Рішення № 10462421, 07.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/27907.07.10 За позовомФізичної особи підприємця ОСОБА_1

доПублічного акціонерного товариства «Дочірній Банк Сбербанку Росії»

третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова В.С.

провизнання іпотечного договору недійсним

СуддяСташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача не зявився;

від відповідача Шило Н.Є. (довіреність від 20.10.2009);

від третьої особи не зявився. СУТЬ СПОРУ:

У травні 2010 року Фізична особа підприємець ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дочірній Банк Сбербанку Росії», що є правонаступником Закритого акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії»(далі Банк «Київ»або відповідач) про визнання іпотечного договору від 11.06.2008, укладеного між позивачем та відповідачем, (далі - Іпотечний договір) недійсним на підставі статті 215 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Позовні вимоги мотивовані тим, що в момент укладення Кредитного договору сторонами не було додержано вимоги встановленої частиною 2 статті 203 ЦК України, оскільки Іпотечний договір було підписано особою (ОСОБА_7), яка не мала повноважень на представлення інтересів позивача як фізичної особи підприємця та укладення оскаржуваного договору, а відтак перевищила свої повноваження. Крім того, зазначений Іпотечний договір не було в подальшому схвалено позивачем. ОСОБА_7 особисто, без погодження позивача дав згоду на передачу майна, що належить позивачеві на праві приватної власності в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов'язань, взятих на себе Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАЙД АВТО УКРАЇНА " згідно договору про відкриття кредитної лінії № 75-Н/08 від 11.06.2008.

Крім того, відповідно до прохальної частини позовної заяви позивач в порядку статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу (далі ГПК України) просить заборонити відповідачу вчиняти дії, спрямовані на реалізацію своїх прав за спірним Іпотечним договором, зокрема проводити звернення стягнення або визнавати право власності на заставлене майно, та вчиняти інші дії, передбачені спірним Іпотечним договором,

Суд зазначене клопотання відхилів з тих підстав, що заявником у порушення ст. 66 ГПК України не доведено, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідач позов не визнав, свої заперечення проти нього мотивував тим, що Іпотечний договір був укладений із дотриманням приписів чинного законодавства. Уповноваженою на це особою та позивачем додатково були вчинені дії щодо схвалення укладення оскаржуваного договору, а саме: допустив працівників на територію нерухомого майна, шляхом надання дозволу на проведення перевірки нерухомого майна, що є предметом іпотеки оскаржуваного Іпотечного договору, особисто підписувала акти перевірки та переоцінки предмету іпотеки (від 22.09.2008, 15.12.2008, 22.09.2008), чим підтвердила свій статус як Іпотекодавця.

Третя особа, через канцелярію суду надала письмові пояснення, відповідно до яких проти задоволення позову заперечила, оскільки нотаріальне посвідчення оскаржуваного правочину відбулось із чітким та повним дотриманням норм чинного законодавства України, зокрема, останнім було здійснено перевірку дієздатності та правоздатності представника позивача, що підписував оскаржуваний Іпотечний договір, повноваження представників сторін, а також належність ОСОБА_1 іпотечного майна.

Розгляд справи відкладався.

Про поважні причини неявки в судове засідання представників позивача та третьої особи суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від сторін не надходило.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено рішення Господарського суду м. Києва у справі № 25/627 від 13.04.2010, яке набрало законної сили, 11.06.2008 між відповідачем (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вайд Авто Україна»(Позичальник) укладено договір про відкриття кредитної лінії № 75-Н/08 (далі Кредитний договір).

Відповідно до п.1.1. Кредитного договору Банк зобовязувався відкрити Позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в національній валюті України, надати позичальнику кредитні кошти за рахунок кредитної лінії на умовах кредитного договору, а позичальник зобовязувався використати кредитні кошти за цільовим призначенням, своєчасно та в повному обсязі виплачувати проценти за користування кредитними коштами, а також повернути надані кошти у розмірах та в терміни, визначені умовами кредитного договору, виконувати інші умови кредитного договору.

Згідно з п.п. а) п.1.2. Кредитного договору, ліміт кредитної лінії становить 5000000 грн. з дати підписання кредитного договору та до 09.01.2011 включно.

Підпунктом б) п.1.2. Кредитного договору передбачено, що починаючи з 10.01.2011 ліміт кредитної лінії зменшується щомісячно. Включаючи січень 2011 року, кожного 10 числа календарного місяця на 833000 грн., останній платіж в сумі 835000 грн. має бути здійснено не пізніше 10.06.2011.

Розмір процентів за користування кредитними коштами складає 19,5% річних, відповідно до п.1.3. Кредитного договору.

Відповідно до п.8.2. Кредитного договору банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення повної суми заборгованості за кредитним договором у разі якщо порушено провадження у справі про банкрутство позичальника.

11.09.2009 в офіційному засобі масової інформації газеті «Урядовий курєр»(№166) опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство Позичальника.

Відповідно до п.6.6. Кредитного договору, проценти, нараховані за місяць відповідно до пунктів 6.1-6.5 договору, позичальник зобовязаний сплачувати щомісяця не пізніше перших 3 (трьох) робочих днів місяця, наступного за тим, за який вони нараховані.

Згідно з наданого суду рішення Господарського суду м. Києва у справі № 25/627 від 13.04.2010 судом встановлено, що 29.10.2009 позивачем було порушено умови п. 6.6. Кредитного договору, а саме не сплачено відсотки за користування кредитними коштами.

В забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором між Банком та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Іпотекодавець/відповідач), від імені якої діяв ОСОБА_7, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, на підставі Довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дебольською В.В. від 30.05.2008, реєстр. №460, 11.06.2008 року було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В.. реєстр. №14793 (далі Іпотечний договір).

Згідно із п. 3.1. зазначеного правочину, предметом іпотеки виступають нежилі приміщення з №2 до №12 (групи приміщень №91а) (в літ. А), загальною площею 466,5 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до п. 2.1. Іпотечного договору, іпотекою забезпечуються наступні зобов'язання Позичальника, що випливають з Кредитного договору:

- зобов'язання повернути Банку кредит у сумі 5 000 000,00 грн. (з урахуванням індексу інфляції у разі прострочення повернення кредиту, наданого в національній валюті України), відповідно до графіку, наведеного в Кредитному договорі, в окремих випадках-достроково;

- зобов'язання в строки, передбачені Кредитним договором сплачувати Банку проценти за користування кредитом за Кредитним договором з розрахунку 19,5% річних з можливістю зміни розміру процентів та строків їх сплати;

- зобов'язання відшкодовувати збитки, завдані Банку невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань про Кредитному договору;

- зобов'язання сплатити Банку штрафні санкції за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по Кредитному договору у строки та у розмірах, передбачених Кредитним договором;

- зобов'язання відшкодувати витрати Банку по здійсненню його вимог, забезпечених іпотекою, в тому числі витрати, понесені ним внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п.6.3. Іпотечного договору, Банк набуває право вимагати дострокового виконання зобов'язань за Кредитним договором, якщо його вимога не буде задоволена в 30-денний строк та звернути стягнення на Предмет іпотеки, в тому числі, у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником будь-якого із зобов'язань за Кредитним договором, а також з інших підстав, передбачених Кредитним договором, які дають право Банку на дострокове стягнення кредитної заборгованості.

Пунктом 6.6. Кредитного договору передбачено, що проценти, нараховані за місяць Позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця не пізніше перших 3 робочих днів місяця, наступного за тим, за який вони нараховані.

Розділом 10 Кредитного договору передбачено, що за несвоєчасну сплату процентів, Позичальник зобовязаний сплатити пеню.

Рішенням Господарського суду м. Києва у справі №25/627 від 13.04.2010 встановлено, що у зв'язку із вищезазначеними порушеннями умов Кредитного договору, керуючись правом, наданим п. 6.3. Іпотечного договору, 09.11.2009 відповідач направив позивачу (Іпотекодавцю) повідомлення-вимогу (вих. №6400/5/30-01) про дострокове повернення повної суми заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії №75-Н/08 від 11.06.2008 року в сумі 5 260 048,53 грн., але позивач не виконав свої зобовязання за договором.

Пункт 6.2. Іпотечного договору визначає, що Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі, якщо на момент настання терміну виконання Позичальником будь-якого із зобов'язань, вони не будуть виконані належним чином.

Позивач звернувся до суду з вимогою про визнання недійсним Іпотечного договору, оскільки останній укладено з порушенням норм чинного законодавства, зокрема п. 2 ст. 203 ЦК України.

Позивач зазначає, що при укладенні Іпотечного договору, від імені Позивачки виступав ОСОБА_7, який особисто, без погодження із довірителькою дав згоду на передачу майна, що належить позивачеві на праві приватної власності у іпотеку з метою забезпечення виконання зобов'язань, взятих на себе зобовязань ТОВ «Вайд Авто Україна»які випливають з Кредитного договору. Тобто, уклав Іпотечний договір з перевищенням повноважень наданих йому позивачем.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частиною 2 статті 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обовязки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (стаття 241 ЦК України).

Відповідно до Іпотечного договору останній було укладено від імені позивача громадянином ОСОБА_7 (паспорт серія НОМЕР_1, виданий Дніпропетровським РВ УМВС України в Черкаській області 06.02.1996), що зареєстрований у АДРЕСА_1 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дебольською В.В. 30.04.2008 за реєстровим №460 (далі Довіреність).

Із змісту вказаної довіреності вбачається, що позивач/Довіритель уповноважила громадянина ОСОБА_7 (що мешкає за адресою АДРЕСА_1) діяти від свого імені з усіх без винятку питань повязаних з передачею в іпотеку нежилого приміщення з №2 по №12 (група приміщень №91 в будинку №3-А (три «А») по кредитним зобовязанням Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайд Авто Україна»(код ЄДРПОУ 35760401) (далі ТОВ «Вайд Авто Україна») перед Закритим акціонерним товариством «Дочірній банк Сбербанк Росії»(скорочена назва ЗАТ Банк НРБ, відповідач). Для чого громадянину ОСОБА_7 надані наступні повноваження: «подавати та підписувати від мого імені заяви у відповідні установи та організації, вести листування та переговори з юридичними та фізичними особами, укладати угоди, подавати та отримувати необхідні довідки та документи, отримувати витяги, в тому числі витяги на заставу (іпотеку), проектну та технічну документацію, в тому числі технічні паспорти, зареєструвати їх в МБТІ та РОН. Представнику надається право виступати майновим поручителем ТОВ «Вайд Авто Україна», укладати та підписувати договори іпотеки вищезазначеної нерухомості, у разі необхідності підписувати зміни (нову редакцію) додаткові угоди, договори до іпотечного договору, у тому числі укладати договори страхування, поруки, у разі необхідності здійснювати необхідні дії пов'язані з реєстрацією таких договорів у забезпечення обов'язків перед кредиторами, право ведення переговорів та попереднього узгодження всіх процедурних питань, розписуватися за мене, сплачувати усі витрати, необхідні платежі, збори, мито, мати вільний доступ в зазначену нерухомість, а також вчиняти інші дії, які на думку представника будуть доцільними для правильного і ефективного виконання цієї довіреності.

За цією довіреністю представник користується правом подання, отримання, розгляду та підпису всіх документів необхідних для виконання наданих цією довіреністю повноважень, включаючи позовні та інші заяви, дублікати будь-яких документів в тому числі апеляцій, тощо».

Отже, виходячи з тексту зазначеної довіреності позивач надала гр. ОСОБА_7 право розпоряджатися належним їй на праві власності нерухомим майном, визначила спосіб такого розпорядження - передача в іпотеку, підставу розпорядження - забезпечення виконання кредитних зобов'язань ТОВ "Вайд Авто Україна", вказала майбутнього іпотекодержателя відповідача, а також надала право підпису будь-яких додаткових угод у разі необхідності до договорів іпотеки без встановлення обмеження розмірів кредитних зобовязань, що підлягають забезпеченню.

Відповідно до ст. 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Згідно з п. 146 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», що затверджена наказом Міністерства юстиції України 03.03.2004 N 20/5 нотаріуси посвідчують довіреності, складені від імені фізичної особи або юридичної особи, на ім'я однієї або кількох осіб з чітко визначеними юридичними діями, які належить учинити представникові. Довіреність та її скасування підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі довіреностей, відповідно до вимог Положення про Єдиний реєстр довіреностей. У тексті довіреності мають бути зазначені місце і дата її складання (підписання), прізвища, імена, по батькові (повне найменування юридичної особи), місце проживання (місцезнаходження юридичної особи) представника і особи, яку представляють, а в необхідних випадках і посаду, яку вони займають. У довіреностях на ім'я адвокатів зазначаються їх статус та членство в адвокатському об'єднанні (якщо адвокат є членом адвокатського об'єднання).

Отже, посилання позивача на недодержання форми довіреності не відповідає дійсності.

Суду не надано доказів відкликання Довіреності на момент укладення Іпотечного договору.

Відповідно до ст. 44 Закону України «Про нотаріат»під час посвідчення правочинів, нотаріус здійснює перевірку цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи, шляхом ознайомлення з установчими документами, свідоцтвом про державну реєстрацію і витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців цієї юридичної особи і перевіряє, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчиняється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності.

При посвідченні правочинів, вчиненні інших нотаріальних дій за участю уповноваженого представника юридичної особи, нотаріус встановлює його особу відповідно до вимог статті 43 Закону України «Про нотаріат», а також перевіряє обсяг його повноважень, для чого нотаріусу подається довіреність або інший документ, що надає повноваження представникові.

Також нотаріус зобов'язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину.

При цьому, у разі якщо вчинення нотаріальної дії суперечить законодавству України, нотаріус відмовляє у вчиненні такої нотаріальної дії (ст. 49 Закону України «Про нотаріат»).

Відповідно до наданих пояснень третьої особи, під час підписання оскаржуваного Іпотечного договору, нотаріусом, у відповідності до норм законодавства України, було встановлено особи. Які підписували Іпотечний договір, їх дієздатність та правоздатність, а також належність позивачу іпотечного майна.

Таким чином, судом встановлено, що Іпотечний договір було укладено представником позивача без перевищення наданих йому повноважень.

Крім того, на підтвердження наступного схвалення позивачем Іпотечного договору відповідачем було надано суду акти перевірки та переоцінки предмету іпотеки від 22.09.2008, 15.12.2008 та 22.09.2008 підписані позивачем власноруч. Зазначений факт позивачем не заперечувався.

Таким чином, суд погоджується з твердженням відповідача про додаткове схвалення позивачем Іпотечного договору.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Позивачем всупереч вказаних норм не доведено суду підстав для визнання недійсним Іпотечного договору.

Таким чином, вимоги позивача про визнання недійсним Іпотечного договору не підлягають задоволенню, оскільки немає підстав передбачених ЦК України, при наявності яких цей правочин може бути визнаний недійсним.

Судові витрати відповідно до статей 44, 49 ГПК України покладаються на позивача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяСташків Р.Б. Повний текст рішення підписано 19.07.2010.