Ухвала суду № 10464616, 07.07.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. КиївК-37012/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСергейчука О.А.

СуддівЛанченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

розглянувши в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

на постанову Господарського суду Донецької області від 01.09.2006р.

та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 07.11.2006р.

у справі №29/188а

за позовомДержавного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»

доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія»(далі по тексту - позивач, ДП «Донецька вугільна енергетична компанія») звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (далі по тексту - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду Донецької області від 01.09.2006 р. у справі №29/188а (суддя Гаврищук Т.Г.), яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 07.11.2006 р. (головуючий суддя Калантай М.В., судді Запорощенко М.Д., Старовойтова Г.Я.), позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0000250816/0/14592/10/15-16-23/3 від 29.05.2006 р.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку, не погоджуючись з постановою Господарського суду Донецької області від 01.09.2006 р. та ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 07.11.2006 р. у справі №29/188а, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку підлягає відхиленню з наступних підстав.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.05.2006 р. СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку прийнято податкове повідомлення-рішення №0000250816/0/14592/10/15-16-23/3, яким до позивача застосовано штрафні санкції за затримку до 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 10 796 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку на підставі Акту перевірки від 19.05.2006 р. №184/15/16-23/3-33161769 (далі по тексту Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки, позивачем порушено вимоги п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платни ків податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме перевищено граничні строки сплати узгодженої суми податкового зобовязання в сумі 53 980 грн., у звязку з чим, податковим органом, застосовані до нього штрафні санкції в сумі 10 796 грн.

Згідно з п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг (недоїмка) це податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному або судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Пункт 1.5 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначає штрафну санкцію (штраф) як плату у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобовязання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податку у звязку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобовязання самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання податкової декларації.

Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Підпункт 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зобовязує платника податків самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для податкової декларації.

Судами попередніх інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем до СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку було подано уточнюючий розрахунок №4910 від 08.07.2005 року до податкової декларації за січень 2005 року у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок, у якому зазначено збільшення суми, що підлягає сплаті до бюджету на 53 980 грн.

Крім того, позивачем подано до податкового органу уточнюючий розрахунок №6124 від 16.08.2005 року до податкової декларації за травень 2005 року у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок, у якому зазначено зменшення суми, що підлягає сплаті до бюджету на 123 903 грн.

При цьому судами встановлено, що сплата податкових зобовязань за уточнюючим розрахунком №4910 від 08.07.2005 року була здійсненна безпосередньо податковим органом шляхом погашення уточнюючим розрахунком №6124 від 16.08.2005 року за травень 2005 року, яким платник податків зменшив свої податкові зобовязання.

Згідно п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платни ків податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного стро ку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірах 10% такої суми;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 20% такої суми;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 50% такої суми.

Штрафні (фінансові) санкції можуть бути застосовані до платника податку в разі фактичної сплати узгодженої суми податкового зобовязання до державного бюджету через установу банку з пропуском строку, встановленого п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Частина 2 статті 71 КАС України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено відсутність факту здійснення позивачем сплати (зменшення) суми податкового боргу, суди дійшли правильного висновку щодо необґрунтованості посилань податкового органу на порушення підприємством терміну сплати суми узгодженого податкового зобовязання.

Таким чином, оскільки податковим органом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження фактичної сплати позивачем податкового зобовязання з податку на додану вартість за спірний період, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0000250816/0/14592/10/15-16-23/3 від 29.05.2006 р. є незаконним.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що жодною нормою законодавства не встановлено право чи обовязок саме податкового органу розпоряджатись коштами, наявними на обліковому рахунку платника податків, самостійно, на свій розсуд здійснювати погашення податкових зобовязань платника податків за їх рахунок.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій зроблених у відповідності з вищевказаними нормами права, а прийняті ними рішення є законними та обґрунтованими.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином зясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Підстав для скасування постанови Господарського суду Донецької області від 01.09.2006 р. та ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 07.11.2006 р. у справі №29/188а не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку на постанову Господарського суду Донецької області від 01.09.2006 р. та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 07.11.2006 р. у справі №29/188а відхилити.

Постанову Господарського суду Донецької області від 01.09.2006 р. та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 07.11.2006 р. у справі №29/188а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Сергейчук