Рішення № 10462377, 21.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 35/30521.07.10 За позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства

«Печерська брама»Печерської районної у м. Києві ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Б»єн –В»єн»

про стягнення 52675,37 грн.

                                                                       Суддя М.Є. Літвінова

Представники:

від позивача: Бондар О.М. –предст. за довір. №б/н від 31.01.2009р.;

від відповідача: Самань В.Г. –предст. за довір. №5/06 від 21.06.2010р.

Рішення прийняте 21.07.2010, у зв»язку з оголошеною в судовому засіданні 07.07.2010 перервою, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, до 21.07.2010.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Печерська брама» Печерської районної у м. Києві ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Б»єн-В»єн»про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комунальні послуги за договором №82 від 08.10.2004 в розмірі 52675,37 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2010 порушено провадження у справі №35/305, розгляд справи призначено на 23.06.2010.

22.06.2010 через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позов в якому останній заперечує проти позовних вимог та вважає його безпідставним та необґрунтованим.

В судовому засіданні 23.06.2010 представник позивача уточнення про збільшення позовних вимог, відповідно до яких просить стягнути з відповідача 28396,01 грн. (з яких: 10150,56 грн. –борг, 17661,97 грн. –пеню,108, 77 грн. індекс інфляції, 474,71 грн. –3% річних), та судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2010 №35/305, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладений до 07.07.2010.

05.07.2010 через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов уточнений відзив на позов, відповідно до якого відповідач суму основного боргу визнає, проти штрафних заперечує.

В судовому засіданні 05.07.2010, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 21.07.2010 для виготовлення повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до розпорядження №665 від 18.05.2001 Печерської районної державної адміністрації м. Києва «Про надання в орендне користування нежитлових приміщень в будинку №20-А по вул. І.Кудрі», відповідачу було надано в орендне користування нежитлове приміщення першого поверху площею 51,6 кв.. в буд. №20-А на вул. Івана Кудрі для розміщення перукарні.

Відповідно до Договору купівлі-продажу №711 від 08.10.2004 між Фондом приватизації комунального майна Печерського району м. Києва (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Б»єн-В»єн»(покупець), відповідно до якого згідно рішення 5 сесії XXIV скликання Печерської районної у місті Києві ради від 11.03.2004 №31 «Про приватизацію нежилих приміщень, що належать до комунальної власності територіальної громади Печерського району міста Києва»продавець продав, а покупець купив нежиле приміщення №54, загальною площею 48,5 кв.м., у жилому будинку за адресою: 01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, №20а, літ «А».

08 жовтня 2004 між Житлово-експлуатаційною організацією №604 державного комунального підприємства по утриманню будівель, споруд та прибудинкової території Печерського району (правонаступником якого є позивача) та товариством з обмеженою відповідальністю «Б»єн-В»єн»був укладений Договір №82 про надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території (надалі Договір).

Відповідно до умов даного Договору (п.1) власник, який згідно договору купівлі-продажу №711 від 08.10.2004 та акту передачі №513 від 08.10.2004 використовує нежиле приміщення для розміщення перукарні по вул. Івана Кудрі, 20а, загальною площею 48,5 кв.м., споживає, а ЖЕО забезпечує власника комунальними послугами.

Цей Договір вступає в силу з 08.жовтня 2004 року і діє до тих пір поки одна із сторін письмово не заявить про його розірвання (п.3.1 Договору).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає про те, що в порушення умов Договору відповідач неналежним чином виконував свої зобов’язання в частині повної та своєчасної сплати комунальних послуг, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 10150,56 грн. з урахуванням збільшення суми позовних вимог.

Відповідач проти суми основного боргу не заперечує та вважає безпідставним та необґрунтованим нарахування суми пені, інфляційних та 3% річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов»язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов»язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов»язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов»язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов»язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

З наданих суду доказів вбачається, що відповідачем були порушені договірні зобов’язання щодо здійснення платежів за надані комунальні послуги, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 10150,56 грн., яка відповідачем не заперечується.

На дату звернення з позов до суду та розгляду справи в судовому засіданні відповідач свої зобов’язання по сплаті заборгованості по комунальним послугам за користування нежилим приміщенням не виконав, суму заборгованості не сплатив.

Згідно з п.4.3 Договору за несвоєчасну сплату комунальних послуг власник, крім заборгованості, сплачує на користь ЖЕО пеню в 1% за кожен день прострочення платежу.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані положеннями Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

В ст. 1 названого Закону передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно розрахунку суду сума пені становить 1981,93 грн.

Крім того, у відповідності до п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу збитки від інфляції –108,77 грн., а 3% річних –474,71 грн.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.

Враховуючи викладене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 10150,56 грн. за Договором №82 про надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території обґрунтовані, підтверджені належними доказами та є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального Кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

                    2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Б»єн-В»єн»(01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 20а,; рахунок №26002000425001 в АКБ „Надра” КРУ, МФО 320564, код ЄДРПОУ 30781584) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Печерська брама»Печерської районної у м. Києві ради (01042, м. Київ, бул. М.Приймаченко, 3, рахунок №26002154781 в ВАТ „Райффайзен банк Аваль” м. Києва, МФО 380805, код ЄДРПОУ 34239762), а у випадку відсутності коштів, з будь якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 10150,56 грн. (десять тисяч сто п»ятдесят гривень 56 коп.) боргу; 1 981,93 грн. (одну тисячу дев»ятьсот вісімдесят одну гривню 93 коп.) –пені; 108,77 грн. (сто вісім гривень 77 коп.) - збитків від інфляції; 474,71 грн. (чотириста сімдесят чотири гривні 71 коп.) - 3% річних; 127,16 грн. (сто двадцять сім гривень 16 коп.) - державного мита та 56,97 грн. (п»ятдесят шість гривень 97 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя М.Є.Літвінова