Рішення № 104624225, 01.06.2022, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 308/13718/21 Провадження № 2-а/304/1/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2022 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Чепурнова В. О.,

з участю секретаря судового засідання Гавій Л.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 308/13718/21 за позовом представника ОСОБА_1 адвоката Гончарова Валентина Вікторовича до Державного підприємства «Перечинське лісове господарство» про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення № 3 від 20 вересня 2021 року,

В С Т А Н О В И В :

представник позивача звернувся в суд з вказаним позовом, в якому просить поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду з даним позовом та скасувати постанову провідного мисливствознавця ДП «Перечинське лісове господарство» Дерев`янка Михайла Васильовича від 20 вересня 2021 року № 3 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 85 КУпАП, закривши провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, а також стягнути з відповідача судові витрати та витрати з оплати професійної правничої допомоги. Позов мотивує тим, що постановою провідного мисливствознавця Державного підприємства «Перечинське лісове господарство» Дерев`янка М.В. від 20 вересня 2021 року № 3 позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 85 КУпАП та накладено адміністративне стягнення. Згідно оскаржуваної постанови зазначено, що 11 серпня 2021 року о 22.30 год позивач як член Перечинської районної організації ГО «Українське товариство мисливців і рибалок» (далі УТМР) порушив правило полювання. Вважає таку постанову протиправною, такою, що підлягає скасуванню, оскільки 11 серпня 2021 року позивач разом з іншими членами Перечинської районної організації УТМР здійснював заходи з регулювання чисельності (депопуляції) диких свиней на території Ужгородського району Закарпатської області у відповідності до протокольного рішення Надзвичайної протиепізоотичної комісії при Закарпатській обласній державній адміністрації від 04 лютого 2021 року № 1-2021 та протокольного рішення Надзвичайної протиепізоотичної комісії при Ужгородській районній державній адміністрації від 17 лютого 2021 року № 1, а відтак здійснював не полювання, а заходи з регулювання чисельності (депопуляції) диких свиней на території Ужгородського району, через що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 85 КУпАП. Вважає, що підтвердженням цього є протокольне рішення Надзвичайної протиепізоотичної комісії при Ужгородській районній державній адміністрації від 27 вересня 2021 року № 2, в якому зазначено, що факт здійснення незаконного полювання членами Перечинської районної організації УТМР не підтверджено, оскільки такі проводили заходи по зниженню чисельності (депопуляції) диких свиней на території Закарпатської області. Додатково зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно позивача, всупереч вимог ст. 254 КУпАП та п.2.3. розділу ІІ Інструкції з оформлення органами Державного комітету лісового господарства України матеріалів про адміністративні правопорушення, складено лише 20 вересня 2021 року та, до того ж, у відсутності позивача, що є грубим порушенням визначеного законом порядку. Крім цього посилається на те, що позивач навіть не був обізнаний ні про складання відносно нього протоколу, ні про винесення оскаржуваної постанови про існування таких йому стало відомо з адресованого журналісту ОСОБА_2 листа відповідача від 20 вересня 2021 року № 406, через що позивач 30 вересня 2021 року звернувся до відповідача з відповідною заявою про надання матеріалів справи про адміністративне правопорушення для ознайомлення. Оскільки запитувані позивачем і його представником документи відповідачем були надіслані лише 06 жовтня 2021 року, такі отримані ними 08 жовтня 2021 року, тому просить також поновити позивачу строк на звернення до суду з даним позовом, оскільки такий пропущено ним з поважної причини.

П`ятнадцятого жовтня 2021 року адвокат Гончаров В.В. звернувся з даним позовом в інтересах ОСОБА_1 до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області та ухвалою судді цього ж суду від 20 жовтня 2021 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В той же час 16 листопада 2021 року представником відповідача адвокатом Бурею В.В. подано клопотання про передачу адміністративної справи до іншого адміністративного суду, яке ухвалою цього суду від 02 грудня 2021 року задоволено та передано дану справу за територіальною підсудністю на розгляд Перечинського районного суду Закарпатської області.

Крім цього 16 листопада 2021 року представником відповідача також подано відзив проти позову, в якому адвокат Буря В.В. заперечує проти позовних вимог та вказує на те, що позивачем не враховано той факт, що згідно ч. 2 ст. 32 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» відстріл мисливських тварин у встановлених ветеринарною службою вогнищах сказу та інших небезпечних захворювань, здійснюється відповідно до законодавства про ветеринарну медицину. Так, за приписами ч. 4 ст. 17 вказаного Закону регулювання чисельності диких тварин здійснюється за відповідним дозволом, в той час як проведення відстрілу мисливських тварин у встановлених ветеринарною службою вогнищах сказу та інших небезпечних захворюваннях не потребує оформлення дозволу, а проводиться згідно рішення відповідної ДНПК з дотриманням визначного порядку. Також представник відповідача вказує на те, що згідно рапорту о/у СКП відділення поліції № 1 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області А.Сулейманова від 12 серпня 2021 року, ним близько 22.30 год у лісовому масиві виявлено двох осіб з мисливською зброєю, до яких через декілька хвилин приєдналися ще троє осіб також із зброєю. СОГ, яка прибула на місце події встановила особи мисливців, якими виявилися ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . В той же час адвокат посилається на положення спеціального закону, яким передбачено заборону полювання у темний час доби (пізніше години після заходу сонця і раніше до його сходу), а відтак вказані особи, у тому числі й позивач порушили вказані вимоги перебуваючи в урочищі зі зброєю за годину після заходу сонця, оскільки згідно довідки Закарпатського обласного центру з гідрометеорології від 11 листопада 2021 року № 998-1-1086/998-04, 11 серпня 2021 року в урочищі «Кодабино» неподалік міста Перечин захід сонця був о 20.53 год за київським часом, настання темноти 21.28 год за київським часом. Також спростовує посилання представника позивача на порушення строку складання протоколу про адміністративне правопорушення зазначаючи, що копії матеріалів поліції були отримані відповідачем 17 серпня 2021 року, а у подальшому, через те, що Перечинське відділення Укрпошти не приймало рекомендовані поштові відправлення, відповідач листом № 343 від 17 серпня 2021 року звернувся до голови ГО УТМР Перечинського району Петрусика Луки про забезпечення інформування членів УТМР, які попередньо були виявлені в урочищі, про їх обов`язок з`явитися до відповідача для надання пояснень та складання відповідних адміністративних матеріалів, однак через ухилення таких, в тому числі й позивача, від явки до ДП «Перечинське ЛГ» адміністративні протоколи було складено за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, після чого винесено оскаржувану постанову. Крім цього адвокат Буря В.В. вважав необґрунтованими й розмір заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу та вказував у відзиві на його не співмірність зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та витраченим часом. Так, зазначав, що адвокатом Гончаровим В.В. до Ужгородського міськрайонного суду подано ще чотири позови про скасування постанов у справі про накладення адміністративного стягнення в інтересах інших осіб, що були виявлені працівниками поліції 11 серпня 2021 року в урочищі «Кодабино», та по всіх справах адвокатом надано ідентичні описи наданих ним послуг та їх вартості. Вважає, що подаючи п`ять ідентичних позовів з ідентичними фактичними обставинами та переліком доказів, які їх підтверджують, та ідентичним правовим обґрунтуванням, в інтересах п`ятьох клієнтів, надаючи їм однаковий опис наданих послуг та встановлюючи однакову вартість таких послуг, яка сумарно складає 35 000 грн, та заявляючи вимогу про стягнення витрат на правову допомогу з відповідача, адвокат діє завідомо недобросовісно, порушуючи при цьому загальні засади цивільного законодавства, зокрема розумності та справедливості. Відтак клопотав про зменшення витрат на правову допомогу.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Гончаров В.В. не з`явилися, останній попередньо подав суду заяву, в якій підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд розглянути справу за їх відсутності, а також врахувати його доводи, викладені у відповіді на відзив та письмових запереченнях.

Представник відповідача у судове засідання також не з`явився, у судове засідання, що було призначене на 13 травня 2022 року направляв клопотання про відкладення судового засідання, після чого причини неявки не повідомляв.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до такого висновку.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 цього Кодексу завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 20 цього Кодексу місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні зокрема, адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено в суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено, що провідний мисливствознавець ДП «Перечинський лісгосп» Деревянко Михайло Васильович склав відносно позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протокол про адміністративне правопорушення, згідно якого позивач 11 серпня 2021 року о 22.30 год в урочищі «Кодабино» Перечинського лісництва ДП «Перечинське ЛГ» затриманий працівниками поліції Ужгородського РУП НУ НП в Закарпатській області при проведенні полювання (а. с. 16-зворот).

Двадцятого вересня 2021 року вказаною посадовою особою Державного підприємства «Перечинське лісове господарство» ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 85 КУпАП, а саме у тому, що 11 серпня 2021 року о 22.30 год в урочищі «Кодабино» він був затриманий працівниками поліції при проведенні полювання всупереч чинному законодавству, а також накладено на позивача адміністративне стягнення у вигляді попередження (а. с. 17-зворот).

Так, ч. 1 ст. 85 КУпАП встановлено відповідальність за порушення правил полювання (полювання без належного на те дозволу, в заборонених місцях, у заборонений час, забороненими знаряддями або способами, на заборонених для добування тварин, допускання собак у мисливські угіддя без нагляду, полювання з порушенням установленого для певної території (регіону, мисливського господарства, обходу тощо) порядку здійснення полювання), яке не мало наслідком добування, знищення або поранення тварин, а також транспортування або перенесення добутих тварин чи їх частин без відмітки цього факту в контрольній картці обліку добутої дичини і порушень правил полювання та в дозволі на їх добування.

У відповідності до Закону України «Про мисливське господарство та полювання» полювання дії людини, спрямовані на вистежування, переслідування з метою добування і саме добування (відстріл, відлов) мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах.

Натомість Протоколом № 2 засідання комісії Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії від 27 вересня 2021 року встановлено, що 11 серпня 2021 року ОСОБА_3 разом з іншими членами Перечинської районної організації УТМР здійснював заходи з регулювання (зниження) чисельності (депопуляції) диких свиней на території Ужгородського району Закарпатської області з метою моніторингу циркуляції вірусу африканської чуми до стабілізації епізоотичної ситуації у відповідності до протокольного рішення Надзвичайної протиепізоотичної комісії при Закарпатській обласній державній адміністрації від 04 лютого 2021 року № 1-2021 та протокольного рішення Надзвичайної протиепізоотичної комісії при Ужгородській районній державній адміністрації від 17 лютого 2021 року. Зазначено, що факт здійснення незаконного полювання членами Перечинської районної організації УТМР не підтверджено, оскільки такі проводили заходи по зниженню чисельності (депопуляції) диких свиней на території Закарпатської області (а. с. 6-7, 8-зворот, 9-зворот).

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Зазначена норма встановлює обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобов`язаний подати докази на спростування таких заперечень.

У відповідності до положення ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (стаття 23 КУпАП).

В силу ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Також при розгляді даної справи суд констатує, що за змістом ч. 1 ст. 277-2 КУпАП повістка про розгляд справи особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніше як за три доби до дня розгляду справи, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Вказане кореспондується з приписами п. 2.13 Інструкції з оформлення органами Державного комітету лісового господарства України матеріалів про адміністративні правопорушення згідно якого, про час та місце проведення розгляду справи порушнику вручається або надсилається поштою повідомлення щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення лісового законодавства.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що позивач ОСОБА_1 не був повідомлений у строки, визначені законом, про розгляд справи відносно нього, а відтак був позбавлений можливості взяти участь у розгляді адміністративної справи та надати свої пояснення щодо обставин, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Крім цього згідно п. 3.3 вказаної Інструкції справа розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, або її законного представника.

Розгляд справи за відсутності правопорушника можливий лише у випадках, коли є дані про своєчасне його сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Жодних доказів про наявність у відповідача на час розгляду справи про адміністративне правопорушення відомостей щодо своєчасного повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи до суду не надано та матеріали справи не містять.

До того ж сам протокол про адміністративне правопорушення, який став підставою для винесення оскаржуваної постанови не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, зокрема такий не містить повних відомостей щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; суті адміністративного правопорушення, а також вказівки на нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, при цьому, що фабула протоколу відносно ОСОБА_1 взагалі не кореспондується з диспозицією ч. 1 ст. 85 КУпАП; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є (не зазначено про відсутність таких); пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; жодного підпису як уповноваженої на складання протоколу особи, так і особи відносно якої такий складено. Крім цього, якщо правопорушенням було заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Відтак порушення процедури оформлення протоколу про адміністративне правопорушення відносно позивача призвело до порушень при складанні оскаржуваної постанови, яка так само не містить всіх необхідних відомостей, зокрема ні відмітки про отримання такої особою, відносно якої винесена, ні інформації щодо надсилання такої рекомендованим повідомленням.

Відповідно до правової позиції Верховного суду, що викладена в постанові у справі №337/3389/16-а від 30 травня 2019 року, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

У справах «Нечипорчук і Йонкало проти України» (рішення від 21.04.2011 року) та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» (рішення від 06.12.1998 року) Європейський суд з прав людини наголосив, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи поза розумним сумнівом і така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (п. 150 та 253 рішень відповідно).

Згідно ст. 245 КУпАП одними із завдань провадження адміністративної справи закон визначає такі, як своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. З вищенаведеного вбачається, що при провадженні справи не були дотримані такі завдання як всебічність, повнота і об`єктивність з`ясування обставин справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 293 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови та скасовує постанову і закриває справу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що постанова № 3 про накладення адміністративного стягнення від 20 вересня 2021 року складена з порушенням норм статті 283 КУпАП, а тому не може вважатися такою, що відповідає чинному законодавству та підлягає скасуванню.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу правову допомогу суд констатує таке.

Частинами 2 та 3 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Водночас в силу вимог ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов`язані з оплатою правової допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

При цьому покладення обов`язку довести неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, не можуть нівелювати положень статті 139 КАС України щодо обставин, які враховує суд при вирішенні питання про розподіл судових, зокрема обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що 24 вересня 2021 року між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Гончаровим В.В. укладено Договір про надання правничої допомоги № 28/с (а. с. 19-зворот).

Предметом договору, зокрема, є надання правової допомоги в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором у справі ДП «Перечинське ЛГ» про притягнення ОСОБА_1 як клієнта до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 85 КУпАП.

Сторонами розмір оплати правничої допомоги за вказаним Договором не погоджено, така відбувається відповідно до об`єму виконаної роботи.

Відповідно до опису наданих адвокатом послуг, який є Додатком № 1 до договору від 24 вересня 2021 року № 28/с про надання правничої допомоги ОСОБА_1 , вартість послуг адвоката склала 7 000 грн (а. с. 20).

Також на вказану суму у матеріалах справи наявна квитанція до прибуткового касового ордеру № 22 від 11 жовтня 2021 року (а. с. 21).

В силу положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (п. 268, 269).

Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Так представник відповідача адвокат Буря В.В. у відзиві клопотав про зменшення розміру витрат на правову допомогу та зазначав, що адвокатом Гончаровим В.В. до Ужгородського міськрайонного суду подано ще чотири позови про скасування постанов у справі про накладення адміністративного стягнення в інтересах інших осіб, що були виявлені працівниками поліції 11 серпня 2021 року в урочищі «Кодабино», та по всіх справах адвокатом надано ідентичні описи наданих ним послуг та їх вартості. Відтак зазначає, що заявляючи вимогу про стягнення витрат на правову допомогу з відповідача, адвокат у даному випадку діє завідомо недобросовісно, порушуючи при цьому загальні засади цивільного законодавства, зокрема розумності та справедливості.

На підтвердження зазначених обставин адвокатом Бурею В.В. долучено відповідні докази, які суд приймає до уваги та погоджується з позицією останнього.

Аналізуючи документи, надані представником позивача на підтвердження витрат на правничу (правову) допомогу, а також представником відповідача задля зменшення розміру витрат на правову допомогу, враховуючи критерії оцінки співмірності витрат на оплату послуг адвоката, встановлені ч. 5 ст. 134 КАС України, суд вважає за необхідне задовольнити заяву представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.

Керуючись ст. 19, 62 Конституції України, ст. 6-10, 14, 241-244, 246, 251, 286 КАС України, ст. 7, 33, 222, 251, 258, 288 КУпАП, суд,

У Х В А Л И В :

адміністративний позов представника ОСОБА_1 адвоката Гончарова Валентина Вікторовича до Державного підприємства «Перечинське лісове господарство» про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення № 3 від 20 вересня 2021 року задовольнити повністю.

Постанову № 3 про накладення адміністративного стягнення від 20 вересня 2021 року, винесену провідним мисливствознавцем Державного підприємства «Перечинське лісове господарство» Деревянком Михайлом Васильовичем про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді попередження скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державного підприємства «Перечинське лісове господарство» на користь ОСОБА_1 3 000 (три тисячі) грн витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається у письмовій формі до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Гончаров Валентин Вікторович; місцезнаходження: 88006 Закарпатська область м. Ужгород, вул. Р.Шухевича, 14-а/18.

Відповідач: Державне підприємство «Перечинське лісове господарство», ЄДРПОУ: 22114603; місцезнаходження: 89200 Закарпатська область Ужгородський район с. Сімер, вул. Будівельників, 7.

Представник відповідача: адвокат Буря Василь Васильович; місцезнаходження: 89600 Закарпатська область м. Мукачево, вул. Л.Шевцової, 19.

Головуючий:Чепурнов В. О.