Постанова № 10463936, 07.06.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

07.06.2010 р. 15:23Справа № 2а - 6211/09/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О. А., секретар судового засідання Васильєва А.Ю., у відкритому судовому засіданні розглянув адміністративну справу

за позовомВідкритого акціонерного товариства " Завод " Екватор ", вул. Декабристів, 60, м. Миколаїв,54020

доСпеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, вул. Чкалова, 20,м. Миколаїв,54017

проскасування податкового повідомлення-рішення №00005736/1 від 06.08.2008р. та №00017936/2 від 17.10.2008р., за участю представників:

від позивача представник: Щедров Є.В., довіреність від 01.04.10р., Шведіна І.В., довіреність від 08.07.2009р.;

від відповідача представник: Глушко Д.В., довіреність №16225/9/10-016 від 17.06.09р., Каштанова О.А., довіреність №11829/9/10-013 від 27.04.2010р.;

Відкритим акціонерним товариством "Завод Екватор" предявлено позов до Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві з вимогою (з урахуванням змін позовних вимог, а.с.104) про скасування податкового повідомлення-рішення №00005736/1 від 06.08.2008р. та №00017936/2 від 17.10.2008р.

У судовому засіданні представником позивача позовні вимоги підтримано повністю.

Відповідач позовні вимоги не визнав та зазначив, що оскаржувані повідомлення-рішення прийняті у відповідності до чинного законодавства, так як позивачем було вчинено порушення зокрема п.11.1. Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363, а саме ненадання товарно-транспортних накладних, які підтверджують товарність господарської операції по поставці кондиціонерів згідно договору №2-07/150 від 12.11.2007р., укладеного між ВАТ "Завод "Екватор" та ТОВ «ЕГИДА СТИЛ».

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд, -

встановив:

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві проведено виїзну планову перевірку ВАТ “Завод “Екватор” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.12.2007р.

За результатами проведеної перевірки складено акт №381/36/14308032 від 23.05.2008р. (а.с.10-34).

На підставі зазначеного акту перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №00005536/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 35685грн., з яких 23790грн. основного платежу та 109644грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- №00005636/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 328931грн., з яких 219288грн. основного платежу та 109644 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- №00005736/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування по ПДВ за грудень 2007р. у сумі 24620грн. та визначення податкового зобов'язання у сумі 12310грн.

Позивач, не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, подав скаргу до СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві в порядку адміністративного оскарження.

За результатами розгляду податковий орган вирішив скаргу ВАТ “Завод “Екватор” від 12.06.2008 р. задовольнити частково. Податкове повідомлення - рішення СДПІ ВПП у м.Миколаєві від 03.06.2008р. №00005736/0 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 1835,25 грн. було скасоване.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням податкового органу позивач звернувся з повторною скаргою до ДПА у Миколаївській області в порядку встановленому Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами” №2181-111 від 21.12.2000р.

За результатами розгляду повторної скарги ДПА у Миколаївській області вирішила скаргу позивача від 14.08.08р. № 33/207 також задовольнити частково.

Податкове повідомлення - рішення від 03.06.2008р. № 00005736/0 було залишено без змін.

Податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві від 03.06.2008р. №00005636/0, в частині нарахування 149210,00грн. податку на прибуток та застосування штрафних санкцій у розмірі 74605,00грн., всього на суму 223815,00грн. та в зазначеній частині рішення від 06.08.2008р. №21627/10/25-014 було скасовано. В іншій частині зазначене рішення залишене без змін.

Також було скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ ВПП у м.Миколаєві від 03.06.2008р. №00005536/0 та в зазначеній частині рішення від 06.08.2008р. №21627/10/25-014, прийняте за результатами розгляду первинної скарги.

На підставі акту перевірки від 23.05.2008р. №381/36/14308032 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.12.2007р., СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві та після повторного розгляду скарги були винесені податкові повідомлення-рішення від 17.10.2008р.

Податкове повідомлення-рішення №00017936/2 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 105117,00грн., з них: 70078,00грн. - основний платіж, 35039,00грн. - фінансові (штрафні) санкції та податкове повідомлення-рішення №00017736/2 про зменшення суми бюджетного відшкодування по ПДВ за грудень 2007р. у сумі 24620грн., і визначення податкового зобов'язання (штрафні (фінансові) санкції) у сумі 10474,75грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на таке.

Як зазначено в акті перевірки, підставами для винесення спірних податкових повідомлень-рішень стало порушення (на думку відповідача) позивачем пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме те, що позивач відніс до складу своїх валових витрат витрати на послуги автоперевезень вантажів у сумі 6250грн. без наявності відповідних документів.

Така позиція відповідача не відповідає положенням пп.11.2.1 п.11.2 ст.11, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (далі закону №334/94-ВР).

Відповідно до пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 закону №334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їхнього придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Позивач збільшив свої валові витрати згідно з актами виконаних робіт, що підтверджується даними бухгалтерського обліку (відображено в акті перевірки) і відповідає ознакам первинного документа, встановленим ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”.

Крім того, фактичне надання послуг (товарність операції) підтверджується актами виконаних робіт та іншими первинними документами (а.с.117-166).

Законодавство не містить вимоги щодо того, що складання й зберігання талонів замовника (при наданні автотранспортних послуг) є обов'язковим для ведення податкового обліку.

Щодо порушення пп.5.2.10 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону №334/94-ВР, ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, П(3)БО №7 і Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних коштів, затверджених наказом Мінфіну України від 30.09.03р. №561.

Відповідачем зазначено, що позивачем необґрунтовано віднесено до складу своїх валових витрат витрати з ремонту основних фондів на підставі актів виконаних робіт, які не містять повний перелік проведених робіт на об'єкті, що ремонтується, обсягів та вартості за кожним видом ремонтів, а містять лише загальні найменування робіт і суму вартості робіт.

У зв'язку з цим суд зазначає, що позиція відповідача не відповідає нормам законодавства й фактичним обставинам справи.

Позивачем були дотримані вимоги пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 закону №334/94-ВР - валові витрати сформовані на підставі актів виконаних робіт, які відповідають вимогам до первинного документа, встановленим ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, утому числі, містять вид, обсяг виконаних ремонтних робіт та їх вартість. Також були представлені копія ліцензії на будівельну діяльність дочірнього підприємства «Ковін БУД», додатки до актів виконаних робіт, в яких зазначалися калькуляції з обсягами та вартістю виконаних робіт, з зазначенням усіх обов'язкових реквізитів згідно зі ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в України” (а.с.117-166, 186).

Стосовно порушення позивачем п.1.31, 1.32 ст.1, пп.5.2. 1 п.5.2, п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР, а саме віднесення до складу валових витрат витрат на придбання обладнання кондиціювання повітря у ТОВ «ЕГИДА СТИЛ»на суму 123100грн. без наявності первинних документів - товарно-транспортних накладних, - які би підтверджували фактичну передачу (поставку) товару.

У судовому засіданні були досліджені відповідні докази (а.с.185, 187) які підтвердили факт постачання товару (обладнання кондиціювання повітря). У зв'язку з цим, суд також вважає що рішення відповідача в цієї частині є неправомірним оскільки не ґрунтується на дослідженні всіх первинних документів.

Слід також зазначити, що п.5.11 ст.5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” забороняє встановлювати додаткові обмеження щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім зазначених у даному Законі.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податків.

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями (іншими подібними документами згідно пп.7.2.6 цього пункту).

У випадку, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податків несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Податковий кредит по взаєморозрахунках з ТОВ «ЕГИДА СТИЛ»підтверджується наступними первинними документами (а.с.117-135):

- податковими накладними №11-9 від 19.11.2007р. на суму 73860,00 грн., у т.ч. ПДВ 12310, 00 грн. № 11-10 від 20.11.2007р. на суму 73860,00 грн. у т.ч. ПДВ 12310, 00 грн.;

- видатковій накладній №РН-11-10 від 21.11.2007р. на суму 147720,00 грн., у т.ч. ПДВ 24620,00 грн.;

- дорученням ЯОС №802084 від 21.11.2007р., виданої ВАТ “Завод “Екватор”, що підтверджує фактичне одержання ТМЦ;

- платіжними дорученнями №5044 від 19.11.2007р. на суму 73860,00 грн., у т.ч. ПДВ 12310,00 грн., №5066 від 20.11.2007р. на суму 73860,00 грн., у т.ч. ПДВ 12310,00 грн.

- договором №ДГ-2-07/150 від 12.11.2007р. на суму 147720,00 грн.

Надані документи є підставою для проведення фінансово - господарських операцій у податковому обліку з віднесенням на валові витрати підприємства й відображення в податковому кредиті по ПДВ згідно Закону України від 28/12.1994р. №334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” та Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР.

Суд не погоджується з правовою позицією відповідача щодо господарської діяльності ТОВ «ЕГИДА СТИЛ». Будь-які порушення в діяльності зазначеного суб'єкта господарювання не можуть бути підставою для перегляду вже поданої податкової звітності з наступних підстав:

- на підставі Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб підприємців", до моменту внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи має правосуб'єктність, а саме визнану державою за певним суб'єктом господарювання можливість бути суб'єктом права (мати й здійснювати господарські права й обов'язки, відповідати за їх належне виконання й мати юридичну можливість захищати свої права й законні інтереси від можливих порушень);

- згідно до Закону України „Про державну податкову службу в Україні" обов'язок по здійсненню контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю нарахування, повнотою й своєчасністю сплати в бюджет покладається на органи державної податкової служби. Відповідальність за своєчасність подачі податкової звітності лежить на кожному підприємстві окремо, а не на його контрагентах.

Суд не приймає до уваги копію пояснень (а.с.56) громадянина ОСОБА_5 наданих старшому оперуповноваженому старшому лейтенанту міліції Абатурову О.О.

З огляду на таке слід зазначити, що відповідно до положень ст.72 КАС України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Згідно положень ст. 72 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідження. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не надано інформацію, про надання податкової та фінансової звітності Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕГИДА СТИЛ», та інформацію про наявність чи відсутність порушення кримінальної справи стосовно громадянина ОСОБА_5 органами податкової міліції.

В матеріалах справи відсутні також будь-які докази ухилення від сплати податків ТОВ «ЕГИДА СТИЛ», а також не доведено фактів настання протиправних наслідків для третіх осіб.

Фактично відповідач послався на результати дослідчої перевірки, яка проводилася органами податкової міліції за фактом вчинення злочину, передбаченого ст.205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво). А оскільки адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо встановлення наявності або відсутності події злочину, то у зв'язку з цим, суд дійшов висновку про недоведеність обставин, на які посилається відповідач щодо ТОВ «ЕГИДА СТИЛ».

Відповідачем надано Довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с.176-178) щодо ТОВ «ЕГИДА СТИЛ». Згідно довідки 02.06.2008р. до Державного реєстру внесено запис про припинення ТОВ «ЕГИДА СТИЛ»у зв'язку з визнанням його банкрутом. На думку суду, це також підтверджує факт господарської діяльності зазначеного товариства.

Відповідачем також надано до суду копію постанови Заводського районного суду м.Миколаєва від 15.10.2008 року (а.с.93). Зазначеною постановою було закрите провадження по справі відносно ОСОБА_7 (керівника позивача) щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.163-1 КУпАП.

У зв'язку з цим суд зазначає, що згідно ч.4 ст.72 КАС України, постанова суду у справі про адміністративний проступок, є обовязковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалена постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до ст.47 КАС України, особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб.

Згідно із ч.1 ст.50 КАС України, сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач, а тому, постанова у справі про адміністративне правопорушення щодо фізичної особи ОСОБА_7 не є обовязковою для адміністративного суду у спорі що розглядається.

Крім того, слід зазначити, що частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Оспорюванні рішення відповідача є не обґрунтованими, тобто прийняті без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та не пропорційними, тобто прийнятими зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Неодноразова зміна рішень відповідача рішеннями ДПА та СДПІ (а.с.35-45) також свідчать про необґрунтованість, а отже і про протиправність спірних рішень відповідача.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статті 79 та 86 передбачають, що письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятих оскаржуваних рішень.

Враховуючи такі обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

В судовому засіданні оголошену вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись статтями 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві №00005736/1 від 06.08.2008 року.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві №00017936/2 від 17.10.2008 року.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Завод " Екватор " суму сплаченого судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп. (три грн. 40 коп.).

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.

Суддя О. А. Зіньковський

постанова складена у повному обсязі

29.06.2010 р.