Рішення № 1046561, 26.02.2007, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа №2-71- 2007рік.

РІШЕННЯ іменем України

26 лютого 2007 року. Артемівський міськрайонний суд в Донецькой області

у складі: головуючого - судді - БУКРЄЙ С. П.

при секретарі - Трубчаніновой О. Є.

з участю: позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Василюк Л.М.

третьої особи - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовомОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства "КЕРАМІК" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

27 грудня 2005 року біля 17.30 годин при переїзді залізничного переїзда поста № 2, розташованного по вул. Трудовій у м. Артемівську Донецької області, відбулася дорожньо -транспортна пригода - зіткнення залізничного потягу, який належить закритому акціонерному товариству "Керамік" і автомобілем "ВАЗ-21011 державний номер НОМЕР_1, під керівництвом власника цього автомобілю ОСОБА_1. В результаті ДТП автомобілю ВАЗ -21011 були спричинені технічні пошкодження.

Данні обставини і явились підставою для звернення ОСОБА_1до суду з позовною заявою де останній вказав, що у вказанний час, керуючи автомобілем, у якому знаходились пассажири ОСОБА_3 та ОСОБА_4, під*їджаючи До вказаного залізничного переїзду, він переконався у тому, що заперечень на проїзд переїзда немає, оскільки шлагбаум був у піднятому положені, світова та звукова сігналізації не були включені, якісь інші заборони на проїзд переїзду були відсутні, а його та зустрічна смуги автодороги були вільними. При таких обставинах він продовжив рух автомобиля зі швидкістю 30-40 км /годину. За 20-25 метрів до переїзду він побачив залізничний грузовий вагон, який рухався у складі потягу через переїзд. У зв*язку з цим він приймав міри що до зупинки автомобілю шляхом екстренного гальмування, але уникнути зіткнення з вагоном йому не вдалося, в результаті чого його автомобілю були спричинені технічні ушкодження, а йому, як власнику данного автомобілю, завдана матеріальна та моральна шкода.

В судовому засіданні позивач підтвердив обставини ДТП, вважає, що зіткнення з потягом сталося з вини відповідальних працівників ЗАТ "Керамік", які при не працюючих шлагбаумах, світової та звукової сігналізаціях, при наявності чергової по переїзду та механічному шлагбаумі, не забеспечили належним чином заборону на проїзд переїзду автотранспорту та просить стягнути з відповідача за пошкодження автомобіля- 5659.60 гривен, за його огляд та первинне автотоварознавче обстеження - 137.00 гривен, за проведення автотехнічної експертизи - 528.24 гривни, за проведення автотоварознавчої експертизи - 70.00 гривен, за витрати на проїзд для

-2-

участі у судових засіданнях - 604.41 гривня, а усього за рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 6999.29 гривен, а також за рахунок повернення судового збору - 59.50 гривен та за ІТЗ -30 гривен. Крім того просить стягнути за рахунок відшкодування моральної шкоди - 5000 гривен.

Представник відповідача заперечує проти позовних вимог ОСОБА_1, просить йому відмовити у задоволенні позову, вважає що позивач не довів наявність вини відповідача і пояснила, що вина самого позивача у порушенні п.п. 20.2, 20.3 Правил дорожнього руху України підтверджуться протоколом про адміністративне правопорушення по ст. 123 ч.3 КпАП України де вказано, що 27 грудня 2005 року, в 17.40 годин, ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом по вул. Трудова м. Артемівська, не вибрав беспечну швидкість, виїхав на залізничний переїзд на заборонений сигнал руху чергового по переїзду, здійснив зіткнення з поїздом, в наслідок чого автомобіль отримав механічні ушкодження. По данному протоколу Краснолиманським міським судом провадження по справі було закрито 07 квітня 2006 року, але не за відсутністью у ОСОБА_1складу правопорушення, а у зв*язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, і, таким чином, представник відповідача вважає встановленою вину позивача у ДТП, що виключає їх обов*язок по відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди позивачу. Крім того представник відповідача вважає, що позивачем беспідставно збільшена кількість технічних пошкоджень автомобіля, що суперечить кількісті пошкоджень, які вказані у протоколі огляду міста дорожньо - транспортної пригоди від 27.12.2005 року.

Залучена до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на боці відповідача, ОСОБА_2 заперечує проти позовних вимог ОСОБА_1 з підстав, вказаних представником відповідача, та пояснила, що працює прийомо-сдатчиком вагонів ЗАТ "Керамік". Згідно розпорядження начальника цеха 27 грудня 2005 року вона виконувала обов*язки чергового переїзду № 2. Біля 17.30 годин вона почала пропускати потяг з вагоном через переїзд. Оськільки шлагбаум, світова та звукова сігналізації не працювали, для забеспечення беспечного проїзду потягу, вона вийшла на освітлювальну частину переїзду з лихтарем в руках, яким білим світлом подавала сігнали, які забороняють рух автотранспорту через переїзд. За допомогою світла ліхтаря вона подавала сигнали для руху потягу через переїзд. Коли вагон з потягом виїхали на переїзд, вона побачила, що переїзд намагається проїхати позивач на автомобілі, який став гальмувати, але не зміг зупинитися і зіткнувся з вагоном лівим боком свого автомобіля.

Вислухавши пояснення сторін, допросивши свідків, дослідивши представлені сторонами докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягають задоволенню у повному обсязі, а в частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що на момент ДТП перед переїздом встановлені дорожні знаки 1.27 "Залізничний переїзд із шлагбаумом", що підтверджується протоколом огляду міста дорожньо - транспортної пригоди від 27.12.2005 року. Між тим встановлено, що на момент ДТП шлагбаум залізничного переїзду був у відкритому положені, були відсутні світова та звукова сігналізації, був відсутній сигнал заборони чергової по переїзду піднятим над головою лихтарем червоного світла. Ці факти підтвердили у судовому засіданні позивач і свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6, а також, залучена до участі у справі у якості третьої особи на боці відповідача, ОСОБА_2, яка затверджувала, що між тим вона приймала достатні дії для забеспечення беспечного проїзду потягу через переїзд шляхом подачи автомобілям ліхтарем білим світлом заборонених сігналів, знаходячись у видному для всіх участників дорожнього руху місці на переїзді.

Між тим, суд вважає, що ці ствердження ОСОБА_2 про свої дії в момент ДТП, в судовому засіданні не знайшли підтвердження.

Так, крім позивача, свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4, пассажири з автомобіля позивача, підтвердили, що у вказаний час, під*їджаючи до залізничного переїзду вони бачили, що шлагбауми були підняті, звукова і світова сігналізациї не працювали і чергової по переїзду вони не

-3-

бачили, тому позивач не зупиняв автомобіль до тих пір, поки вони всі не побачили, як переїз став перемикати потяг з вагоном.

Свідок ОСОБА_6 також підтвердив, що у вказаний час керуючи своїм автомобілем, рухався за автомобілем під керуванням позивача. Під*їджаючи до переїзда він побачив, що шлагбауми підняті, звукова та світова сігналізацію не працюють, чергової по переїзду він не бачив.

Свідок ОСОБА_7 також підтвердив, що у вказаний час зупинив свій автомобіль перед переїздом на смузі, протилежного напрямку руху автомобіля позивача, оскільки попереду вже стояв автомобіль, якому чергова подавала світовий сігнал білого кольору їз сторони в сторону. При цьому він бачив, що шлагбаум був піднятим, світова і звукова сігналізації не працювали.

Таким чином досліджені по справі докази, у своїй сукупності підтверджують наявність бездіяльності чергової по переїзду що до забеспечення належної беспеки на залізничному переїзді і невиконання нею вимог Правил дорожнього руху України (далі ПДР) та Інструкції з улаштування та експлуатації залізничних переїздів, затверджену наказом № 469 Міністерства транспорту України від 12.07.2002 року(далі Інструкція).

Так, згідно п. 20.5 ПДР "Рух через переїзд заборонено, якщо: а) черговий по переїзду подає сігнал заборони руху - стоїть до водіїв грудью або спиною з піднятим над головою жезлом (червоним ліхтарем або прапорцем) азо з витянутими у сторони руками".

Виконання таких дій чергової не підтверджують у судовому засіданні ні позивач, ні свідки, ні сама ОСОБА_2

Крім того, згідно вимогам п. 5.8 Інструкції " Черговий по переїзду повинен огороджувати переїзд запасними шлагбаумами при пропуску транспортних засобів, якщо не діє переїздна сігналізація, не працюють автошлагбауми, не горять обидва червоні вогні на одному з переїздних світлофорів".

Таким чином, при встановленних судом обставинах, чергова по переїзду, на виконання вимог Інструкції повинна була огородити переїзд запасними шлагбаумами на час проїзду потягу, але це не зробила, хоча у судовому засіданні встановлено, що таку можливість вона мала, оскільки сама підтвердила, що такі механічні шлагбауми є на переїзді, вона знає як ними користуватися згідно Інструкції, але їх не використовувала.

Таким чином, сукупність доказів по справі, досліджених судом, доказують наявніст вини чергової по переїзду ОСОБА_2 у ДТП, яка трапилася 27 грудня 2005 року на залізничному переїзді поста №2.

При цьому суд не може прийняти заперечення представника відповідача в тій частині, що вина позивача у ДТП доведена протоколом АЗ 0122611 від 04.01.2006 року, складеним працівниками ДАІ відносно ОСОБА_1 по ст. 123 ч.3 КпАП України за порушення водіями транспортних засобів правил проїзду залізничних переїздів та постановою Краснолиманського міського суду від 07.04.2006 року про закриття справи у зв*язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Данні заперечення суд вважає беспідставними, оскільки вони не грунтуються на вимогах закону, який не передбачає лише факт складання протоколу по КпАП України безумовним доказом вини особи, відносно якої він складений, т.т. це лише обвинувальний акт, обгрунтованність і законність якого у данному випадку, повинна бути доведена належним чином постановою суду. Разом з тим, як вбачається з постанови суду від 07.04.2006 року вина ОСОБА_1не була визнана, а провадження по справі було закрито, без з*ясування жодної обставини, у зв*язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, що не може судом розцінюватися, з точки зору преюдиціальності судового рішення, відносно доведенності вини ОСОБА_1.

-4-

Одночасно суд приймає до уваги, що в межах розгляду данної цивільної справи сукупність дослідженних доказів також виключають вину ОСОБА_1у порушенні правил проїзду залізничних переїздів.

Згідно висновку судово автотехнічної експертизи № 6608 / 18 від 26.12.2006 року у водія ОСОБА_1була відсутня технічна можливість зупинити свій транспортних засіб до межи руху залізничного потягу і в його діях відсутні порушення вимог п. 12.3 ПДР, який передбачає, що у разі виникнення беспеки для руху обо перешкоди, яку водій взмозі об*єктивно виявити, він зобов*язаний негайно прийняти заходи що до зниження швидкості або зупинки транспортного засобу, або беспечного об*їзда перешкоди.

При встановленних судом обставинах по справі: при наявності дорожнього знаку 1.27 "Залізничний переїзд із шлагбаумом", піднятому шлагбаумі, відсутності звукової та світової сігналізації, не виконання черговою по переїзду вимог ПДР та Інструкції, згідно висновку експертизі, ці обставини не містили признаків беспеки і не вимагали від водія ОСОБА_1прийняття якіхось попереджальних засобів, крім вибору швидкості, яка допустима у межах міста і лише з появою залізничного потягу на переїзді для водія ОСОБА_1виникла беспека.

В судовому засіданні позивачем доведено, що у результаті ДТП його автомобілю були спричиненні технічні пошкодження, а йому матеріальна та моральна шкода, що підтверджується сукупністтю доказів по справі.

Згідно висновку атотоварознавчої експертизи № 241 від 14.12.2006 року розмір матеріальної шкоди за пошкодження автомобіля позивача складає 5659.60 гривен.

Представник відповідача заперечуючи проти розміру шкоди вказала, що автотоварознавча експертиза включила технічні пошкодження, які не зазначені у протоколі огляду міста ДТП.

Суд вважає можливим розмір шкоди, завданої пошкодженням автомобілю, визнати в межах висновку експертизи з наступних підстав.

Як вбачається з вказаного протоколу огляду, зафіксовані технічні пошкодження автомобіля у вигляді деформації заднього лівого крила, задньої лівої двері, стойки, розбите заднє скло.

Між тим, як пояснили в судовому засіданні позивач та свідки ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5 зіткнення сталося лівою стороною автомобіля з вагоном, після чого автомобіль звалився у ярок. 28 грудня 2005 року спеціалістом був проведений огляд данного автомобілю з вказівкою виявлених технічних пошкоджень. Висновки автотоварознавчої експертизи не виходять за рамки кількості і характеру пошкоджень, виявленних при огляді. При цьому суд бере до уваги те, що огляд автомобілю 28.12.2005 року був більш детальним та поглибленим на відміну від огляду місця ДТП, а характер пошкоджень не суперечить протоколу огляду місця ДТП і тим обставинам ДТП.

Крім того суд вважає, що позовні вимого ОСОБА_1 в частині відшкдування витрат, пов*язаних з розглядом справи: на збирання доказів та проведення судових експертиз у розмірі 735.24 гривни; витрати, пов*язані з явкою його до суду у розмірі 604.41 гривни; повернення судового збору - 59.50 гривен и витрат на інформаційно-технічне забеспечення - 30 гривен, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Це підтверджується такими доказами: квітанція до прибуткового касового ордера № 26 від 30.12.2005 року на суму 137.00 гривен за технічний огляд автомобіля від 28.12.2005 року і автотоварознавче дослідження автомобіля 30.12.2005 року; квітанція до прибуткового касового ордера № 236 від 14.12.2006 року на суму 70.00 гривен про оплату автотоварознавчої експертизи; рахунок № 7 від 05.01.2007 року на суму 523.01 за автотехнічну експертизу; квітанція № 32 від 15.01.2007 року - 05.23 гривни за касове обслуговування, усього на суму 735.24 гривни.

В частині стягнення 604.41 гривен у якості компенсації витрат пов*язаних з явкою позивача до суду, позовні вимоги підтверджуються і обґрунтовуються: актом № 013 технічного огляду автомобіля ВАЗ-2108 держномер НОМЕР_2, яким має права керувати позивач, згідно

-5-

якого данний автомобіль витрачає 8.00 л палива на 100 км; довідка про відстань у 78 км від місці мешкання позивача до м. Артемівська в одну сторону; довідка про вартість 1 л бензина А-92 - 3.70 гривен на АЗС. Таким чином витрати на явку до суду складають: 78кмх2=156кмх12 разів (що відповідає кількості судових засідань) = 1872 км х 8 л : 100 км = 149.76 л х 3.7 л = 554.41 гривен, а також за оплату акта № 013 по квітанції № 013 від 22.01.2007 року - 50.00 гривен, а усього 604.41 гривна. При цьому суд враховує, що в більшості своїй позивач поніс витрати на дорогу у зв*язку з перервами у судових засіданнях по причині неявки у судові засідання представника відповідача, заперечення якого суд не може прийняти до уваги у тій частині, що позивач обрав неналежний спосіб явки до суду - автомобіль, а не інші транспортні засоби(автобус, поїзд і т.і.), оскільки суд вважає, що сторони по справі вправі самі вирішувати і обирати спосіб виконання судової повістки про явку до суду і забеспечувати своєчасну явку.

Крім того суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача за рахунок повернення витрат на сплату судового збору - 59.50 гривен та за інформаційно-технічне забеспечення - 30 гривен, що як в цій частині, так і в частині інших витрат, відповідає вимогам ст. 88 ЦПК України. При цьому слід стягнути з відповідача судовий збір на користь держави у розмірі 10.50 гривен, різницю між розміром збору при цині позову ( 5659.60 грн.+ 735.24 грн.+ 604.41 грн.=) 6999.25 гривен (70.00 грн. - 59.50 грн (сплочено позивачем при подачі позову) = 10.50 гривен.

Згідно ч.1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а ч.1 ст. 1172 ЦК України передбачає обов*язок юридичної особи по відшкодуванню шкоди, якщо така шкода завдана їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов*язків.

В судовому засіданні належним чином встановлено, і це не оспорюється учасниками судового засідання, що залізничний потяг належить ЗАТ, ОСОБА_2 була працівником ЗАТ "Керамік" і 27 грудня 2005 року виконувала трудові обов*язки чергового по переїзду № 2, що також підтверджується і розпорядженням № 16 від 26.12.2005 року по залізничному цеху ЗАТ "Керамік".

Особисте право власності ОСОБА_1 на автомобіль марки ВАЗ-21011 реєстраційний номер НОМЕР_1 підтверджується свідоцтвом про реєстрацію НОМЕР_3, яке видане Слов*янським РЕВ ДАІ у червні 2000 року.

В силу ст. 1167 ЦК Цкраїни моральна шкода, завдана фізичній особі, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, з урахуванням вимог ст. 1172 ЦК України відносно юридичних осіб.

Дослідивши докази як в частині доведенності вини відповідача, так і в частині обгрунтування вимог позивача по стягненню 5000 гривен за рахунок відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню у розмірі 2000 гривен. При цьому суд враховує всі обставини справи, при яких сталася ДТП, ступень фізичних страждать, псіхологічних переживань позивача, пов*язаних з цією транспортною пригодою, яка потребувала від нього психологічного напруження, зміну умов життя при пошкодженні транспортного засобу і позбавленню можливості ним користуватися.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 82, 209, 212-215 ЦПК України; ст.ст. 1166, 1167, 1172, 1192 ЦК України суд, -

-6-вирішив:

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з закритого акціонерного товариства "КЕРАМІК" (м. Артемівськ Донецька область вул. ШІумумби, 86) ЗКПО 32131492 р/р 26002155998001 у банку ОАО АКБ "Капитал" МФО АКБ 334828 на користь ОСОБА_2 за рахунок відшкодування матеріальної шкоді - 5659.60 гривен; судових витрат: - пов*язаних з явкою позивача до суду - 604.41 гривен; - пов*язаних з проведенням експертиз, оглядом і товарознавчим обстеженням автомобиля - 735.24 гривни; за рахунок повернення витрат на інформаційно-технічне забеспечення - 30 гривен; повернення судового збору - 59.50 гривен, а усього -7088.75 гривен; за рахунок відшкодування моральної шкоди у розмирі - 2000 гривен; на користь держави судовий збор у розмірі - 10.50 гривен.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд шляхом подачи в 10-денний строк з дня проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Рішення виготовлено у нарадчій кімнаті у єдиному примірнику.