Постанова № 10464136, 21.07.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-3103/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Супруна Є.Б.,

при секретарі Дубовик О.І.,

за участю:

представника позивача Пасюка В.В.,

представника відповідача Шумської І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоплюс 777»до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської областіпро визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

29 червня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоплюс 777» (надалі позивач, ТОВ «Автоплюс 777») звернулосьдо Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області (надалі відповідач, Кременчуцька ОДПІ)про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №00015391503/0/1921 від 18.06.2010р.

Мотивуючи свої вимоги позивач вказує, що сплата земельного податку проводилась ним відповідно до статті 13 Закону України «Про плату за землю», виходячи з розміру орендної плати, встановленої договором оренди землі, укладеного 11.02.2008 р. між ТОВ «Автоплюс 777»та Кременчуцькою міською радою Полтавської області.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив такі задовольнити у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на порушенням позивачем вимог частини 4 статті 21 Закону України «Про оренду землі»в редакції згідно із Законом від 28.12.2007 р. №107-VІ, якою підвищено розміри орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній та комунальній власності, у порівнянні з розміром плати зафіксованої у договорі оренди від 11.02.2008 р.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

З метою перевірки правильності нарахування орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну невиїзну перевірку податкової декларації з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності ТОВ "Автоплюс 777", поданої за 2008 рік. За результатами перевірки складено акт №2843/15-227/35328664 від 09.06.2010 р., в якому зафіксовано порушення позивачем вимог статті 21 Закону України «Про оренду землі»шляхом заниження задекларованої плати за землю на суму 3295,35 грн., у тому числі, за лютий 2008 року 51,65 грн., за березень 2008 року 324,37 грн., за квітень 2008 року 324,37 грн., за травень 2008 року 324,37 грн., за червень 2008 року 324,37 грн., за липень 2008 року 324,37 грн., за серпень 2008 року 324,37 грн., за вересень 2008 року 324,37 грн., за жовтень 2008 року 324,37 грн., за листопад 2008 року 324,37 грн., за грудень 2008 року 324,37 грн.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ 18.06.2010 р. винесено податкове повідомлення-рішення №00015391503/0/1921, яким позивачу відповідно до абз. «б»підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань перед бюджетами та державними цільовими фондами», статті 21 Закону України «Про оренду землі», підпункту 17.1.3 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено порушення статті 21 Закону України «Про оренду землі», пункту 8 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», пункту 1 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№309-VІ від 03.06.2008 р. у звязку з чим визначено суму податкового зобовязання на загальну суму 4943,08 грн., у тому числі 3295,35 грн. за основним платежем та 1647,73 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

У відповідності з приписами частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку обґрунтованості діям податкового органу щодо винесення спірного податкового повідомлення-рішеня, суд виходить з наступного.

Статтею 2 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 р. №2535-XII (надалі Закон №2535-XII) визначено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Згідно зі статтями 19, 21 Закону №2535-XII розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Судом встановлено, що 11.02.2008 р. ТОВ «Автоплюс 777»уклало з Кременчуцькою міською радою договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення (кадастровий номер 5310436500:09:004:0139), для будівництва багатоповерхового жилого будинку з вбудованими адміністративними приміщеннями по вулиці 50-річчя Союзу РСР у м. Кременчук, мікрорайон №176. Пунктом 9 вказаного договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 1% від грошової оцінки землі щорічно. Щомісячна орендна плата у 2008 році складає: 162 гривні 17 копійок (пункт 10).

На виконання зазначеного договору позивач розрахував та задекларував орендну плату за землю, що підтверджується долученими до матеріалів справи копією податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Суд вважає необґрунтованими висновки відповідача щодо заниження позивачем орендної плати з огляду на наступне.

Статтею 652 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Дана норма кореспондує приписам статті 525 ЦК України, якою заборонено односторонню зміну умов договорів.

Оскільки договір оренди земельної ділянки, укладений між позивачем та органом місцевого самоврядування, є цивільно-правовою угодою, укладання, зміна та виконання якої ґрунтується на нормах цивільного законодавства, то позивач не мав права самостійно в односторонньому порядку змінювати встановлений договором розмір орендної плати.

Посилання Кременчуцької ОДПІ на невиконання позивачем приписів статті 21 Закону України «Про оренду землі»щодо розміру орендної плати на рівні трикратного розміру земельного податку, суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідачем не надані до суду докази, які б свідчили про ухилення позивача від внесення змін до договору щодо збільшення ставки орендної плати.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини 2 статті 4 Закону №2535-XII ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Таким чином, у Кременчуцької ОДПІ не було підстав донараховувати суму податкового зобов'язання за платежем орендна плата за землю.

Згідно з пунктом 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду відповідачем не доведено правомірність винесення податкового повідомлення-рішеня №00015391503/0/1921 від 18.06.2010 р., а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про оренду землі", Законом України "Про плату за землю", статтями 9, 71, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоплюс 777»до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської областіпро визнання нечинним податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області №00015391503/0/1921 від 18.06.2010 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоплюс 777» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 21 липня 2010 року.

СуддяЄ.Б. Супрун