Постанова № 10464173, 14.07.2010, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2010 р. Справа № 2а-2000/10/1870

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Глазька С.М.,

за участю секретаря судового засідання-Чикалової М.С.,

представника відповідача - Вишневецького О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в місті Суми до малого приватного підприємства "Бірюза" про стягнення податкової заборгованості у розмірі 92429 грн. 82 коп. ,-

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція в м. Суми, звернулась до суду з адміністративним позовом до малого приватного підприємства "Бірюза" про стягнення 92429 грн. 82 коп. податкового боргу. Свої вимоги мотивує, тим, що відповідач не сплатив зазначені у податкових повідомленнях-рішеннях № 0000532314/0/38392 та № 0000522314/0/38393 від 05 червня 2009 року податкові зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 44847 грн. та податку на додану вартість у розмірі 47582 грн. 82 коп.

В судове засідання представник позивача не зявився, в попередніх судових засіданнях позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та зазначав, що посилання відповідача на те, що угода укладена між відповідачем та ПВКП «Анталія» була безтоварною є безпідставними, оскільки дані посилання спростовуються відповідними документами які він надав суду. Окрім того, вищевказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені в адміністративному порядку, на скаргу подану відповідачем до ДПА Сумської області він відповіді не отримав, а тому вважає скаргу такою, що задоволена, тобто скасовані вищевказані податкові повідомлення-рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача в попередніх судових засіданнях та представника відповідача, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що мале приватне підприємство "Бірюза" зареєстроване як юридична особа, та взяте на облік в ДПІ в м. Суми як платник податків і зборів, що підтверджується поясненнями представників сторін.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» до обовязків платників податків входить сплата належних сум податків і зборів у встановлені законами терміни.

Державною податковою інспекцією в м. Суми з 30 квітня 2009 року по 18 травня 2009 року була проведена виїзна документальна перевірка МПП "Бірюза" (і.к.14019173), з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року. За результатами вказаної перевірки було складено акт № 3746/2314/14019173/30 від 21 травня 2009 року (а.с.9-33).

Перевіркою було встановлено порушення МПП "Бірюза":

1) п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"", ч.1, 2 ст. 228 та ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України внаслідок чого занижено податок на прибуток в сумі 36414 грн. в тому числі: за 2007 рік (за IV квартал 2007 року на 9060 грн.), за 2008 рік (за III квартал 2008 року на суму 13607, за IV квартал 2008 року на суму 13747 грн.);

2) пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", ч.1, 2 ст. 228 та ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в наслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 31763 грн., в тому числі: за вересень 2007 року у сумі 544 грн., за жовтень 2007 року у сумі 9336 грн., за липень 2008 року у розмірі 14958 та за серпень 2008 року у розмірі 6925 грн.

Державною податковою інспекцією в м. Суми згідно з п. «б» пп. 4.2.2 п.4.2 ст. 4, пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п.20.1 ст. 20 "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР та на підставі акту перевірки № 3746/2314/14019173/30 від 21 травня 2009 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000532314/0/38392 від 05 червня 2009 року (а.с.34), відповідно до якого МПП "Бірюза" визначена сума податкового зобовязання у розмірі 47645 за платежем: податок на додану вартість.

Також Державною податковою інспекцією в м. Суми згідно з п. «б» пп. 4.2.2 п.4.2 ст. 4, пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п.20.1 ст. 20 "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР та на підставі акту перевірки № 3746/2314/14019173/30 від 21 травня 2009 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000522314/0/38393 від 05 червня 2009 року (а.с.34), відповідно до якого МПП "Бірюза" визначена сума податкового зобовязання у розмірі 48681 за платежем: податок на прибуток.

Зазначені податкові повідомлення рішення були оскарженні відповідачем в адміністративному порядку до ДПІ м. Суми, за наслідками розгляду скарги було прийнято рішення від 20 серпня 2009 року 56006/10/25-010/68ск про результати розгляду первинної скарги, яким скарга була залишена без задоволення, у зв'язку з чим були винесення податкові повідомлення-рішення з дробом один.

Також відповідач оскаржив вказані рішення в адміністративному порядку до ДПА Сумської області подавши скаргу яка була зареєстрована за №161/ск від 03 вересня 2009 року. За наслідками розгляду вказаної скарги ДПА Сумської області прийняла рішення про результати розгляду повторної скарги від 18 вересня 2009 року № 15328/10/25-005-147/161/ск, яким рішення ДПІ м. Суми залишено без змін, а скаргу МПП "Бірюза" без задоволення. За наслідками розгляду повторної скарги були винесенні податкові повідомлення рішення з дробом два.

Вказане рішення про результати розгляду повторної скарги від 18 вересня 2009 року № 15328/10/25-005-147/161/с було відправлене на адресу відповідача, яка зазначена ним в скарзі, а саме: м. Суми, вул. Пролетарська, 25, 18 вересня 2009 року (а.с.76), однак дане рішення за вказаною адресою відповідачем не було отримане, у звязку з чим працівниками позивача був складений акт №7 від 23 вересня 2009 року.

Згідно п.10 Положення “Про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями” затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 18 грудня 1996 року, рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі - платнику податків, якщо його вручено керівнику або уповноваженій особі такої юридичної особи - платника податків під розписку або надіслано поштою з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною юридичною особою - платником податків безпосередньо у скарзі (заяві) як адреса, на яку необхідно надіслати рішення (відповідь) на скаргу (заяву).

Оскільки вищевказані вимоги закону щодо надсилання рішення про результати розгляду скарги були позивачем дотримані, то доводи представника відповідача, з приводу того, що відповіді від ДПА Сумської області він не отримав, а тому вважає скаргу задоволеною, є безпідставними.

Щодо правомірності нарахування та стягнення з відповідача спірних сум, суд погоджується з позицією позивача з нижче викладених підстав.

В період, що перевірявся, відповідно до акту від 21 травня 2009 року №3746/2314/14019179/30, між МПП "Бірюза" та ПВКП "Анталія" (м.Суми, код ЄДРПОУ 32024200) укладено договір купівлі-продажу ПММ №02/07/07 від 02 липня 2007 року.

На виконання умов даної угоди ПВКП "Анталія" на адресу МПП "Бірюза" згідно даних бухгалтерського обліку було відвантажено ПММ згідно виписаних видаткових накладних:

- №59/1 від 09.07.07р. - дизельне пальне в кількості 4225 л. на суму 11724,38 грн., ПДВ 2344,88 грн.;

- №70/2 від 01.09.07р. - дизельне пальне в кількості 2400 л. на суму 7260,00 грн., ПДВ 1452,00 грн.;

- №74/1 від 02.10.07р. - дизельне пальне в кількості 278 л. на суму 947,52 грн., ПДВ 189,5 грн.;

- №76 від 26.10.07р. - дизельне пальне в кількості 5652 л. на суму 21666,00 грн., ПДВ 4333,20 грн.;

- №77/1 від 31.10.07р. - дизельне пальне в кількості 1950 л. на суму 7800,00 грн., ПДВ 1560,00 грн.;

- №24 від 07.07.08р. - бензин А-80 в кількості 15537 л. на суму 69139,65 грн., ПДВ 13827,93 грн.;

- №25 від 25.07.08р. - бензин А-80 в кількості 8755 л. на суму 40273,00 грн., ПДВ 8054,60 грн.

Оплата за отриманий (згідно даних бухгалтерського обліку) товар проведена частково шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПВКМП "Анталія" згідно наступних платіжних доручень:

- №78 від 27.08.07р. в сумі 569,26 грн.;

- №188 від 01.11.07р. в сумі 7500,00 грн.;

- №219 від 29.11.07р. в сумі 10000,00 грн.;

- №228 від 14.12.07р. в сумі 9000,00 грн.

В судовому засіданні представнику відповідача було запропоновано відповідно до ч.6 ст.71 КАС України надати суду докази на підтвердження отримання відповідно до вищевказаних видаткових накладних паливно-мастильних матеріалів.

На вказану пропозицію суду відповідачем був наданий договір поставки №02/07/07 від 02 липня 2007 року між відповідачем та ПВКМП "Анталія", платіжні доручення про оплату ПММ відповідно до вказаного договору, податкові накладні виписані ПВКМП "Анталія" та видаткові накладні разом з дорученнями відповідно до яких відповідач відвантажував ПММ своїм контрагентам.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит, вважається дата здійснення першої з подій: списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) чи дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням дебетових карток або комерційних чеків; дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На думку суду, наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість з бюджету в установленому порядку, але не вичерпною.

При проведенні зустрічних перевірок з питання правильності обчислення та сплати сум податку на додану вартість по ланцюгу МПП «Бірюза» - ПВКМП "Анталія" ТОВ «Делона» були відібрані пояснення від директора ТОВ «Делона» - Карбан М.В., який вказав, що протягом 2007 2008 років ТОВ «Делона» ніяких фінансово-господарських відносин з ПВКМП "Анталія" не мало.

Представник відповідача вказав, що відповідач не має відповідної матеріально-технічної бази для зберігання та транспортування отриманих ПММ, договори на транспортування ПММ відповідачем не укладались. Відсутність товарно-транспортних накладних пояснив відсутністю обовязку зберігати їх, відсутність сертифікату, який передбачений п.5.2 договору поставки №02/07/07 від 02 липня 2007 року, взагалі не зміг пояснити.

Відповідно до ч. 1 та ч. 6 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Згідно п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР (далі - Закон №334/94-ВР), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п. 5.1 Закону №334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334/94-ВР, до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334/94-ВР встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Частинами 1 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства, а також правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частина 1 ст. 215 ЦК України вказує, що підставою недійсності правочинну є недодержання в момент вчинення правочинну стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Отже, якщо платником податку здійснюються операції без мети реального настання правових наслідків, з метою формування валових витрат та податкового кредиту та, як наслідок, заниження об'єктів оподаткування, несплати податків, то такі дії призводять до втрат дохідної частини Держбюджету України. Тобто, вчинений правочин суперечить моральним засадам суспільства та відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України, порушує публічний порядок, оскільки був спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже, є нікчемним.

Згідно з частиною першою статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до статті 11 Закону України “Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року №1251-XII, відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

У відповідності до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181-111 та підпункту 6.1.3 пункту 6.1 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2001 року №110 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 року за №268/5459), у разі коли за даними документальних перевірок результати діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти оподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Як вбачається з п. 15.1.1 ч. 15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Враховуючи приписи п.п.6.2.1 п.6.2. ст.6 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та у звязку з тим, що у вказаний в зазначених податкових повідомлення-рішеннях термін, сума податкового зобовязання з податку на прибуток та податку на додану вартість сплачена не була, Державною податкової інспекцією в м. Суми була винесена перша податкова вимога № 1/1614 від 23 жовтня 2009 року (а.с.6), яка була отримана відповідачем 02 листопада 2009 року, що підтверджується копією поштового повідомлення (а.с.6).

Відповідно до довідки про заборгованість (а.с.5) та пояснень представника позивача в попередніх судових засіданнях, сума податкового боргу відповідача становить 92429 грн. 82 коп. та залишається несплаченою відповідачем.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з малого приватного підприємства "Бірюза" податкової заборгованості у розмірі 92429 грн. 82 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції в місті Суми до малого приватного підприємства "Бірюза" про стягнення податкової заборгованості у розмірі 92429 грн. 82 коп. задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з малого приватного підприємства "Бірюза" (і.к.14019173) на користь Державного бюджету місті Суми (р/р 34129999700002, одержувач Державний бюджет міста Суми, код одержувача - 23636315, банк одержувача ГУДКУ в Сумській області, МФО 837013) 92429 грн. 82 коп. податкової заборгованості.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі та подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) С.М. Глазько

<Список ><Дата >

З оригіналом згідно

Суддя С.М. Глазько

Повний текст постанови складений 19 липня 2010 року