Ухвала суду № 10464476, 23.06.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2010 р.Справа № 2-а-11461/09/2170 Категорія: 2.11.1Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В.

судді - Потапчук В.О.

судді - Коваль М.П.

при секретаріСнігур М.Г. за участю сторін: ТОВ «Нафтаком - Плюс»Смаль Сергія Миколайовича розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Херсоні на Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2010 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтаком - Плюс»до Державної податкової інспекції в м. Херсоні про визнання не чинними податкових повідомлень-рішень, - встановиЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтаком - Плюс»(ТОВ «Нафтаком - Плюс»), звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Херсоні про визнання не чинними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2010 року позовні вимоги ТОВ «Нафтаком - Плюс»задоволено повністю. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Херсоні від 11.11.2008 р. за № 0005602301/0, від 14.01.2009 р. за № 0005602301/1, від 31.03.2009 р. за № 0005602301/2, від 10.06.2009 р. за № 0005602301/3 та від 01.12.2009 р. за № 0005412301/0.

Державна податкова інспекція в м. Херсоні не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2010 року по справі № 2-а-11461/09/2170 та винести нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що Постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, а оскаржувальні податкові повідомлення-рішення є такими, що винесені у відповідності до вимог чинного законодавства. Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував низку юридичних приписів законодавчих актів: не враховано норми Закону України „Про податок на додану вартість", залишено без уваги норми Цивільного кодексу України, чим порушено ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник Державної податкової інспекції в м. Херсоні в засідання суду апеляційної інстанції не зявився та подав заяву про розгляд справи за його відсутності у звязку з відсутністю коштів на відрядження.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Херсоні проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Нафтаком - Плюс", за результатами якої складено Акт від 04.11.2008 року № 3328/23-5/33590645 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ „Нафтаком - плюс", код за ЄДРПОУ 33590645 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Рубітекс", (код за ЄДРПУ 33516074), м. Дніпропетровськ, за період з 01.08.07 по 31.07.08.

Перевіркою встановлено порушення ст. 3, п. п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.05.1997 за №168/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено суму ПДВ що підлягає сплаті до бюджету в сумі 5754863,2 грн., в т.ч.: березень 2008 року - 1231787,7 грн.; квітень 2008 року - 2364181,8 грн.; травень 2008 року - 1338380,96 грн.; червень 2008 року - 820513,76 грн. та зменшено залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду 210927,0 грн. у т.ч.: березень 2008 року - 62389 грн.; квітень 2008 року - 18564 грн.; травень 2008 року - 8059 грн.; червень 2008 року - 32712 грн.; липень 2008 року - 89203 грн.

На підставі Акту невиїзної документальної перевірки позивача від 04.11.2008 р. № 3328/23-5/33590645 та за результатами апеляційного узгодження донарахованих податкових зобов'язань з податку на додану вартість відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення № 0005602301/0 від 11.11.2008 року, № 0005602301/1 від 14.01.2009 року, № 0005602301/2 від 31.03.2009 року, № 0005602301/3 від 10.06.2009 року, якими позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на 8632294 грн. 80 коп., у тому числі за основним платежем на 5754863 грн. 20 коп. та за штрафними санкціями на 2877431 грн. 60 коп.

В період з 02.10.2009 року по 06.11.2009 року Державною податковою інспекцією у м. Херсоні проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Нафтаком - Плюс" за результатами якої складено Акт від 19.11.2009 року № 3503/23-5/33590645 про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Нафтаком -Плюс»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 31.03.2009.

Перевіркою встановлено порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-BP (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено: - заниження податку на додану вартість на загальну суму 143973 грн., в т. ч: - серпень 2008 року - 143973 грн.

В акті перевірки від 19.11.2009 р. ДПІ у м. Херсоні посилається на порушення позивачем норм податкового законодавства, які відображені в акті перевірки від 04.11.2008 року за № 3328/235/33590645, яким обґрунтовується нікчемність договорів поставки та договору комісії, укладених між ТОВ «Нафтаком - Плюс»та ТОВ «Рубітекс».

На підставі Акту перевірки від 19.11.2009 р. № 3503/23-5/33590645 відповідачем було прийнято податкове повідомлення рішення № 0005412301/0 від 01.12.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 143973 грн. 00 коп. та штрафні санкції в розмірі 71986 грн. 50 коп.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996 -XIV від 16.07.1999 року, передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 p., належним чином зареєстрований платник податку має право на податковий кредит з ПДВ при наявності належним чином оформленої податкової накладної. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За матеріалами перевірок ДПІ підтверджує наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних та сплати податку на додану вартість постачальникам у складі вартості товарів. ДПІ у провину позивачу ставиться несплата податку на додану вартість контрагентами позивача у господарських відносинах.

Також, в ході перевірки податковим органом встановлено, що одним із постачальників товару у лютому та березні 2008 року по першому ланцюгу було ТОВ «Рубітекс».

Перевіркою від 04.11.2008 року встановлено, що позивач мав господарські відносини з ТОВ «Рубітекс»по придбанню та збуту паливно - мастильних матеріалів. Господарська діяльність здійснювалась на підставі наведених вище договору поставки нафтопродуктів № 29/02-08/НП від 29.02.2008 p., договору придбання нафтопродуктів №14/05-08/ПН від 14.05.2008 р. та договору комісійної реалізації нафтопродуктів, які належали ТОВ «Рубітекс», від 01.03.2008 р. №01/03-08/НП.

За даними договорами, постачання та продаж нафтопродуктів, розрахунки між сторонами проведені у повному об'ємі та розмірах. Розрахунки між сторонами проводились виключно у безготівковому порядку.

Результати зазначених операцій знайшли належне відображення у бухгалтерському та податковому обліку позивача та у податковій звітності, наданої позивачем до податкового органу, що підтверджується актами перевірки в яких відсутні зауваження щодо правильності оформлення податкових накладних на нарахування і сплату податку на додану вартість за товари, які отримані від ТОВ «Рубітекс».

При дослідженні походження товару, отриманого від ТОВ «Рубітекс»відповідачем було встановлено, що зазначені товари ТОВ «Рубітекс»придбав у ПП «Демол - сервіс».

В ході проведення перевірки взаємовідносин ТОВ «Рубітекс»і ПП «Демол - сервіс»було встановлено, що за укладеними угодами нафтопродукти не постачались, а договори поставки були укладені без мети настання реальних наслідків. Даний висновок відповідачем зроблено на підставі того, що у ПП «Демол - сервіс»відсутні необхідні умови для здійснення операцій з поставки нафтопродуктів, податок на додану вартість по даним операціям ПП «Демол - сервіс»не декларував і в бюджет не сплачував.

За даними відповідача особа, яка укладала договори на придбання та продаж товарів від імені ТОВ «Рубітекс»не мала на це повноважень, оскільки відповідно до статуту товариства, рішення про укладення угод приймаються виключно загальними зборами учасників товариства.

Відповідач вважає, що позивач діяв без належної обачності при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Рубітекс»і йому мало бути відомо про фактичний та адміністративно - майновий стан постачальника та покупця товарів.

Суд апеляційної інстанції, як і суд першої інстанції не погоджується з твердженнями відповідача про те, що операції у взаємовідносинах позивача та ТОВ «Рубітекс»не мали реального товарного характеру і укладені угоди є нікчемними, а вчинені на підставі цих договорів постачання товарів та виписка податкових накладних не дає позивачу право на віднесення сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту з ПДВ, з огляду на наступні обставини:

Як зазначає сама Державна податкова інспекція у м. Херсоні в своєму Акті невиїзної документальної перевірки від 04.11.2008 р. № 3328/23-5/33590645 та в своїй апеляційній скарзі згідно вилучених первинних документів, взаємовідносини ТОВ „Рубітекс" та ТОВ „Нафтаком-Плюс" встановлено за період з 01.08.2007 року по 31.07.2008 року. Так,

29.02.2008 року між позивачем та ТОВ „Рубітекс" було укладено договір поставки нафтопродуктів № 29/02-08/НП.

Згідно Договору поставки нафтопродуктів № 29/02-08/НП від 29.02.2008 року, ТОВ „Рубітекс", іменоване надалі «Покупець», в особі заступника директора з комерційних питань Єфимова О.В., діючого на підставі протоколу № 27/02-08 від 27.02.08р. загальних зборів учасників ТОВ „Рубітекс", та ТОВ „Нафтаком-Плюс", іменоване надалі «Постачальник», в особі директора Суворова А.А, діючого на підставі Статуту, з іншого боку, уклали даний Договір про наступне:

1.1.По Договору купівлі-продажу „Продавець" зобов'язується передати у власність „Покупцю", а „Покупець" у порядку на умовах, визначених цим Договором зобов'язується прийняти та сплатити за нафтопродукти: А-76, А-80, А-92, А-95, дизельне пальне (далі -„Товар") в кількості, номенклатурі по цінам. Установленим у відповідності з Додатковими угодами, які є невід'ємною частиною даного договору.

1.2 Кожна додаткова угода являється окремою угодою, укладеною в рамках даного договору. Кожна наступний додатковий договір не відміняє і не призупиняє дію попередніх додаткових угод повністю або в частині, якщо в угоді не вказано інше.

У відповідності до додаткової угоди № 1 від 01.03.2008р. до Договору купівлі - продажу № 29/02-08/НП від 29.02.2008р., постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти товар (бензин, дизпаливо). На виконання умов договору ТОВ "Рубітекс" отримано товар та виписано податкову накладну від 01.03.2008р. № 08-21/000-0300001 на загальну суму 5988615,29 грн., у тому числі ПДВ 998102,55 грн. Сума податку на додану вартість за зазначений період включена до податкових зобов'язань відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних та відповідають даним податкової декларації.

14.05.2008 року між позивачем та ТОВ „Рубітекс" було укладено договір поставки нафтопродуктів за № 14/05-08/НП.

Згідно Договору поставки нафтопродуктів № 14/05-08/НП від 14.05.2008 року, ТОВ „Рубітекс", іменоване надалі «Продавець», в особі заступника директора з комерційних питань Єфимова О.В., діючого на підставі протоколу № 27/02-08 від 27.02.08 загальних зборів учасників ТОВ „Рубітекс", та ТОВ „Нафтаком-Плюс", іменоване надалі «Покупець», в особі директора Суворова А.А, діючого на підставі Статуту, з іншого боку, уклали даний Договір про наступне:

1.1.По Договору купівлі-продажу „Продавець" зобов'язується передати у власність „Покупцю", а „Покупець" у порядку на умовах, визначених цим Договором зобов'язується прийняти та сплатити за нафтопродукти: А-76, А-80, А-92, А-95, дизельне пальне (далі - „Товар") у кількості, номенклатурі по цінам. Установленим у відповідності з Додатковими угодами, які є невід'ємною частиною даного договору.

1.2 Кожна додаткова угода являється окремою угодою, укладеною в рамках даного договору. Кожний наступний додатковий договір не відміняє і не призупиняє дію попередніх додаткових угод повністю або в частині, якщо в угоді не вказано інше.

У відповідності до додаткової угоди № 080514000000015 від 14.05.2008р. до Договору купівлі-продажу № 14/05-08/НП від 14.05.2008 р. продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти товар (бензин, дизпаливо). На виконання умов договору Позивачем виписано податкову накладну від 14.05.2008 р. № 080514000000030 на загальну суму 6609392,24 грн., у тому числі ПДВ 1101565,37 грн. Суми податку на додану вартість за зазначений період включені до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних та відповідають даним податкової декларації.

У лютому 2009 року позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "Рубітекс" про стягнення 6609392,24 грн. та про зобов'язання відповідача повернути нафтопродукти по договору № 29/02-08/НП від 29.02.2008 року, а саме: бензин А-95, у кількості 254,271 т., бензин А-92, у кількості 233,903 т., бензин А-76/ 80, у кількості 239,561 т., дизельне паливо, у кількості 253,677 т.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач посилався на Акт невиїзної документальної перевірки позивача від 04.11.2008 р. № 3328/23-5/33590645 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ „Нафтаком - плюс" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Рубітекс" за період з 01.08.07 по 31.07.08 року, зазначивши про те, що вказані договори визнані податковою інспекцією нікчемними в силу ч. 2 ст. 228 ЦК України.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2009 р. по справі № 10/50-09 (суддя Кощеев І.М.), залишеним без змін Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.06.2009 року (судді: Голяшкін О.В., Білецька Л.М., Науменко І.М.), в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтаком-Плюс" відмовлено.

ДПІ в м. Херсоні приймала участь по справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Постановою Вищого господарського суду України від 14 жовтня 2009 року Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.06.2009 року по справі № 10/50-09 залишено без змін (Реєстраційний номер за Єдиним державним реєстром судових рішень України 6450063).

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2009 р. по справі № 10/50-09 вступило в законну силу.

Господарським судом Дніпропетровської області в його Рішенні від 07.04.2009 р. по справі № 10/50-09 та Дніпропетровським апеляційним господарським судом в його Постанові від 16.06.2009 року встановлено, що сторонами фактично виконано умови договорів купівлі-продажу нафтопродуктів від 29 лютого 2008 року № 29/02-08/НП та від 14 травня 2008 року № 14/05-08/НП, чим спростовуються доводи ДПІ у м. Херсоні про те, що угоди не мали реального товарного характеру. Актом перевірки, на який посилається позивач в обґрунтування своїх доводів щодо нікчемності укладених між сторонами договорів купівлі-продажу, фактично не доведено, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення зазначених правочинів, а також не підтверджено наявність вини сторін (сторони) у формі умислу на укладення протиправних угод та прагнення настання протиправних наслідків.

Тобто, господарські суди в межах своєї компетенції визнали вказані вище договори виконаними (такими, що відбулись), а доводи ДПІ у м. Херсоні щодо нікчемності укладених між сторонами договорів купівлі-продажу, викладеними в Акті невиїзної документальної перевірки позивача від 04.11.2008 р. № 3328/23-5/33590645, - необґрунтованими.

З метою реалізації продукції (нафтопродуктів та палива) ТОВ „Рубітекс" укладено договір комісії з Позивачем, а саме, - згідно Договору комісії від 01.03.2008 р. № 01/03-08/НП ТОВ „Рубітекс" в подальшому „Комітент" в особі заступника директора Єфимова О.В., який діє на підставі протоколу № 27/2-08 від 27.02.08р. загального збору учасників ТОВ „Рубітекс", з одного боку, та ТОВ „Нафтаком-Плюс" в подальшому «Комісіонер»в особі директора Суворова А.А., діючого на підставі Статуту з іншого боку , в подальшому Сторони, які є платниками податку на прибуток на загальних умовах, уклали Договір про наступне:

Згідно даного договору Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента за винагороду здійснити від свого імені, але за рахунок Комітента:

реалізацію паливно-мастильних матеріалів - палива наступних марок: А-76 (80), А-92, А- 95, а також дизпалива (ПММ) шляхом їх продажу за готівковий та безготівковий розрахунок.

ПММ передається на комісію для роздрібної реалізації із подальшою видачею через мережу АЗС та оптової реалізації.

Розмір комісійної винагороди встановлюється сторонами в додатковій угоді за результатами місяця. Строк сплати комісійної винагороди встановлюється за додатковою згодою сторін.

1.3 Поставка Комітентом ПММ на АЗС Комісіонера здійснюється подекадно, починаючи з місяця укладання даного договору на підставі заявок Комісіонера. ПММ, що поступають до Комісіонеру від Комітента у зв'язку з виконанням даного договору, є власністю Комітента.

Додатковою угодою № 1 від 17.03.2008 року до договору комісії № 01/03-08/НП доповнено розділ 1 - Комітент поручає Комісіонеру укладати угоди на транспортування та зберігання нафтопродуктів і проводить усі розрахунки із сторонами по вищевказаним угодам. По завершені кожного календарного місяця усі витрати по перевозі та зберіганню комісіонер зобов'язаний виставлять Комітенту у складі комісійної винагороди. Пункти 2.2.1 п.2.3.5 розділу 2 втратили чинність.

Додатковою угодою № 2 від 18.03.2008 р. уточнюється п. 1.2 - розмір комісійної винагороди, яка установлюється сторонами в додатковій угоді за результатами місяця, яка підписується на протязі 30 днів з моменту затвердження звіту Комітентом Комісіонера за відповідний місяць. Строки сплати комісійної винагороди встановлюється у відповідності з додатковою угодою. На виконання умов вищевказаного договору ТОВ „Рубітекс" видано Позивачу податкові накладні, які наведено в акті перевірки.

Розрахунки між Позивачем та ТОВ „Рубітекс" проводились у безготівкової формі. Згідно відповіді Позивача від 26.10.2008 року № 08/253 (вхідний 26867/10 від 26.08.2008 р. ДПІ у м. Херсоні) на дату надання інформації дебіторська/кредиторська заборгованість по розрахункам з ТОВ „Рубітекс" становить 0,00 грн. Згідно вилучених документів в рахунок оплати за одержаний товар Позивачем сплачено ТОВ „Рубітекс" та ТОВ „Рубітекс" сплачено Позивачу (платіжні доручення наведено в акті перевірки) - аркуш 14 Акту перевірки, т.1 а.с.37.

Частиною 1 статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

ДПІ у м. Херсоні не спростовувала факту здійснення позивачем реалізації товару придбаного у своїх постачальників, що в свою чергу є спростуванням безтоварності операцій в попередніх ланцюгах та не надала ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції необхідних в розумінні ст. 69-70 КАС України доказів на підтвердження своєї позиції щодо безтоварності та фіктивності вказаних угод, а їх твердження про нікчемність угод спростовується вищезазначеними доказами та рішеннями господарського суду, які вступили в законну силу.

За змістом частин 4, 5 статті 11 КАС суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати наявність доказів, які б підтверджували зазначені факти. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів щодо витребування належних доказів із власної ініціативи.

Як зазначає суд першої інстанції в своїй Постанові від 17 лютого 2010 року, на його пропозицію надати додаткові докази на обґрунтування зазначених обставин, представник відповідача пояснила, що крім зазначених фактів викладених в заперечені на позовну заяву, інші докази відсутні.

Представник Державної податкової інспекції в м. Херсоні в засідання суду апеляційної інстанції не зявився та подав заяву про розгляд справи за його відсутності у звязку з відсутністю коштів на відрядження.

Відповідно до п. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Фактично ДПІ у м. Херсоні в порушення зазначеної статті як суб'єкт владних повноважень не довела правомірність своїх дій по збільшенню позивачу податкових зобов'язань з ПДВ.

Разом з тим, позивачем в суді першої інстанції було доведено та підтверджено фактичне вчинення господарських операцій між ТОВ «Нафтаком - Плюс»та ТОВ «Рубітекс»договорами купівлі - продажу, договором комісії, актами прийому передачі, податковими накладними.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість" та статей 1 і 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів ("Довідка про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість"" Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 року).

Так, добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

Аналогічну правову позицію висловив Вищій адміністративний суд України в своїй Ухвалі від 4 червня 2009 року по справі N 6/44а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техагроком" до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Отже, покупець не може здійснювати контроль за сплатою податків його продавцем, такі функції Законом України "Про державну податкову службу в Україні" покладено на органи ДПІ.

На момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Оскільки у позивача наявні належним чином оформлені податкові накладні, ним сплачено постачальникам у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості поставлених товарів, належним чином оформлені та здані до ДПІ податкові декларації, тобто позивачем виконані всі вимоги Закону України № 168/97-ВР, то відповідно він має право на включення до податкового кредиту сплачених сум ПДВ.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ «Нафтаком - Плюс»та визнання нечинними оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що Херсонський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а Постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 200, 205, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Херсоні на Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2010 року по справі № 2-а-11461/09/2170, - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтаком - Плюс»до Державної податкової інспекції в м. Херсоні про визнання не чинними податкових повідомлень-рішень, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалу складено у повному обсязі 25 червня 2010 року.

ГоловуючийсуддяГ.В. Семенюк

суддяВ.О. Потапчук

суддяМ.П. Коваль