Постанова № 10464325, 15.07.2010, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2010 р. м. Чернівці Справа № 2а-2434/10/2470

12:39

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левицького В.К.,

при секретарі судового засідання Левчуку Д.С..

за участю представників сторін:

позивача - Бобик Й.Б., за довіреністю;

відповідача - Павелко І.О, Лучкіна Г.В., за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовомДержавного підприємства «Новоселицьке державне спеціалізоване лісництво агропромислового комплексу»доНовоселицької міжрайонноїдержавної податкової інспекції Чернівецької областіпро скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Новоселицьке державне спеціалізоване лісництво агропромислового комплексу» звернулось з позовом до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області про скасування податкового повідомлення-рішення № 412/23/0000512230 від 02.06.2010 р.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що відповідачем було проведено перевірку та складно акт від 02.06.2010 р. № 487/23/31383407 «Про результати позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 р. по 31.03.2010 р.». На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 02.06.2010 р. № 412/23000051230/0, яким позивачу визначена сума податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 89770,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 59620,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція - 30150,00 грн.

Прийняте вищевказане податкове повідомлення-рішення відповідач вважає незаконним виходячи з наступного. Відповідачем, відповідно до наказу від 21.05.2010 р. № 219 проведено вищезазначену перевірку. Підставою для її проведення є начебто ненадання пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит відповідача протягом 10 робочих днів (п. 3. ч. 6 ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»). Проте, на думку позивача, дане твердження не відповідає дійсності, оскільки ніякого письмового запиту від відповідача, на який би ними не була надана відповідь вони не отримували.

Таким чином, на думку позивача вказана перевірка проведена без належних правових підстав. Тому, вважає, що вищевказаний акт перевірки не є належним доказом і відповідно не може бути підставою для прийняття будь-якого рішення. На підставі вищевикладеного вважає, що вищевказане податкове повідомлення-рішення, підлягає скасуванню, яким останньому визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 89770,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 59620,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція - 30150,00 грн., оскільки суперечать п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7, п.п. 81.1, 81.2, 81.6, 81..7 ст. 81 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 19 Конституції України.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідачем подано письмові заперечення проти прозову, відповідно до яких вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд у задоволенні позову відмовити, зазначаючи, що позивачу було вручено під розписку лист-запит № 2413/9/15-007 від 06.04.2009 р. про надання на виконання п. 8-1.7 ст. 8 Закону України «Про податок на додану вартість» переліку всіх видів товарів (продукції), які вирощуються, заготовлюються та? реалізуються підприємством. Листом № 25 від 07.04.2009 р. позивач надав перелік товарів (продукції), які вирощуються, заготовлюються та реалізуються підприємством, які не входять до груп 1-24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України «Про Митний тариф України».

Відповідно до наказу № 219 від 25.05.2010 р. та на підставі п. 3 ч. 6 ст. 11-1 Закону України від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» проведено перевірку позивача, про що складено акт № 487 /23/3138407 від 02.06.2010 р. В ході проведення вищевказаної перевірки встановлено, що фактичним видом діяльності позивача є продаж лісодеревени (дрова паливні, пиловочник, технічна сировина, дошка необрізна, хворост, штахети, дошка обрізна брус, послуги по розпилові лісу та інше), яка не входить до групи 1-24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України «Про Митний тариф України», тобто реалізація несільськогосподарської продукції становить 100%.

За вищевказаним атом перевірки відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 02.06.2010 р. № 412/23000051230/0, яким позивачу визначена сума податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 89770,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 59620,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція - 30150,00 грн.

На підставі вищевикладеного вважає, що складений вищевказаний акт перевірки та винесене податкове повідомлення-рішення прийнято ним відповідно до чинного законодавства України, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В судовому засіданні представники відповідача позов не визнали, просили в його задоволенні відмовити та надали пояснення аналогічні викладеним у запереченні проти позову.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі встановив наступне.

Державне підприємство «Новоселицьке державне спеціалізоване лісництво агропромислового комплексу» (60300, м. Новоселиця, вул. Леніна, будинок, 37, Чернівецька область, ідентифікаційний код 31383407) зареєстроване як юридична особа Новоселицькою районною державною адміністрацією Чернівецької області 27.04.2001 р.

Новоселицькою міжрайонною державною податковою інспекцією Чернівецької області 01.01.2009 р. видано Свідоцтво № 100187839 про реєстрацію позивача як субєкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, відповідно до якого, дата початку дії свідоцтва з 06.02.2009 р. У вказаному свідоцтві зазначений наступний перелік видів діяльності позивача до КВЕД, а саме: 02.01.1 - Лісництво та лісозаготівлі, 02.01.2 - Одержання продукції лісового господарства, 01.12.0 - Овочівництво і декоративне садівництво та вирощування продукції розсадників.

03.06.2009 р. відповідачем складено акт № 1 про виключення позивача з реєстру субєктів спеціального режиму оподаткування. Як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивач не оскаржував даний акт ні в адміністративному, ні в судовому порядку, а свідоцтво не здав до податкового органу.

Відповідно до Наказу № 219 від 21.05.2010 р. «Про проведення позапланової виїзної перевірки» та направлення № 29 від 25.05.2010 р. працівниками відповідача проведено виїзну позапланову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період роботи з 01.04.2007 р. по 31.03.2010 р. (а.с. 9-10).

Вході перевірки встановлено, що відповідачем порушено, в т.ч.:

- п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.1 ст. 7, п. 8-1.1, 8-1.2, 8-1.6, 8-1.7 ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (із змінами та доповненнями), а саме занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 59620,00 грн. в т.ч. за січень 2009 р. в сумі 4581,00 грн., лютий 2009 р. в сумі 13575,00 грн., березень 2009 р. в сумі 5093,00 грн., квітень 2009 р. в сумі 4257,00 грн., травень 2009 р. в сумі 4012,00 грн., червень 2009 р. в сумі 2138,00 грн., липень 2009 р. в сумі 3734,00 грн., серпень 2009 р. в сумі 3672,00 грн., вересень 2009 р. в сумі 3633,00 грн., жовтень 2009 р. в сумі 2836,00 грн., листопад 2009 р. в сумі 2822,00 грн., грудень 2009 р. в сумі 3750,00 грн., за березень 2010 р. в сумі 5517,00 грн.

п. 8-1.1, 8-1.2, 8-1.6, 8-1.7 ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (із змінами та доповненнями), а саме завищено податок на додану вартість, що підлягає відображенню в особовому рахунку платника та повністю залишається у розпорядженні підприємства для цільового використання та податок на додану вартість, що включається до складу валових витрат платника всього у сумі 59620,00 грн., в т.ч. за січень 2009 р. в сумі 4581,00 грн., лютий 2009 р. в сумі 13575,00 грн., березень 2009 р. в сумі 5093,00 грн., квітень 2009 р. в сумі 4257,00 грн., травень 2009 р. в сумі 4012,00 грн., червень 2009 р. в сумі 2138,00 грн., липень 2009 р. в сумі 3734,00 грн., серпень 2009 р. в сумі 3672,00 грн., вересень 2009 р. в сумі 3633,00 грн., жовтень 2009 р. в сумі 2836,00 грн., листопад 2009 р. в сумі 2822,00 грн., грудень 2009 р. в сумі 3750,00 грн., заниження за січень 2010 р. в сумі 10,00 грн., лютий 2010 р. в сумі 247,00 грн., завищення за березень 2010 р. в сумі 5774,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.06.2010 р. № 412/23000051230/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 89770,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 59620,00 грн. та штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 30150,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського і лісового господарства та рибальства визначено ст. 81 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР).

Пунктом 81.1 цієї статті Закону № 168/97-ВР визначено, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 81.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно пункті 81.6 ст. 81 Закону № 168/97-ВР сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1 - 24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України «Про Митний тариф України», якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником (п. 81.6 ст. 81 Закону № 168/97-ВР).

Згідно з п.п. 81.15.3 ст. 81 Закону № 168/97-ВР для цілей цієї статті застосовуються такі терміни, в т.ч. діяльність у сфері лісового господарства (лісництва):

а) залісення, вирощування і догляд за деревами або чагарниками чи вирубування дерев та/або чагарників;

б) збирання дикорослих грибів та ягід, інших дикорослих рослин, їх обробка та консервація;

Пунктом 81.15.7 ст. 81 Закону № 168/97-ВР встановлено, що Кабінет Міністрів України визначає та оприлюднює повний перелік видів діяльності, на які поширюються норми цієї статті, згідно з Національним класифікатором України «Класифікація видів економічної діяльності», затвердженим відповідно до Закону України «Про стандартизацію».

Пунктом 9 Переліку видів діяльності, на які поширюються норми статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2009 р. № 23 (далі - Перелік) визначено такі види діяльності в сфері лісництва та лісозаготівлі за кодом 02.01 КВЕД, на які поширюються норми ст. 81 Закону № 168/97-ВР:

-вирощування будівельного лісу: посадка, підсадка саджанців, охорона лісу та лісосік;

-вирощування молодого порослевого лісу та балансової деревини;

-вирощування лісосадивних матеріалів;

-вирощування різдвяних ялинок;

-лісозаготівлі, рубання лісу та виробництво ділової деревини такої як колоди, стовпи, жердини, одержування паливної деревини;

-вирубування (дерев) лісу з метою зробити землі придатними для сільськогосподарського виробництва;

-вирощування рослинних матеріалів для плетіння.

Додатково суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 1 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Статтею 6 ЛК України визначено, що лісовими ресурсами є деревні, технічні, лікарські та інші продукти лісу, що використовуються для задоволення потреб населення і виробництва та відтворюються у процесі формування лісових природних комплексів. До лісових ресурсів також належать корисні властивості лісів (здатність лісів зменшувати негативні наслідки природних явищ, захищати ґрунти від ерозії, запобігати забрудненню навколишнього природного середовища та очищати його, сприяти регулюванню стоку води, оздоровленню населення та його естетичному вихованню тощо), що використовуються для задоволення суспільних потреб.

Згідно з товарною номенклатурою лісові ресурси не є окремою позицією в УКТ ЗЕД і не можуть класифікуватися як сільськогосподарські товари. При цьому окремі продукти, що отримуються внаслідок життєдіяльності лісових ресурсів та їх обробки та переробки, класифікуються за окремими позиціями УКТ ЗЕД і відносяться як до груп 1 - 24 УКТ ЗЕД, так і до інших груп.

Так, до групи 06 під кодом 0602 90 41 00 УКТ ЗЕД відносяться «дерева лісові» та «інші». Поряд із цим у Примітці до групи 06 визначено, що за умови дотримання винятків, зазначених у другій частині назви товарної позиції 0601, до цієї групи належать тільки живі дерева та рослини, включаючи розсаду овочів, що поставляються з парників, оранжерей чи розсадників для висадки чи для декоративних цілей.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що для підприємств, які проводять діяльність у сфері лісового господарства, спеціальний режим оподаткування поширюється лише на операції, що здійснюються в межах видів діяльності, визначених Законом № 168/97-ВР і Переліком та в результаті яких відбувається поставка сільськогосподарських товарів. Всі інші види діяльності та продукція, що одержуватиметься суб'єктами спеціального режиму оподаткування, які здійснюють діяльність у сфері лісового господарства, повинні оподатковуватися податком на додану вартість поза межами спеціального режиму оподаткування у загальновстановленому порядку.

Відповідно до вимог п.81.11 ст.81 Закону 168/97-ВР якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари (послуги), питома вага яких перевищує 25 відсотків від вартості всіх поставлених товарів (послуг), то на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за наслідками звітного періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку.

Як встановлено судом те не заперечується сторонами, фактичним видом діяльності позивача є продаж лісодеревини (дрова паливні, пиловник, технічна сировина, дошка необрізна, хворост, штахети, дошка обрізна, бурс, послуги по розпилові лісу. Проведеною перевіркою встановлено, що фактичним видом діяльності позивача є продаж лісодеревини (група товарів 44 «Деревина і вироби з деревини, деревне вугілля»), яка не входить до груп 1-24 УКТ ЗЕД згідно із законом України «Про Митний тариф України», тобто реалізація несільськогосподарської продукції становить 100 відсотків (а.с. 20).

Враховуючи вищезазначене, позивачем завищено податкове зобов'язання по податку на додану вартість, що підлягає відображенню в особовому рахунку платника та повністю залишається у розпорядженні підприємства для цільового використання у сумі 59620,00 грн. та занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету в сумі 59620,00 грн.

Тому, суд вважає, що відповідач правомірно застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції передбачені пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у розмірі 30150,00 грн.

Доводи позивача про неправомірне виключення його з реєстру субєктів спеціального режиму оподаткування, суд не бере до уваги, оскільки такі дії відповідача та акт в судовому порядку не визнані протиправними та/або нечинним (акт). Окрім того, як зазначалось вище, судом встановлено, що реалізацію позивачем несільськогосподарської продукції становить 100 відсотків, а тому суд вважає, що у відповідача були всі підстави для виключення позивача з реєстру субєктів спеціального режиму оподаткування.

Безпідставним є також твердження позивача про те, що позапланова перевірка проведена відповідачем без належних правових підстав, а складений акт не є належним доказом по справі, оскільки позивач допустив останнього до проведення перевірки. Крім того, дії відповідача щодо проведення позапланової перевірки позивача в судовому порядку не визнані протиправними.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межа?х повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися субєкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судовим розглядом не встановлено порушення зазначених критеріїв (вимог) відповідачем при винесенні оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні з боку відповідача надано достатніх аргументів, доводів та доказів, які свідчать, що оскаржуване рішення прийняте на підставі, в межах повноважень органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В той же час позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в звязку з чим суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України стягненню з позивача не підлягають.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 11, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.

Постанова відповідно до ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складання її в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено та підписано судом 20.07.2010 р.

Суддя В.К. Левицький