Рішення № 10462399, 21.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/11221.06.10 За позовомДочірнього компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» ДоДержавного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз»

Провизнання недійсним п. 6.1 договору на транспортування природного газу № 16/05-701 від 01.10.2005 року

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Мацегорін А.О. –дов. № 87/10 від 28.12.2009 року;

від відповідача: Тітовський О.В. –дов. № 11/71 від 09.11.2009 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство "Газ –тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Автономної республіки Крим з позовом до Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" про визнання недійсним п. 6.1 договору на транспортування природного газу № 16/05-701 від 01.10.2005 року.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито, витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що п. 6.1 Договору № 16/05-701 на транспортування природного газу від 01 жовтня 2005 року не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому є недійсним.

Ухвалою Господарського суду Автономної республіки Крим від 07.02.2008 року справу № 2–28/719–2008 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

За резолюцією Голови Господарського суду міста Києва від 13.03.2008 року справу № 2–28 /719 –2008 було передано на новий розгляд судді Кондратовій І.Д.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.03.2008 року справу № 2–28/719 –2008 було прийнято до провадження суддею Кондратова І.Д та присвоєно їй номер "37/112".

В судовому засіданні представник позивача заявив суду клопотання про зупинення провадження управі на підставі п. 3 ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України до завершення процедури реорганізації Дочірнього підприємства "Газ-Тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України". До вказаного клопотання відповідачем приєднано копію наказу Міністерства палива та енергетики України “Про реорганізацію Дочірнього підприємства "Газ-Тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", а також надав суду виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, в якій вказано, що підприємство перебуває в процесу припинення підприємницької діяльності.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.04.2008 року у відповідності до пункту 3, частини 1, статті 79 Господарського процесуального кодексу України було зупинено провадження у справі № 37/112 до закінчення процесу реорганізації Дочірнього підприємства «Газ –тепло» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз»та зобов’язано позивача надати суду докази завершення процесу реорганізації та визначення правонаступника.

За Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 20.05.2009р. № 01-1/749 справу № 37/112 передано для розгляду судді Спичаку О.М. у зв’язку із призначенням судді Кондратової І.Д. суддею Київського апеляційного господарського суду.

25.05.2010 року відповідач звернувся до суду з клопотанням про поновлення провадження у справі, у зв’язку з відсутністю обставин, які зумовили зупинення провадження по даній справі, а саме, надав довідку відділу статистики у Солом’янському районі м. Києва від 09.02.2010 року відповідно до якої Дочірнє підприємство «Газ –тепло»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»виключено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до частини 1 статті 25 Господарського процесуального кодексу України, в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив.

Судом встановлено, що наказом Міністерства палива та енергетики України № 538 від 12.11.2007 року Дочірнє підприємство «Газ-тепло»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»реорганізовано шляхом приєднання до Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»і відповідно останню визначено правонаступником всіх прав та обов’язків ДП «Газ-тепло».

У зв’язку з тим, що Дочірнє підприємство «Газ-тепло»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» виключено з ЄДР, а отже є припиненим, господарський суд ухвалою від 26.05.2010 року поновив провадження по справі, замінив Дочірнє підприємство «Газ-тепло»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»на його правонаступника Дочірню компанію «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) та розгляд справи призначив на 14.06.2010 року.

В судовому засіданні 14.06.2010 року представники сторін надали усні пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 14.06.2010 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 21.06.2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні 21.06.2010 року подав додаткові документи по справі та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні 21.06.2010 року представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

На підставі положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 21.06.2010 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, а також заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2005 року між Державним акціонерним товариством «Чорноморнафтогаз»(далі – відповідач, виконавець) та Дочірнім підприємством «Газ-тепло»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», правонаступником якого є Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі –позивач, замовник) було укладено Договір № 16/05-701 на транспортування природного газу, пунктом 1.1 якого сторони узгодили, що виконавець зобов’язується надати послуги з транспортування природного газу по магістральних газопроводах виконавця (далі –газ), що передається замовником підприємствам згідно з укладеними договорами (далі –підприємства –споживачі), а замовник зобов’язується оплатити зазначені послуги.

Відповідно до пункту 2.3 Договору транспортування газу здійснюється виключно у обсягах, підтверджених ресурсною довідкою обєднання диспечерського управління ДК «Укртрансгаз»в розрізі кожного піжприємства –споживача.

Згідно з пунктом 5.1 Договору тариф на послуги з транспортування газу, що надаються виконавцем, визначений постановою Національної комісії регулювання електроенергетики (НКРЕ) від 30.04.2004 року № 437 та складає:

-          для підприємств –споживачів природного газу, які підключені до ГРС магістральних газопроводів ДАТ «Чорноморнафтогаз», (Західний регіон) –20,00 грн., крім того, ПДВ –4,00 грн., разом –24,00 грн. за 1000 куб. м. протранспортованого газу;

-          для підприємств –споживачів природного газу, які підключені до ГРС магістральних газопроводів ДК «Укртрансгаз»(Феодосійського ЛВУМГ), (Східний регіон) –1,00 грн., крім того ПДВ –0,20 грн., разом –1,20 (одна) грн.. 20 коп. за 1000 куб. м. протранспортованого газу.

Пунктом 6.1 Договору сторони узгодили, що оплата послуг з транспортування газу здійснюється на підставі актів (п. 2.6.2) та тарифу (п. 5.1) замовником шляхом перерахування коштів, по мірі їх надходження від споживачів теплової енергії на розподільчий рахунок відповідно до затвердженого алгоритму. Остаточний розрахунок за послуги з транспортування газу, що були надані згідно з даним Договором, здійснюється замовником до 30.06.2006 року.

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про визнання недійсним п. 6.1 Договору на транспортування природного газу № 16/05-701 від 01.10.2005 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що сторонами не затверджено алгоритм розрахунків, а ч.1 та 2 п. 6.1. Договору суперечать одна одній.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З положень статті 92 Цивільного кодексу України вбачається, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. ч. 1, 3, 4 і 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених Цивільним кодексом України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Разом з тим, позивачем не доведено, яким нормам суперечить спірний пункт Договору та в чому його невідповідність останнім.

Твердження позивача в обґрунтування позовних вимог, що сторони не затвердили алгоритм оплати коштів за надані послуги, судом до уваги не приймається, так як алгоритм розподілу коштів розробляється НАК «Нафтогаз України»та затверджується Національною комісією регулювання електроенергетики за погодженням з Державною податковою адміністрацією.

Постановою НКРЕ від 12.07.2000 року № 759 «Про затвердження алгоритму розподілу коштів, що надходять на розподільні рахунки газозбутових підприємств НАК «Нафтогаз України»за поставлений природний газ»на виконання постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 27.05.2000 року № 840 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 13.11.1998 року № 1785»було розроблено алгоритм, який визначає послідовність дій підприємств та банків, що їх обслуговують, при надходженні коштів на розподільні рахунки підприємств за поставлений природний газ. Даною постановою визначено, що кошти, які надійшли на такі розподільні рахунки розподіляються не безпосередньо газозбутовими підприємствами, а установами банків згідно з алгоритмом розподілу коштів та перераховуються на консолідований розподільний рахунок. На виконання даної постанови наказом НАК «Нафтогаз України»від 09.11.2998 року був затверджений порядок розподілу коштів, що надходять за використаний природний газ на розподільні рахунки, відкриті газозбутовими та газотранспортними підприємствами.

Оскільки п.6.1. Договору № 16/05-701 на транспортування природного газу від 01 жовтня 2005 року, укладений із дотриманням вимог діючого законодавства та враховуючи те, що позивач не довів всіх необхідних ознак для визнання його недійсним відповідно до ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, господарський суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

21.07.2010 року