Ухвала суду № 104671392, 03.06.2022, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.06.2022 Справа №607/6876/22

Провадження № 1-кс/607/2175/2022

м. Тернопіль

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Кунцьо С.В., за участю секретаря судового засідання Дуркало Т.В., прокурора Солтис Н.О., підозрюваної ОСОБА_1 , її захисника адвоката Лисенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі клопотання слідчого СВ Тернопільського РУ поліції ГУ НП в Тернопільській області Кицун В.А., погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури Солтис Н.О. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харків, громадянки України, з середньою-спеціальною освітою, непрацюючої, без реєстрації, зі слів тимчасово проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судиму,

підозрювану у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

02 червня 2022 року слідчий СВ Тернопільського РУ поліції ГУ НП в Тернопільській області Кицун В.А., за погодженням із прокурором Тернопільської окружної прокуратури Солтис Н.О., звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12022211040000740 від 01 червня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що 31 травня 2022 року близько 18:00 год. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м. Харків, в період дії воєнного стану, який введено відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р., знаходячись за магазином «НОВУС» у дворі будинку №6 по вул. Живова в м. Тернополі, таємно шляхом вільного доступу викрала мобільний телефон марки Samsung Galaxy A32 з внутрішньої кишені куртки потерпілого ОСОБА_2 , після чого покинула місце події з телефоном, таким чином спричинивши потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму близько 8000 гривень.

Відомості про вчинене кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12022211040000740 від 01 червня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Поряд з цим, 24.02.2022 р. Верховною радою України прийнято Закон України № 2102-ІХ, яким затверджено Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 р., відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

В подальшому 15.03.2022 р. Верховною радою України прийнято Закон України №2119-ІХ, яким затверджено Указ Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 133/2022 від 14.03.2022 р., відповідно до якого в Україні продовжено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Також 21.04.2022 р. Верховною радою України прийнято Закон України №7300, яким затверджено Указ Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 259/2022 від 18.04.2022 р., відповідно до якого в Україні продовжено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Надалі 22.05.2022 р. Верховною радою України прийнято Закон України № 2263-ІХ, яким затверджено Указ Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 341/2022 від 17.05.2022 р., відповідно до якого в Україні продовжено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Так, досудовим розслідуванням встановлено, що 31 травня 2022 року близько 18:00 год. у ОСОБА_1 , яка знаходилась за магазином «НОВУС» у дворі будинку №6 по вул. Живова в м. Тернополі, виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел та переслідуючи корисливий мотив, 31 травня 2022 року близько 18:00 год. ОСОБА_1 , перебуваючи у дворі будинку АДРЕСА_2 , діючи умисно та переслідуючи корисливі мотиви, скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_2 перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, втративши рівновагу, впав на землю та знаходився в положенні лежачи, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, підійшла до ОСОБА_2 та викрала із внутрішньої кишені куртки потерпілого мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A32».

Із викраденим майном ОСОБА_1 із місця вчинення злочину втекла, чим спричинила ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 8000 гривень

01 червня 2022 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, підтверджується зібраними на цей час досудовим розслідуванням доказами, а саме: протоколом допиту потерпілого ОСОБА_2 від 01.06.2022 р.; протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 01.06.2022 р.; протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 01.06.2022 р.; протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 01.06.2022 р.; протоколом огляду предмету (коробки до мобільного телефону) від 01.06.2022 р.; протоколом огляду предмету (мобільного телефону) від 02.06.2022 р.; протоколом затримання ОСОБА_1 в порядку ст. 208 КПК України.

Обґрунтовуючи клопотання, слідчий посилається на обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, та існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що підозрювана ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні. З урахуванням викладеного, даних про особу підозрюваної ОСОБА_1 слідчий вважає, що є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та виконання покладених на підозрювану ОСОБА_1 процесуальних обов`язків, тому їй необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 обґрунтованими.

В судовому засіданні підозрювана ОСОБА_1 та її захисник адвокат Лисенко О.В. заперечили щодо задоволення клопотання слідчого та застосування відносно підозрюваної запобіжного заходу у вигляді триманням під вартою. При цьому захисник, зазначивши про недоведеність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, про які вказано у клопотанні слідчого, а також про необґрунтованість неможливості застосування більш м`яких запобіжних заходів для їх запобігання, просить обрати щодо її підзахисної запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою, зокрема, домашній арешт. Крім того захисник зауважила про те, що її підзахисна перебуває на обліку у зв`язку із захворюванням на закриту форму туберкульозу, а також на даний час вагітна, проте відповідні медичні довідки адвокат надати не змогла.

Окрім того підозрювана ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначила про те, що вона тричі була засуджена за вчинення кримінальних правопорушень, при цьому востаннє за ст. 187 КК України до 8 років позбавлення волі та звільнилась із місць позбавлення волі 10 березня 2022 року.

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до таких висновків.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч.1 ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.

Відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, зокрема, слідчий суддя зобов`язаний оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Згідно положень ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим суддею встановлено, що СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022211040000740 від 01 червня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

У даному провадженні 01 червня 2022 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. Зокрема, такими доказами є: рапорт Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області від 01.06.2022 р.; заява потерпілого ОСОБА_2 від 01.06.2022 р.; протокол допиту потерпілого ОСОБА_2 від 01.06.2022 р.; протокол допиту свідка ОСОБА_3 від 01.06.2022 р.; протокол допиту свідка ОСОБА_4 від 01.06.2022 р.; протокол допиту свідка ОСОБА_5 від 01.06.2022 р.; протокол огляду предмету (коробки до мобільного телефону) від 01.06.2022 р.; протокол огляду предмету (мобільного телефону) від 02.06.2022 р.; протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину ОСОБА_1 від 01.06.2022 р.; повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 01.06.2022 р.; інші матеріали кримінального провадження.

Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинено, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваною ОСОБА_1 кримінального правопорушення.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.

Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

В свою чергу, підозрюваною не наведено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на її непричетність до злочину, у вчиненні якого їй повідомлено про підозру, або необґрунтованість повідомленої підозри, а за такого на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є вочевидь необґрунтованим.

Таким чином, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, яке відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Оцінюючи наявністьризиків,на існуванняяких посилаєтьсясторона обвинувачення,обґрунтовуючи поданещодо ОСОБА_1 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрювана ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні.

Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні вказаних ризиків. Крім того про наявність даного ризику свідчить те, що підозрювана ОСОБА_1 не має офіційного місця реєстрації на території України, є уродженкою м. Харкова та тимчасово проживає в м. Тернополі.

Крім того, при встановленні наявності ризику впливу на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні слідчий суддя також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від цих осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин, ризик впливу на вказаних осіб існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.

Втім, за наведених вище обставин, на переконання слідчого судді, застосування запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою не гарантує унеможливлення продовження ОСОБА_1 злочинної діяльності, навіть у разі перебування під цілодобовим домашнім арештом. Крім того доводи сторони захисту не надають підстав для можливості застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, оскільки застосування таких запобіжних заходів не забезпечить в повній мірі дотримання належної процесуальної поведінки підозрюваної. При цьому слідчим суддею також взято до уваги те, що підозрювана раніше неодноразово була засуджена, востаннє - за ст. 187 КК України та звільнилась із місць позбавлення волі в березні 2022 року, що дає підстави вважати високою ймовірність вчинення нею інших кримінальних правопорушень у випадку застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що слідчий в повному обсязі довів суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваної ОСОБА_1 на свободу. За встановлених обставин слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваною процесуальних обов`язків та зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

При прийнятті рішення слідчий суддя також враховує, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Таким чиномстороною обвинуваченнядоведено,що жоденіз більшм`яких запобіжнихзаходів,не можезапобігти встановленимпід часрозгляду ризикам,оскільки укримінальному провадженнізібрані докази,які усвоїй сукупностівказують наобґрунтованість підозрипро вчинення ОСОБА_1 інкримінованого їй кримінального правопорушення, наявні обґрунтовані ризики, передбачені пунктами 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України. Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено наявність усіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, що свідчить про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого необхідно задовольнити і застосувати до підозрюваної запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Будь-якихдоказів того,що станздоров`япідозрюваноїОСОБА_1 виключає її утримання під вартою, слідчому судді не надано.

За змістом ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Задовольняючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням встановлених в ході розгляду клопотання обставин та характеризуючих даних про особу підозрюваної, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваній ОСОБА_1 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваною передбачених КПК України обов`язків, а також покласти на підозрювану обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

Згідно ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п.1 ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначенні ОСОБА_1 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя поряд з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , слідчий суддя вважає, що застава у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, зможе забезпечити виконання ОСОБА_1 покладених на неї обов`язків.

Слідчий суддя також враховує, що метою застави має бути забезпечення процесуальних обов`язків і попередження ризиків, а не штрафну чи каральну функцію, що вплине на підозрювану ОСОБА_1 .

Також слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрювану, в разі внесення нею застави, обов`язки, що визначені ч.5 ст.194 КПК України.

За таких обставин, слідчий суддя вважає безпідставним клопотання захисника підозрюваної - адвоката Лисенко О.В. про застосування щодо підозрюваної запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, у зв`язку із чим в його задоволенні слід відмовити, а клопотання слідчого задовольнити.

Керуючись ст..ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 205, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання захисника підозрюваної ОСОБА_1 - адвоката Лисенко О.В. про застосування щодо підозрюваної ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відмовити.

Клопотання слідчого СВ Тернопільського РУ поліції ГУ НП в Тернопільській області Кицун В.А., погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури Солтис Н.О., про застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів задовольнити.

Застосувати щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 23 год. 59 хв. 30.07.2022 року.

Одночасно для забезпечення виконання ОСОБА_1 обов`язків, визначених КПК України, визначити заставу в розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 49620 (сорок дев`ять тисяч шістсот двадцять) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Банк отримувача ДКСУ м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA358201720355219001000003454; призначення платежу: застава за ОСОБА_1 у справі №607/6876/22; провадження №1-кс/607/2175/2022 згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.06.2022 року.

Роз`яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрювану ОСОБА_1 наступні обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їх викликом, вимогою за визначеною ними періодичністю;

- не відлучатися за межі міста Тернополя без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілим у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання в органи ДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії ухвали та обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 23 год. 59 хв. 30.07.2022 року.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваної ОСОБА_1 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрювана зобов`язана виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області С. В. Кунцьо