Рішення № 10462380, 20.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/20020.07.10 За позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Печерська брама»Печерської районної у місті Києві ради

До Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації

Про стягнення 13302,54 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Бондар О.М. –по дов. № б/н від 31.01.2009

Від відповідача Корнійко В.В. –по дов. № 02/50 від 16.01.2009

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Печерська брама»Печерської районної у місті Києві ради про стягнення з Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації 11775,04 грн. основного боргу, 1046,80 грн. пені, 147,77 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 332,93 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору № 99/1 про відшкодування витрат на утримання будинку та прибудинкової території, внутрішньо будинкових мереж та надання комунальних послуг від 02.01.2008.

Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву, поданому в судовому засіданні 08.07.2010, проти позову заперечує, оскільки вважає, що дія договору № 99/1 від 02.01.2008 закінчилась 31.12.2008, що підтверджується відсутністю направлення відповідачу платіжних вимог, рахунків-фактур чи актів наданих послуг, що передбачено п. 2.2.2. та 3.4. договору, натомість до 31.12.2008 акти наданих послуг направлялись нашій установі регулярно і саме на підставі них здійснювалась оплата. Враховуючи, що відповідно п. 3.4. договору № 99/1 розмір оплати за договором встановлюється і коригується позивачем, відповідач не міг самостійно вгадати, які витрати поніс позивач на утримання будинку і яку суму нам належить сплачувати (звертаємо увагу суду, що кожного місяця такі суми істотно різні). Тобто сам позивач діяв так, якби договір № 99/1 припинив дію. Також на припинення дії договору № 99/1 вказує те, що цей договір укладався з адміністрацією як з орендарем, по тексту договору установа відповідача так і іменується. Орендні відносини з позивачем припинились 31.07.2008, у подальшому (до 31.12.2008) відповідач орендував спірні приміщення у КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської районної у м. Києві ради», а з 31.12.2008 орендні відносини з Печерським районом припинились. Відсутність договору з позивачем означає, що він не може вимагати оплати за ним, якщо позивач поніс якісь витрати на утримання будинку з нашої вини, нехай звертається до суду з інших підстав (відшкодування шкоди, тощо). При цьому звертає увагу суду, що позивачем не надано жодних доказів, що він поніс якісь витрати на утримання будинку. Звертає увагу, що з 01.07.2008 у Печерському районі відбулися невідомі нам зміни щодо утримання будинкового фонду, у результаті чого договори оренди укладались не з позивачем, очевидно, що з цього часу позивач не обслуговує спірні приміщення. Враховуючи викладене просить в позові відмовити повністю.

Крім того, відповідачем в судовому засіданні 08.07.2010 подано заяву про застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення пені.

Позивачем в судовому засіданні 20.07.2010 подано письмові заперечення на відзив відповідача.

В судовому засіданні 20.07.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, за згодою представників позивача і відповідача, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21.04.2008 між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства «Печерська Брама»Печерської районної у місті Києві ради (орендодавець) та Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією (орендар) було укладено договір № 99 оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Печерського району м. Києва, відповідно до умов якого відповідач отримав в орендне користування нежиле приміщення за адресою м. Київ, А.Барбюса, 5а, загальною площею 178 кв. м., І поверх, з метою використання розміщення підрозділів адміністрації, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом прийому-передачі.

02.01.2008 між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства «Печерська Брама»Печерської районної у місті Києві ради (КП «Печерська брама») та Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією (орендар) було укладено договір № 99/1 про відшкодування витрат на утримання будинку та прибудинкової території, внутрішньобудинкових мереж та надання комунальних послуг (далі –договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендар, на підставі розпорядження Печерської районної у м. Києві державної адміністрації № 1239 від 01.10.2002 та договору оренди № 99 від 02.01.2008 займає приміщення з метою розміщення підрозділів адміністрації за адресою м. Київ, вул. А.Барбюса, 5а загальною площею 178 кв. м. (І поверх) користується комунальними послугами та бере участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території та внутрішньобудинкеових мереж, а КП «Печерська брама»забезпечує орендарю надання комунальних послуг орендареві, утримання будинку, прибудинкової території та внутрішньобудинкових мереж.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих комунальних послуг, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 11775,04 грн. та нараховані пеня –1046,80 грн., збитки від зміни індексу інфляції –147,77 грн. та 3% річних в сумі 332,93 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із п. 3.1 договору розмір щомісячної плати за комунальні послуги встановлюється в залежності від фактичних витрат теплової енергії (пропорційно займаної площі). Холодної води та інше, згідно з нормами постачальників комунальних послуг.

Плата по даному договору вноситься споживачем до 30 числа поточного місяця (п. 3.2. договору).

З пункту 3.4. договору вбачається, що розмір плати за комунальні послуги, утримання будинку, прибудинкової території та внутрішньо будинкових мереж самостійно коригується КП «Печерська брама»з часу введення в дію змін тарифів, які вводяться в дію згідно чинного законодавства України органами місцевого самоврядування.

Як вбачається з матеріалів справи, за актом приймання-передачі від 09.06.2009 орендар повернув, а орендодавець прийняв нежитлові приміщення площею 178 кв. м. в буд. № 5а на вул. А.Барбюса у м. Києві.

Судом встановлено, що всупереч вищеназваному договірному зобов’язанню відповідач станом на день звернення позивача з позовом до суду не виконав своїх обов’язків в частинні внесення плати за фактично отримані відповідачем послуги за період з 01.01.2008 по 09.06.2009, в результаті чого виникла заборгованість, що становить 11775,04 грн.

Твердження відповідача про те, що договір № 99/І від 02.01.2008 припинив свою дію 31.12.2008 не приймаються судом до уваги з огляду на таке.

Термін дії договору № 99/І від 02.01.2008 встановлений пунктом 6.1. даного договору з 02.01.2008 до 31.12.2008.

Проте, пунктом 6.4. договору передбачено, що договір вважається продовженим, якщо ні одна із сторін не заявила про анулювання договору за 2 місяці до закінчення строку дії договору.

Відповідачем на підтвердження своїх тверджень про припинення дії договору 31.12.2008 доказів того, що сторонами в обумовлений договором строк було заявлено про анулювання договору не подано, а отже у суду є всі підстави вважати, що договір № 99/І від 02.01.2008 було продовжено.

Крім того, акт повернення відповідачем орендодавцю приміщення з оренди складений 09.06.2009, а отже підтверджує користування відповідачем орендованим приміщенням до 09.06.2009 та відповідно отримання комунальних послуг, які мають бути оплачені.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій»суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Обов’язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги передбачений також п. 5 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки зобов’язання з оплати комунальних послуг відповідач не виконав в повному обсязі, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 11775,04 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що за несвоєчасну сплату комунальних послуг, витрат на утримання будинку, прибудинкової території та внутрішньобудинкових мереж споживач або власник, крім заборгованості, сплачує на користь КП «Печерська брама»пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

При укладанні договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов’язання щодо сплати наданих комунальних послуг.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку суми пені, позивач пеню нараховує за період з 01.12.2008 по 09.06.2009, яка за його підрахунками становить 1046,80 грн.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Згідно п 1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Так, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) позовна давність застосовується в один рік (п. 2 згаданої статті).

Отже, пеня може бути розрахована та стягнена за рік, що передує зверненню позивача до суду із відповідною вимогою.

Разом з цим, положеннями ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем окремим клопотанням заявлено про застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення пені, у зв’язку з чим просить в цій частині в позові відмовити.

Враховуючи наведене, строк позовної давності в один рік щодо нарахованої пені за період з 01.12.2008 по 09.06.2009 на дату пред‘явлення вимоги про стягнення пені (позовна заява подана до суду 17.06.2010) вже сплинув.

Згідно з п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи викладене, в частині стягнення суми пені в розмірі 1046,80 грн., в зв’язку з пропуском строку позовної давності, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті отриманих послуг, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь збитки від зміни індексу інфляції в сумі 147,77 грн. та 3% - 332,93 грн.

Суд розглянувши вище заявлені вимоги вважає, що вони не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Пунктом 2.2.2. договору передбачений обов‘язок КП «Печерська брама»своєчасно нараховувати плату за комунальні послуги та направляти платіжну вимогу або рахунок-фактуру та акт наданих послуг орендарю.

Згідно п. 3.4. договору розмір плати за комунальні послуги, утримання будинку, прибудинкової території та внутрішньо будинкових мереж самостійно коригується КП «Печерська брама»з часу введення в дію змін тарифів, які вводяться в дію згідно чинного законодавства України органами місцевого самоврядування.

Тобто згідно умов договору ціна за надані послуги не є фіксованою та коригується позивачем самостійно і має бути своєчасно пред‘явлена відповідачу платіжною вимогою або в рахунках-фактурах.

Позивач належних доказів в підтвердження направлення платіжних вимог або рахунків-фактур відповідачу не подав.

З розрахунку суми боргу поданого позивачем вбачається що суми, які підлягають оплаті відповідачем за надані послуги кожного місяця різні.

Оскільки, відповідач позбавлений можливості підрахувати розмір понесених витрат за надані послуги самостійно та за відсутності виставлених позивачем платіжних вимог або рахунків відповідач не мав можливості своєчасно сплачувати за надані послуги.

Стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 616 Цивільного кодексу України визначено, що якщо порушення зобов‘язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника.

Таким чином, суд приходить до висновку, що саме не виконання позивачем умов договору щодо виставлення рахунків на оплату послуг стало підставою для неможливості виконання відповідачем свого обов‘язку по сплаті за надані послуги, тому відсутні підстави для нарахування позивачем індексу інфляції та 3% річних за прострочку виконання зобов‘язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Печерська Брама»Печерської районної у місті Києві ради є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації (м. Київ, вул. Димитрова, 2, код ЄДРПОУ 26077454) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Печерська Брама»Печерської районної у місті Києві ради (м. Київ, бул. Марії Приймаченко, 3, код ЄДРПОУ 34239762) 11 775 (одинадцять тисяч сімсот сімдесят п‘ять) грн. 04 коп. заборгованості по комунальним послугам, 117 (сто сімнадцять) грн. 75 коп. витрат по сплаті державного мита та 208 (двісті вісім) грн. 90 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині в позові відмовити повністю.

СуддяСівакова В.В. Рішення підписано 21.07.2010.