Вирок № 104683322, 08.06.2022, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/701/22

Провадження № 1-кп/191/40/22

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2022 року м. Синельникове Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Костеленко Я.Ю.

за участю секретаря- Куцевол Ю.В.

прокурора Дригайло Т.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника обвинуваченого адвоката Нємної Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022081370000066 від 10.03.2022 року відносно ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Запоріжжя, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, військовослужбовця військової частині НОМЕР_1 НГУ на посаді санітара медичного пункту 1-го батальйону оперативного призначення, у військовому званні солдат, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 НГУ від 15.02.2022 за № 43 солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини та призначено на посаду санітара медичного пункту 1-го батальйону оперативного призначення.

Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Являючись військовослужбовцем військової служби солдат ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст.ст. 3, 9, 11, 16, 58, 59, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, показувати приклад неухильного виконання вимог законодавства.

Проте, солдат ОСОБА_1 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби.

Так, 27.02.2022 ОСОБА_1 , обіймаючи посаду санітара медичного пункту 1-го батальйону оперативного призначення ВЧ НОМЕР_1 НГУ, за наказом командування зазначеної військової частини, у складі 1-го батальйону оперативного призначення був направлений до місця несення служби неподалік смт. Степногірськ Василівського району Запорізької області для облаштування бойових позицій.

02 березня 2022 року приблизно о 16 год. 00 хв. солдат ОСОБА_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, у зв`язку з відмовою від несення обов`язків військової служби на бойових позиціях військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України, розташованих поблизу смт. Степногірськ Василівського району Запорізької області, розуміючи відсутність будь-яких інших наказів про залишення вказаних бойових позицій, залишив їх та направився до м. Запоріжжя, де перебував до 11 год. 00 хв. 21.03.2022.

У період часу приблизно з 02.03.2022 16 год. 00 хв. до 21.03.2022 11 год. 00 хв. солдат ОСОБА_1 , діючи з метою відмови від несення обов`язків військової служби, до бойових позицій військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України, розташованих неподалік смт. Степногірськ Василівського району Запорізької області, не з`являвся. Перебуваючи поза місцем служби ОСОБА_1 проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 409 КК України, а саме відмова від несення обов`язків військової служби, вчинена в умовах воєнного стану.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю та пояснив, що він є мобілізованим з 25 лютого 2022 року, самостійно прийшов до центру комплектування та бажав захищати Україну та народ України. 27.02.2022 у складі 1-го батальйону оперативного призначення ВЧ НОМЕР_1 НГУ він прибув на бойову позицію неподалік смт.Степногірськ Василівського району Запорізької області. 01.03.2022 почався дощ, у нього промокли ноги та одяг. 02.03.2022, щоб якось зігрітися, він залишив бойову позицію та направився до контрольно-пропускного пункту бойових позицій військової частини, який знаходився на відстані приблизно 5-7 км. На контрольно-пропускному пункті до них під`їхав автомобіль ОСОБА_2 , з якого вийшов старший лейтенант ОСОБА_3 , якому обвинувачений висловив незгоду зі станом речей на позиціях та пояснив, що військовослужбовці промокли та отримують обмороження. На що ОСОБА_3 сказав, що немає нічого страшного у тому, що вони промокли. Коли він на це заперечив, старший лейтенант дістав пістолет та приставив йому до скроні. Потім наказав зняти бронежилет та забрав зброю. Після цього йому зв`язали скотчем руки та ноги та викликали військову службу правопорядку, яка до 16-00 годин не прибула. Після цього він сам зателефонував до ВСП , де йому сказали прибути самому до м.Запоріжжя. Він прибув до ВСП для з`ясування обставин та його доставили у військову прокуратуру, а потім привезли до військової частини. Також зазначив, що на бойову позицію їх направили без теплого одягу та їжі, а одяг, який перед цим привезли, був 64 розміру, тому він не захотів його брати. Про те, що у такому випадку він повинен був скласти рапорт на ім`я командира, йому не було відомо , Статут ЗСУ він не знає.

Крім визнаннявини самим обвинуваченим, його вина у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення такожповністю підтверджується дослідженими у ході судового розгляду наступними доказами:

-показами свідка ОСОБА_4 , який суду показав, що з військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 НГУ, у тому числі з обвинуваченим, неодноразово проводились профілактичні бесіди щодо недопущення порушення військової дисципліни, оскільки своїми розмовами та поведінкою ОСОБА_1 деморалізував особовий склад . В період 01.03-02.03.2022 бойові позиції військової частини НОМЕР_1 не знаходились під ворожими обстрілами, накази про оперативне відступлення з бойових позицій чи на певну ротацію не видавалися та кожен військовослужбовець мав залишатися на своїх позиціях. Усі військовослужбовці були в однакових умовах, всі були забезпечені їжею та одностроєм за сезоном;

-показами свідка ОСОБА_5 , згідно з якими за день до описаних подій він у складі колони доставив на бойові позиції військової частини НОМЕР_1 НГУ їжу, військовий однострій за сезоном та додаткові боєкомплекти. 02.03.2022 він, проїжджаючи контрольно-пропускний пункт № 2, помітив групу військовослужбовців, серед яких був ОСОБА_1 . При зупинці він почув, що останній розкладає дисципліну, веде розмову, що все неправильно налаштовано, що про солдатів ніхто не піклується. Увагу ОСОБА_1 привернув тим, що низ його одягу був не з однострою, хоча всіх ним забезпечили. ОСОБА_1 був без закріпленої за ним зброї, при спілкуванні поводив себе зухвало. Також свідок зазначив, що в той день ворожих обстрілів не було, жодного наказу про оперативне відступлення з бойових позицій або ротацію не було. Єдиним випадком, коли військовослужбовець може покинути свої позиції, є дозвіл безпосереднього командира;

-показами свідка ОСОБА_6 , який суду пояснив, що 01.03.2022 підрозділи військової частини НОМЕР_1 НГУ зайняли бойові позиції та усім був відданий наказ окопатися та бути готовими для відбиття ворожих колон транспорту. Командуванням було створено максимально сприятливі умови для несення військової служби та вже вночі, після дощу, організовано сушку військового однострою та обігрів особового складу. Коли підійшли до позиції, де мав перебувати ОСОБА_1 , виявили, що він відсутній, про що одразу повідомили командира роти. Вже через значний проміжок часу ОСОБА_1 було помічено на віддалені 5-7 км. від його позицій на КПП № 2 без зброї, де вона поділась свідкові не відомо. Також зазначив, що в той день чи на передодні ворожих обстрілів не було, жодного наказу про оперативне відступлення з бойових позицій та ротацію не було, усі військовослужбовці, як солдати так і офіцери, перебували в однакових умовах та ніхто, крім ОСОБА_1 , свої позиції не залишив. Також пояснив, що спочатку всі військовослужбовці були в не зовсім гарному обмундируванні. Але вночі перед переміщенням на позиції були отримані всі необхідні речі ( куртки, шкарпетки тощо) . ОСОБА_1 відмовився отримувати речі та сказав, що візьме їх потім. Розмір одежі був різний, починаючи з 52;

-витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №43 від 25.02.2022 року, відповідно до якого зараховано в списки особового складу частини та призначено солдата ОСОБА_1 на посаду санітара медичного пункту 1-го батальйону оперативного призначення з 25.02.2022 року ( а.с. 29);

- явкою з повинною ОСОБА_1 від 21.03.2022, згідно з якою він повідомив, що самостійно відмовився від несення обов`язків військової служби, покинув бойові позиції та направився за місцем свого мешкання (а.с.64);

-рапортом заступника командира полку по роботі з особовим складом ОСОБА_7 на ім`я командира 9 полку оперативного призначення імені Героя України лейтенанта Богдана Завади Національної гвардії України ОСОБА_8 про те, що 02.03.2022 командир роти оперативного призначення (на бронеавтомобілях) 1-го батальйону оперативного призначення старший лейтенант ОСОБА_9 доповів, що санітар медичного пункту 1 батальйону оперативного призначення солдат ОСОБА_1 покинув бойові позиції в невідомому напрямку (а.с.82).

Зазначені докази сумнівів у їх достовірності не викликають, викладені чи посвідчені в них відомості є такими, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження. Кожний з доказів визнається і оцінюється судом як належний та допустимий, а всі вони у сукупності є достатніми та взаємозв`язаними для прийняття процесуального рішення.

Оцінюючи докази у сукупності, суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.4 ст. 409 КК України,тобто відмова від несення обов`язків військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.

При призначенніпокарання обвинуваченому суд враховує суспільну небезпечність вчиненого ним злочину, ступінь його тяжкості, особу винного, обставини, які обтяжують та пом`якшують покарання.

Так, вчинений ОСОБА_1 злочин відноситься до категорії тяжких, раніше ОСОБА_1 не судимий, характеризується за місцем несення військової служби негативно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. При цьому, суд не бере до уваги Акт від 04.06.2022, наданий захисником обвинуваченого ОСОБА_10 , оскільки він не є належно оформленим та підписаний невідомими особами.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому, згідно зіст.66 КК України, суд вважає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно дост.67 КК України, судом не встановлено.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

За змістом статей 50, 65 КК України особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень.

З урахуванням особливостей даного кримінального правопорушення і обставин його вчинення, особи обвинуваченого та його ставлення до скоєного, суд не знаходить підстав для призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. ст. 69, 75 КК України, та вважає, що покарання обвинуваченому повинно бути призначено виключно у виді позбавлення волі в межах санкції статті, за якою кваліфіковані його дії.

Цивільні позови по кримінальному провадженню не заявлено.

Процесуальні витрати та речові докази у справі відсутні.

Керуючись ст.368,370,374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 409 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Строк відбування покарання рахувати з дня фактичного затримання - 25.03.2022 року .

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити тримання під вартою.

Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Копію вирокунегайно післяйого проголошеннявручити обвинуваченомута прокурору.

Суддя Я. Ю. Костеленко