Постанова № 10464040, 15.07.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1337/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чеснокової А.О.,

при секретарі Лисенко М.С.,

за участю: представника позивача - Гонтар В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Центр ЛТД"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

01 квітня 2010 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Центр ЛТД"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивачем було зазначено, що Кременчуцькою ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Будівельна фірма "Центр ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.05.2005 року по 30.09.2006 року. За результатами був складений Акт № 189/23-120/21074215 від 02.04.2007 року. На підставі зазначеного акту Кременчуцькою ОДПІ були прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001752301/0/843 від 12.04.2007 року по податку на додану вартість в сумі 385704,00 грн., яке як зазначає позивач є необґрунтованим і суперечить чинному законодавству з питань оподаткування.

Позивач оскаржив спірне рішення до господарського суду Полтавської області, постановою господарського суду Полтавської області від 12.06.2007 року позовні вимоги було задоволено. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2007 року постанова була залишена без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду від 16.03.2010 року було скасовано ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2007 року та постанову господарського суду Полтавської області від 12.06.2007 року, справа направлена на новий розгляд.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити повністю.

В судове засіданні представник відповідача не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючи на неможливість забезпечити участь в судовому засіданні повноваженого представника Кременчуцької ОДПІ по причині перебування у іншому судовому засіданні. В обґрунтування доказів відповідач надав до суду копію повістки Полтавського окружного адміністративного суду.

Відповідно до ч.4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача субєкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача, оскільки інститутом представництва не обмежено коло осіб, які можуть бути представниками на основі закону.

Крім того, відповідно до ч.7 ст. 56 Кодексу адміністративного судочинства України, законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідно до ст.. 122 Кодексу адміністративного судочинства України справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом,суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача відповідно до положень ст.. 128 Кодексу адміністративного судочинства України на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Кременчуцькою ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Будівельна фірма "Центр ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.05.2005 року по 30.09.2006 року. За результатами був складений Акт № 189/23-120/21074215 від 02.04.2007 року.

У ході перевірки встановлені порушення ТОВ "Будівельна фірма "Центр ЛТД" п.4.1 ст. 4, пп.7.2.1, 7.2.3 п.7.2, п.7.3, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість 257136,0 грн.

На підставі зазначеного Акта перевірки, Кременчуцькою ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001752301/0/843 від 12.04.2007 року по податку на додану вартість в сумі 385704,00 грн., з них було донараховано суму податкового зобов'язання за основним платежем на суму 251736,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 128568,00 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході проведення перевірки працівниками Кременчуцької ОДПІ було зазначено, що підприємство позивача порушило приписи ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме, ТОВ БФ «Центр ЛТД» занижено податкові зобовязання по податку на додану вартість на 221336 грн. Зазначене порушення полягало, на думку відповідача, в тому, що ТОВ БФ «Центр ЛТД» реалізовувало основному замовнику АТ «Укртатнафта» будівельно-монтажні роботи за цінами, нижчими за собівартість будівельно-монтажних робіт, в результаті чого підприємство понесло збитки від такої господарської діяльності, що призвело до заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість ПДВ до бюджету.

Згідно п.4.1 ст. 4 Закону України '"Про податок на додану вартість" встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни. Пунктом 1.18 ст.1 цього ж Закону встановлено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами визначеними п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Даним пунктом , зокрема , встановлено , що якщо ним не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ж ринкова ціна, у розумінні цього пункту Закону, це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримувати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи , послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п 1.18. вказаного Закону, звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" яким, зокрема, встановлено:

1.20. Звичайна ціна

1.20.1.Якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.п. 1.20.8 Закону України «Про прибуток підприємств» обовязок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайних цін, у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

В акті перевірки відповідач ототожнює поняття «звичайна ціна» та «собівартість», не беручи до уваги те, що відповідно до вимог абз. 2 п.п. 1.20.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності-однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема. їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

1.20.2.Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

1.20.3. Для товарів (робіт, послуг), які продаються шляхом прилюдного оголошення умов їх продажу, звичайною визнається ціна, що міститься у такому прилюдному оголошенні.

1.20.51. Якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.

1.20.6. У разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

1.20.10. Донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом, внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

В свою чергу, «собівартість» робіт (послуг) це вартісне вираження витрат підприємства, повязаних з використанням у технологічному процесі виконання робіт (надання послуг) природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних виробничих фондів, інструменту, інвентарю, трудових і фінансових ресурсів, а також інших витрат на виробництво і збут, включаючи встановлені державою як обовязкові відрахування податки і платежі.

Таким чином, наведені визначення свідчать про те, що дані поняття мають різний економічний зміст і не є тотожними в розумінні п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Також суд зазначає, що вимогами чинного законодавства України встановлюється свобода договору. Тобто умови договору не повинні суперечити чинному законодавству (ст.179 ГК України, ст.627 ЦК України). Однією з суттєвих умов будь-якого господарського договору є його ціна (ч.2 ст. 189 ГК України). Чинним законодавством визначено, що ціна договору визначається за домовленістю сторін (ч.1 ст.632 ЦК України). Крім того, діюче законодавство визначає, що суб'єкти господарювання можуть використовувати у своїй діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни. Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни (ч.1 ст. 190 ГК України). Таким чином чинне законодавство не встановлює ніяких обмежень для сторін договору щодо визначення ціни договору. Враховуючи те, що ціни на будівельно-монтажні роботи, що виконувались товариством на користь інших осіб не є державно встановленими (регульованими), таким чином, ціна цих робіт визначалась на основі домовленості сторін договору.

Судом встановлено, що в п.3.1 Договору від 09.11.2005 року між позивачем та ЗАТ ТФПНК "Укртатнафта" де йде мова про ціноутворення за вказаним договором, йдуть посилання на норми ДБН Д.1.1-1-2000 (державні будівельні норми), що введені в дію наказом №174 від 27.08.2000 року Держкомітету з будівництва, архітектури та житлової політики України, які є нормативним документом. Саме згідно цих норм і визначалась ціна будівельно-монтажних робіт за вказаним договором. При цьому слід звернути увагу, що будівельні норми містять в собі закладені показники прибутку.

Таким чином, необґрунтованим є посилання Відповідача на те, що ціна робіт є заниженою. Слід також врахувати, що ЗАТ ТФПНК "Укртатнафта" є частково державним стратегічним підприємством і згідно п. 1.2.2 згаданих вище ДБН він підлягав обов'язковому застосуванню при визначенні ціни робіт.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, доходи від виробництва бітумів становили більш ніж половину від обсягу доходів за рік всього підприємства позивача, що відображено в акті перевірки. З огляду на це та на весь обсяг взаємовідносин і вибудовувались договірні відносини вказаних підприємств.

Таким чином, з урахуванням того, що договори на виконання будівельно-монтажних робіт укладені на той час недійсними не визнавались, сторони цих договорів домовились щодо ціни договору, яка відповідає рівню справедливих ринкових цін, то і база оподаткування має визначатись виходячи із ціни встановленої саме в цьому договорі.

Що стосується збитковості операцій позивача, то суд зазначає наступне.

В судовому засіданні було встановлено, що при виконанні будівельно-монтажних робіт враховується фактор сезонності. Тобто, в зимово-весінній період обсяг виконання робіт зменшується. В той же час витрати на заробітну плату працівників, матеріали і тому подібне залишається на тому ж рівні. Ця ситуація змінюється з приходом літнього періоду коли обсяги робіт зростають і товариство отримує значно більший прибуток від своєї діяльності. Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, загалом діяльність підприємства не була збитковою. Таким чином, збитки у даному випадку не мають загальний характер, тому посилання відповідача на збитковість господарської діяльності позивача, суд вважає необґрунтованими.

Тому, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач прийшов до невірного висновку про заниження податкового зобов'язання зі сплати ПДВ позивачем внаслідок реалізації послуг нижче собівартості.

Що стосується висновків Кременчуцької ОДПІ щодо завищення податкового кредиту за грудень 2005 року, суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено порушення, а саме, позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ по отриманим від ТОВ "Торгово-промислова компанія "Сокос" юридичним послугам та по отриманим від ТОВ "Торгово-промислова компанія "Порто - Франко" послугам по ремонту та обслуговуванню комп'ютерної техніки, посилаючись на те, що у позивача відсутні первинні документи, які підтверджують надання цих послуг.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України - по договору про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується по завданню іншої сторони (замовника) надати послугу, що споживається в процесі здійснення певної дії чи здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцю надану послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно договору №18 від 03.10.2005 року між позивачем та ТОВ ТПК "Сокос" було встановлено, що Замовник (ТОВ БФ "Центр ЛТД") доручає, а Виконавець (ТОВ ТПК "Сокос") бере на себе зобов'язання надати замовнику юридичні послуги, а саме: аналіз документів, юридичні консультації, підготовка та супроводження договорів про пайову участь у будівництві жилих будинків як фізичних так і юридичних осіб. Робота за даним договором передбачалась до виконання по етапам. Договір засвідчений підписами уповноважених осіб товариств та печатками. Недійсним даний договір не визнавався та сторонами не розривався.

Відповідно до договору на надання послуг від 01.06.2005 року між позивачем та ТОВ ТПК "Порто-франко" замовник (ТОВ БФ "Центр ЛТД") доручає, а Виконавець (ТОВ ТПК "Порто-франко") зобов'язується прийняти на себе зобов'язання по ремонту комп'ютерної техніки і локальних комп'ютерних сітей , що використовуються Замовником в його господарській діяльності. Договір засвідчений підписами уповноважених осіб товариств та печатками. Недійсним даний договір не визнавався та сторонами не розривався.

На виконання вищевказаних договорів ТОВ ТПК "Сокос" та ТОВ ТПК "Порто-франко" надано на користь ТОВ БФ "Центр ЛТД" відповідно юридичні послуги та послуги по ремонту та обслуговуванню комп'ютерної техніки.

Як вбачається з матеріалів справи, надання відповідних послуг підтверджено підписаними та засвідченими обома сторонами договору: 1)між ТОВ БФ "Центр ЛТД" то ТОВ ТПК "Сокос" - актами прийому - передачі наданих послуг №591-594 від 29.11.2005 р.; 2) між ТОВ БФ "Центр ЛТД" та ТОВ ТПК "Порто-франко" - актами виконаних робіт №28-32 від 29.11.2005 року.

Складені акти-прийому передачі наданих послуг та акти виконаних робіт повністю відповідають вимогам , що пред'являються до них, як до первинних бухгалтерських документів ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " , зокрема в них вміщено: назву документу (акт прийому-передачі і т.д), дата та місце складання, назву підприємства від імені якого складено документ (акт), зміст та обсяг господарської операції , одиницю її виміру (наприклад - аналіз документів замовника та інвестора на суму 14834,00 грн. в акті №591 від 29.11.2005 р.) , посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції (підписи директорів, як повноважних представників замовника та виконавця), особистий підпис та інші дані, що ідентифікують особу , що брала участь у здійсненні господарської операції.

Податкові накладні, що виписані ТОВ ТПК "Сокос" та ТОВ ТПК "Порто-франко" та які були досліджені судом, повністю відповідають вимогам, що пред'являються до них п.п. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

За операціями з ТОВ ТПК «Сокос» за грудень 2005 року підприємством ТОВ БФ «Центр ЛТД» віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по отриманим юридичним послугам по наступним податковим накладним: № 43 від 02.12.2005, сума ПДВ 8365,00 грн.; № 44 від 02.12.2005, сума ПДВ 2772, 67 грн.; № 45 від 02.12.2005, сума ПДВ 4723,33 грн.; № 46 від 02.12.2005, сума ПДВ 2472,33 грн. Всього сума ПДВ 18333,33 грн.

За операціями з ТОВ ТПК «Порто-франко» за грудень 2005 року підприємством ТОВ БФ «Центр ЛТД» віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по отриманим послугам по ремонту та обслуговуванню компютерної техніки по наступним податковим накладним: № 199 від 01.12.2005, сума ПДВ 3561,67 грн.; № 200 від 01.12.2005, сума ПДВ 3610,00 грн.; № 201 від 01.12.2005, сума ПДВ 3455,00 грн.; № 202 від 01.12.2005, сума ПДВ 3103,33 грн.; № 203 від 01.12.2005, сума ПДВ 3736, 67 грн. Всього сума ПДВ 17466, 67 грн.

Суд зазначає, що чинне законодавства, зокрема, Цивільний кодекс України не зобов'язує сторони обов'язково супроводжувати кожну надану послугу певним актом. Виключення становлять лише відносини будівельного підряду. Таким чином сторони договору вправі самостійно визначити порядок прийому-передачі послуг, які є предметом договору. В підписаних між сторонами вищезгаданих договорах така форма була визначена і повністю дотримана. Надані послуги позивач використав та продовжує використовувати при здійсненні своєї господарської діяльності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач на законних підставах відніс до складу податкового кредиту суму ПДВ 35800 грн..

Відповідно до ст.. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд дійшов до висновку, що відповідач ні документально, ні нормативно не довів правомірність прийнятого ним спірного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

Таким чином, із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Центр ЛТД" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Центр ЛТД" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області № 0001752301/0/843 від 12.04.2007 року.

Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Центр ЛТД" витрати по сплаті судового збору в розмірі 3,40 грн.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 20 липня 2010 року.

СуддяА.О. Чеснокова