Рішення № 104638265, 06.06.2022, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/11058/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2022 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Гаврилової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, -

в с т а н о в и в:

До Дніпровського районного суду міста Києва звернулась представник Акціонерного товариства «Універсал Банк» - Піхотенко А.С. з позовом до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно заявлених вимог, представник позивача просить суд стягнути з

ОСОБА_1 на користь позивача суму інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 329 338,02 грн.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що 20 червня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк» (правонаступником якого є АТ «Універсал Банк») та ОСОБА_1 було укладено генеральний договір про надання кредитних послуг №BL5470. На виконання умов генерального договору про надання кредитних послуг №BL5470 від 20 червня

2008 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угодою №№BL5470/К/1 від 20 червня 2008 року. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 20 червня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, предметом іпотеки є земельна ділянка за адресою:

АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 3221484004:05:010:0056. 17 лютого 2015 року Дніпровським районним судом м. Києва ухвалено рішення у справі №755/30280/14-ц, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за Генеральним договором про надання кредитних послуг №BL5470 від 20 червня 2008 року та додатковою угодою №№BL5470/К/1 (індивідуальною угодою) від 20 червня 2008 року в сумі 755 338,72 та 3 654,грн судового збору, а всього стягнуто 758 992,72 грн. Посилаючись на те, що рішення виконано несвоєчасно, а лише 05 липня 2016 року, позивач вбачає виникнення права на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України. Відповідно до розрахунку позивача, інфляційні втрати АТ «Універсал Банк» за час прострочення виконання грошових зобов`язань за період з 17 лютого 2015 року по

05 липня 2016 року становлять 298 358,79 грн, 3% річних за період з лютого 2015 року по 05 липня 2016 року - 30 979,23 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 21 серпня 2020 року відкрито провадження в даній цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

21 вересня 2021 року позивачем отримано копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Копію вказаної ухвали суду з копією позовної заяви та доданими до неї документами відповідачем отримано не було, конверти разом з копією ухвали суду про відкриття провадження повернулись до суду із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

06 листопада 2021 року на адресу відповідача повторно було направлено копії ухвали суду про відкриття провадження у справі з копією позовної заяви та доданими до неї документами, яка на час ухвалення даного рішення відповідачами також не отримані та конверти разом з документами повернулись до суду із відміткою поштового відділення «за закінченням встановленого строку зберігання».

Згідно вимог ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Відповідач не скористався своїм правом та не направив до суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї.

Позивачем до суду додаткових заяв, пояснень також подано не було.

Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст.279 ЦПК України.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 17 лютого 2015 року по цивільній справі №755/30280/14-ц позов Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за Генеральним договором про надання кредитним послуг № ВL5470 від 20.06.2008р. та Додатковою угодою №BL5470/К-1 (Індивідуальною угодою) від 20 червня 2008 року в сумі 755 338,72 грн. та 3 654 грн. судового збору, а всього стягнути 758 992,72 грн

(а.с.31-35).

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вищезазначеним рішенням суду встановлено наступне.

«20.06.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк», правонаступником всіх прав і обов`язків якого є Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», та ОСОБА_1 був укладений Генеральний договір про надання кредитних послуг № BL5470, відповідно до умов якого позичальнику було надано кредит у сумі 52 000 доларів США (а.с. 9-15).

Відповідно до п. 1.3 Генерального договору передбачається, що за надання кредитних послуг Позичальник сплачує Банку за плату за кредитні послуги. При наданні кожної кредитної послуги плата за таку кредитну послугу визначається у відповідних Індивідуальних умовах, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Крім цього, в договорі сторони погодили, що згідно умов Індивідуальних угод, укладених між Сторонами, може встановлюватися підвищений розмір процентної ставки за користування кредитом за цим Договором.

Відповідно до п. 6.1. Генерального договору Банк, керуючись чинним законодавством України, зокрема ст. 611 Цивільного кодексу України, має право відмовити Позичальнику в наданні кредиту (частково або в повному обсязі) та/або вимагати від Позичальника дострокового повернення всієї наданої йому суми кредиту та сплати плати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення, у разі, зокрема, порушення Позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов`язань за цим Договором.

На виконання умов Генерального договору 20.06.2008 року між сторонами було укладено Додаткову угоду №BL5470/К-1 до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL5470 від 20 червня 2008 року, яку сторони іменують як Індивідуальну угоду (а.с. 16, 17, 18).

Відповідно до даної угоди Банк зобов`язується надати Позичальнику кредитні кошти (кредит) в сумі 55 000,00 швейцарських франків, а Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених в даній Індивідуальної угоди.

Згідно до п. 2.2. Індивідуальної угоди передбачено, що Позичальник зобов`язується повернути кредит у повному обсязі в терміни та в розмірах, що встановлені Графіком погашення кредиту згідно додатка №1 до цієї Індивідуальної угоди.

Відповідно по п.3.1. Індивідуальної угоди, - за використання кредитних коштів у межах встановленого строку кредитування цією Індивідуальною згодою встановлюється процентна ставка в розмірі 11% річних.

Згідно п. 3.2 Індивідуальної угоди, - за користування кредитними коштами понад строк (або терміни погашення за Графіком погашення кредиту), встановлений Генеральним договором та/або цією Індивідуальною угодою, процентна ставка встановлюється в розмірі 22% річних.»

В позовній заяві представник позивача зазначає, що виконавчий лист, виданий на виконання вищевказаного рішення перебував на примусовому виконанні, проте рішення суду було виконано лише 05 липня 2016 року, що не спростовано відповідачем відповідно до наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачі не скористалась процесуальним правом подати відзив на позовну заяву, в якому викласти свої заперечення та надати докази на підтвердження належного виконання рішення суду про солідарне стягнення з них заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року в справі

№646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18) зроблено висновок, що «за змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові

від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18). При цьому у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі

№6-2759цс15, про те, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України). Також Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, за яким дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п`ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов`язальних правовідносин. Отже, положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду. У рішенні суду визнано грошові зобов`язання держави, визначено їх розмір; ці зобов`язання належним чином не виконані, тому в цьому випадку вимоги частини другої статті 625 ЦК України підлягають застосуванню».

Як убачається зі змісту позовної заяви та наданого розрахунку (а.с.36), заявлені до стягнення інфляційні втрати в сумі 298 358,79 грн та 3% річних у сумі 30 979,23 грн, нараховані у зв`язку з невиконанням рішення суду, яким стягнуто заборгованість в національній валюті України - гривні, в розмірі 755 338,72 грн.

Період нарахування інфляційних втрат і 3% річних від простроченої суми

755 338,72 грн та вимога про їх стягнення, визначена позивачем з 17 лютого 2015 року по 05 липня 2016 року.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні. Отже, процес зміни вартості грошей, який характеризується рівнем інфляції, є безперервним процесом і інфляційні процеси не залежать від волевиявлення будь-якої особи, тому інфляційні мають розраховуватися з урахуванням як індексів інфляції, так і індексів дефляції. Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Індекс інфляції, офіційно встановлений Державним комітетом статистики України, у зазначений період часу становив: березень 2015 р. - 110,8; квітень 2015 р. - 114,0; травень 2015 р. - 102,2; червень 2015 р. - 100,4; липень 2015 р. - 99,0; серпень 2015 р.- 99,2; вересень 2015 р. - 102,3; жовтень 2015 р. - 98,7; листопад 2015 р. - 102,0; грудень 2015 р. - 100,7; січень 2016 р. - 100,9; лютий 2016 р. - 99,6; березень 2016 р. - 101,0; квітень

2016 р. - 103,5; травень 2016 р. - 100,1; червень 2016 р. - 99,8.

Отже інфляційна складова боргу за вказаний період, виходячи з сум заборгованості становить - 291 107,98 грн (110,8/100 *114,0/100* 102,2/100* 100,4/100* 99,0/100* 99,2/100* 102,3/100* 98,7/100* 102,00/100* 100,7/100* 100,9/100* 99,6/100* 101,0/100* 103,5/100* 100,1/100* 99,8/100* 755 338,72 грн - 755 338,72 грн)

Виходячи з розміру простроченої суми заборгованості, помноженої на 3% та кількості повних днів прострочення та поділених на кількість днів в році та на 100, розмір 3% річних складає - 31 320,01 грн (755 338,72 грн*3*318/365/100 +

755 338,72 грн*3*187/366/100).

Виходячи з наведеного та положень ч. 1 ст.13 ЦПК України щодо розгляду справи в межах позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 291 107,98 грн та 3% річних від простроченої суми - 30 979,23 грн.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

В порядку ст. 141 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі по 4 831,31 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 11, 509, 625 ЦК України, статтями 2, 10, 12, 13, 76-82, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274, 275, 279, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» (місцезнаходження: м. Київ,

вул. Автозаводська, буд. 54/19; ЄДРПОУ 21133352) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення інфляційних втрат та 3% річних - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» інфляційні втрати за період з 17 лютого 2015 року по 05 липня

2016 року в розмірі 291 107,98 грн та 3% річних від простроченої суми - 30 979,23 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 831,31 грн

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: