Рішення № 104653102, 30.05.2022, Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер 448/1454/21

Провадження № 2/448/107/22

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

(повний текст)

30.05.2022 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кічака Ю.В.,

при секретарі судового засідання Керницькій Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача АТ «Кредобанк» - Павленко С.В. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 20.10.2017р. між ПАТ «Кредобанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №VPr-79659, за умовами якого Банк зобов`язався надати у власність Позичальникові грошові кошти на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, а Позичальник зобов`язався використати кредит на цілі, вказані в цьому Кредитному договорі, повернути кредит, сплати проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених цим Кредитним договором.

На виконання умов вищевказаного договору Банк свої зобов`язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю. Позичальнику було надано кредит у сумі 50000,00 грн. на строк до 19.10.2021 року, зі сплатою відсотків за процентною ставкою 39,99 % річних. Однак, всупереч вимогам Кредитного договору, позичальник порушує зобов`язання щодо погашення кредитної заборгованості в терміни, встановлені Кредитним договором, у зв`язку з чим за кредитним договором утворилась заборгованість, яка станом на 27.09.2021р. становить 38982,45 грн. та складається з: 25305,84 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 13676,61грн. - заборгованості за відсотками.

Також зазначив, що відповідачі перебувають в зареєстрованому шлюбі, кредитний договір укладено в інтересах сім`ї. 20.10.2017р. між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву на отримання готівкового кредиту і у вказаній анкеті-заяві зазначено про те, що ОСОБА_2 (відповідачка) підтверджує своїм підписом, що не заперечує проти отримання її чоловіком кредиту.

Вказує, що якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя, не зважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність.

Просить стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором № VPr-79659 від 20.10.2017р. в загальному розмірі 38982,45 грн. Також просить стягнути із відповідачів судовий збір в розмірі 2270 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3898,24 грн.

Представник позивача АТ «Кредобанк» в судове засідання не з`явився, однак надіслав на адресу суду клопотання про здійснення розгляду справи у його відсутності, а також зазначив, що вимоги поданої позовної заяви підтримує в повному обсязі та не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, у судове засідання не з`явилися без поважних причин, клопотань про відкладення або про розгляд справи за їх відсутності до суду не надходило. Як вбачається із матеріалів справи виклик відповідачів здійснювався у відповідності до вимог ч.11 ст.128 ЦПК України, - через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України та останні вважаються повідомленими про дату, час і місце розгляду справи з часу опублікування оголошення про виклик. Крім того, останніх повідомляли про час і місце розгляду справи, шляхом надіслання рекомендованих листів з повідомленням про вручення поштового відправлення за останньою відомою адресою місця їх реєстрації, які були вручені адресатам. Відомості про будь-які інші адреси місця проживання чи перебування відповідачів чи про їх офіційну електронну адресу в матеріалах справи відсутні, заяв про зміну місця проживання чи перебування від відповідачів не надходило.

Ухвалою судді від 15.12.2021 року позовну заяву АТ «Кредобанк» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено провести в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи в судове засідання, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті (відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь).

Ухвалою суду від 30.05.2022 року постановлено провести заочний розгляд даної цивільної справи.

Враховуючи положення ст.280 ЦПК України, а також те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, про причини неявки суду не повідомив, відзиву не надіслав, а також враховуючи те, що позивач не заперечував проти заочного вирішення справи, судом вирішено ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Оскільки розгляд справи відбувся за відсутності сторін, то відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч.1 ст.4, ч.1 ст.5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи із наведених вище процесуальних норм суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 20.10.2017р. між ПАТ «Кредобанк» та відповідачем ОСОБА_1 на умовах поворотності, строковості, платності та цільового використання грошових коштів був укладений кредитний договір №VPr-79659, на підставі якого позивач надав відповідачу ОСОБА_1 у власність грошові кошти у розмірі 50000,00 грн. на строк 48 місяців до 19 жовтня 2021р., зі сплатою відсотків за процентною ставкою 39,99 % річних. Кредит був виданий на поточні потреби позичальника та погашення (рефінансування) кредитної заборгованості перед ПАТ «Кредобанк».

Відповідно до п.6.1, 6.2. кредитного договору Позичальник зобов`язався повернути Банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені цим Договором та/або додатками до нього. Позичальник зобов`язався здійснювати погашення заборгованості за цим Кредитним договором відповідно до Графіку платежів. Всього позичальник зобов`язаний здійснити 48 щомісячних платежів по 2118 грн. щомісячно, кожного останнього числа відповідного місяця, впродовж 48 місяців з дати укладення Кредитного договору. Перший та останній платежі можуть відрізнятися за розміром суми щомісячного платежу. Щомісячні платежі з 20.10.2017 до 19.10.2021 погашаються в однаковому порядку.

Банк у випадках, передбачених п.3.3. Кредитного договору, в тому числі прострочення сплати процентів та/або повернення кредиту (частинами кредиту) щонайменше на один місяць, вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісії та інших належних до сплати платежів за Кредитним договором, про що письмово повідомляє Позичальника ( п.6.9. Договору).

За умовами п.7.1 Договору, за несвоєчасне виконання (прострочення) грошових зобов`язань за цим Кредитним договором Позичальник відшкодовує Банку заподіяні збитки в повному обсязі та сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла у період прострочення, розрахованої від суми кожного несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання Позичальника, за кожний день прострочення від дати виникнення прострочення до дати, що передує даті погашення заборгованості Позичальника. В будь-якому разі розмір пені, нарахованої Позичальнику на підставі цього пункту Кредитного договору, не може перевищувати 15% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання.

За виконання зобов`язань за Кредитним договором Позичальник несе повну відповідальність перед Банком усім належним йому майном, у тому числі грошовими коштами, на яке може бути звернено стягнення в порядку, передбаченому законодавством України, що передбачено п. 8.1 Договору.

Факт надання позивачем кредиту ОСОБА_1 останнім не заперечується та підтверджується меморіальними ордерами: №62141499 від 20.10.2017р., відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит на поточні потреби в розмірі 32888,50 грн. відповідно до вищезазначеного договору; №62141379 від 20.10.2017р. на погашення кредиту в розмірі 17111,50 грн. відповідно до даного кредитного договору №VPr-79659.

Шляхом підписання анкети-заяви № VPr-79659 від 20.10.2017р., відповідачка ОСОБА_2 , з якою відповідач ОСОБА_1 перебуває в зареєстрованому шлюбі, підтвердила, що вона не заперечує проти отримання її чоловіком вказаного кредиту.

Позичальник (відповідач) ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором № VPr-79659 від 20.10.2017р. належним чином не виконував.

27.07.2021р. та 28.07.2021р. за вих.№30562/2021 АТ «Кредобанк» відповідачам повідомлення-вимогу про дострокове повернення кредиту, процентів та інших платежів протягом 30-ти календарних днів, оскільки відповідач ОСОБА_1 не виконує взятих на себе зобов`язань, які було вручено останнім 06.08.2021р., згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення.

Зазначені вимоги залишені відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без реагування.

Згідно з наданим Банком розрахунком заборгованості та випискою про рух коштів по рахунку ОСОБА_1 , заборгованість перед Банком за вищевказаним кредитним договором станом на 27.09.2021р. становить 38982,45 грн. та складається з: 25305,84 грн. сума заборгованості за кредитом, 13676,61 грн. сума заборгованості за відсотками.

Згідно ст.ст.525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобов`язання має виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст.ст.611, 625, 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання або розірвання договору, зміна умов договору, сплата неустойки чи відшкодування збитків.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 2 ст.1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

З`ясувавши обставини справи, оцінивши надані докази, суд вважає встановленим та доведеним, що АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 , діючи вільно, на власний розсуд, уклали кредитний договір, оформлений письмовим документом і підписаний сторонами.

При цьому, суд враховує, що правомірність укладеного між сторонами кредитного договору як правочину у встановленому законом судовому порядку не оспорена, тому він є чинним і обов`язковим для виконання. Банк надав відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти, які останній повинен був повертати шляхом внесення щомісячних платежів.

Однак, як встановлено судом, позичальник (відповідач ОСОБА_1 ) порушив умови укладеного кредитного договору, оскільки належним чином не виконав зобов`язання щодо сплати в рахунок повернення кредиту щомісячних платежів, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, стягнення якої позивач має право вимагати в судовому порядку.

Вказані вище обставини відповідачами не оспорюються.

Визначаючи розмір заборгованості, суд враховує, що розрахунок, наданий позивачем, є повним, чітким, узгоджується з умовами кредитного договору, відповідачами не спростований, тому суд вважає його належним та допустимим доказом і бере за основу при винесенні цього рішення.

Отже, оскільки позичальник умов кредитного договору щодо своєчасної сплати в рахунок повернення кредиту щомісячних платежів не виконував, то суд дійшов висновку про необхідність стягнення заборгованості.

Стосовно стягнення суми заборгованості солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд виходить з наступного.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина 1 ст.21 СК України визначає шлюбом сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ч.1 ст.36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Інститут шлюбу передбачає виникнення між подружжям тісного взаємозв`язку, і характер такого зв`язку не завжди дозволяє однозначно встановити, коли саме у відносинах з третіми особами кожен з подружжя виступає у власних особистих інтересах, а коли діє в інтересах сім`ї.

Саме тому законодавцем встановлена презумпція спільності інтересів подружжя і сім`ї.

Положення ст.60 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено ст.61 СК України, згідно із ч.3-ї якої якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норма ч.3 ст.61 СК України кореспондує ч.4 ст.65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (ч.2 ст.65 СК України).

За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя.

Таким чином правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого прямо встановлені законом, передбачає нероздільність зобов`язань подружжя, що за своїм змістом свідчить саме про солідарний характер таких зобов`язань, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020р. у справі №638/18231/15-ц та постанові Верховного Суду в склаід колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.10.2020р. у справі №205/5882/18.

При ухваленні даного рішення суд враховує, що з аналізу чинного законодавства України вбачається, що договір подружжя презюмується таким, що укладений в інтересах сім`ї, протилежне потребує належного спростування у встановленому законом порядку та відповідними доказами.

Оцінивши в сукупності надані суду та досліджені в судовому засіданні докази з урахуванням вимог ст.ст.61, 65 СК України, суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором №VPr-79659 від 20.10.2017р., оскільки даний кредитний договір укладено не у власних (особистих) інтересах, а в інтересах сім`ї (відповідачка ОСОБА_2 дала згоду в анкеті-заяві на отримання її чоловіком ОСОБА_1 готівкового кредиту), тому подружжя повинні нести солідарну відповідальність за невиконання зобов`язань за таким, оскільки об`єктом прав спільної сумісної власності подружжя є як предмети матеріального світу, так і майнові права та обов`язки. Договір укладений одним із подружжя, створює обов`язки для другого подружжя в разі, якщо його укладено в інтересах сім`ї, а одержане за цим договором майно використано на задоволення потреб сім`ї.

В зв`язку з цим позов АТ «Кредобанк» слід задовольнити повністю.

Що ж стосується розподілу судових витрат, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст.133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судом встановлено, що позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 2270грн., що підтверджується поданим позивачем платіжним дорученням №60155494 від 19.10.2021. (платник: АТ «Кредобанк»).

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частках на користь позивача 2270 грн. судового збору.

Щодо стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3898,24 гривні, суд зазначає наступне.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, що передбачено ст.15 ЦПК України.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Також, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Позивач АТ "КРЕДОБАНК" пред`явив вимогу про стягнення з відповідачів 3898,24 гривні відшкодування витрат за надання правничої допомоги. На підтвердження цих витрат надав ордер серії КС №573217 від 16.06.2020, Договір про надання правової допомоги від 11.02.2019, довіреність №11821 від 13.12.2019, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, але наразі суду не надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті), платіжні документи про оплату послуг з надання професійної правничої допомоги тощо, що позбавляє суд вирішити питання стягнення в користь АТ "КРЕДОБАНК" витрат на правничу допомогу, однак це не позбавляє його звернутися до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у визначений законом строк.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 133, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 280-284 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» суму заборгованості за кредитним договором №VPr-79659 від 20.10.2017р. в розмірі 38982 (тридцять вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят дві) грн. 45 коп., з яких: 25305 (двадцять п`ять тисяч триста п`ять) грн. 84 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 13676 (тринадцять тисяч шістсот сімдесят шість) грн. 61 коп. заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень сплаченого судового збору, тобто по 1135 (одній тисяч сто тридцять п`ять) гривень з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, відповідно до вимог ст.284 ЦПК України.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим кодексом, до Львівського апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку, встановленому цим кодексом, до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складено 06.06.2022р.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Кредобанк», місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул.Сахарова, 78; код ЄДРПОУ: 09807862; e-mail: office@kredobank.com.ua.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Ю.В. Кічак