Рішення № 10462190, 08.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/27208.07.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рамірент Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія"

про стягнення заборгованості - 23 394,36 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Пустовойтов Д.М.- довіреність б/н від 26.10.2009;

від відповідача: не з?явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рамірент Україна" звернулося в Господарський суд м. Києва з позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" про стягнення заборгованості - 23 394,36 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору про розстрочення боргу № 01/Р від 01.02.2010р. не сплатив позивачу боргу у розмірі 23 394,36 грн.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 23 394,36 грн. - боргу, 233,95 грн. –державного мита, 236, 00 грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 18.05.2010 було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 21.06.2010.

21.06.2010 представник відповідача у судове засідання не з’явився, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено до 08.07.2010.

08.07.2010 представник відповідача після оголошення в судовому засіданні перерви в судове засідання не повернувся.

Представник позивача в судовому засіданні 08.07.2010р. підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 08.07.2010 р. за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2010 року між позивачем та відповідачем укладено Договір №01/Р про розстрочення боргу (надалі - Договір), згідно умов якого сторони підтвердили те, що у відповідача станом на 01.02.2010 року існує борг перед позивачем в розмірі 24394, 36 грн. за надані позивачем послуги згідно укладеного у спрощений спосіб Договору з щомісячного сервісного обслуговування підйомника (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 2.1. Договору, позивач надав відповідачу розстрочку зі сплати боргу терміном на шість місяців.

Сторони дійшли згоди, що відповідач сплачує борг позивачу рівними частинами у розмірі 4 065, 73 грн. до останнього числа кожного місяця починаючи з лютого 2010 року (п.2.2. Договору).

Однак, відповідач в порушення умов Договору в лютому 2010 року не здійснив оплату частини боргу та надіслав на адресу позивача Гарантійного листа за вих. №177 від 10 березня 2010 року в якому визнав несплату суму боргу за лютий 2010 та запевнив про подальшу сплату боргу в установлений Договором термін.

Судом встановлено, що відповідач порушив умови п.2.2. Договору, борг сплатив частково, перерахувавши позивачу в квітні 2010 року 1000, 00 грн., що підтверджуються випискою з банку в якому обслуговується позивач за 09.04.2010.

В зв'язку з зазначеним, позивачем була вручена відповідачу вимога вих. № 16 від 15.04.2010 року (вх. №151 від 15.04.2010 року) про сплату боргу в повному розмірі 23 394,36 грн. протягом трьох банківських днів з моменту отримання листа.

Вказана вимога залишена відповідачем без задоволення.

Згідно п. 3.1. Договору позивач має право у випадку несплати суми боргу у встановлений в п. 2.2. строк звернутися до суду за стягненням суми боргу, що залишилась не сплаченою відповідачем.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач повідомлені позивачем обставини справи у встановленому законом порядку не спростував, заявлений розмір позовних вимог не оспорив.

Зважаючи на встановлені обставини та вимоги правових норм викладених вище, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення боргу в розмірі 23 394,36 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" (юридична адреса: 03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1, кв.1, фактична адреса: 01135, м. Київ, вул. Жилянська, 97, код ЄДРПОУ: 32102765) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рамірент Україна" (08130, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Петропавлівська, 14-А, код ЄДРПОУ 32664239) –23 394 (двадцять три тисячі триста дев’яносто чотири) грн. 36 коп. - боргу, 233 (двісті тридцять три) грн. 94 коп. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Рамірент Україна" (08130, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Петропавлівська, 14-А, код ЄДРПОУ 32664239) надмірно сплачене державне мито із Державного бюджету України перераховане платіжним дорученням № 7211 від 23.04.2010 (оригінал в матеріалах справи № 7/272) в розмірі 1, 06 грн. (одна гривня шість копійок).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення: 16.07.2010р.