Рішення № 104669706, 07.06.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2022 року Справа № 160/5849/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВіхрової В.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

20.04.2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі відповідач-2), в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви від 28.04.2022 року, просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення №046350008588 від 18.02.2022 року Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за Списком №1 на пільгових умовах (25 років);

-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови (лист-відмова №11210-7293/К-01/8-0400/22 від 14.04.2022 року) ОСОБА_1 , у зарахуванні до пільгового стажу за Списком №1 вказаних у трудовій книжці НОМЕР_1 періодів: навчання 01.09.1991 - 28.06.1995, трудової практики 10.01.1995 - 02.05.1995, служби в Збройних Силах України 22.12.1995 - 17.06.1997, роботи 01.08.1995 - 07.12.1995, 22.07.1997 - 05.07.2001, 06.02.2004 - 18.04.2007, 18.04.2007 - 04.04.2010, 28.02.2014 - 02.12.2014 з повним робочим днем в шахті, а також призначення пенсії відповідно до ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (25 років);

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 1 вказані у трудовій книжці НОМЕР_1 періоди: навчання 01.09.1991 - 28.06.1995, трудової практики 10.01.1995 - 02.05.1995, служби в Збройних Силах України 22.12.1995 - 17.06.1997, а також роботи 01.08.1995 - 07.12.1995, 22.07.1997 - 05.07.2001, 06.02.2004 - 18.04.2007, 18.04.2007 - 04.04.2010, 28.02.2014 - 02.12.2014 з повним робочим днем в шахті;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.02.2022 року про призначення пенсії за Списком №1 на пільгових умовах відповідно до ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (25 років).

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ОСОБА_1 10.02.2022 року звернувся до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах. Проте, відповідачем-2 відмовлено у призначенні пенсії через недосягнення пенсійного віку у 50 років, а також через не зарахування всіх періодів роботи, навчання та служби в Збройних Силах України. Позивач вказує, що відповідач-1 здійснив розрахунок пільгового стажу за Списком №1, виходячи лише з періодів роботи на підприємствах, що підтверджуються наявними довідками, ігноруючи при цьому записи у трудовій книжці, які підтверджують інші періоди роботи за Списком №1. Зазначає, що оскільки в трудовій книжці є записи про період роботи на шахті ім. Гаєвого та шахті ім. Леніна на посаді електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті, необхідність надання уточнюючих довідок на підтвердження пільгового стажу роботи є необов`язковим та не потребує додаткового доказування. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

Частиною 2ст. 257 КАС Українивстановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно ч.ч. 1, 2ст. 261 КАС України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч.1ст. 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2022 року позовну заяву залишено без руху та надано час для усунення недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.05.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

24.05.2022 року представником відповідача-1 подано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що трудова книжка ОСОБА_1 не містить відомостей про розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається період роботи та інші відомості, що визначають пільговий характер роботи. Зарахування періодів роботи позивача до загального та пільгового стажу відбувалось на підставі даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, та наданих позивачем довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах. За періоди роботи з 10.01.1995 по 02.05.1995, з 01.08.1995 по 07.12.1995, з 22.07.1997 по 05.07.2001, з 06.02.2004 по 18.04.2007, з 18.04.2007 по 04.04.2010, з 28.02.2014 по 02.12.2014 позивачем не надано довідок, підтверджуючих пільговий характер роботи. Відповідно до довідки ДП «Артемвугілля» від 05.05.2017 №0505/01 позивач протягом періоду з 05.07.2001 по 02.12.2003 працював на шахті ім. Гаєвого на посаді механіка комплексу завантаження, з 03.12.2003 по 05.02.2004 - на посаді старшого механіка по автоматизації. В довідці зазначено, що вищезазначені професії передбачають зайнятість на підземних роботах 50 і більше відсотків робочого часу на рік. Вказує, що відсутні законі підстави для зарахування вищезазначених періодів до пільгового стажу на підземних роботах, тому вони зараховані до Списку №1. Для підтвердження строкової військової служби позивачем надано військовий квиток серії НОМЕР_2 від 20.12.1995. Вищезазначений документ не містить фотокартки, що унеможливлює зарахування до страхового стажу часу проходження строкової військової служби з 22.12.1995 по 17.06.1997. Час проходження строкової військової служби буде зараховано до загального стажу у випадку підтвердження строкової військової служби інтими документами, передбаченими Порядком №637. На титульному аркуші дублікату трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 відсутня дата її заповнення, що унеможливлює прийняття її до уваги. Інших документів для підтвердження зазначених в ній періодів роботи, позивачем не надано. З огляду на вищезазначене, відсутні підстави для зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 01.08.1995 по 07.12.1995 та з 22.07.1997 по 31.12.1997. Горлівський індустріальний технікум, на момент навчання позивача, не відносився до закладів професійної (професійно-технічної) освіти, а належав до вищих навчальних закладів. Після закінчення Горлівського індустріального технікуму позивач здобув не робітничу професію, а отримав підготовку фахівця за освітньо-кваліфікаційними рівням молодшого спеціаліста. Оскільки ОСОБА_1 навчався у вищому навчальному закладі, а можливість зарахування часу навчання до трудового стажу, що дає право на пільги, передбачена лише щодо професійно-технічних навчальних закладів (ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» від 10.02.1998 № 103/98-ВР), то відсутні законні підстави для зарахування до пільгового стажу позивача періоду його навчання у Горлівському індустріальному технікумі з 01.09.1991 по 28.06.1995.

Ухвалою суду від 03.05.2022 року відповідачу-2 було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Копія ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.05.2022 року вручена представнику відповідача-2 17.05.2022 року, що підтверджується повідомленням по вручення поштового відправлення.

В силу ч. 4 ст.124, ч. 8 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд вважає відповідача-2 належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

Відповідачем-2, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, не було надіслано до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не було повідомлено про поважність причин ненадання відзиву.

Відповідно до ч. 6ст.162 Кодексу адміністративного судочинства Україниу разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 .

10.02.2022 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

18.02.2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області розглянуто заяву позивача за принципом екстериторіальності та прийнято рішення №046350008588 про відмову в призначенні пенсії (за списком 1). В обґрунтування відмови у призначенні пенсії, відповідачем-2 зазначено наступне:

- дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- вік заявника 45 років 06 місяців;

- страховий стаж 36 років 11 місяців 24 дні (в тому числі додатково за повних 10 років роботи за Списком №1);

- пільговий стаж роботи за списком №1 становить 10 років 04 місяці 08 днів;

- до страхового стажу не зараховані періоди: проходження строкової військової служби з 22.12.1995 року по 17.06.1997 року, згідно з військовим квитком НОМЕР_2 від 20.12.1995 року, оскільки відсутня фотокартка; робота протягом серпня 1995 року грудня 1995 року, липня 1997 року грудня 1997 року, згідно з дублікатом трудової книжки НОМЕР_1 , яку не прийнято до уваги при обчисленні страхового стажу, оскільки на титульному аркуші не вказана дата заповнення;

- до страхового стажу не зараховано липень 2014 року, оскільки згідно з даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня сплата страхових внесків за нараховану заробітну плату;

- до пільгового стажу зараховані все періоди.

У висновку рішення зазначено про відмову в призначенні пенсії, у зв`язку з недосягненням пенсійного віку.

Дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату - 27.07.2026 року.

Вказане рішення направлено супровідним листом відповідача-1 на адресу позивача 21.02.2022 року.

Не погоджуючись з відмовою відповідача-2 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що спір у справі виник у зв`язку з недосягненням позивачем, на думку відповідача, встановленого законодавством віку для призначення пенсії.

За приписамистатті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов`язком держави.

На підставіст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Як слідує зіст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.

Відповідно дост. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Частиною першоюстатті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року(далі Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується наКонституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цьогозакону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Згідно з пунктом «а»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 року(далі Закон №1788-XIІ), у редакції чинній до прийняттяЗакону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015 рокуна пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники,зайнятіповнийробочий деньнапідземнихроботах, на роботахзособливошкідливимиіособливоважкими умовамипраці,- за списком N 1 ( 36-2003-п ) виробництв, робіт, професій,посаді показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, який набув чинності з 01.04.2015 року, віковий ценз для чоловіків залишено 50 років.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII від 03.10.2017 року, текстЗакону №1058-IVдоповнений, зокрема, статтею 114, згідно із п. 1 ч. 2 якої на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до ч.3 ст. 114 Закону №1058 працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановленийабзацом першимстатті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановленийабзацом першимпункту 1 частини другої цієї статті.

Таким чином, у редакції ст. 114 Закону №1058 наявна норма ч.3, яка передбачає призначення чоловікам пенсії незалежно від віку, якщо вони були зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії не менше 25 років.

Відповідач-2 в оскаржуваному рішенні не враховував норму ч.3 ст. 114 Закону №1058 та відмовив позивачу у призначенні пенсії на підставі п.1 ч.1 ст. 114 Закону №1058, не дослідивши наявність у позивача пенсійного віку для призначення пенсії за ч.3 ст. 114 Закону №1058.

Судом встановлено та не заперечується відповідачами, що позивачу не зараховані до стажу роботи наступні періоди, які дають право виходу на пенсію на пільгових умовах за Списком №1:

- навчання в Горлівському індустріальному технікумі (01.09.1991-28.06.1995);

- трудова практика на шахті ім. «Гаєвого» у якості учня електрослюсаря підземного з повним робочим днем (10.01.1995 - 02.05.1995);

- робота електрослюсарем 4 розряду підземним з повним робочим днем на шахті ім. «Гаєвого» (01.08.1995 07.12.1995);

- служба в Збройних Силах України (22.12.1995 - 17.06.1997);

- робота електрослюсарем 4-5 розряду підземним з повним робочим днем на шахті ім. «Гаєвого» (22.07.1997 - 05.07.2001);

- робота електрослюсарем 5 розряду підземним з повним робочим днем на шахті ім. «Гаєвого» (06.02.2004 - 18.04.2007);

- робота підземним механіком з повним робочим днем на шахті ім. «Гаєвого» (18.04.2007 04.04.2010);

- робота заступником начальника дільниці на шахті ім. «Леніна» (28.02.2014 - 02.12.2014).

Вказані періоди роботи, навчання та служби зазначені в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 13.05.1994 року.

На підтвердження вказаних періодів роботи позивачем подані до суду та до заяви про призначення пенсії довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки та відповідних записів у ній:

- від 05.05.2017 року №0505/01, видана ДП «Артемвугілля» про те, що позивач працював повний робочий день в СП «Шахта ім. Гаєвого» ДП «Артемвугілля» і за період з 05.07.2001 року по 02.12.2003 року, з 05.07.2001 року по 02.12.2003 року, з 03.12.2003 року по 05.02.2004 року, з 03.12.2003 року по 05.02.2004 року працював на посадах, передбачених Списком №1 розділу 1 підрозділу 1 Постанови Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 року та виконував підземні роботи 50 і більше відсотків робочого часу на рік;

- від 17.01.2022 року №4, видана ТДВ «Орендне підприємство «Шахта імені святої Матрони Москвської», про те, що позивач працював повний робочий день в ТДВ «Орендне підприємство «Шахта імені святої Матрони Московської» у період з 21.05.2013 року по 26.12.2013 року, з 21.05.2013 року по 26.12.2013 року на посаді, передбаченій Списком №1 розділу 1 підрозділу 1 Постанови Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 року на виробництві гірничі роботи з видобутку вугілля;

- від 10.02.2022 року №636, видана виробничим структурним підрозділом «Шахтоуправління імені Героїв Космосу» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», про те, що позивач з 11.12.2014 року по час видачі довідки працює електрослюсарем підземним дільниці стаціонарного обладнання з повним робочим днем в шахті згідно з ч.3 ст. 114 Закону №1058 та виконує роботи в гірничому виробництві.

Також, позивачем надані накази про атестацію робочих місць.

Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції Українигарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно зістаттею 1 Закону №1788громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту Порядок № 637).

Так, згідно пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування,страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування).

Частиною 2 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно ст. 40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Суд вказує, що позивач має відповідні записи в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 13.05.1994 року, а надані уточнюючі довідки підтверджують характер роботи на гірничих підприємствах з видобутку вігулля, що підтверджує наявний стаж роботи, що надає право на призначення пільгової пенсії за ч.3 ст. 114 Закону №1058, а тому відповідні періоди протиправно не зараховані відповідачем-2 при розгляді питання щодо призначення пенсії позивачу за ч.3 ст. 114 Закону №1058.

При цьому, суд звертає увагу, що трудова книжка серії НОМЕР_1 від 13.05.1994 року містить написи щодо всіх не зарахованих відповідачем-2 періодів роботи, про те, що позивач працював повний робочий день.

Стосовно твердження відповідачів про те, що на титульному аркуші дублікату трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 відсутня дата її заповнення, що унеможливлює прийняття її до уваги, суд зазначає наступне.

У період внесення записів про роботу позивача, не зарахованих відповідачем, порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі - Інструкція №58).

Згідно пункту 2.4 Інструкції №58усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п.4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

З положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.

Разом з тим, обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року, справа № 275/615/17, провадження №К/9901/768/17.

Вказана позиція кореспондується з нормами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року (далі - Порядок № 637), відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року Про трудові книжки працівників відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

З аналізу наведених норм, судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, відбиток печатки на трудовій книжці та на записах про звільнення не може бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.

Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Суд вважає, що право позивача на встановленізаконом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

В даному випадку, вказані записи в трудовій книжці зроблено чітко, зрозуміло та без будь-яких виправлень та неточностей, відсутні ознаки підчисток та підробок, у зв`язку з чим відсутність дати заповнення дублікату трудової книжки не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні зазначених періодів роботи до стажу.

Стосовно не зарахування періоду навчання в Горлівському індустріальному технікумі (01.09.1991-28.06.1995), суд вказує наступне.

Стаття 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» встановлює, що час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

При цьому, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо зарахування до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах, часу проходження строкової військової служби» №2636-ІV від 02.06.2005 року встановлено, що час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.

Відповідно до запису №1 трудової книжки та диплому № НОМЕР_4 позивач з 01.09.1991 року по 28.06.1995 року навчався в Горлівському індустріальному технікумі за спеціальністю «Експлуатація та ремонт гірничого електромеханічного обладнання» та йому присвоєно кваліфікацію молодшого спеціаліста.

Вказана спеціальність дала позивачу право працювати на гірничих роботах з видобутку вугілля, відтак, позивач отримав професійну освіту, період навчання має бути зарахований до стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії.

Щодо зарахування періоду проходження строкової військової служби в Збройних Силах України (22.12.1995 - 17.06.1997) до пільгового стажу за Списком №1, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ від 20.12.1991 року, час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.

Позивач до того часу як був призваний на строкову військову службу працював електрослюсарем 4 розряду підземним з повним робочим днем в шахті, що підтверджується записами №10-11 трудової книжки, а тому служба в Збройних Силах України підлягає зарахуванню до стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії за списком №1.

Стосовно не зарахування до страхового стажу липень 2014 року через несплату підприємством-роботодавцем позивача страхових внесків на нараховану заробітну плату, суд зазначає, що обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на страхувальника (роботодавця), то їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.03.2018 року у справі №208/6680/16-а(2а/208/245/16), від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а та від 20.03.2019 року у справі № 688/947/17.

Отже, судом за наслідками розгляду справи встановлено протиправність рішення №046350008588 від 18.02.2022 року, а тому воно підлягає скасуванню, як протиправне. А не зараховані період роботи, навчання та служби позивача підлягають зарахуванню судом до стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії за списком №1.

Щодо підстав розгляду заяви позивача ГУ ПФУ в Миколаївській області та визначення належного органу Пенсійного фонду, яким має здійснюватись розгляд заяви позивача про призначення пенсії на пільгових умовах та призначення пенсії, суд зазначає про таке.

Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005№ 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р.за № 1566/11846 (далі - Порядок).

Відповідно до абз. 13 п. 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до п. 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Відповідно до п. 4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

В даному випадку органом призначення визначено за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача від 10.02.2022 року здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2 Порядку. Проте, з огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, суд вважає наявними підстави покласти обов`язок щодо повторного розгляду заяви позивача про призначення пенсії саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, як визначений суб`єкт призначення.

Позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволенню не підлягають.

Згідно до ч. 1ст. 72 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

При цьому, суд виходить з положень, закріплених в п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень, де вказано, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч. ч. 1-3ст. 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо.

З урахуванням наведеного, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено суду судового збору у розмірі 992,40 грн., що підтверджується квитанцією від 18.04.2022 року.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 992,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог у розмірі 496,20 грн.

Керуючись статтями9,72-77,90,132,139,246,297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, б. 26, м. Дніпро, 49094), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул.Морехідна, буд.1, м. Миколаїв, Миколаївська область, код ЄДРПОУ 13844159) про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення №046350008588 від 18.02.2022 року Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за Списком №1 на пільгових умовах.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 вказаних у трудовій книжці НОМЕР_1 періодів: навчання 01.09.1991 - 28.06.1995, трудової практики 10.01.1995 - 02.05.1995, служби в Збройних Силах України 22.12.1995 - 17.06.1997, роботи 01.08.1995 - 07.12.1995, 22.07.1997 - 05.07.2001, 06.02.2004 - 18.04.2007, 18.04.2007 - 04.04.2010, 28.02.2014 - 02.12.2014 з повним робочим днем в шахті.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 1 вказані у трудовій книжці НОМЕР_1 періоди: навчання 01.09.1991 - 28.06.1995, трудової практики 10.01.1995 - 02.05.1995, служби в Збройних Силах України 22.12.1995 - 17.06.1997, а також роботи 01.08.1995 - 07.12.1995, 22.07.1997 - 05.07.2001, 06.02.2004 - 18.04.2007, 18.04.2007 - 04.04.2010, 28.02.2014 - 02.12.2014 з повним робочим днем в шахті.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.02.2022 року про призначення пенсії за Списком №1 на пільгових умовах відповідно до ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

В порядку розподілу судових витрат стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області судові витрати з оплати судового збору у сумі 496 грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.С. Віхрова