Рішення № 10462298, 08.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/27008.07.10 За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю "Донавтокомплект"

до           Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансфєр"

про                     стягнення 43 643,69 грн.

Суддя В.С. Катрич

Представники:           

Від позивача представник –Агеева І.І.

Від відповідача не з’явилися

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 31360,74 грн. заборгованості за поставлений товар (автозапчастини) згідно видаткових накладних № ДА-0004182 від 31.10.2007р., № ДА-0004750 від 03.12.2007р., № ДА-0004751 від 03.12.2007р., № ДА-0004752 від 03.12.2007р., № ДА-0000064 від 10.01.2008р., № ДА-0000065 від 10.01.2008р., № ДА-0000066 від 10.01.2008р. та на підставі мирової угоди № 1 від 14.01.2009р. та 1778,52 грн. трьох відсотків річних, 10504,43 грн. збитків від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2010р. порушено провадження у справі №8/270, розгляд справи призначений на 08.07.2010р.

Від відповідача через канцелярію суду клопотань та заяв не надходило.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити повністю.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Перед початком розгляду справи по суті представників позивача ознайомлено з його правами та обов’язками передбаченими ст.ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього, у судовому засіданні роз’яснені положення ст.81-1 ГПК України.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ :

Позивач поставив відповідачу товар (автозапчастини) на суму 31360,74 грн., що підтверджується видатковими накладними № ДА-0004182 від 31.10.2007р., № ДА-0004750 від 03.12.2007р., № ДА-0004751 від 03.12.2007р., № ДА-0004752 від 03.12.2007р., № ДА-0000064 від 10.01.2008р., № ДА-0000065 від 10.01.2008р., № ДА-0000066 від 10.01.2008р., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідачем був отриманий товар (автозапчастини) згідно вищевказаних накладних на підставі довіреностей серія ЯНФ № 843993 від 31.10.2007р., серія № ЯОД № 662402 від 03.12.2007р., серія ЯОД № 662413 від 10.01.2008р., виданих ТОВ "Трансфєр" на ім’я Овсянкіна С.В. (копії довіреностей знаходяться в матеріалах справи).

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно приписів ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а обставини, що відповідно до законодавства можуть бути підтверджені певними засобами доказування не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Дво-чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно ст. 205 ЦК України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

Нормою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дію (сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст.509 ЦК України).

Цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки (ст. 11 ЦК України).

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та відповідачем існували правовідносини.

Крім того, 14.01.2009р. між позивачем та відповідачем була укладена мирова угода №1, згідно якої ТОВ "Трансфєр" підтвердило існування заборгованості перед ТОВ "Донавтокомплект" за отримані протягом 2006-2008рр. автозапчастини в сумі 31360,74 грн. та погодилось з нарахуванням трьох відсотків річних на суму заборгованості в сумі 837,71 грн. (п.1, п.2)

Згідно з умовами вищевказаної угоди, позивач надав свою згоду відповідачу щодо розстрочки для добровільного погашення суми заборгованості, вказаної в п.1 та п.2 даної угоди (п.3).

Пунктом 4 мирової угоди № 1 від 14.01.2009р. сторони погодили, що відповідач зобов’язується в добровільному порядку та в повному об’ємі погасити заборгованість перед позивачем у строк до 30.09.2009р. та протягом вказаного строку відповідач зобов’язався проводити періодичні операції по погашенню заборгованості у наступному порядку: до 30.04.2009р. –5226,79 грн., до 31.05.2009р. –5226,79 грн., до 30.06.2009р. –5226,79 грн., до 31.07.2009р. - 5226,79 грн., до 31.08.2009р. –5226,79 грн., до 30.09.2009р. –6064,50 грн. Крім того, відповідач мав право повного або часткового дострокового виконання вищевказаних зобов’язань, без додаткової угоди з позивачем.

Згідно з п.5, п.6 мирової угоди № 1 від 14.01.2009р., сторони домовились, що погашення заборгованості здійснюється шляхом перерахування відповідачем грошових коштів на поточний рахунок позивача. Відповідач за попередньою письмовою домовленістю позивача може погасити заборгованість перед позивачем будь-яким іншим не забороненим законодавством України способом, який відрізняється від визначеного в п.5 даної угоди.

У випадку невиконання чи неналежного виконання відповідачем умов даної угоди позивач має право звернутися до суду про стягнення у примусовому порядку суми заборгованості (п.9 мирової угоди № 1 від 14.01.2009р.).

Статтею 42 ГПК України передбачено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Станом на день розгляду справи відповідач за поставлений позивачем товар не розрахувався, доказів проведених розрахунків суду не надав, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 31360,74 грн.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, отже суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 31360,74 грн. заборгованості за поставлений товар згідно видаткових накладних № ДА-0004182 від 31.10.2007р., № ДА-0004750 від 03.12.2007р., № ДА-0004751 від 03.12.2007р., № ДА-0004752 від 03.12.2007р., № ДА-0000064 від 10.01.2008р., № ДА-0000065 від 10.01.2008р., № ДА-0000066 від 10.01.2008р. правомірна та підлягає задоволенню.

Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача 1778,52 грн. трьох відсотків річних, 10504,43 грн. збитків від інфляції.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача за виконані позивачем роботи виникло між позивачем і відповідачем згідно видаткових накладних № ДА-0004182 від 31.10.2007р., № ДА-0004750 від 03.12.2007р., № ДА-0004751 від 03.12.2007р., № ДА-0004752 від 03.12.2007р., № ДА-0000064 від 10.01.2008р., № ДА-0000065 від 10.01.2008р., № ДА-0000066 від 10.01.2008р. та на підставі мирової угоди № 1 від 14.01.2010р., відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість виконаних позивачем робіт, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем збитків від інфляції в розмірі 10504,43 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 1778,52 грн. зазначених позивачем в розрахунку та перевіривши наданий позивачем розрахунок, а також врахувавши те, що останнім днем оплати згідно мирової угоди № 1 від 14.01.2009р. є 30.09.2009р. (п.4), отже суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції та трьох відсотків річних підлягають задоволенню частково, а саме збитків від інфляції за період з 01.10.2009р. по 14.01.2010р. в розмірі 1505,32 грн. та трьох відсотків річних за період з 01.10.2009р. по 14.01.2010р. та з урахуванням п. 2 мирової угоди № 1 від 14.01.2010р. в розмірі 1110,94 грн. В іншій частині вимог позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних та збитків від інфляції слід відмовити.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 31360,74 грн. основного боргу, 1110,94 грн. трьох відсотків річних, 1505,32 грн. збитків від інфляції, відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково в сумі 33977,00 грн. В іншій позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача при задоволенні позову пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 11, 15, 202, 205, 207, 509, 525, 526, 625, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 42, 32, 33, 34, 44, 48, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -                                         

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансфєр"(03124, м.Київ, вул. Н.Василенко, 15 корпус, оф. 303 «Б»; код 24317397) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донавтокомплект" (86114, Донецька область, м.Макіївка, вул. П.Морозова; код 30277888) 31360 (тридцять одну тисячу триста шістдесят) грн. 74 коп. основного боргу, 1110 (одну тисячу сто десять) грн. 94 коп. трьох відсотків річних, 1505 (одну тисячу п’ятсот п’ять) грн. 32 коп. збитків від інфляції, 339 (триста тридцять дев’ять) грн. 77 коп. державного мита, 183 (сто вісімдесят три) грн. 73 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

СуддяВ.С. Катрич

Дата підписання: 19.07.2010р.