774-VIІІ до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії - "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року"), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Наведений висновок узгоджується з позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17, від 31.01.2019 у справі № 638/6363/17 та від 12.03.2019 у справі № 522/3049/17.

Крім того, суд наголошує, що відповідно до змісту положень абзацу 2 пункту 2 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VІ, наведені припису стосуються пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом. Проте, позивачу пенсія призначена 13.12.2019 року, відтак зазначені приписи не можуть бути застосовані в даних правовідносинах.

Також, суд звертає увагу на те, що принцип обов`язковості рішень Конституційного Суду України та їх властивість "негативної нормотворчості" проявляється у недопустимості запровадження правового регулювання з тими самими недоліками.

Зокрема, Конституційний Суд України в пункті 7 Рішення від 08.06.2016 № 4-рп/2016 висловлював правову позицію, якою зауважив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є "обов`язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені". Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Також Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004).

Конституційний Суд України зазначав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац 2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, абзац 4 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17.03.2004 № 7-рп/2004).

Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Крім того, в Основному Законі України передбачено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1); права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (частина друга статті 3).

Отже, право на соціальний захист є комплексним гарантованим Конституцією України невідчужуваним основоположним правом, яке, за загальним правилом, має абсолютний характер (не залежить від внесення змін до законів або фінансових можливостей держави) та за жодних умов не може бути скасоване, а його обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (постанова Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 640/9677/20).

З огляду на викладене суд доходить до висновку, що обмеження розміру пенсії позивача максимальним розміром на підставі абзацу 2 пункту 2 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року № 3668-VI є необгрунтованим та протиправним. Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження розміру пенсії позивача максимальним розміром належить задовольнити.

Зважаючи на протиправність дій відповідача, що полягали у застосуванні обмеження максимального розміру пенсії при виплаті, підлягають задоволенню вимоги щодо зобов`язання відповідача виплачувати позивачу пенсію без обмеження її максимальним розміром. При цьому, надаючи оцінку вимозі позивача щодо зобов"язання відповідача виплачувати позивачу пенсію без обмеження її максимальним розміром з 01.01.2020 року та, в свою чергу, визначаючись з якої саме дати слід здійснювати таку виплату, суд враховує таке.

Як вже зазначалось судом вище, встановлено, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26.05.2020 у справі 120/1496/20-а відповідачем проведено перерахунок ( а.с. 49 ) та позивачу проводилась виплата пенсії без обмеження її максимальним розміром до 01.11.2020. При цьому її розмір з 01.01.2020 до 01.07.2020 року складав 24503,82 грн, а з 01.07.2020 до 01.11.2020 - 24550,44 грн., оскільки з урахуванням додатково поданих позивачем документів пенсійним органом було здійснено нарахування визначеного п. 22 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захист" збільшення основного виду пенсії в розмірі 25% ( а.с. 40 - 41).

Однак, 01.11.2020 відповідач здійснив позивачу перерахунок пенсії за наслідком якого підсумок пенсії ( з надбавками ) склав 24550,44 грн, разом з тим з урахуванням застосованого максимального розміру пенсії сума до виплати склала 19563,74 грн. При цьому, як видно з протоколу перерахунку від 28.10.2020 року, пенсія перерахована з 01.11.2020 року, а підстава перерахунку зазначена: уточнення початкового строку виплати пенсії ( а.с. 50 - 51 ).

Таким чином, суд приходить до висновку, що в спірних правовідносинах відповідачем допущено порушення прав позивача саме з 01.11.2020 року, а відтак відповідача належить зобов"язати перерахувати та виплачувати з 01.11.2020 року ОСОБА_1 пенсію по інвалідності ( з урахуванням всіх підвищень та надбавок ) без обмеження її максимальним розміром згідно з абзацом 2 пункту 2 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року № 3668-VI.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до переконання про наявність правових підстав для часткового задоволення позову відповідно до вищенаведених мотивів.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а інших витрат пов`язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо застосування з 01.11.2020 року до пенсії ОСОБА_1 обмеження максимального розміру на підставі абзацу 2 пункту 2 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року № 3668-VI.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перерахувати та виплачувати з 01.11.2020 року ОСОБА_1 пенсію по інвалідності ( з урахуванням всіх підвищень та надбавок ) без обмеження її максимальним розміром згідно з абзацом 2 пункту 2 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року № 3668-VI.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403).

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна